1 Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,1 А тому, залишивши початкове учення Христове, поспішімо до досконалости; і не будемо знову закладати підвалини відвернення од мертвих справ і віри в Бога,1 Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,1 Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога -1 Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
2 науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.2 Навчання про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.2 про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.2 навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.2 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.3 І це вчинимо, якщо Бог дозволить.3 Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.3 І це зробимо, якщо Бог дозволить.3 І се зробимо, коли Бог дозволить.
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,4 Бо не можна тих, що одного разу стали зрячими і спізнали дару небесного та були вчинені співучасниками Духа Святого,4 Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,4 Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,4 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,5 І спожили добре Боже Слово і сили майбутнього віку,5 скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,5 і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, -5 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
6 та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.6 І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.6 та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.6 відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина!6 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.7 Земля, що неодноразово п‘є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога;7 Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;7 Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога.7 Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
8 Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.8 А та, що приносить терня і будяччя, – не придатна і близько до прокляття, котрого кінець – спалення.8 а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.8 А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення.8 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
9 Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.9 А втім, про вас, улюблені, ми маємо надію, що ви у кращому стані і тримаєтеся порятунку, хоч і кажемо отак.9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.9 Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо.9 Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.10 Бо не є неправедний Бог, щоб забув справу вашу і працю любови, котру виявили ви у ймення Його, послуживши і служачи святим.10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим.10 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,11 А тому бажаємо також, щоб кожний з вас, для цілковитої певности в надії, виявив таку саму ревність до кінця;11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,11 Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця,11 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.12 Щоб ви не зледащіли, але наслідували тих, котрі вірою і довготерпінням успадковують обітниці.12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.12 щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням.12 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,13 Бог, даючи обітниці Авраамові, оскільки не міг ніким вищим присягнутися, присягався Сам Собою,13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,13 Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою,13 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!14 Кажучи: Істинно, благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»14 кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе.14 глаголючи: `Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.`
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.15 Отож, Авраам довго терпів і одержав обіцяне.15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 15 Тож бувши терплячим, одержав обітницю.15 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.16 Люди присягаються горішнім і присяга на підтвердження закінчує всіляку суперечку в них.16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.16 Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди.16 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,17 А тому й Бог, бажаючи показати якомога величніше спадкоємцям обітниці непохитність Своєї волі, підтвердив присягою,17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,17 Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву,17 У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,18 Щоб у двох непорушних речах, в котрих неможливо Богові сказати неправду, тверду втіху ми мали, поспішили взятися за надію, передніше залишену для нас.18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.18 щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію.18 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,19 Котра для душі є, неначе якір безпечний і міцний, і входить у внутрішнє за завісу,19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,19 Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону,19 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.20 Куди предтечею за нас увійшов Ісус, ставши Першосвящеником навіки за чином Мелхиседека.20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.20 куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.20 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.