1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: | 1 Господь відповідав Йовові з бурі, і сказав: | 1 Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив: | 1 Як перестав же Еліус говорити, заговорив Господь до Йова крізь бурю і хмари: | 1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: |
2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму? | 2 Хто оцей, що затьмарює Провіщення Боже словами без знання? | 2 «Хто то такий затемнює мої задуми нерозважливими словами? | 2 Хто цей, що скриває від Мене раду, що держить слова в серці, а думає від Мене втаїти? | 2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? |
3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! | 3 Підпережи [свої] чресла, як муж: Я буду запитувати у тебе, а ти розтлумачуй Мені. | 3 Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати! | 3 Підпережи як муж твої бедра, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси. | 3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї: |
4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! | 4 Де ти був, коли я засновував землю? Скажи, якщо знаєш. | 4 Де був єси, як я закладав землю? Скажи, як маєш розум. | 4 Де ти був коли Я основував землю? Сповісти ж Мені, якщо ти пізнав розум. | 4 Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш! |
5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? | 5 Хто визначив їй міру, якщо відаєш? Або хто протягав по ній мотуза? | 5 Хто визначив їй міру, - може знаєш, або хто простягнув лінію над нею? | 5 Чи знаєш хто поклав її міри? Чи шнурком її розміряв? | 5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй? |
6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, | 6 На чому потверджені підвалини її, і хто поклав наріжного каменя її, | 6 На чім підвалини її оперто, або хто поклав її наріжний камінь | 6 На чому поставлені її стовпи? Хто ж є той, що поклав на ній угольний камінь? | 6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її, |
7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? | 7 При спільних радощах уранішних зірок, коли всі сини Божі вигукували від радости? | 7 під радісні співи ранніх зір, під оклики веселі всіх синів Божих? | 7 Коли звізди повстали, всі мої ангели похвалили Мене великим голосом. | 7 Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів? |
8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, | 8 Хто перегородив брамою море, коли воно вродилося, наче вийшло із черева? | 8 Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона? | 8 Я загородив море брамами, коли родилося, виходячи з лона своєї матері. | 8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло, |
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки, | 9 Коли Я хмарини вчинив одежею його й імлу запоною його, | 9 Коли я зробив для нього одіж-хмару і пелену для нього - густу мряку? | 9 Я ж поклав її хмару як одяг, Я ж її завинув імлою. | 9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його, |
10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, | 10 І потвердив йому Моє призначення, і поставив засуви і брами, | 10 Границю я йому призначив, поклав засуви й ворота | 10 Я ж поставив її границі, поклавши замки і брами. | 10 Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота, |
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих? | 11 І сказав: До цього місця дійдеш, і не далі, і тут межа пихатим хвилям твоїм! | 11 й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі! | 11 Я ж сказав її: Доси підеш і не перейдеш, але в тобі розібються твої хвилі. | 11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм? |
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, | 12 Чи наказував ти коли-небудь за життя свого ранкові і чи визначав зорі місце її, | 12 Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, вказав зорі належне місце, | 12 Чи Я при тобі заповів ранньому світлові, а рання зоря побачила свій чин, | 12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти) |
13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? | 13 Щоб вона сягала країв землі і струсила з неї нечестивих; | 13 щоб вона ухопила за краї землю і щоб безбожників струсила з неї? | 13 щоб схопитися за крила землі, щоб скинути із себе безбожних? | 13 Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників; |
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! | 14 Щоб [земля] змінилася, мов глина під печаткою, і стала, немов барвиста одежа; | 14 Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, стає барвистою, немов одежа. | 14 Чи ти взявши глиняну землю зліпив живу істоту і дав їй мову на землі? | 14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа, |
15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! | 15 І щоб відібрали у нечестивих світло їхнє, і зухвала рука їхня знесиліла. | 15 І в грішників відібрано їхнє світло, і ломиться піднесена рука. | 15 Чи ти забрав світло від безбожних, а знищив рамено гордих, | 15 А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась. |
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? | 16 Чи заходив ти у глибини морські і чи брався досліджувати безодні? | 16 Чи ти зійшов колись до джерел моря? Походжав дном безодні? | 16 прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні? | 16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню? |
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? | 17 Чи відчинялися для тебе ворота смерти, і чи бачив ти браму тіні смертної? | 17 Чи відкрилися тобі ворота смерти? Чи бачив єси брами смертельної тіні? | 17 Чи тобі зі страху відкриваються брами смерті, а дверники аду бачачи тебе перелякалися? | 17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної? |
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! | 18 Чи оглядав ти ширину землі? Поясни, якщо знаєш все це; | 18 Чи обійняв оком світ широкий? Скажи, коли усе те знаєш! | 18 Чи ти збагнув широту піднебесної? Сповісти ж мені яка вона є. | 18 Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш? |
19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, | 19 Де шлях до помешкання світла, і де місце пітьми? | 19 Де та дорога - до світла оселі, і темрява, - де її місце, | 19 В якій землі замешкує світло, а яке місце темряви? | 19 Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви? |
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? | 20 Авжеш, ти доходив до межі її і відаєш стежки до оселі її? | 20 щоб привести їх до їхнього житла, направити їх до їхнього дому? | 20 Чи ти Мене поведеш до їхніх околиць? Чи і ти вивідав їхні стежки? | 20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її. |
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! | 21 Ти відаєш про це, тому що ти був уже тоді народжений, і число днів твоїх вельми велике? | 21 Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, і число днів твоїх велике. | 21 Знаю, отже, що ти тоді народився, а число твоїх літ велике. | 21 Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато! |
22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, | 22 Чи входив ти до сховищ снігу і чи бачив скарбниці граду, | 22 Доходив ти колись до сховищ снігу? Чи, може, бачив склади граду, | 22 Чи ж ти пішов до скарбів снігу, і ти побачив скарби граду. | 22 А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори, |
23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни? | 23 Котрих бережу Я на час непевний, на день битви і війни? | 23 що я тримаю на час-пору смутку, на день війни та битви? | 23 Воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви. | 23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)? |
24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець? | 24 По якому шляху розливається світло і розноситься східний вітер по землі? | 24 Де та дорога, що нею світло ділиться і шириться по землі східній вітер? | 24 Звідки виходить мороз чи розсівається південний вітер на піднебесну? | 24 Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї? |
25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу, | 25 Хто звершує протоки для перебігу води і шлях для грімкої блискавиці? | 25 Хто зливі канали риє, дорогу гуркотові грому, | 25 Хто ж приготовив русло для зливного дощу, а дорогу громам, | 25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому, |
26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, | 26 Щоб йшов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, | 26 щоб дощ послати на безлюдну землю, пустиню, де нема нікого? | 26 щоб посилати дощ на землю, де не(має) чоловіка, (на) пустиню, де немає в ній людини, | 26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка, |
27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві? | 27 Щоб насичувати пустелю і степ і пророщувати зародки трави для її виросту. | 27 Щоб напоїти пустизну та пустелю, щоб виростити в степу тирсу? | 27 щоб наситити незаселену і непрохідну (землю) і видати ріст зелені? | 27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні? |
28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив? | 28 Чи має дощ батька? Або хто породжує крапельки роси? | 28 Чи має дощ батька? Хто родить роси краплі? | 28 Хто є батько дощу? Хто ж є той, що породив краплі роси? | 28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси? |
29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив? | 29 Із чийого черева виходить лід та іній небесний, – хто породжує його? | 29 З чийого лона лід виходить? І іній з небес, - хто його породжує? | 29 З якого ж лона виходить лед? А хто на небі породив мороз, | 29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить? |
30 Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається. | 30 Води, мов камінь, тверднуть, і поверхня безодні замерзає. | 30 Мов камінь, тверднуть води, обличчя безодні замерзає. | 30 який сходить наче вода, що тече? Лице ж безодні хто оснував? | 30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає. |
31 Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? | 31 Чи можеш ти зав'язати вузол Волосожарові і розв'язати віжки Оріонові? | 31 Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? Чи Косаря мотуззя розв'язати? | 31 Чи ти збагнув звязь Плеади і відкрив огорожу Оріона? | 31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*? |
32 Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? | 32 Чи можеш виводити сузір'я у свій час і вести Велику Ведмедицю з її дітьми? | 32 Чи вивести у свій час ранню зорю, Віз із його дітьми повести? | 32 Чи ти відкриєш Мазурот в своїм часі і чи притягнеш Вечірню зорю за її чуб? | 32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її? |
33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? | 33 Чи відаєш ти настанови неба, чи можеш настановити панування його на землі? | 33 Чи знаєш ти небес закони? Чи можеш їхній порядок на землі встановити? | 33 Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається разом на піднебесній? | 33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї? |
34 Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? | 34 Чи можеш піднести голос твій до хмарин, щоб вода щедро покрила тебе? | 34 Можеш зняти голос твій до хмари, щоб рясний дощ спустивсь на тебе? | 34 Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається трясінням зливної води? | 34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе? |
35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? | 35 Чи можеш посилати блискавиці, і чи полинуть вони і чи скажуть тобі: ось ми! | 35 Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли й тобі сказали: Ось ми! | 35 Чи пішлеш блискавиці і вони підуть? Чи скажуть тобі: Що є? | 35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми! |
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум? | 36 Хто мудрість поклав у серце, і хто дав глузд розумові? | 36 Хто вклав в ібіса мудрість? Хто півневі дав розум? | 36 Хто ж дав жінкам мудрість ткання чи вміння вишивання? | 36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові? |
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди, | 37 Хто може розігнати хмари своєю мудрістю і утримати посудини неба, | 37 Хто мудро може зчислити хмари і бурдюки небесні вихиляти? | 37 Хто ж числить хмари в мудрості, а прихилив небо до землі? | 37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний, |
38 коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються? | 38 Коли порох стає грязюкою і грудки злипаються? | 38 Як пил стає болотом і як грудки злипаються до купи? | 38 Розлився порох наче земля, Я ж приліпив його наче куб до каменя. | 38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь? |
39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків, | 39 Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левенят, | 39 Невже то ти полюєш для левиці здобич і голод левенят заспокоюєш, | 39 Чи ти вполюєш їжу левам, а наповниш душі зміїв? | 39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш, |
40 як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах? | 40 Коли вони лежать у барлозі чи спочивають у затінку в засідках? | 40 коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, сидять, в гущавині засівши? | 40 Бо вони перелякалися на своїх ліжках, сидять в лісах, чатуючи. | 40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються? |
41 Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони? | 41 Хто призбирує воронові їжу його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі? | 41 Хто воронові харч готує, як його діти пищать до Бога, блукаючи без поживи?» | 41 Хто ж приготовив їжу вороні? Бо її пташата закричали до Господа, блукаючи, шукаючи їжі. | 41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи? |