1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,1 Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.1 Зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима.1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.2 І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це.2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, -2 Помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками.2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;3 Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук;3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,3 Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, як то заповідали їхні предки;3 (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.4 І [коли прийдуть] з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів.4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, -4 повернувшись із торгу, поки не обмиються, не їдять. Є й багато чого іншого, що вони прийняли: миття чашок, глечиків, мідного посуду, ліжок.4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?5 Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб?5 отож питали його книжники та фарисеї: `Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?`5 Питають Його фарисеї і книжники: Чому твої учні не тримаються традицій предків і немитими руками їдять хліб?5 Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...6 Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене.6 Він же відповів їм: `Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;6 Він сказав їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей нарід устами мене шанує, а серце його далеке від мене; даремно ж6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.7 Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських;7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських.`7 шанують мене, навчаючи наук людських заповідей.7 Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.8 Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане.8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: «обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.»`8 Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтесь людських передань: [миєте глечики й чашки й робите багато такого іншого.]8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.9 І сказав їм: Чи добре, [що] ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв?9 І сказав їм: `Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.9 Говорив їм: Хитро-мудро відкидаєте ви Божу заповідь, аби лишень зберегти передання ваші.9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.10 Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре.10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому!10 Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; іще: Хто проклинає батька або матір, хай помре смертю.10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,11 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван, або дар [Богові] те, чим ви могли б від мене скористатися.11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, -11 Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: це корван, тобто дар, те, що ви мали б одержати від мене;11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,12 Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї,12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.12 то вже після цього дозволяється нічого не робити для батька чи для матері,12 і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.13 Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане.13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!`13 переступаєте Боже слово - отим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей.13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!14 А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте.14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: `Слухайте мене всі й розумійте!14 Знову покликав людей та казав їм: Послухайте мене всі і зрозумійте.14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.15 Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину.15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.15 Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою; але те, що виходить з неї, - оте людину й опоганює.15 Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!16 Якщо хтось має вуха чути, нехай чує!16 Хто має вуха слухати, хай слухає!`16 [Якщо хто має вуха, хай слухає.]16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.17 І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу.17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.17 І коли від люду ввійшов він до оселі, то учні запитали Його про притчу.17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?18 Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?18 А він і каже їм: `То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,18 Каже їм: Невже й ви такі некмітливі? Чи не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може зробити її нечистою,18 І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.19 Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, [чим] очищається всілякий харч.19 - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.`19 бо воно не йде до серця, а в живіт, потім виходить, очищуючи всяку їжу?19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.20 Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;20 Далі казав: `Те, що виходить з людини, - те осквернює людину.20 Казав ще: Що виходить від людини, те її робить нечистою.20 Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,21 Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,21 З середини, з людського серця виходять злі думки, перелюби, розпуста, вбивства,21 З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.22 Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.22 крадіжки, захланність, лукавства, омана, безсоромність, заздрість, огуда, гордощі, безглуздя.22 злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!23 Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину.`23 Усе це зло з середини виходить і людину опоганює.23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.24 І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.24 Підвівшись, пішов звідти в землі Тирські [і Сидонські]. Увійшов до хати; не хотів, щоб хтось довідався, але не зміг утаїтися.24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.25 Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.25 Щойно почула про нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, прийшла й припала до Його ніг;25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.26 А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.26 жінка була поганської віри, родом сирофінікійка; благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!27 Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.27 Він відповів їй: `Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.-27 Сказав їй: Нехай спочатку наситяться діти, бо негаразд відібрати хліб у дітей і кинути щенятам.27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...28 Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.28 Вона ж озвалась та й каже йому: `Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.`28 А вона у відповідь каже Йому: Господи, але ж і щенята під столом їдять кришки від дітей.28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!29 І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.29 І сказав їй: `За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.`29 Сказав їй: За це слово іди, біс уже вийшов з твоєї дочки.29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.30 Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі.30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов.30 Коли вона прийшла додому, то побачила, що біс вийшов з дочки і та лежала на ліжку.30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.31 Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, [Ісус] знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя.31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.31 Залишивши околиці Тира й Сидона, знову прийшов до Галилейського моря в околиці Десятимістя.31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.32 І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку.32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.32 Приводять до нього глухого й німого, просять Його, щоб поклав на нього руку.32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.33 [Ісус] одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика.33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;33 Відвівши його набік від юрби, поклав свої пальці в вуха його і, плюнувши, доторкнувся до його язика;33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!34 А тоді глянув на небо, зітхнув і сказав йому: Еффата, цебто “Відкрийся!”.34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: `Ефата`, тобто: `Відкрийся!`34 поглянувши на небо, зідхнув та й каже йому: Еффата, тобто: Відкрийся.34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!35 І тієї ж миті відкрився в нього слух, і пута його язика урвалися, і почав говорити чисто.35 І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити.35 Вмить відкрилися його вуха, і спав параліч з його язика - і заговорив правильно.35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.36 І наказав їм не говорити нікому. Але скільки він не забороняв їм, вони ще палкіше розголошували.36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.36 Наказав, щоб нікому про це не говорили. Та чим більше забороняв, тим більше вони розголошували.36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!37 І вельми дивувалися і казали: Усе добре вчиняє: і глухим дає чути, а німим – говорити!37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: `Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим.`37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Усе добре робить - глухим дає слух, німим - мову.37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.