1 (5-20) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 1 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 1 І промовив Господь до Мойсея: | 1 І сказав Господь до Мойсея, кажучи: | 1 І рече Господь Мойсейові: |
2 (5-21) Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, | 2 Якщо хтось згрішить і вчинить злочин проти Господа, і утаємничить перед ближніми своїми те, що йому доручено, або те, що мав зберігати, чи те, що він украв, або ж навіть когось обдурив, | 2 «Повели Аронові й його синам, кажучи: Ось закон усепалення: жертва всепалення зостанеться на вогнищі жертовника всю ніч аж до ранку, і вогонь на жертовнику мусить там горіти. | 2 Скажи Ааронові і його синам, кажучи: Це закон цілопалення. Це цілопалення як спалюється його на жертівнику цілу ніч до ранку, і огонь жертівника горітиме на ньому, не згасне. | 2 Повели Аронові й синам його: От вам закон жертвопалення: Жертва всепалення нехай зостанеться на жертівнику всю ніч до ранку; а вогонь на жертівнику мусить горіти на йому. |
3 (5-22) або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим, | 3 Або знайде загублене і приховає його, і присягнеться неправдиво за щось, що у всьому цьому люди чинять і тим грішать, | 3 Священик, надягнувши льняну ризу й льняні підштанки на тіло, забере попіл жертви, яку спопелив вогонь на жертовнику, та покладе його коло жертовника. | 3 І священик вдягне лняну одіж і зодягне лняні штани на своє тіло, і винесе спалені останки з всепалення, які спалив вогонь, від жертівника і покладе його коло жертівника | 3 І надїне сьвященник ризу льняну, і спідну одїж льняну надїне на тїло своє; і здійме попіл, що зіставсь од жертви, що пожер огонь, та й положить коло жертівника. |
4 (5-23) то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, | 4 То, згрішивши і завинивши, отже, він мусить повернути вкрадене, що викрав, або пограбоване, що пограбував, або доручене, що йому доручалося (на збереження), або загублене, що він знайшов. | 4 Потім, скинувши шати, надягне інші й винесе попіл геть поза табір, на чисте місце. | 4 і скине свою одіж і зодягнеться в іншу одіж, і винесе спалені рештки за табір на чисте місце. | 4 Потім скине шати свої, надїне иншу одїж, та й винесе попіл із табору, на чисте місце. |
5 (5-24) або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. | 5 Або, якщо він присягнувся неправдиво, то мусить повернути повністю, і докласти до того п'яту частку і віддати тому, кому оте належить, у день його приношення за провину. | 5 Вогонь же на жертовнику горітиме на нім, і не згасатиме ніколи, а священик запалюватиме на ньому щоранку дрова і розкладатиме на ньому всепальну жертву і спалюватиме на ній зверху тук мирних жертв. | 5 І огонь на жертівнику горітиме на ньому і не погасне. І священик палитиме на ньому дрова рано вранці, і накладе на ньому цілопалення і покладе на ньому жир спасіння. | 5 Огонь же на жертівнику мусить горіти, не згасати; і буде запалювати сьвященник на йому дрова що ранку, і покладати на йому жертву всепалення; і закурювати на йому куснї мирних жертв. |
6 (5-25) І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину. | 6 І приношення за провину свою нехай принесе Господові до священика в приношення за провину з отари овець барана без вади, за оцінкою твоєю. | 6 Вогонь мусить постійно горіти на жертовнику, не згасаючи ніколи. | 6 І огонь завжди горітиме, не згасне на жертівнику. | 6 Вогонь мусить безустанно горіти на жертівнику не згасаючи. |
7 (5-26) І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину. | 7 І спокутує його священик перед Господом, і прощено йому буде, що б він не вчинив, все, в чому він завинив. | 7 А ось закон про офіру: Аронові сини приноситимуть її Господеві перед жертовником. | 7 Це закон жертви, яку принесуть сини Аарона до жертівника перед Господом. | 7 А се закон про жертви хлїбні: Приносити мусить їх один із синів Арона перед Господом, до жертівника. |
8 (6-1) І Господь промовляв до Мойсея, кажучи: | 8 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 8 І візьме один з них із неї жменю питльованої муки, олії й увесь ладан, що на офірі, та й воскурить на жертовнику в приємний запах як кадило для Господа. | 8 І він візьме з неї жменею пшеничної муки, жертви з її олією і з її ладаном, що є на жертві, і принесе на жертівник дар милий запах, память її Господеві. | 8 І мусить він взяти з приносу жменю муки й олїї й увесь ладан, що на приносї хлїбному, та й закурити на жертівнику: се пахощі любі, частина на спомин Господеві. |
9 (6-2) Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому. | 9 Заповідай Ааронові і синам його: Ось закон приношення усеспалення: всеспалення нехай залишиться на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому. | 9 Решту ж її їстимуть Арон та сини його; прісною їстимуть її в святому місці, на подвір'ї намету зборів. | 9 А остале з неї їстиме Аарон і його сини. Прісним їстиметься в святім місці, в притворі шатра свідчення її їстимуть. | 9 Останки ж жертви їсти муть Арон та сини його; прісне їсти муть у сьвятому місцї; в дворі соборного намету їсти муть. |
10 (6-3) І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику. | 10 І нехай священик одягнеться у лляну одежу свою, і одягне на тіло своє лляний нижній одяг, і зніме попіл від усеспалення, котре спалив огонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника. | 10 Не можна пекти її заквашеною. Я призначаю їм її як частину з жертв, що згоряють для мене. Бо це пресвята річ, як і жертва за гріх і жертва за відшкодування. | 10 Не спечеться квашеним. Часть її дав Я їм з жертов господніх. Це святе святих, так як те, що за гріх і так як те, що за проступок. | 10 Не годиться пекти його заквашеним; як частину їх даю їм від жертвопалення мого: Се велика сьвятиня, як жертва за гріх і як жертва за провину. |
11 (6-4) І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця. | 11 І нехай скине з себе одежу свою, і одягне другу одежу, і винесе попіл поза табір, на чисте місце. | 11 Кожен чоловік з Аронових дітей їстиме її; це їхнє віковічне право для всіх їхніх нащадків щодо вогняних жертв Господеві; все, що доторкнеться до неї, освятиться.» | 11 Кожний чоловічого роду з священиків їстимуть його. Закон вічний в ваші роди від жертов господніх. Кожний, хто лиш доторкнеться до них, освятиться. | 11 Увесь музький пол між синами Ароновими їсти ме її. Установа віковічня в роди ваші про жертвопаленнє Господнє. Все, що доторкнеться до них, осьвятиться. |
12 (6-5) А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов. | 12 А вогонь на жертовнику нехай горить, не згасає; і нехай священик підпалює на ньому дрова щоранку, і розкладає на ньому приношення усеспалення, і спалює на ньому лій мирного приношення. | 12 І мовить Господь Мойсеєві: | 12 І сказав Господь до Мойсея, кажучи: | 12 І рече Господь Мойсейові: |
13 (6-6) Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне. | 13 Вогонь безперестану хай горить на жертовнику, [і] не згасає. | 13 «Ось принос від Арона та синів його, що його мусять принести Господеві від дня свого помазання: десятина ефи питльованої муки як повсякчасна офіра, половина вранці, а половина ввечорі. | 13 Це дар Аарона і його синів, який принесуть Господеві в дні, в якому помажеш його. Десяту часть ефи пшеничної муки в жертву постійно, половина її вранці, і половина її ввечорі. | 13 Се приноси від Арона й синів його, що мусять вони приносити Господеві в день помазаня свого: десятину ефи муки пшеничної в жертву повсячасну, половину того рано, а половину того в вечір. |
14 (6-7) А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника. | 14 Ось закон про приношення хлібне: сини Ааронові мусять приносити його перед Господа до жертовника. | 14 На пательні, на олії розчинену, спражиш її, і принесеш її, розламавши на куснички, та офіруєш її як приємний запах для Господа. | 14 Буде зроблена на скоровородці в олії, замісену принесе її закручену, жертву з кусків, жертву на милий запах Господеві. | 14 На сковородї в олїї щоб пряжено його, поливане олїєю принесеш його; спечені куски жертви хлїбної принесеш як любі пахощі Господеві. |
15 (6-8) І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа. | 15 І нехай візьме [священик] жменею своєю із приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею, і увесь ладан, котрий на приношенні, і спалить на жертовнику: [це] приємні пахощі на пам'ять перед Господом. | 15 Так само зробить помазаний миром священик, наслід-ник з його потомків. Це установа віковічна. Вся офіра має бути спалена для Господа. | 15 Священик помазаний замість нього з його синів принесе її. Це закон вічний, завжди буде довершуватися. | 15 І сьвященник із синів його помазаний намість його мусить се приносити; установа віковічня: Вся жертва буде спалена Господеві. |
16 (6-9) А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її. | 16 А решту з нього нехай споживають Аарон і сини його. З прісним хлібом треба їсти його на святому місці; у дворі скинії зібрання нехай споживають його. | 16 Всяка офіра священика мусить бути цілком спалена; не можна її їсти.» | 16 І вся священича жертва цілопаленою буде і не їстиметься. | 16 І всяку хлїбну жертву сьвященника мусите до крихти палити; не можна їсти її. |
17 (6-10) Не буде печена вона квашеною. Їхню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину. | 17 Не можна пекти його з квашеним, це даю Я їм частку із Моїх приношень вогнем, це найбільша святиня, як приношення за гріх і приношення за провину. | 17 І сказав Господь Мойсеєві: | 17 І сказав Господь до Мойсея, кажучи: | 17 І рече Господь Мойсейові: |
18 (6-11) Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться. | 18 Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це – вічний набуток поколінням вашим із Господніх приношень, учинених на вогні. Усе, що торкнеться до них, буде святим. | 18 «Скажи Аронові й синам його: Ось закон про жертву за гріх: вона буде зарізана на тому самому місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом; це пресвята справа. | 18 Скажи Ааронові і його синам, кажучи: Це закон гріха. В місці де ріжуть всепалення, заріжуть те, що за гріх, перед Господом. Це святе святих. | 18 Промов до Арона й синів його: Се закон про жертву за гріх: там де заколюють жертву всепалення, заколювати меться жертва за гріх перед Господом: се велика сьвятощ. |
19 (6-12) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 19 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 19 Священик, що приносить жертву за гріх, їстиме її; на святому місці хай її споживають, на подвір'ї намету зборів. | 19 Священик, що приносить її, їстиме її. В святому місці їстиметься, в притворі шатра свідчення. | 19 Сьвященник, що приносить жертву за гріх, їсти ме її; в сьвятому місцї мусять їсти її, в дворі коло соборного намету. |
20 (6-13) Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі. | 20 Ось приношення від Аарона і синів його, котре принесуть вони Господові в день помазання його: десяту частину ефи пшеничного борошна на пожертву постійну, половину цього для ранку, і половину для вечора. | 20 Все, що доторкнеться до її м'яса, освятиться, а коли кров її бризне на одежу, то те, на що бризнуло, випереш на святому місці. | 20 Кожний, хто доторкнеться до її мяса освятиться. І кому одіж буде покроплена її кровю, те, що буде покроплене нею, випереться в святім місці. | 20 Усе, що доторкнеться до мясива її, осьвятиться; і коли бризне крові її на одежу, те, на що бризнуло, мусиш випрати на сьвятому місцї. |
21 (6-14) На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа. | 21 На сковороді в єлеї вона має бути приготовлена; насичену [єлеєм], принось її в кусках, як розламується на куски приношення хлібне; принось її, для приємних пахощів Господові. | 21 Глиняну посудину, що в ній варено м'ясо, треба розбити; а коли варено його в мідній посудині, то треба витерти її й виполоскати водою. | 21 І глиняний посуд, в якому варитиметься в ньому, розібється. Якщо ж в мідяному посуді вареним буде вичистить його і вимиє водою. | 21 І посудину глиняну, що в їй варено її, треба розбити, а коли в посудинї мідянїй варено її, так треба витерти й виполоскати водою. |
22 (6-15) А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена. | 22 І священик, помазаний на місце його із синів його, мусить звершувати це: бо воно – вічна настанова Господа. Вона вся має бути спалена. | 22 Кожен мужчина зо священицтва їстиме його: це пресвята річ. | 22 Кожний чоловічого роду в священиках їстиме їх. Це святе святих Господеві. | 22 Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ. Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти. На огнї палити її. |
23 (6-16) А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена. | 23 І всіляке хлібне приношення від священика нехай буде спалене, а не спожите. | 23 Не можна їсти ніякої жертви за гріх, що її кров має бути принесена в намет зборів, для спокутування в святині. Нехай на вогні буде спалена.» | 23 І все, що за гріх з яких кров внесеться до шатра свідчення, щоб надолужити в святому, не їстиметься. Огнем спалиться. | |
24 (6-17) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 24 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | | | |
25 (6-18) Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона! | 25 Скажи Ааронові і синам його: Ось закон про приношення за гріх; приношення за гріх має бути заколене перед Господом на тому місці, де заколюється приношення усеспалення. Це – найбільша святиня. | | | |
26 (6-19) Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту. | 26 Священик, який звершує пожертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути спожита на святому місці, на подвір'ї скинії зібрання. | | | |
27 (6-20) Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому. | 27 Усе, що торкнеться до м'яса її, освятиться; і якщо кров'ю її буде забризкана одежа, то забризкане помий на святому місці. | | | |
28 (6-21) А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою. | 28 Глиняну посудину, в котрій воно варилося, необхідно розбити; якщо воно варилося в мідній посудині, то необхідно її вичистити і вимити водою. | | | |
29 (6-22) Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона. | 29 Уся чоловіча стать священикового роду може їсти її: це – найбільша святиня. | | | |
30 (6-23) А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена. | 30 А всіляке приношення за гріх, від котрого кров заноситься до скинії зібрання для очищення у святині, не можна споживати: його треба спалювати на вогні. | | | |