Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.	1 Пускай хліб твій на воду, тому що з плином багатьох днів знову знайдеш його.	1 Пусти твій хліб на воду: по довгому часі ти знайдеш його знову.	1 Пішли твій хліб на лице води, бо за багато днів його знайдеш.	1 Пускай твій хлїб на пливучу воду*, бо по довгому часї знайдеш його.
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.	2 Діли частку на семеро і навіть на восьмеро, тому що не відаєш, яке лихо станеться на землі.	2 Паїв зроби сім або й вісім, бо ти не знаєш, яка біда скоїться над землею.	2 Дай часть сімом і вісімом, бо не знаєш, яке зло буде на землі.	2 Роздїлюй частї милостинї між семеро чи й восьмеро, бо не знаєш, яка біда складеться тобі на землї.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.	3 Коли хмарини будуть уповні, то вони проливаються на землю дощем; і якщо впаде дерево на південь чи на північ, то воно там-таки й залишиться, куди впаде.	3 Як хмари дощу повні, то виливаються на землю. Чи дерево впаде на південь, чи на північ, воно лежатиме на місці, де впало.	3 Коли хмари наповняться дощем, виливають на землю. І якщо дерево впаде на південь і якщо на північ, на місці, куди дерево впаде, там буде.	3 Як у хмарах повно води, вони лити муть дощ на землю, й як дерево впаде, чи то 'к полудню, чи то 'к півночі, воно там і лежати ме, де впало.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.	4 Хто зважає на вітер, той не сіятиме, і хто дивиться на хмари, тому не жнивувати.	4 Хто пильнує вітру, сіяти не буде; хто дивиться на хмари, жати не буде.	4 Хто пильнує вітер не посіє, і хто дивиться на хмари не пожне,	4 Хто позирає на вітер, тому не сїяти, а хто дивиться на хмари, той не жати ме.
5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.	5 Як ти не відаєш доріг вітру, і не знаєш, яким чином [утворюються] кістки у лоні вагітної, так само не можеш відати діянь Божих, Котрий утворює все.	5 Так само, як не знаєш, яка дорога вітру, ані як ростуть кості у вагітної утроби, так само ти не знаєш і діл Бога, що все робить.	5 в них немає того, хто знає, яка дорога духа. Так як кості вагітної в лоні, так не впізнаєш божі творіння, все що Він чинитиме.	5 Так само, як не знаєш вітрової дороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.	6 Уранці сій насіння твоє і увечері не давай спочину руці твоїй; тому що ти не відаєш, чи перше, чи друге буде удатніше, або перше і друге матиме успіх.	6 Зранку засівай твій засів, а й увечері не давай твоїй руці спочинку, бо ти не знаєш, чи це, чи те пощастить, або чи те і це так само добре буде.	6 Вдосвіта сій твоє насіння, і на вечір хай не ослабне твоя рука, бо не знаєш котре зійде, чи це, чи те, і чи оба разом добрі.	6 З ранку сїй насїннє твоє й не давай увечері спочивати руцї твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнїйше, або чи те, чи се однаково добре буде.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,	7 Солодке світло, і приємно для ока бачити сонце.	7 І світло солодке, і весело очам дивитися на сонце!	7 І світло солодке і добре очам бачити сонце.	7 О, любий сьвіт і весело оку, дивитись на сонце!
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!	8 Якщо людина проживе [навіть] багато літ, то нехай звеселюється вона упродовж кожного з них, і нехай пам'ятає про дні тьмяні, котрих буде багато: усе, що буде, – марнота.	8 Навіть коли б хтось прожив багато років, хай усіма ними веселиться, але хай тямить про дні мороку, бо буде їх чимало. Все, що приходить - марнота.	8 Бо і коли людина поживе багато літ, в усіх цих звеселиться і згадає дні темряви, бо будуть численні. Все, що приходить, марнота.	8 Коли чоловік проживе й многі лїта, нехай по всяк день тим веселиться; та нехай тямить на днї темні, що їх буде много, хоч і все, що постане, - марнота.
9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!	9 Звеселюйся, юначе, в юності твоїй, і нехай зазнає серце твоє радощів за днів юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за веденням очей твоїх; але знай лише, що за все це Бог приведе тебе на суд.	9 Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить.	9 Звеселися молодче, в твоїй молодості, і хай тобі добро вчинить твоє серце в днях твоєї молодості, і ходи в дорогах твого серця і за зором твоїх очей, і знай, що після цього всього тебе Бог приведе до суду.	9 Веселися ж, молодику, в молодощах твоїх, попускай серцю твому заживати радощів часу молодощів твоїх, ходи собі за нахилом серця твого й за бажаннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог тебе на суд поставить.
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!	10 І віддаляй тугу із твого серця, і відхиляй лихе від тіла твого, тому що дитинство і юність – марнота.	10 Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість і чорний волос - марнота.	10 І відстав лють від твого серця і відведи зло від твого тіла, бо молодість і незнання - марнота.	10 Проганяй тугу з твого серця й відпихай зло від тїла твого та тям собі, що вік дитинячий і молодощі - марнота!