1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.1 Народ почав голосно нарікати на Господа; і Господь почув, і розпалився гнів Його, і спалахнув у них вогонь Господній, і розпочав нищити край стану.1 Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.1 І нарід зле нарікав перед Господом, і почув Господь і розгнівався гнівом, і розгорівся між ними вогонь від Господа і пожер якусь часть табору.1 І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.
2 І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.2 І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господові, і затих вогонь.2 Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.2 І нарід закричав до Мойсея, і помолився Мойсей до Господа, і спинився огонь.2 І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа.
3 І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.3 І назвали місце те: Тав'ера, тому що загорівся у них вогонь Господній.3 І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.3 І названо імя того місця Запалення, бо розгорівся між ними огонь від Господа.3 І назвали те врочище Табера*, бо палало між ними поломя Господнє.
4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?4 Захожі поміж ними почали вередувати, а з ними й сини Ізраїля сиділи і плакали: Хто нагодує нас м'ясом?4 І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м'яса їсти?4 І мішаний нарід, що (був) між ними пожадав пожаданням, і сівши, заплакали ізраїльські сини і сказали: Хто нас нагодує мясом?4 І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.5 Ми пам'ятаємо рибу, котру в Єгипті ми їли даремно, огірки і дині, і зелену, і ріпчасту цибулю й часник.5 Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;5 Згадали ми риби, які ми їли даром в Єгипті, і огірки і кавуни і пори і цибулю і чесник.5 Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник;
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.6 А нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки оця манна в очах наших.6 а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.6 Тепер жеж наша душа висохла, нічого для наших очей за вийнятком однієї манни.6 А тепер прагне душа наша; нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими.
7 А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.7 А манна була схожа на коріяндрове насіння, на вигляд, мов перли.7 Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.7 А манна наче насіння коріяндра і вид його вид кристалю.7 А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон.
8 Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.8 Народ ходив і визбирував її, і молов на жорнах чи товк у ступах, і варив у казані, і робив з неї коржі; на смак вона нагадувала коржі з єлеєм.8 Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії.8 І ходив нарід і збирав і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і пекли її в горшку і робили з неї пляцки, і був смак її наче смак пляцка на олії.8 Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха.
9 А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.9 І коли роса спадала на табір вночі, тоді спадала на нього й манна.9 І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.9 І коли зійшла роса вночі на табір, сходила на нього манна.9 І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна.
10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.10 Мойсей слухав, що народ плаче по родинах своїх, кожне біля входу в шатро своє, і вельми спалахнув гнів Господній, і сумно було Мойсеєві.10 Вчув Мойсей, що народ плаче по сім'ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.10 І Мойсей почув, як вони плакали у своїх спільнотах, кожний при дверях своїх. І дуже розгнівався Господь гнівом, і перед Мойсеєм було поганим.10 І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові.
11 І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?11 І сказав Мойсей Господові: Для чого Ти завдаєш болю слузі Твоєму? І чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти наклав на мене тягара всього народу цього?11 І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?11 І сказав Мойсей до Господа: Навіщо оскорбив Ти твого слугу, і навіщо не знайшов я ласку перед тобою, щоб накласти напад цього народу на мене?11 І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене?
12 Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?12 Хіба я носив у череві увесь народ оцей, хіба я породив його, що Ти говориш мені: Неси його на лоні своєму (на руках), як нянька несе дитя, на землю, якою Ти присягався батькам його?12 Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?12 Чи я в лоні зачав увесь цей нарід, чи я їх породив, що мені кажеш: Візьми їх на твоє лоно, так як годувальниця бере дитину, до землі, яку поклявся Я їхнім батькам?12 Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!13 Звідки мені [взяти] м'яса, щоб дати всьому народові цьому? Бо вони плачуть переді мною і кажуть: Дай нам м'яса, щоб ми могли їсти.13 Звідкіль узяти мені м'яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м'яса їсти!13 Звідки у мене мясо, щоб дати всьому цьому народові? Бо плачуть на мене, кажучи: Дай нам мясо, щоб ми їли.13 Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти!
14 Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!14 Я один не можу нести народу цього, тому що він заважкий для мене.14 Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене.14 Не зможу я сам зносити цей нарід, бо дуже тяжким мені є це слово.14 Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене.
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!15 Коли Ти отак чиниш зі мною, то [краще] умертви мене, я благаю Тебе, якщо я знайшов милість перед очима Твоїми, щоб мені не бачити нещастя мого.15 Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”15 Якщо ж так Ти чиниш мені, убий мене побиттям, якщо знайшов я ласку у тебе, щоб не побачив я мого оскорблення.15 І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше.
16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.16 І сказав Господь Мойсеєві: Збери Мені сімдесят мужів із старшин Ізраїля, котрих ти знаєш, що вони старшини, і наглядачів, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони були там з тобою.16 І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою.16 І сказав Господь до Мойсея: Збери мені сімдесять мужів з ізраїльських старшин, яких сам ти знаєш, що вони є старшини народу і їхні книжники, і приведеш їх до шатра свідчення і стануть там з тобою.16 І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою.
17 І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.17 Я зійду, і буду говорити там з тобою, візьму від Духа, який на тобі, і покладу його на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.17 Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.17 І зійду і заговорю там з тобою, і візьму з духа, що на тобі і покладу на них, і піднімуть з тобою напад народу, і не нестимеш їх ти сам.17 І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його.
18 А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.18 А народові скажи: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м'ясо. Оскільки ви плакали вголос перед Господом і казали: `Хто дасть нам м'ясо їсти? Добре нам було в Єгипті`, – то й дасть вам Господь м'ясо, і будете їсти.18 А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м'ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м'яса! В Єгипті було нам так добре! - дасть вам Господь м'яса, і їстимете.18 І народові скажеш: Очистіться на завтра, і їстимете мясо, бо заплакали ви перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує мясом? Бо добре нам в Єгипті. І дасть Господь вам мясо їсти, і їстимете мясо.18 А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египтї; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете.
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,19 Не один день будете їсти, не два дні, не п'ять, не десять днів і не двадцять днів.19 Не один день їстимете, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,19 Не один день їстимете ані два, ані пять днів, ані десять днів, ані двадцять днів.19 Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день.
20 але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?20 Але цілісінький місяць, аж доки не вийде воно з ніздрів і не стане для вас огидним, за те, що ви зневажили Господа, котрий серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: `Нащо нам було виходити з Єгипту?`20 а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”20 До місяця днів їстимете, доки не вийде з ніздрів ваших, і буде вам як пошесть, бо ви не послухались Господа, який є між вами, і заплакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам виходити з Єгипту?20 А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту?
21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піших в народі цьому, що [я] серед нього; а Ти говориш: `Я дам їм м'ясо, і будуть їсти цілий місяць`.21 І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м'яса, щоб їли цілий місяць.21 І сказав Мойсей: Нарід, між якими я між ними шість сот тисяч піших, і ти сказав: Дам їм мясо, і їстимуть місяць днів?21 І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць.
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?22 Чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм стало? Чи вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?22 Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”22 Чи овець і волів вони заріжуть, і їм вистане? Чи вся морська риба буде зібрана для них, і вистане їм?22 Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них?
23 А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.23 І сказав Господь Мойсеєві: Хіба рука Господня закоротка? Нині ти побачиш, чи справдиться слово Моє до тебе, чи ні.23 Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”23 І сказав Господь до Мойсея: Чи господня рука не осягне цього? Тепер пізнаєш чи перехопить тебе моє слово чи ні.23 І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї.
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.24 Мойсей вийшов, переказав народові слова Господні, і зібрав сімдесят мужів із старшин народу, і поставив їх біля скинії.24 Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.24 І вийшов Мойсей і сказав до народу господні слова, і зібрав сімдесятьох мужів з старшин народу, і поставив їх довкола шатра.24 І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.25 І зійшов Господь у хмарині, і говорив з ним, і, взявши від Духа, котрий на ньому, дав на сімдесят мужів старшин. І коли спочив на них Дух, вони почали пророкувати, не припиняючи.25 І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.25 І Господь зійшов у хмарі і заговорив до нього. І взяв з духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох мужів старшин. Як же спочив на них дух, і пророкували і не додали.25 І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали.
26 І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.26 Двоє з мужів залишилися у стані; одному ім'я Елдад, а другому ім'я Медад; і на них спочив Дух, і вони пророкували у стані.26 Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім'я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.26 І осталися два мужі в таборі, імя одного Елдад і імя другого Модад, і спочив на них дух, і ці були з тих, що записані, і не пішли до шатра, і пророкували в таборі.26 Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі.
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!27 І прибіг хлопчак, і повідав Мойсеєві, і сказав: Елдад і Медад пророкують у стані.27 Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”27 І прибігши молодець, сповістив Мойсеєві і сказав, мовлячи: Елдад і Модад пророкують в тоборі.27 І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі.
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!28 У відповідь на це Ісус, син Навинів, служитель Мойсея, один із вибраних його, сказав: Пане мій Мойсею! Заборони їм.28 А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”28 І відповівши Ісус син Навина, що служив Мойсеєві, вибраний, сказав: Пане Мойсеє, заборони їм.28 І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм.
29 І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!29 Але Мойсей сказав йому: Чи ти не ревніший за мене? О, якби всі у народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!29 Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”29 І сказав йому Мойсей: Чи не ревнуєш ти за мене? І хай зробить ввесь господний нарід пророками, коли Господь дасть свого духа на них.29 І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.
30 І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.30 І повернувся Мойсей до стану, він і старшини Ізраїлеві.30 І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.30 І сам Мойсей пішов до табору, та ізраїльські старшини.30 І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві.
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.31 І знявся вітер од Господа, і приніс від моря перепілок, і накидав їх біля стану, на один день шляху по один бік, і на день шляху по другий бік біля стану, майже на два лікті од поверхні землі.31 І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір - десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.31 І від Господа вийшов дух і навів перепелиці з моря, і вкинув на табір день ходу звідси і день ходу звідти довкруги табору, яких два лікті від землі.31 І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї.
32 І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.32 І підвівся народ, і цілий той день, і всю ніч, і увесь наступний день збирали перепілок; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і порозкладали їх для себе довкола табору.32 Кинулись люди збирати перепелиць - увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.32 І, вставши, увесь нарід день і усю ніч і увесь наступний день збирав перепелиць, хто мало зібрав десять мірок, і насушили собі сушенців довкруги табору.32 І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору.
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, його ще не з'їли, а гнів Господній спалахнув на народ, і вразив Господь народ вельми значною виразкою.33 М'ясо було ще в них на зубах, ще його й не з'їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.33 Ще мясо було в їхніх зубах, скорше ніж полишило, і Господь розгнівався на нарід, і побив Господь нарід дуже великою пошестю.33 Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з'їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором.
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.34 І назвали ім'я місцю тому: Ківрот-Гаттаава, тому що там поховали примхливий народ.34 Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.34 І названо імя того місця: Гробівці пожадання, бо там поховали нарід, який пожадав.34 І назвали врочище те Киброт-Гаттаава*; бо там поховано людей, що були ласі.
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.35 Від Ківрот-Гаттаави рушив народ до Гацероту, і залишився в Гацероті.35 З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.35 Підвівся нарід від Гробівців пожадання до Асироту, і був нарід в Асироті.35 Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газеротї.