1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.1 Тоді Він зайшов у човен, переплив [назад] і прибув до Свого міста.1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.1 Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста.1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!2 І ось, принесли до Нього недужого, що лежав на ношах. Ісус побачив їхню віру, а тому сказав розслабленому: Збадьорся, сину! Прощаються тобі гріхи твої.2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”2 І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи.2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.3 При цьому деякі із книжників сказали самі в собі: Він ганьбить Бога.3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.”3 Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає.3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?4 Ісус знав їхні думки, а тому сказав: Чого дозволяєте бути недобрим замірам у ваших серцях?4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?4 Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях?4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?5 Бо що легше сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Підведися і ходи?5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!5 Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи?5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!6 Проте, аби ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – а тоді сказав недужому: Підведися, візьми постіль твою й йди в оселю твою.6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.”6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому.6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!
7 Той устав і пішов у свій дім.7 І він підвівся, [узяв постіль свою] і пішов до оселі своєї.7 Встав той і пішов до свого дому.7 Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.7 І, вставши, пійшов до дому свого!
8 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...8 А народ, який все це бачив, вельми дивувався і прославляв Бога, Котрий дав таку владу людям.8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.8 Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям.8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.9 Коли Ісус йшов звідти, то побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ймення Матвій, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся і рушив за Ним.9 Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним.9 Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом.9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.10 І коли Ісус був при столі в його домі, багато митників і грішників прийшли і присіли біля Нього та учнів Його.10 Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями.10 Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями.10 І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?11 Коли побачили це фарисеї, то сказали Його учням: Нащо Учитель ваш їсть і п‘є з митниками і з грішниками?11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?”11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п'є] з митникамими та грішниками?11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?
12 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!12 А Ісус, коли почув це, сказав їм: Не здорові мають потребу на лікаря, але недужі;12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі.12 Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі.12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.13 Підіть, навчіться, що означає: Милости хочу, а не пожертви. Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”13 Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння].13 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?14 Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимося багато, а Твої учні не постяться?14 Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?”14 Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять?14 Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.
15 Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.15 І сказав їм Ісус: Чи можуть журитися сини оселі шлюбної, доки з ними наречений? Але надійдуть дні, коли відбереться у них наречений, і тоді будуть поститися.15 Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.15 Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть.15 І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.16 І ніхто до одежі старої не пришиває латки з нової тканини; бо вона збіжиться на старому і діра стане ще більшою.16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.16 Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане.16 Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.17 Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те і те.17 І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.”17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається.17 І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле.
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.18 Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього один із старшин, вклонився Йому і сказав: Донька моя щойно померла; але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде живою.18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.”18 Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе.18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
19 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.19 І підвівся Ісус, і пішов за ним, і учні Його.19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.19 І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні.19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.20 І ось, жінка, яка дванадцять літ страждала від кровотечі, наблизилася ззаду і торкнулася до поли одягу Його;20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.20 І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
21 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.21 Бо вона казала сама в собі: Якщо лише торкнуся до одежі Його, видужаю.21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.”21 бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся.21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.22 А Ісус обернувся, побачив її і сказав: Збадьорся, доню! Віра твоя врятувала тебе. І жінка від тієї хвилини уздоровилася.22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години.22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті.22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,23 І коли прийшов Ісус до оселі старшини і побачив там сопілкарів і народ, що вчинив гамір,23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану,23 Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
24 то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.24 То сказав їм: Пропустіть! Бо не вмерла дівчина, але спить. І насміхалися з Нього.24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього.24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього.24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!25 А коли народ випровадили, Він зайшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася.25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало.25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала.25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.26 І полинула звістка про це по всій землі тій.26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні.26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.26 І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!27 І коли Ісус повертався звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”27 Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів.27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.28 А коли Він прийшов до оселі, сліпі наблизилися до Нього: І казав їм Ісус: Чи віруєте, що Я можу те вчинити? Вони сказали Йому: Так, Господе!28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті.28 Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи.28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!29 Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: На віру вашу хай буде вам.29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!”29 Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде.29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!30 І прозріли очі їхні. А Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не дізнався.30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.”30 І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався.30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.31 Але вони, як тільки вийшли, розголосили про Нього новину по всій землі тій.31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.31 Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі.31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.32 А коли ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого і біснуватого.32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався.32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!33 І коли демона Він прогнав, німий почав говорити. І народ вельми дивувався і казав: Ніколи не було подібного в Ізраїлі.33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”33 Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.
34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.34 А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського!34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”34 Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів.34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.
35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.35 І ходив Ісус по всіх містах і поселеннях, навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства і уздоровлював усіляку недугу і всіляку неміч у людях.35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.35 Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].35 І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.36 Він бачив юрби народу, і пожалів їх, бо вони були виснажені і розпорошені, як вівці, котрі не мають пастиря.36 Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха.36 Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха.36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.
37 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;37 Тоді сказав учням Своїм: Жнива багато, а женців мало;37 Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало.37 Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало.37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.38 Тож благайте Володаря жнива, щоб вислав женців на ниву Свою.38 Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.”38 Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво.38 Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.