Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:	1 За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм:	1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:	1 У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм:	1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2 Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.	2 Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть;	2 `Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.	2 Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти;	2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.	3 Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.	3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.`	3 коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.	3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4 І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?	4 Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би [взяти] тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?	4 Тож відказали йому учні його: `З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?`	4 І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити?	4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.	5 І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.	5 Він же спитав їх: `Скільки маєте хлібів?` `Сім`, - відказали ті.	5 Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім.	5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.	6 Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.	6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.	6 Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям.	6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7 І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.	7 Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.	7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.	7 Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати.	7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...	8 І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.	8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;	8 Їли - наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого.	8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9 А їдців було тисяч з чотири!	9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.	9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.	9 А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх.	9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10 І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.	10 І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.	10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.	10 Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі.	10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.	11 Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.	11 Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.	11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його.	11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!	12 І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака.	12 Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: `Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!`	12 Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку.	12 І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13 І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.	13 І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.	13 І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.	13 Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік.	13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14 І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.	14 При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.	14 Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні.	14 І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні.	14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15 А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!	15 А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.	15 І наказував їм, кажучи: `Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!`	15 Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.	15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.	16 І міркували поміж собою, говорячи: [Це означає], що немає хлібів у нас.	16 І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.	16 А ті все говорили між собою, що хліба не мають.	16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?	17 Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам‘яніле серце?	17 Ісус, довідавшись про те, каже до них: `Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?	17 Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скам'яніло?	17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18 Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,	18 Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам‘ятаєте?	18 Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте,	18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не пам'ятаєте,	18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.	19 Коли Я п‘ять хлібів переламав для п‘яти тисяч [люду], скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.	19 як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?` - `Дванадцять` - кажуть йому.	19 як я п'ять хлібів переломив на п'ять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.	19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20 А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.	20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.	20 `А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?` - `Сім`, - кажуть.	20 А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім.	20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21 І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...	21 І сказав їм: Як же ви не розумієте?	21 І він сказав їм: `То й ще не розумієте?`	21 Тоді він каже їм: То й ще не розумієте?	21 І рече їм: Як же ви не розумієте?
22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.	22 Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.	22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.	22 Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього.	22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.	23 Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?	23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: `Чи бачиш щонебудь?`	23 Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш?	23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24 І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...	24 Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.	24 Глянув той і каже: `Бачу людей, - наче б дерева ходячі!`	24 І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять.	24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!	25 Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.	25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.	25 Потім знову поклав руки на його очі - і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно.	25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26 І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!	26 І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.	26 І послав його додому, кажучи: `Навіть у село не входь.`	26 Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі].	26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27 Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?	27 І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?	27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: `За кого мене люди мають?`	27 Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають?	27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
28 Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.	28 Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.	28 Ті йому й відказали: `Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.`	28 Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків.	28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29 І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!	29 Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!	29 `А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?` Озвавсь Петро та й каже до нього: `Ти - Христос.`	29 І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.	29 А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30 І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!	30 І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.	30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.	30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього.	30 І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.	31 І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб‘ють Його, а третього дня Він воскресне.	31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.	31 Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб'ють Його, але по трьох днях воскресне.	31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.	32 І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.	32 А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.	32 Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому.	32 І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!	33 Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське.	33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: `Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.`	33 Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське.	33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!	34 А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною;	34 І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: `Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.	34 Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною.	34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.	35 Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його;	35 Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.	35 Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її.	35 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?	36 Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить?	36 Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?	36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу?	36 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37 Або що назамін дасть людина за душу свою?	37 Або якого викупа дасть людина за душу свою?	37 Що бо людина може дати взамін за власну душу?	37 Або що дасть людина замість своєї душі?	37 Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.	38 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.	38 Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.`	38 Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.	38 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.