1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. | 1 Одного разу, коли народ учинив тісняву біля Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, | 1 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, | 1 Сталося так, що коли налягав на нього натовп, аби слухати Боже слово, а він стояв біля Генезаретського озера, - | 1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. |
2 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. | 2 Він побачив два човни, що стояли на озері; а рибалки, що вийшли з них, виполіскували сіті. | 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. | 2 то побачив два човни, що стояли при березі озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. | 2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. |
3 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. | 3 Він ступив в один човен, котрий був Симонів, і попросив його відпливти трохи від берега, а тоді сів і навчав народ із човна. | 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. | 3 Увійшовши до одного з човнів, того, що був Симонів, велів йому трохи відпливти від берега; сів і навчав людей з човна. | 3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна. |
4 А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. | 4 А коли перестав навчати, сказав Симонові: Відпливи на глибину, і закиньте сіті свої для лову. | 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” | 4 Коли перестав навчати, звернувся до Симона: Попливи на глибінь і закинь невід на лов. | 4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. |
5 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. | 5 Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! Ми працювали цілісіньку ніч і нічого не впіймали; але за словом Твоїм закину сіті. | 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” | 5 А Симон у відповідь сказав [йому]: Наставнику, цілу ніч, потрудившись, ми нічого не зловили; та за словом твоїм - закину невід. | 5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. |
6 А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... | 6 Учинивши це, вони впіймали силу риби, навіть сіть у них проривалася. | 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. | 6 І зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхній невід почав рватися. | 6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, |
7 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. | 7 І дали знати друзям, що були в другому човні, аби припливли їм на допомогу; і припливли, і наповнили обидва човни аж так, що вони почали потопати. | 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. | 7 І помахали друзям у другім човні, щоб прийшли їм допомогти. Ті прийшли й наповнили обидва човни так, що вони стали потопати. | 7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. |
8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! | 8 Забачивши те, Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: Вийди від мене, Господе! Тому що я чоловік грішний. | 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” | 8 Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових, кажучи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи! | 8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи. |
9 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, | 9 Бо жах виповнив його і всіх, що були з ним, від цього улову риби, ними впійманої. | 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; | 9 Бо Жах охопив його і всіх, хто був з ним, від кількости риби, що вони наловили, - | 9 Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили. |
10 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! | 10 Також і Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були приятелями Симонові. І сказав Ісус Симонові: Не бійся; віднині будеш ловити людей. | 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” | 10 також і Якова й Івана, синів Зеведеєвих, які були Симоновими спільниками. І сказав Ісус Симонові: Не бійся - відтепер будеш ловцем людей. | 10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш. |
11 І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним. | 11 Вони витягли обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. | 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним. | 11 І витягнувши човни на берег, полишили все, пішли за ним. | 11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним. |
12 А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! | 12 Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь у проказі і, забачивши Ісуса, упав ницьма, благаючи Його і кажучи: Господе! Якщо хочеш, можеш мене очистити. | 12 І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” | 12 Сталося так, що коли він був у одному з міст, один чоловік, увесь у проказі, побачивши Ісуса, впав долілиць та й благав його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. | 12 І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. |
13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... | 13 Він простягнув руку, торкнувся до нього і сказав: Хочу, будь чистий. І тієї ж хвилі проказа зійшла з нього. | 13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. | 13 Простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим. І враз проказа зійшла з нього. | 13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. |
14 І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. | 14 І Він наказав йому нікому не оповідати, а піти й показатися священикові та принести пожертву за очищення своє, як наказав Мойсей на свідчення їм. | 14 І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” | 14 І велів йому нікому про те не казати: Але йди, покажися священикові, принеси за очищення своє так, як наказав Мойсей, - для свідчення їм. | 14 І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. |
15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. | 15 Але ще більше розпросторився поголос про Нього, і сила народу приходила до Нього – слухати і уздоровлюватися в Нього від хворощів своїх. | 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. | 15 Розійшлася далеко чутка про нього, і сходилися великі юрби, щоб послухати й вилікуватися [в нього] від своїх недуг. | 15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. |
16 Він же відходив на місце самотнє й молився. | 16 Але Він ходив до пустельних місцин і молився. | 16 Та він відходив у місця самітні й молився. | 16 Він же відходив у пустині і молився. | 16 Він же виходив у пустиню та молив ся. |
17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, | 17 Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і закононавчителі, що прийшли з усіх куточків Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалиму, і сила Господня з‘явилася в уздоровленні хворих, – | 17 Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. | 17 Сталося одного дня, коли він навчав, - сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та Єрусалима; і сила Господня була в ньому, щоб оздоровляти. | 17 І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. |
18 і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. | 18 Ось, принесли на постелі чоловіка, котрий був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ісусом; | 18 Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. | 18 І ось люди принесли на ліжку чоловіка, що був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед ним. | 18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. |
19 Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. | 19 І, не знайшовши, де пронести його через велелюдність, вилізли на дім і крізь покрівлю спустили його з постелею на середину – перед Ісусом. | 19 І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. | 19 Не знайшовши, як пронести його через юрбу, вилізли на дах, та крізь черепицю, опустили його з ліжка на середину - перед Ісусом. | 19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. |
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! | 20 І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: Прощаються тобі гріхи твої. | 20 Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” | 20 Побачивши їхню віру, сказав: Чоловіче, відпускаються тобі твої гріхи. | 20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. |
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... | 21 Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це, Котрий ганьбить Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога? | 21 А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?” | 21 І почали розмірковувати книжники та фарисеї, кажучи: Хто ж він є, що говорить таку богозневагу? Хто може відпускати гріхи, крім самого Бога? | 21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? |
22 Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? | 22 Ісус відав їхні думки, і сказав їм у відповідь: Що ви обмірковуєте в серцях ваших? | 22 А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? | 22 Пізнавши ж думки їхні, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях? | 22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? |
23 Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? | 23 Що легше сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Підведися і ходи? | 23 Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, - чи сказати: Встань і ходи? | 23 Що легше - сказати: відпускаються тобі твої гріхи чи сказати: встань і ходи? | 23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? |
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! | 24 Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій. | 24 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, - мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.” | 24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми своє ложе та йди до своєї оселі. | 24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. |
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. | 25 І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога. | 25 І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. | 25 І враз уставши перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до своєї оселі, прославляючи Бога. | 25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. |
26 І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!... | 26 І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині. | 26 А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.” | 26 Жах охопив усіх, і вони славили Бога і сповнилися страхом, кажучи: Преславне ми сьогодні бачили. | 26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї. |
27 Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! | 27 Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за мною. | 27 Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!” | 27 Після цього вийшов і побачив митника на ім'я Левія, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за мною. | 27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. |
28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. | 28 І він, залишивши все, підвівся і простував за ним. | 28 І той, кинувши все, встав і пішов за ним. | 28 Лишивши все, той устав і пішов слідом за ним. | 28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. |
29 І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. | 29 І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом. | 29 Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. | 29 Левій справив для нього у своїй оселі велику гостину; була там велика група митників та інших, що сиділи з ним при столі. | 29 І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними. |
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте? | 30 А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п‘єте з митниками і грішниками? | 30 Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?” | 30 А книжники та фарисеї нарікали на його учнів, кажучи: Чому з митниками та грішниками ви їсте та п'єте? | 30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте? |
31 А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. | 31 А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі. | 31 Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише - хворі. | 31 А Ісус у відповідь до них сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі. | 31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому. |
32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних. | 32 Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників. | 32 Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.” | 32 Я прийшов кликати до покаяння не праведних, а грішних. | 32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. |
33 Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють? | 33 А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п‘ють? | 33 А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!” | 33 Вони ж відказали йому: Учні Іванові часто постяться і моляться, фарисейські також; а твої їдять і п'ють. | 33 Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? |
34 Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? | 34 Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений? | 34 Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? | 34 Він промовив до них: Чи можете ви змусити поститися весільних гостей, доки молодий з ними? | 34 Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити? |
35 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів... | 35 Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів. | 35 Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” | 35 Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть. | 35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї. |
36 Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться. | 36 При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї. | 36 Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. | 36 Розповів притчу їм, що ніхто не пришиває латки з нового одягу до старого одягу, бо порветься нове, і до старого не годиться те, що з нового. | 36 Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. |
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. | 37 І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть. | 37 Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. | 37 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки й виллється, а бурдюки пропадуть; | 37 І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. |
38 Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків. | 38 Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те. | 38 Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. | 38 але молоде вино треба вливати до нових бурдюків - [тоді обидва збережуться]. | 38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле. |
39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше! | 39 Ніхто, коли має старе вино, не захоче наразі молодого, бо каже: Старе краще. | 39 І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.” | 39 І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще! | 39 Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче. |