1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму, | 1 Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму; | 1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. | 1 Зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима. | 1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. |
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими. | 2 І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це. | 2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, - | 2 Помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками. | 2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: |
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; | 3 Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук; | 3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, | 3 Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, як то заповідали їхні предки; | 3 (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; |
4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду. | 4 І [коли прийдуть] з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів. | 4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, - | 4 повернувшись із торгу, поки не обмиються, не їдять. Є й багато чого іншого, що вони прийняли: миття чашок, глечиків, мідного посуду, ліжок. | 4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). |
5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими? | 5 Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб? | 5 отож питали його книжники та фарисеї: `Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?` | 5 Питають Його фарисеї і книжники: Чому твої учні не тримаються традицій предків і немитими руками їдять хліб? | 5 Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? |
6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... | 6 Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене. | 6 Він же відповів їм: `Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; | 6 Він сказав їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей нарід устами мене шанує, а серце його далеке від мене; даремно ж | 6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей. | 7 Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських; | 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських.` | 7 шанують мене, навчаючи наук людських заповідей. | 7 Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих. |
8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. | 8 Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане. | 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: «обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.»` | 8 Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтесь людських передань: [миєте глечики й чашки й робите багато такого іншого.] | 8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. |
9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання. | 9 І сказав їм: Чи добре, [що] ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв? | 9 І сказав їм: `Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. | 9 Говорив їм: Хитро-мудро відкидаєте ви Божу заповідь, аби лишень зберегти передання ваші. | 9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. |
10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. | 10 Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре. | 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! | 10 Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; іще: Хто проклинає батька або матір, хай помре смертю. | 10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре. |
11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, | 11 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван, або дар [Богові] те, чим ви могли б від мене скористатися. | 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - | 11 Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: це корван, тобто дар, те, що ви мали б одержати від мене; | 11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; |
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, | 12 Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї, | 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. | 12 то вже після цього дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, | 12 і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй, |
13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите. | 13 Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане. | 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!` | 13 переступаєте Боже слово - отим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей. | 13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. |
14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте! | 14 А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте. | 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: `Слухайте мене всі й розумійте! | 14 Знову покликав людей та казав їм: Послухайте мене всі і зрозумійте. | 14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: |
15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює. | 15 Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину. | 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. | 15 Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою; але те, що виходить з неї, - оте людину й опоганює. | 15 Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. |
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає! | 16 Якщо хтось має вуха чути, нехай чує! | 16 Хто має вуха слухати, хай слухає!` | 16 [Якщо хто має вуха, хай слухає.] | 16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу. | 17 І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу. | 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. | 17 І коли від люду ввійшов він до оселі, то учні запитали Його про притчу. | 17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість. |
18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її? | 18 Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її? | 18 А він і каже їм: `То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, | 18 Каже їм: Невже й ви такі некмітливі? Чи не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може зробити її нечистою, | 18 І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити; |
19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу. | 19 Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, [чим] очищається всілякий харч. | 19 - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.` | 19 бо воно не йде до серця, а в живіт, потім виходить, очищуючи всяку їжу? | 19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? |
20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. | 20 Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину; | 20 Далі казав: `Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. | 20 Казав ще: Що виходить від людини, те її робить нечистою. | 20 Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка. |
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, | 21 Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство, | 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, | 21 З середини, з людського серця виходять злі думки, перелюби, розпуста, вбивства, | 21 З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, |
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. | 22 Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя. | 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. | 22 крадіжки, захланність, лукавства, омана, безсоромність, заздрість, огуда, гордощі, безглуздя. | 22 злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: |
23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! | 23 Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину. | 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину.` | 23 Усе це зло з середини виходить і людину опоганює. | 23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. |
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. | 24 І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися. | 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. | 24 Підвівшись, пішов звідти в землі Тирські [і Сидонські]. Увійшов до хати; не хотів, щоб хтось довідався, але не зміг утаїтися. | 24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. |
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. | 25 Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг; | 25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. | 25 Щойно почула про нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, прийшла й припала до Його ніг; | 25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому. |
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. | 26 А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки. | 26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. | 26 жінка була поганської віри, родом сирофінікійка; благала Його, щоб вигнав біса з її дочки. | 26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. |
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам! | 27 Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам. | 27 Він відповів їй: `Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.- | 27 Сказав їй: Нехай спочатку наситяться діти, бо негаразд відібрати хліб у дітей і кинути щенятам. | 27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам. |
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок... | 28 Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей. | 28 Вона ж озвалась та й каже йому: `Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.` | 28 А вона у відповідь каже Йому: Господи, але ж і щенята під столом їдять кришки від дітей. | 28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей. |
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки! | 29 І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки. | 29 І сказав їй: `За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.` | 29 Сказав їй: За це слово іди, біс уже вийшов з твоєї дочки. | 29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. |
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї. | 30 Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі. | 30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов. | 30 Коли вона прийшла додому, то побачила, що біс вийшов з дочки і та лежала на ліжку. | 30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. |
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. | 31 Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, [Ісус] знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя. | 31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. | 31 Залишивши околиці Тира й Сидона, знову прийшов до Галилейського моря в околиці Десятимістя. | 31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. |
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. | 32 І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку. | 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. | 32 Приводять до нього глухого й німого, просять Його, щоб поклав на нього руку. | 32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. |
33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. | 33 [Ісус] одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика. | 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; | 33 Відвівши його набік від юрби, поклав свої пальці в вуха його і, плюнувши, доторкнувся до його язика; | 33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; |
34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся! | 34 А тоді глянув на небо, зітхнув і сказав йому: Еффата, цебто “Відкрийся!”. | 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: `Ефата`, тобто: `Відкрийся!` | 34 поглянувши на небо, зідхнув та й каже йому: Еффата, тобто: Відкрийся. | 34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. |
35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно! | 35 І тієї ж миті відкрився в нього слух, і пута його язика урвалися, і почав говорити чисто. | 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. | 35 Вмить відкрилися його вуха, і спав параліч з його язика - і заговорив правильно. | 35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. |
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. | 36 І наказав їм не говорити нікому. Але скільки він не забороняв їм, вони ще палкіше розголошували. | 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. | 36 Наказав, щоб нікому про це не говорили. Та чим більше забороняв, тим більше вони розголошували. | 36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; |
37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити! | 37 І вельми дивувалися і казали: Усе добре вчиняє: і глухим дає чути, а німим – говорити! | 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: `Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим.` | 37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Усе добре робить - глухим дає слух, німим - мову. | 37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити. |