1 А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона. | 1 Ось закон про приношення за провину: це – велика святиня. | 1 «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ. | 1 І це господній закон про проступок. Це святе святих. | 1 А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ. |
2 На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. | 2 Пожертву каяття треба заколоти на тому місці, де колять усеспалення, і кров'ю її покропити жертовника з усіх боків. | 2 її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків. | 2 В місці де ріжуть всепалення, заріжуть барана проступку перед Господом, і кров пролиє в ноги жертівника довкруги. | 2 На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків. |
3 А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, | 3 [Той], [що приносить], мусить принести з неї увесь лій, курдюк і лій, котрий на нутрощах. | 3 Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі, | 3 І ввесь його жир принесе з нього, і задню часть і ввесь жир, що покриває внутреності і ввесь жир, що на внутреностях, | 3 І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи. |
4 і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, | 4 І обидві нирки, і лій, котрий на них, котрий на стегнах, і сальника, котрий на печінці; з нирками нехай він відділить це. | 4 і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок; | 4 і дві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і чепець, що на печінці, візьме їх з нирками. | 4 І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його. |
5 та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона. | 5 І спалить назване священик на жертовнику для пожертви Господові. Це – пожертва каяття. | 5 і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування. | 5 І їх священик принесе на жертівник - це жертва Господеві. Це за проступок. | 5 І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину. |
6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. | 6 Вся чоловіча стать священикового роду буде їсти її; на святому місці можна їсти її; це – велика святиня. | 6 Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ. | 6 Кожний чоловічого роду з священиків їстиме їх. В святому місці їстимуть їх. Це святе святих. | 6 Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ. |
7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. | 7 Як про приношення за гріх, так і про приношення за провину, закон – один: вона належить священикові, котрий нею звершує покуту. | 7 Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування - закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту. | 7 Так як те, що за гріх, так і те, що за проступок, їм один закон. Священик, який надолужує за нього, йому буде. | 7 Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде. |
8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде. | 8 І коли священик приносить чиєсь приношення усеспалення, шкура від [приношення] всеспалення, котре він приносить, належить священикові. | 8 Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові. | 8 І священик, що приносить всепалення людині, скіра всепалення, яку він приносить, йому буде. | 8 І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові. |
9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде. | 9 І всіляке приношення хлібне, котре печене в печі, і всіляке приготовлене в горщику, або ж на сковороді, належить священикові, який приносить його. | 9 А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, - йому буде вона. | 9 І кожна жертва, яку спечуть в печі, і кожна, яку спечуть на огні чи на скоровородці, для священика, що приносить, йому буде. | 9 І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде. |
10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому. | 10 І всіляке приношення хлібне, змішане з єлеєм, і сухе, належить всім синам Аароновим, як одному, так і другому. | 10 Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому. | 10 І всяка жертва спечена на олії і не спечена буде всім синам Аарона, кожному по рівному. | 10 І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого. |
11 А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві. | 11 Ось закон про пожертву мирного приношення, котру він приносить Господові; | 11 А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві. | 11 Це закон жертви спасіння, яку принесуть Господеві. | 11 А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві: |
12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. | 12 Якщо хтось на подяку приносить її, то при пожертві вдячности він мусить принести прісні хліби, змішані з єлеєм і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, насичене [єлеєм], хліби, змішані з єлеєм. | 12 Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі. | 12 Якщо ж на похвалу принесе її, і принесе з жертвою похвали хліби з пшеничної муки спечені на олії, і пляцки прісні помазані олією, і муку замісену в олії. | 12 Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю. |
13 Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. | 13 Окрім коржів, нехай він принесе в приношення своє квасний хліб, при мирній пожертві вдячности. | 13 Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою. | 13 З непрісними хлібами принесе свої дари з жертвою похвали за спасіння. | 13 Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною. |
14 І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому. | 14 Одне щось із всього приношення свого нехай принесе він у приношення Господові; це належить священикові, який кропить кров'ю мирної пожертви. | 14 З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить. | 14 І принесе один з усіх своїх дарів відлучений дар Господеві. Священикові, що приносить кров спасіння, йому буде. | 14 І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде. |
15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку. | 15 М'ясо пожертви мирного приношення для вдячности необхідно з'їсти в день приношення її, не треба лишати від нього до ранку. | 15 М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку. | 15 І мясо жертви похвали за спасіння йому буде, і в дні в якому приноситься, зїсться. Не остане з нього до ранку. | 15 І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його. |
16 А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. | 16 А якщо пожертва його приношення за обітницею, або щире приношення, то пожертву його необхідно їсти в день приношення, і другого дня те, що залишилося від неї, їсти можна. | 16 А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться; | 16 І якщо молитву чи як добровільний дар жертвуватиме свій дар, в день, в якому принесе свою жертву, зїсться і наступного дня. | 16 А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти; |
17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. | 17 А залишки від м'яса пожертви на третій день треба спалити на вогні. | 17 а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні. | 17 І те, що осталось з мяса жертви до третого дня, спалиться огнем. | 17 Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї. |
18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. | 18 А якщо будуть їсти м'ясо пожертви мирного приношення на третій день, то вона не буде прийнята. Хто її принесе, тому нічого не зарахується; бо це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі свій гріх. | 18 Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх. | 18 Якщо ж, їдячи, зїсть мясо третого дня, не прийметься йому, що його приносить, не припишиться йому. Нечистотою є. А душа, яка зїсть з нього, гріх одержить. | 18 А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх. |
19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо. | 19 М'яса цього, якщо воно торкнеться до чогось нечистого, не треба їсти, але необхідно спалити його на вогні; а м'ясо чисте може їсти кожний чистий. | 19 Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти. | 19 І мясо, яке доторкнеться до всього нечистого, не їстиметься, в огні спалиться. Кожний чистий їстиме мясо. | 19 Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його. |
20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого. | 20 А якщо якась душа, маючи в собі нечистоту, буде їсти м'ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого. | 20 Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх. | 20 А душа, яка їстиме з мяса жертви спасіння, яке є господнім, і його нечистота на ньому, вигубиться та душа з свого народу. | 20 А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх. |
21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого. | 21 І якщо якась душа, торкнувшися до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої скотини, або ж до якогось нечистого гада, і буде їсти м'ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого. | 21 А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.» | 21 І душа, яка доторкнеться до всякої нечистої речі, чи від людської нечистоти, чи нечистих чотироногих, чи всякої нечистої огиди, і зїсть мясо жертви спасіння, яке є господнім, та душа вигубиться з свого народу. | 21 І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх. |
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 22 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 22 І сказав Господь Мойсеєві: | 22 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 22 І рече Господь Мойсейові: |
23 Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти. | 23 Скажи синам Ізраїля: Жодного лою ні з вола, ні з вівці, ані з козла не їжте. | 23 «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете. | 23 Скажи ізраїльським синам, кажучи: Не їстимете ввесь жир рогатої худоби і овець і кіз. | 23 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете. |
24 А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його. | 24 Лій з мертвого і лій з розтерзаного звіром можна використовувати на всяку справу; а їсти, не їжте його. | 24 Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його. | 24 І жир мертвечини і убитого звірами вжиєтся на всяке діло, і в їжу не їстиметься. | 24 Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна. |
25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого. | 25 Тому що, хто буде їсти лій із скотини, котра приноситься як приношення вогнем, Господові, винищиться душа та з народу свого. | 25 Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх. | 25 Кожний хто їсть жир з скота, з тих, якого принесе жертву Господеві, та душа вигубиться з свого народу. | 25 Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх. |
26 І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях. | 26 І жодної крови не їжте у всіх житлах ваших; ні з птахів, ні із звірів, ані з домашніх тварин. | 26 Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали. | 26 Не їстимете всієї крови в усіх ваших поселеннях і з скотини і з птахів. | 26 І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини. |
27 Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого. | 27 А хто буде їсти яку-небудь кров, винищиться душа та з народу свого. | 27 Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.» | 27 Всяка душа, яка зїсть кров, та душа вигубиться з свого народу. | 27 Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх. |
28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 28 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 28 І промовив Господь до Мойсея: | 28 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 28 І рече Господь Мойсейові: |
29 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви. | 29 Скажи синам Ізраїля: Хто приносить свою пожертву мирного приношення Господові, той [сам] мусить принести частину із мирної пожертви Господові. | 29 «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви. | 29 І скажеш ізраїльським синам, кажучи: Хто приносить жертву спасіння Господеві принесе свій дар Господеві з жертви спасіння. | 29 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї. |
30 Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем. | 30 Своїми руками повинен він принести приношення вогнем Господові; лій із грудинкою мусить він принести, коливаючи грудинкою для приношення коливанням перед лицем Господнім. | 30 Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом, | 30 Його руки принесуть дари Господеві. Жир, що на грудях, і чепець печінки, принесе їх, щоб покласти дари перед Господом. | 30 Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом. |
31 І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. | 31 Лій спалить священик на жертовнику, а грудинка належить Ааронові і синам його. | 31 а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його. | 31 І священик покладе жир на жертівник, і груди будуть для Аарона і його синів. | 31 І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його. |
32 А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення. | 32 І праве плече, як підношення, з пожертв мирного приношення вашого віддавайте священикові. | 32 Праву лопатку теж священикові здасте - як данину з ваших мирних жертв. | 32 І праве рамено дасьте як дар священикові з ваших жертв спасіння. | 32 А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові. |
33 Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно. | 33 Хто із синів Ааронових приносить кров з мирного приношення і лій, повинен узяти праве плече собі як частку. | 33 Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви. | 33 Хто з синів Аарона приносить кров спасіння і жир, йому буде праве рамено як часть. | 33 Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай. |
34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів. | 34 Тому що Я беру від синів Ізраїля з мирних пожертв їхню грудинку коливну і плече підношення, і віддаю їх Ааронові священикові і синам його у вічну настанову серед синів Ізраїля. | 34 Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.» | 34 Бо груди принесеного і рамено жертви взяв Я в синів ізраїльських з ваших жертов спасіння, і дав Я їх Ааронові - священикові і його синам, як вічний закон в синів ізраїльських. | 34 Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих. |
35 Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві, | 35 Ось частка з помазання Ааронові та частка помазання синам його з приношень Господніх вогнем, у день, коли він покладе перед Господом, для служіння Господові, | 35 Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві, | 35 Це помазання Аарона і помазання його синів від господніх жертв, в той день, коли я привів їх бути священиками Господеві, | 35 Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві, |
36 що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління! | 36 Котрого звелів Господь давати їм од синів Ізраїля від дня, коли він помазав їх, вічною настановою їхнім поколінням. | 36 як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь. | 36 так як заповів Господь дати їм в той день, коли помазав їх з поміж ізраїльських синів. Це закон вічний в їхні роди. | 36 Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші. |
37 Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну, | 37 Ось закон про приношення всеспалення, про приношення хлібне, про пожертву за гріх, про пожертву каяття, про приношення за гріх, про приношення за провину, про пожертву посвячення приношення мирного, | 37 Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву, | 37 Це закон цілопалення і жертви і за гріхи і за проступок і посвячення і жертви спасіння, | 37 Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну, |
38 що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині. | 38 Котрого дав Господь Мойсеєві на горі Сінай, коли наказав синам Ізраїля в пустелі Сінайській приносити Господові приношення їхні. | 38 що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині. | 38 так як заповів Господь Мойсеєві в Синайській горі, в день коли заповів ізраїльським синам приносити їхні дари перед Господом в Синайській пустині. | 38 Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай. |