1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.1 І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всіляку скотину, котрі були з ним у ковчезі; і навернув Бог вітер на землю, і води почали відпливати.1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.1 І згадав Бог Ноя, і всіх диких звірів і всю скотину і всіх птахів і всіх плазунів, які були з ним в кораблі, і навів Бог вітер на землю, і спинилася вода,1 І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.2 І замкнулися джерела безодні і вікна небесні, і вщух дощ із неба.2 Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.2 і замкулися джерела безодні і загати небесні, і перестав дощ з неба.2 І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.3 А вода поволі верталася із землі, і почала опадати вода, як минуло сто п'ятдесят днів.3 Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;3 І упала вода відходячи з землі. Упадала і зменшувалася вода по сто пятдесяти днях.3 І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.4 І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.4 і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.4 І корабель сів в сьомому місяці, двадцятьсьомого (дня) місяця, на Араратських горах.4 І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.5 Вода опадала дедалі, аж до десятого місяця; а першого дня десятого місяця завиднілося верхів'я гір.5 А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.5 Вода ж, ідучи, маліла до десятого місяця. А в одинадцятому місяці, першого (дня) місяця, зявилися шпилі гір.5 І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.6 По сорока днях Ной відчинив зроблене ним вікно у ковчезі.6 По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,6 І сталося, що по сорока днях відкрив Ной віконце корабля, яке зробив,6 І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.7 І випустив ворона, котрий, відлетівши, літав і повертався, доки звільнилася земля од води.7 і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.7 і післав крука, щоб побачити чи відступила вода. І вийшовши не повернувся доки не висохла вода з землі.7 І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.8 Потім випустив од себе голуба, щоби переконатися, чи зійшла вода з лику землі.8 Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.8 І після нього післав голубку, щоб побачити чи відступила вода з лиця землі.8 Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.9 Але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх, і повернувся до нього в ковчег; бо вода все ще була на поверхні всієї землі; і він простер руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.9 Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.9 І голубка не знайшовши спочинку для своїх ніг повернулася до нього до корабля, бо вода була на всім лиці всієї землі, і простягнувши свою руку взяв її і ввів її до себе до корабля.9 Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.10 І, зачекавши іще сім днів інших, знову випустив голуба з ковчега.10 Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.10 І почекавши ще інших сім днів, знову післав голубку з корабля,10 І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.11 Голуб повернувся до нього надвечір; і ось, свіжий оливковий листочок у дзьобі: і Ной довідався, що вода зійшла з лику землі.11 І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.11 і повернулася до нього голубка увечорі, і мала в своїх устах галузку оливки з листям. І пізнав Ной, що відйшла вода з землі.11 І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се - оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.12 Він зачекав іще сім днів інших, і випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.12 Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.12 І почекавши ще других сім днів, знову післав голубку, і не додала до нього більше повернутися.12 І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!13 Шістсот першого року до першого [дня] першого місяця зійшла вода із землі; і розібрав Ной покрівлю ковчега, і огледівся, аж ось поверхня землі стала суходолом.13 На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, - аж ось поверхня землі була суха,13 І сталося в шістьсот першому році в житті Ноя, першого місяця, першого (дня) місяця, зійшла вода з землі. І відкрив Ной верх корабля, якого зробив, і побачив, що уступила вода з лиця землі.13 І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.14 І другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.14 а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.14 В другому ж місяці в двадцять сьомому (дні) місяця, висохла земля.14 А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:15 І сказав Бог Ноєві: 15 Тоді Бог сказав до Ноя: 15 І сказав Господь Бог Ноєві, кажучи: 15 І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.16 Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.16 `Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.16 Вийди з корабля, ти і твоя жінка і твої сини і жінки твоїх синів з тобою16 Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.17 Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі.17 Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі.`17 і всі звірі, що є з тобою, і всяке тіло від птахів аж до скотини і всякого плазуна, що повзає по землі, виведи з собою. І ростіть і множіться на землі.17 І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.18 І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.18 І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.18 І вийшов Ной і його жінка і його сини і жінки його синів з ним,18 І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.19 І всі звірі, і всі плазуни, і всі птахи, все, що рухається по землі за родами своїми, вийшли з ковчега.19 Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.19 і всі дикі звірі і вся скотина і всякий птах і всякий плазун, що рухається на землі за родом своїм вийшли з корабля.19 Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.20 І спорудив Ной жертовника Господові; і взяв із усіляких тварин чистих, і з усіляких птахів чистих, і приніс усеспалення на жертовнику.20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.20 І збудував Ной жертівник Богові і взяв з усієї чистої скотини і з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертівнику.20 І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.21 І почув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: Не буду більше проклинати землю за людину, бо помисли людського серця – зло від юности її; і не буду більше вражати всього, що живе, як Я вчинив.21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: `Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.21 І понюхав Господь Бог милий запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не додам більше прокляти землю через діла людей, бо ум людини пильно звернений до зла від молодости; не додам отже ще убити всяке живе тіло, так як Я зробив.21 І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!22 У майбутньому в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.22 Покіль земля землею, - сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути.`22 В усі дні землі сівба і жнива, холод і спека літо і весна день і ніч не перстануть.22 Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.