1 Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої, | 1 Павло, Апостол Iсуса Христа за повелiнням Бога, Рятiвника нашого, i Господа Iсуса Христа, надiї нашої, | 1 Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, | 1 Павло, апостол Ісуса Христа, за повелінням Бога, нашого Спасителя і Ісуса Христа, нашої надії, - | 1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої, |
2 до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого! | 2 Тимофiєвi, справжньому синовi у вiрi: благодать, милiсть, мир вiд Бога, Батька нашого, i Христа Iсуса, Господа нашого. | 2 Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. | 2 до Тимофія, правдивого сина у вірі: ласка, милосердя, мир від Бога, [нашого] Батька, і нашого Господа Ісуса Христа! | 2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. |
3 Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, | 3 Вiдходячи в Македонiю, я просив тебе залишитися в Ефесi i наставити декотрих, щоб вони не навчали iншого. | 3 Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання | 3 Як я ішов до Македонії, то просив тебе зостатися в Ефесі, щоб ти заборонив декому навчати інакше, | 3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, |
4 і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно. | 4 I не займалися байками i родоводами нескiнченними, котрi викликають бiльше сварок, анiж Божої науки у вiрi. | 4 і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. | 4 не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже утвердження у вірі. | 4 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі. |
5 Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. | 5 А мета наставлення є любов од чистого серця i доброї совiсти та нелицемiрної вiри. | 5 Ціль же того веління - любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. | 5 Метою ж наказу є любов від чистого серця і доброї совісти та нелицемірної віри. | 5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, |
6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність, | 6 Вiд чого деякi ухилилися i вдалися до марнослiв'я, | 6 Деякі від цього відхилились і попали у пустословство: | 6 Деякі, відступивши від цього, звернулись до марнослів'я, | 6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, |
7 вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють. | 7 Маючи бажання бути вчителями Закону, але не розумiючи нi того, про що оповiдають, анi того, що утверджують. | 7 вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю. | 7 бажаючи бути законовчителями й не розуміючи ні того, що кажуть, ані того, що твердять. | 7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють. |
8 А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, | 8 А ми знаємо, що закон добрий, якщо хтось законно використовує його, | 8 А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, | 8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно виконує; | 8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, |
9 та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, | 9 Знаючи, що закон утворений не для праведника, але для беззаконних i непокiрних, нечестивих i грiшникiв, розбещених i споганiлих, для зневажникiв батька й матерi, для людиновбивникiв, | 9 відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, | 9 знаємо й те, що закон не даний для праведника, але для беззаконних і непокірливих, безбожних і грішників, несправедливих і нечистих, для тих, що ображають батька й матір, для душогубців, | 9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, |
10 розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, | 10 Для розпусникiв, мужеложникiв, людиноловiв, (наклепникiв, скотоложникiв), брехунiв, клятвопорушникiв, i для всього, що суперечить належному (здоровому) вченню, | 10 розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, | 10 розпусників, мужоложців, розбійників, ошуканців, кривоприсяжників і для всього іншого, що противиться здоровому навчанню, | 10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, |
11 за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена. | 11 Спираючись на славну Євангелiю блаженного Бога, яку менi довiрено. | 11 згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було. | 11 за доброю вісткою слави блаженного Бога, яка мені була довірена. | 11 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено. |
12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, | 12 Дякую Христовi Iсусовi, Господовi нашому, що дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, i поставив на служiння. | 12 Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу; | 12 [І] дякую тому, хто зміцнює мене, - нашому Господеві Ісусові Христові, що відніс мене до числа вірних, поставивши на служіння, - | 12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, |
13 мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. | 13 Мене, котрий переднiше був богозневажником, i переслiдувачем та кривдником, але помилуваний тому, що так чинив, не вiдаючи iстини, з невiрства. | 13 мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. | 13 мене, що колись зневажав Господа та був переслідувачем і напасником; але я був помилуваний, бо це я робив з незнання, в невірстві. | 13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. |
14 І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. | 14 А благодать Господа нашого Iсуса Христа вiдкрилася в менi рясно з вiрою i любов'ю у Христi Iсусi. | 14 Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов'ю, що в Христі Ісусі. | 14 Але ласка нашого Господа багато збільшилась у мені з вірою та любов'ю, що в Ісусі Христі. | 14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. |
15 Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я. | 15 Вiрне це слово i всiлякої прихильности варте, що Христос Iсус прийшов у свiт врятувати грiшникiв, iз котрих я найперший. | 15 Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я - перший. | 15 Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я. | 15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. |
16 Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. | 16 Але задля цього я й помилуваний, щоб Iсус Христос у менi першому показав усе довготерпiння для прикладу тим, що будуть вiрувати в Нього на вiчне життя. | 16 Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. | 16 Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, - як приклад для тих, що мають повірити в нього на вічне життя. | 16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне. |
17 А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь. | 17 А Царевi вiкiв нетлiнному, невидимому, єдиному, премудрому Боговi честь i слава на вiчнi вiки. Амiнь. | 17 Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь. | 17 Цареві ж віків - нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові, - честь і слава на віки вічні, амінь. | 17 Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. |
18 Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, | 18 Передаю тобi, сину мiй Тимофiю, згiдно з пророцтвами, якi були про тебе, такого заповiта, щоб ти боровся в узгодженнi з ними, як добрий воїн. | 18 Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, | 18 Цей наказ передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, що були раніше про тебе сказані, аби ти ними боровся доброю боротьбою, | 18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, |
19 маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі. | 19 Маючи вiру i добру совiсть, котру деякi, вiдкинувши, зазнали катастрофи у вiрi, мов корабель на морi; | 19 мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; | 19 маючи віру та добре сумління, яке дехто відкинув і відпав від віри. | 19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. |
20 Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога. | 20 Такi-от Гiменей та Олександр, котрих я вiддав сатанi, щоб вони навчилися не зневажати Бога. | 20 між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити. | 20 Серед них - Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не зневажати Бога. | 20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити. |