1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні. | 1 По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні. | 1 По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі. | 1 І сталося після того, як помер Саул і Давид повернувся, побивши Амалика, і сів Давид в Секелаку два дні. | 1 По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї, |
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився. | 2 А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився [йому]. | 2 Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився. | 2 І сталося третого дня і ось прийшов чоловік з табору з народу Саула і його одіж роздерта, і земля на його голові, і сталося коли входив він до Давида і впав на землю і поклонився йому. | 2 Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї. |
3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору. | 3 І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору Ізраїльського. | 3 Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.” | 3 І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав до нього: Я спасся з табору Ізраїля. | 3 І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого. |
4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли. | 4 І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан. | 4 Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.” | 4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? І сказав що: Втік нарід з бою, і впало багато народу і померло. І помер і Саул, і його син Йонатан помер. | 4 І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли. |
5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан? | 5 І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули? | 5 Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?” | 5 І сказав Давид слузі, що йому сповіщав: Як ти взнав, що помер Саул і його син Йонатан. | 5 І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли? |
6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його. | 6 І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його. | 6 Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь - Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають. | 6 І сказав слуга, що це сповіщав йому: Припадком трапився я на горі Ґелвує, і ось Саул опирався на свій спис, і ось колісниці і вельможі на нього натискали. | 6 І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його. |
7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! | 7 Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене. | 7 Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут. | 7 І він поглянув позад себе і побачив мене і покликав мене, і я сказав: Ось я. | 7 Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую! |
8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин. | 8 І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин. | 8 І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин. | 8 І він сказав мені: Хто ти? І я сказав: Я Амаликіт. | 8 Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій. |
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!... | 9 Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені. | 9 Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені. | 9 І сказав до мене: Стань же надо мною і убий мене, бо мене обняла страшна темрява, бо вся моя душа в мені. | 9 І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї. |
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого. | 10 І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння [на списа], і взяв я вінця, що був на голові його, і зап'ястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди. | 10 І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.” | 10 І я став над ним і я убив його, бо знав, що не житиме після того як він впаде. І я взяв царський вінець, що на його голові, і запинку, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму панові. | 10 І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові. |
11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним. | 11 Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним. | 11 Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому. | 11 І Давид взяв свій одяг і роздер його, і всі мужі, що з ним, роздерли їхню одіж. | 11 Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники. |
12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча. | 12 І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча. | 12 І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча. | 12 І плакали і ридали і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана і за нарід Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем. | 12 І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча. |
13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина. | 13 І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина. | 13 Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.” | 13 І сказав Давид слузі, що йому сповіщає: Звідки ти? І він сказав: Я син мужа з роду Амеликіта. | 13 І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки. |
14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця? | 14 Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього? | 14 Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?” | 14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся підвести твоєї руки, щоб забити господнього помазанника | 14 Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього? |
15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер. | 15 І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І [той] убив його, і він помер. | 15 Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він. | 15 і Давид покликав одного з своїх слуг, і сказав: Пішовши, напади на нього. І він убив його, і він помер. | 15 І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він. |
16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця. | 16 І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього. | 16 Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.” | 16 І сказав до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи, що: Я забив господнього помазанника. | 16 Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому. |
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею, | 17 І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею. | 17 Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном; | 17 І Давид цим плачем оплакував Савла і його сина Йонатана, | 17 І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном, |
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного: | 18 І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав: | 18 він учинив так, щоб навчити синів Юди, - вона записана в “Книзі Праведного”, - тож примовляв він: | 18 і сказав повчити синів Юди, ось записано в книзі Правди: | 18 (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: |
19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі! | 19 Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні! | 19 “Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі? | 19 Постав стовпа Ізраїле, за померших на твоїх висотах, за ранених. Як впали сильні. | 19 Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі? |
20 Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних! | 20 Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних. | 20 Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились! | 20 Не сповіщайте в Ґеті і не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоб часом не зраділи дочки чужинців, щоб часом не зраділи дочки необрізаних. | 20 Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних. |
21 Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний! | 21 Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм. | 21 Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи, | 21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не зійде роса, ані дощ, ані поля первоплодів, бо там зневажливо розправились зі щитом сильних, щит Саула не був помазаний олією. | 21 Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю. |
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо! | 22 Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма. | 22 лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула - не повертався намарно. | 22 Від крови ранених, від жиру сильних лук Йонатана не повернувся назад порожним, і меч Саула не повернувся порожним. | 22 Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром. |
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів! | 23 Саул і Йонатан, люб'язні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів [вони були]. | 23 Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів. | 23 Саул і Йонатан, улюблені і прекрасні, нерозлучні, гарні (були) за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легкі понад орлів і сильніші над львів. | 23 Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева. |
24 Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу! | 24 Доні Ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу! | 24 Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси. | 24 Плачте ізральські дочки за Саулом, що зодягав вас кармазином з вашою прикрасою, що приносив золоту прикрасу для вашої одежі. | 24 Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало. |
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! | 25 Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх. | 25 Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко. | 25 Як впали сильні посеред бою. Йонатан побитий на твоїх висотах. | 25 Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх. |
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого! | 26 Сумую по тобі, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча. | 26 Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча. | 26 Болію за тебе, мій брате Йонатане. Ти мені дуже прекрасний, прекрасною мені понад любов жінок є твоя любов. | 26 Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий! |
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!... | 27 Як упали сильні, загинула зброя вояцька! | 27 Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?” | 27 Як впали сильні і пропала віськова зброя. | 27 Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна? |