1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,1 Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,1 Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.2 Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,2 обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.3 І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.3 і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.3 наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.4 Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п‘яти тисяч.4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000.4 Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,5 Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,5 Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;5 І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.6 І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.6 і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
7 І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?7 Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім‘ям ви вчинили це?7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»7 поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!8 Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!8 Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
9 Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,9 Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,9 Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,9 коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
10 нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!10 То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.10 то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами.10 то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!11 Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.11 Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.11 Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.12 Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.12 І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»12 І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13 А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.13 Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;13 Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14 Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.14 Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.14 І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,15 І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили: 15 Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,15 Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16 говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.16 Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.16 кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17 Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.17 Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.»17 Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18 І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.18 І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.18 Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?19 Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть!19 Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!20 Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»20 Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21 А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.21 Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.21 Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22 Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.22 Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.22 Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;23 А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!24 А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!24 Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.24 Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25 Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?25 Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?25 Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?25 Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26 Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.26 Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.26 Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.26 Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,27 Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,27 Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,27 Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.28 Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.28 зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.28 щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,29 І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,29 І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.29 І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.30 Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.30 Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»30 Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!31 І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.31 А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.31 Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.32 І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.32 Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.32 Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!33 І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34 Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,34 Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.34 Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане34 Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35 та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.35 І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.35 та й клали в ноги апостолів, - і роздавалось це кожному за його потребою.35 і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36 Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,36 Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, – левит, родом кіпрянин,36 А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,36 Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.37 У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.37 мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.37 мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.