1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. | 1 Тоді Він зайшов у човен, переплив [назад] і прибув до Свого міста. | 1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. | 1 Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста. | 1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город. |
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! | 2 І ось, принесли до Нього недужого, що лежав на ношах. Ісус побачив їхню віру, а тому сказав розслабленому: Збадьорся, сину! Прощаються тобі гріхи твої. | 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” | 2 І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи. | 2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. |
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. | 3 При цьому деякі із книжників сказали самі в собі: Він ганьбить Бога. | 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” | 3 Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає. | 3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. |
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? | 4 Ісус знав їхні думки, а тому сказав: Чого дозволяєте бути недобрим замірам у ваших серцях? | 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? | 4 Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях? | 4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? |
5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? | 5 Бо що легше сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Підведися і ходи? | 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! | 5 Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи? | 5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? |
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! | 6 Проте, аби ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – а тоді сказав недужому: Підведися, візьми постіль твою й йди в оселю твою. | 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” | 6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому. | 6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! |
7 Той устав і пішов у свій дім. | 7 І він підвівся, [узяв постіль свою] і пішов до оселі своєї. | 7 Встав той і пішов до свого дому. | 7 Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати. | 7 І, вставши, пійшов до дому свого! |
8 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!... | 8 А народ, який все це бачив, вельми дивувався і прославляв Бога, Котрий дав таку владу людям. | 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям. | 8 Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям. | 8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. |
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. | 9 Коли Ісус йшов звідти, то побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ймення Матвій, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся і рушив за Ним. | 9 Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. | 9 Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом. | 9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. |
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. | 10 І коли Ісус був при столі в його домі, багато митників і грішників прийшли і присіли біля Нього та учнів Його. | 10 Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. | 10 Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями. | 10 І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його. |
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? | 11 Коли побачили це фарисеї, то сказали Його учням: Нащо Учитель ваш їсть і п‘є з митниками і з грішниками? | 11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” | 11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п'є] з митникамими та грішниками? | 11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? |
12 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! | 12 А Ісус, коли почув це, сказав їм: Не здорові мають потребу на лікаря, але недужі; | 12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. | 12 Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі. | 12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим. |
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння. | 13 Підіть, навчіться, що означає: Милости хочу, а не пожертви. Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття. | 13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.” | 13 Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння]. | 13 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. |
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? | 14 Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимося багато, а Твої учні не постяться? | 14 Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” | 14 Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять? | 14 Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. |
15 Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони. | 15 І сказав їм Ісус: Чи можуть журитися сини оселі шлюбної, доки з ними наречений? Але надійдуть дні, коли відбереться у них наречений, і тоді будуть поститися. | 15 Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. | 15 Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть. | 15 І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть. |
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. | 16 І ніхто до одежі старої не пришиває латки з нової тканини; бо вона збіжиться на старому і діра стане ще більшою. | 16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. | 16 Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане. | 16 Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша. |
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде. | 17 Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те і те. | 17 І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.” | 17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається. | 17 І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле. |
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. | 18 Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього один із старшин, вклонився Йому і сказав: Донька моя щойно померла; але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде живою. | 18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” | 18 Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе. | 18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. |
19 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його. | 19 І підвівся Ісус, і пішов за ним, і учні Його. | 19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. | 19 І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні. | 19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. |
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його. | 20 І ось, жінка, яка дванадцять літ страждала від кровотечі, наблизилася ззаду і торкнулася до поли одягу Його; | 20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. | 20 І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу, | 20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: |
21 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю. | 21 Бо вона казала сама в собі: Якщо лише торкнуся до одежі Його, видужаю. | 21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” | 21 бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся. | 21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. |
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години. | 22 А Ісус обернувся, побачив її і сказав: Збадьорся, доню! Віра твоя врятувала тебе. І жінка від тієї хвилини уздоровилася. | 22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. | 22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті. | 22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. |
23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, | 23 І коли прийшов Ісус до оселі старшини і побачив там сопілкарів і народ, що вчинив гамір, | 23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, | 23 Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус | 23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, |
24 то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. | 24 То сказав їм: Пропустіть! Бо не вмерла дівчина, але спить. І насміхалися з Нього. | 24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. | 24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього. | 24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. |
25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! | 25 А коли народ випровадили, Він зайшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася. | 25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. | 25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала. | 25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало. |
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні. | 26 І полинула звістка про це по всій землі тій. | 26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні. | 26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі. | 26 І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій. |
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! | 27 І коли Ісус повертався звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів! | 27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” | 27 Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів. | 27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. |
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. | 28 А коли Він прийшов до оселі, сліпі наблизилися до Нього: І казав їм Ісус: Чи віруєте, що Я можу те вчинити? Вони сказали Йому: Так, Господе! | 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті. | 28 Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи. | 28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. |
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! | 29 Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: На віру вашу хай буде вам. | 29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” | 29 Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде. | 29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. |
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це! | 30 І прозріли очі їхні. А Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не дізнався. | 30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” | 30 І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався. | 30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. |
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. | 31 Але вони, як тільки вийшли, розголосили про Нього новину по всій землі тій. | 31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. | 31 Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі. | 31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. |
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. | 32 А коли ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого і біснуватого. | 32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. | 32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався. | 32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. |
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! | 33 І коли демона Він прогнав, німий почав говорити. І народ вельми дивувався і казав: Ніколи не було подібного в Ізраїлі. | 33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!” | 33 Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі. | 33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї. |
34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів. | 34 А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського! | 34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” | 34 Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів. | 34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським. |
35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. | 35 І ходив Ісус по всіх містах і поселеннях, навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства і уздоровлював усіляку недугу і всіляку неміч у людях. | 35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. | 35 Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі]. | 35 І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. |
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. | 36 Він бачив юрби народу, і пожалів їх, бо вони були виснажені і розпорошені, як вівці, котрі не мають пастиря. | 36 Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. | 36 Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха. | 36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. |
37 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; | 37 Тоді сказав учням Своїм: Жнива багато, а женців мало; | 37 Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. | 37 Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало. | 37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. |
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав. | 38 Тож благайте Володаря жнива, щоб вислав женців на ниву Свою. | 38 Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” | 38 Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво. | 38 Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє. |