1 Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога, | 1 А тому, залишивши початкове учення Христове, поспішімо до досконалости; і не будемо знову закладати підвалини відвернення од мертвих справ і віри в Бога, | 1 Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога, | 1 Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога - | 1 Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, |
2 науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд. | 2 Навчання про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний. | 2 про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний. | 2 навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд. | 2 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. |
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить. | 3 І це вчинимо, якщо Бог дозволить. | 3 Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить. | 3 І це зробимо, якщо Бог дозволить. | 3 І се зробимо, коли Бог дозволить. |
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, | 4 Бо не можна тих, що одного разу стали зрячими і спізнали дару небесного та були вчинені співучасниками Духа Святого, | 4 Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, | 4 Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа, | 4 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, |
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, | 5 І спожили добре Боже Слово і сили майбутнього віку, | 5 скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку, | 5 і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, - | 5 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, |
6 та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. | 6 І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його. | 6 та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають. | 6 відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина! | 6 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. |
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає. | 7 Земля, що неодноразово п‘є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога; | 7 Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення; | 7 Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога. | 7 Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога; |
8 Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення. | 8 А та, що приносить терня і будяччя, – не придатна і близько до прокляття, котрого кінець – спалення. | 8 а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять. | 8 А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення. | 8 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє. |
9 Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так. | 9 А втім, про вас, улюблені, ми маємо надію, що ви у кращому стані і тримаєтеся порятунку, хоч і кажемо отак. | 9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння. | 9 Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо. | 9 Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. |
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите. | 10 Бо не є неправедний Бог, щоб забув справу вашу і працю любови, котру виявили ви у ймення Його, послуживши і служачи святим. | 10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. | 10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим. | 10 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. |
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, | 11 А тому бажаємо також, щоб кожний з вас, для цілковитої певности в надії, виявив таку саму ревність до кінця; | 11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, | 11 Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця, | 11 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця, |
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю. | 12 Щоб ви не зледащіли, але наслідували тих, котрі вірою і довготерпінням успадковують обітниці. | 12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці. | 12 щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням. | 12 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм. |
13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, | 13 Бог, даючи обітниці Авраамові, оскільки не міг ніким вищим присягнутися, присягався Сам Собою, | 13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, | 13 Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою, | 13 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, |
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе! | 14 Кажучи: Істинно, благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе. | 14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» | 14 кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе. | 14 глаголючи: `Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.` |
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю. | 15 Отож, Авраам довго терпів і одержав обіцяне. | 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: | 15 Тож бувши терплячим, одержав обітницю. | 15 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. |
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. | 16 Люди присягаються горішнім і присяга на підтвердження закінчує всіляку суперечку в них. | 16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. | 16 Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди. | 16 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. |
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, | 17 А тому й Бог, бажаючи показати якомога величніше спадкоємцям обітниці непохитність Своєї волі, підтвердив присягою, | 17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, | 17 Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву, | 17 У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, |
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, | 18 Щоб у двох непорушних речах, в котрих неможливо Богові сказати неправду, тверду втіху ми мали, поспішили взятися за надію, передніше залишену для нас. | 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. | 18 щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію. | 18 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, |
19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, | 19 Котра для душі є, неначе якір безпечний і міцний, і входить у внутрішнє за завісу, | 19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, | 19 Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону, | 19 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, |
20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим. | 20 Куди предтечею за нас увійшов Ісус, ставши Першосвящеником навіки за чином Мелхиседека. | 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека. | 20 куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека. | 20 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік. |