1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,1 Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, і Тимофій, брат, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими по всій Ахаї, -1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: 1 Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї: 1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!2 Благодать вам і мир від Бога, Вітця нашого, і Господа Ісуса Христа.2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.2 ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,3 Благословенний Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, Вітець милосердя і Бог усілякої втіхи,3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,3 Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
4 що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.4 Що втішає нас у всілякій нашій скорботі, щоб ми також могли втішати тих, що перебувають у скорботах тією втіхою, котрою Бог утішає нас самих.4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.4 що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.4 що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
5 Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.5 Бо в міру того, як примножуються в нас страждання Христові, примножується Христом також і втіха наша.5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.5 Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.6 Коли страждаємо ми, то страждаємо для вашої втіхи і порятунку, котрий звершиться подоланням тих самих страждань, котрі зносимо також ми самі;6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.6 Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.7 І надія наша на вас тверда, чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи і порятунку, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так само і в радощах.7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.7 І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.8 Бо ми не хочемо залишити вас, браття, у незнанні про скорботи наші, які сталися з нами в Азії3, тому що ми обтяжені були над міру і над силу, аж так, що вже не сподівалися залишитися живими.8 Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.8 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
9 Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,9 Але самі в собі мали вирок на смерть, щоб сподіватися не на самих себе, але на Бога, що воскрешає мертвих;9 Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.9 Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,10 Котрий якраз і визволив нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Котрого сподіваємося, що Він ще визволить нас,10 Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,10 який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11 як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.11 З допомогою також вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, на клопотання багатьох, численні склали подяку за нас.11 якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.11 при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.12 Бо похвала наша є свідченням совісті нашої, що ми в простоті і в угодній Богові щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою жили в мирі, надто ж у вас.12 Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.12 Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.12 Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,13 І ми пишемо вам не інше, а те, що ви читаєте, або розумієте і що, сподіваюся, до решти зрозумієте,13 Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,13 І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;13 Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14 як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.14 Оскільки частково ви вже зрозуміли, що ми будемо вашою похвалою так само, як ви нашою, у день Господа нашого Ісуса Христа.14 як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа.14 частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,15 І в цій певності я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви удруге одержали благодать,15 В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,15 З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;15 І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.16 І через вас перейти до Македонії, а вже з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене в Юдею.16 а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.16 від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17 Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?17 Маючи такий намір, чи легковажно я вчинив? Чи, може, те, що я вчиняю, тілесно вчиняю, аж так, що в мене то `так, так`, а то `ні, ні`?17 Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?17 Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.18 Вірний Бог, що слово наше до вас не було то `так`, а то `ні`.18 Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»18 Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.18 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було `так` і `нї`.
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.19 Бо Син Божий Ісус Христос, проповідуваний у вас нами, мною і Силуаном і Тимофієм, не був `так` і `ні`, але в Ньому було `так!`;19 Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.19 Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був `так` і `нї`, а було у Йому `так`.
20 Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.20 Бо всі обітниці Божі в Ньому `так`, і в Ньому `амінь!`, на славу Божу, через нас.20 Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.20 Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.20 Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому `так` і в Йому `амінь`, на славу Божу через нас.
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,21 А Той, Хто нас із вами утверджує у Христі і Хто нас помазав, - є Бог,21 Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,21 Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,
22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.22 Котрий і позначив нас і дав запоруку Духа у серця наші.22 який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.22 Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,23 Бога закликаю за свідка про душу мою, що, милуючи вас, я донині не приходив до Коринту,23 А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.23 Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.23 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!24 Не тому, що ми начебто беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви непохитні.24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати - вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.24 Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.