1 А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.1 Ось закон про приношення за провину: це – велика святиня.1 «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.1 І це господній закон про проступок. Це святе святих.1 А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ.
2 На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.2 Пожертву каяття треба заколоти на тому місці, де колять усеспалення, і кров'ю її покропити жертовника з усіх боків.2 її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.2 В місці де ріжуть всепалення, заріжуть барана проступку перед Господом, і кров пролиє в ноги жертівника довкруги.2 На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків.
3 А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,3 [Той], [що приносить], мусить принести з неї увесь лій, курдюк і лій, котрий на нутрощах.3 Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,3 І ввесь його жир принесе з нього, і задню часть і ввесь жир, що покриває внутреності і ввесь жир, що на внутреностях,3 І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи.
4 і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,4 І обидві нирки, і лій, котрий на них, котрий на стегнах, і сальника, котрий на печінці; з нирками нехай він відділить це.4 і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;4 і дві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і чепець, що на печінці, візьме їх з нирками.4 І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його.
5 та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.5 І спалить назване священик на жертовнику для пожертви Господові. Це – пожертва каяття.5 і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.5 І їх священик принесе на жертівник - це жертва Господеві. Це за проступок.5 І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину.
6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.6 Вся чоловіча стать священикового роду буде їсти її; на святому місці можна їсти її; це – велика святиня.6 Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.6 Кожний чоловічого роду з священиків їстиме їх. В святому місці їстимуть їх. Це святе святих.6 Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ.
7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.7 Як про приношення за гріх, так і про приношення за провину, закон – один: вона належить священикові, котрий нею звершує покуту.7 Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування - закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.7 Так як те, що за гріх, так і те, що за проступок, їм один закон. Священик, який надолужує за нього, йому буде.7 Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде.
8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.8 І коли священик приносить чиєсь приношення усеспалення, шкура від [приношення] всеспалення, котре він приносить, належить священикові.8 Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.8 І священик, що приносить всепалення людині, скіра всепалення, яку він приносить, йому буде.8 І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові.
9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.9 І всіляке приношення хлібне, котре печене в печі, і всіляке приготовлене в горщику, або ж на сковороді, належить священикові, який приносить його.9 А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, - йому буде вона.9 І кожна жертва, яку спечуть в печі, і кожна, яку спечуть на огні чи на скоровородці, для священика, що приносить, йому буде.9 І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде.
10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.10 І всіляке приношення хлібне, змішане з єлеєм, і сухе, належить всім синам Аароновим, як одному, так і другому.10 Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.10 І всяка жертва спечена на олії і не спечена буде всім синам Аарона, кожному по рівному.10 І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого.
11 А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.11 Ось закон про пожертву мирного приношення, котру він приносить Господові;11 А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.11 Це закон жертви спасіння, яку принесуть Господеві.11 А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві:
12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.12 Якщо хтось на подяку приносить її, то при пожертві вдячности він мусить принести прісні хліби, змішані з єлеєм і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, насичене [єлеєм], хліби, змішані з єлеєм.12 Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.12 Якщо ж на похвалу принесе її, і принесе з жертвою похвали хліби з пшеничної муки спечені на олії, і пляцки прісні помазані олією, і муку замісену в олії.12 Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю.
13 Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.13 Окрім коржів, нехай він принесе в приношення своє квасний хліб, при мирній пожертві вдячности.13 Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.13 З непрісними хлібами принесе свої дари з жертвою похвали за спасіння.13 Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною.
14 І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.14 Одне щось із всього приношення свого нехай принесе він у приношення Господові; це належить священикові, який кропить кров'ю мирної пожертви.14 З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.14 І принесе один з усіх своїх дарів відлучений дар Господеві. Священикові, що приносить кров спасіння, йому буде.14 І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде.
15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.15 М'ясо пожертви мирного приношення для вдячности необхідно з'їсти в день приношення її, не треба лишати від нього до ранку.15 М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.15 І мясо жертви похвали за спасіння йому буде, і в дні в якому приноситься, зїсться. Не остане з нього до ранку.15 І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його.
16 А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.16 А якщо пожертва його приношення за обітницею, або щире приношення, то пожертву його необхідно їсти в день приношення, і другого дня те, що залишилося від неї, їсти можна.16 А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;16 І якщо молитву чи як добровільний дар жертвуватиме свій дар, в день, в якому принесе свою жертву, зїсться і наступного дня.16 А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти;
17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.17 А залишки від м'яса пожертви на третій день треба спалити на вогні.17 а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.17 І те, що осталось з мяса жертви до третого дня, спалиться огнем.17 Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї.
18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.18 А якщо будуть їсти м'ясо пожертви мирного приношення на третій день, то вона не буде прийнята. Хто її принесе, тому нічого не зарахується; бо це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі свій гріх.18 Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.18 Якщо ж, їдячи, зїсть мясо третого дня, не прийметься йому, що його приносить, не припишиться йому. Нечистотою є. А душа, яка зїсть з нього, гріх одержить.18 А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх.
19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.19 М'яса цього, якщо воно торкнеться до чогось нечистого, не треба їсти, але необхідно спалити його на вогні; а м'ясо чисте може їсти кожний чистий.19 Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.19 І мясо, яке доторкнеться до всього нечистого, не їстиметься, в огні спалиться. Кожний чистий їстиме мясо.19 Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його.
20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.20 А якщо якась душа, маючи в собі нечистоту, буде їсти м'ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого.20 Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.20 А душа, яка їстиме з мяса жертви спасіння, яке є господнім, і його нечистота на ньому, вигубиться та душа з свого народу.20 А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх.
21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.21 І якщо якась душа, торкнувшися до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої скотини, або ж до якогось нечистого гада, і буде їсти м'ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого.21 А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»21 І душа, яка доторкнеться до всякої нечистої речі, чи від людської нечистоти, чи нечистих чотироногих, чи всякої нечистої огиди, і зїсть мясо жертви спасіння, яке є господнім, та душа вигубиться з свого народу.21 І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх.
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:22 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 22 І сказав Господь Мойсеєві: 22 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 22 І рече Господь Мойсейові:
23 Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.23 Скажи синам Ізраїля: Жодного лою ні з вола, ні з вівці, ані з козла не їжте.23 «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.23 Скажи ізраїльським синам, кажучи: Не їстимете ввесь жир рогатої худоби і овець і кіз.23 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете.
24 А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.24 Лій з мертвого і лій з розтерзаного звіром можна використовувати на всяку справу; а їсти, не їжте його.24 Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.24 І жир мертвечини і убитого звірами вжиєтся на всяке діло, і в їжу не їстиметься.24 Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна.
25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.25 Тому що, хто буде їсти лій із скотини, котра приноситься як приношення вогнем, Господові, винищиться душа та з народу свого.25 Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.25 Кожний хто їсть жир з скота, з тих, якого принесе жертву Господеві, та душа вигубиться з свого народу.25 Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх.
26 І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.26 І жодної крови не їжте у всіх житлах ваших; ні з птахів, ні із звірів, ані з домашніх тварин.26 Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.26 Не їстимете всієї крови в усіх ваших поселеннях і з скотини і з птахів.26 І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини.
27 Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.27 А хто буде їсти яку-небудь кров, винищиться душа та з народу свого.27 Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»27 Всяка душа, яка зїсть кров, та душа вигубиться з свого народу.27 Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх.
28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:28 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 28 І промовив Господь до Мойсея: 28 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 28 І рече Господь Мойсейові:
29 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.29 Скажи синам Ізраїля: Хто приносить свою пожертву мирного приношення Господові, той [сам] мусить принести частину із мирної пожертви Господові.29 «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.29 І скажеш ізраїльським синам, кажучи: Хто приносить жертву спасіння Господеві принесе свій дар Господеві з жертви спасіння.29 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї.
30 Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.30 Своїми руками повинен він принести приношення вогнем Господові; лій із грудинкою мусить він принести, коливаючи грудинкою для приношення коливанням перед лицем Господнім.30 Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,30 Його руки принесуть дари Господеві. Жир, що на грудях, і чепець печінки, принесе їх, щоб покласти дари перед Господом.30 Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом.
31 І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.31 Лій спалить священик на жертовнику, а грудинка належить Ааронові і синам його.31 а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.31 І священик покладе жир на жертівник, і груди будуть для Аарона і його синів.31 І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його.
32 А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.32 І праве плече, як підношення, з пожертв мирного приношення вашого віддавайте священикові.32 Праву лопатку теж священикові здасте - як данину з ваших мирних жертв.32 І праве рамено дасьте як дар священикові з ваших жертв спасіння.32 А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові.
33 Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.33 Хто із синів Ааронових приносить кров з мирного приношення і лій, повинен узяти праве плече собі як частку.33 Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.33 Хто з синів Аарона приносить кров спасіння і жир, йому буде праве рамено як часть.33 Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай.
34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.34 Тому що Я беру від синів Ізраїля з мирних пожертв їхню грудинку коливну і плече підношення, і віддаю їх Ааронові священикові і синам його у вічну настанову серед синів Ізраїля.34 Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»34 Бо груди принесеного і рамено жертви взяв Я в синів ізраїльських з ваших жертов спасіння, і дав Я їх Ааронові - священикові і його синам, як вічний закон в синів ізраїльських.34 Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих.
35 Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,35 Ось частка з помазання Ааронові та частка помазання синам його з приношень Господніх вогнем, у день, коли він покладе перед Господом, для служіння Господові,35 Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,35 Це помазання Аарона і помазання його синів від господніх жертв, в той день, коли я привів їх бути священиками Господеві,35 Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві,
36 що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!36 Котрого звелів Господь давати їм од синів Ізраїля від дня, коли він помазав їх, вічною настановою їхнім поколінням.36 як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.36 так як заповів Господь дати їм в той день, коли помазав їх з поміж ізраїльських синів. Це закон вічний в їхні роди.36 Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші.
37 Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,37 Ось закон про приношення всеспалення, про приношення хлібне, про пожертву за гріх, про пожертву каяття, про приношення за гріх, про приношення за провину, про пожертву посвячення приношення мирного,37 Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,37 Це закон цілопалення і жертви і за гріхи і за проступок і посвячення і жертви спасіння,37 Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну,
38 що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.38 Котрого дав Господь Мойсеєві на горі Сінай, коли наказав синам Ізраїля в пустелі Сінайській приносити Господові приношення їхні.38 що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.38 так як заповів Господь Мойсеєві в Синайській горі, в день коли заповів ізраїльським синам приносити їхні дари перед Господом в Синайській пустині.38 Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.