1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому... | 1 Коли почув те цар Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, та й пішов до Господнього дому. | 1 Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній. | 1 І сталося, коли цар Езекія почув, він роздер одіж і зодягнувся мішком і ввійшов до господнього дому. | 1 Як почув се царь Езекія, то роздер одїж на собі, обгорнувся волосяним вереттєм і пійшов у дом Господень; |
2 І послав він Еліякима, керівника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина. | 2 І послав Еліякима, чільника палацу, і Шевну, писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до пророка Ісаї, сина Амосового. | 2 Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса. | 2 І він післав Еліякіма економа і Сомну писаря і священичих старців зодягнених в мішки до пророка Ісаї сина Амоса, | 2 Еліякима ж, палатозверхника, та Себну, писаря, вкупі з старшими сьвященниками, обгорненими волосяним вереттєм, послав до Ісаїї Амосенка. |
3 І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити! | 3 І сказали вони йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покарання та осоромлення, день оцей; бо немовлята дійшли до отвору в лоні матері, а сили бракує народити. | 3 І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити. | 3 і вони сказали йому: Так говорить Езекія: Сьогоднішний день - день смутку і впокорення і оскарження і гніву, бо прийшов біль на ту, що родить, а вона не має сили родити. | 3 І промовили вони до його: Так говорить Езекія: Днем смутку й кари та сорому є сей день, дитина бо доросла до отворення матерньої утроби, та нема снаги вродити. |
4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться... | 4 Може, зачує Господь, Бог твій, слова головного чашника, котрого послав цар асирійський, володар його, ганьбити Бога живого і обмовляти словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, котрі поки що живі. | 4 Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!» | 4 Хай твій Господь Бог вислухає слова Рапсакіма, які післав цар ассирійців, щоб впокорити живого Бога і впокорити словами, які почув твій Господь Бог. І помолися до твого Господа Бога про тих, що осталися. | 4 Може чує Господь Бог речі Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога, й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій; вознеси ж молитву за тих, що зостались іще в живих. |
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. | 5 І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї. | 5 І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї, | 5 І прийшли раби царя до Ісаї, | 5 Як прийшли слуги царя Езекії до Ісаїї, |
6 І сказав їм Ісая Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя. | 6 І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві своєму: Так говорить Господь: Не бійтеся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського. | 6 сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського! | 6 і сказав їм Ісая: Так скажете до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, які ти почув, якими мене впокорили старшини ассирійських царів. | 6 Сказав їм Ісаїя: Промовте до пана вашого так: Так говорить Господь: Не лякайсь тих речей, що чув єси, а якими зневажали мене кметї царя Ассирийського. |
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї! | 7 Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує звістку і повернеться на свою землю, а Я уражу його мечем на землі його. | 7 Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.» | 7 Ось Я накину на нього дух, і почувши вість він повернеться до своєї країни і впаде від меча в його землі. | 7 Ось я пошлю на його духа, й прийде до його звістка, й вернеться він у свою землю, а я вбю його мечем у його ж землї. |
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. | 8 І повернувся головний чашник, і знайшов царя асирійського, що якраз воював супроти Лівни; бо він чув, що той відійшов од Лахішу. | 8 Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу. | 8 І повернувся Рапсакім і застав царя, що облягав Ломну. І цар ассирійців почув, що | 8 І вернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирийського, що облягав Либну; бо був перечув, що той від Лахиса відступив. |
9 І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Він вийшов воювати з тобою! І почув він, і послав послів до Єзекії, говорячи: | 9 І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, [йому] сказали: Ось, він вийшов воювати з тобою. Зачувши це, він послав послів до Єзекії, і сказав: | 9 Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати: | 9 вийшов Трак цар етіопців воювати з ним. І почувши повернувся і післав послів до Езекії, кажучи: | 9 І перечув він про Тиргака, царя Етиопського, й сказано йому: Ось він вирушив, щоб на тебе вдарити, то послав удруге посли до Езекії й повелїв сказати йому: |
10 Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя. | 10 Отак скажіть Єзекії, цареві юдейському: Нехай не ошукує тебе Бог твій, на Котрого ти сподіваєшся, міркуючи: Не буде Єрусалим відданий в руки асирійського царя. | 10 «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки! | 10 Так скажете Езекії цареві Юдеї: Хай не обманить тебе твій Бог, на Якого ти поклав надію на Нього, кажучи: Єрусалим не буде виданий в руки царя ассирійців. | 10 Промовте так до Езекії, царя Юдейського: Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на його вповаєш, думаючи: Ерусалиму не подасть він цареві Ассирийському на поталу. |
11 Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? | 11 Ось, ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, наклавши на них закляття; чи ти зацілієш? | 11 Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався? | 11 Чи ти не почув, що зробили ассирійські царі з усією землею, як вигубили (її)? | 11 Ти ж чував сам, що царі Ассирийські зробили з усїма землями, як розпростерли на їх проклін; а ти б то врятувався? |
12 Чи їх урятували боги тих народів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? | 12 Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх, [чи врятували] Ґозан, Харан, і Рецеф, і синів Едена, що в Телассарі? | 12 Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі? | 12 Чи боги народів визволили тих, яких вигубили мої батьки, а Ґозан і Харран і Фафес, які є в країні Телсада? | 12 Хиба ж боги в народів, що їх батьки мої в нїщо пообертали, вирятували їх, - як от Гозан, та Харан, та Резеф та людей Еденських в Талассарі? |
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? | 13 Де – цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? | 13 Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?» | 13 Де є царі Емата і Арфада і міста Сепфаріма, Анаґа, Уґава? | 13 Де царь Ематський і царь Арпадський і царь в городї Сефарваїмі, в Енї та Івві? |
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем. | 14 І взяв Єзекія листа з руки посланців, і прочитав його, а відтак пішов до Господнього дому, і розгорнув Єзекія листа перед лицем Господнім. | 14 Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом. | 14 І Езекія взяв книгу від послів і відкрив її перед Господом, | 14 І взяв Езекія письмо з рук поселських і, прочитавши його, пійшов у храм Господень, та й розгорнув його Езекія перед Господом; |
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи: | 15 І молився Єзекія перед лицем Господнім, і казав: | 15 І молився Єзекія до Господа, кажучи: | 15 і Езекія помолився до Господа, кажучи: | 15 І моливсь Езекія Господеві й говорив: |
16 Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю! | 16 Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидить на херувимах! Ти єдиний – Бог усіх царств землі; Ти утворив небо і землю. | 16 «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю. | 16 Господи Саваоте Боже Ізраїля, що сидиш на херувимах, Ти одинокий Бог всякого царства вселенної, ти зробив небо і землю. | 16 Господи сил, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один - Бог над усїма царствами земними; ти сотворив небо й землю. |
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога. | 17 Прихили, Господе, вухо Твоє, і почуй; розплющ очі Твої і подивися, і почуй слова Санхеріва, що послав ганьбити Тебе, Бога живого. | 17 Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога! | 17 Вислухай, Господи, поглянь, Господи, і подивися на слова, які післав Сеннахирім, щоб зневажити живого Бога. | 17 Прихили, Господи, ухо твоє й почуй; позирни, Господи, очима твоїми й побач! Почуй слова Сеннахеримові, що переслав менї на зневагу живого Бога! |
18 Справді, Господи, асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї. | 18 Правда, о Господе! Царі асирійські спустошили всі країни і землі їхні. | 18 Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі | 18 Бо поправді ассирійські царі спустошили всю вселенну і їхню країну | 18 Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили всї народи й землї, |
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх. | 19 І покидали в огонь богів їхніх, але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому й винищили їх. | 19 ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили. | 19 і вкинули їхніх божків в огонь, бо вони не були богами, але ділами людських рук, дерево і каміння, і їх знищили. | 19 І повкидали в огонь боги їх; та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в нїщо. |
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний! | 20 І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас від руки його; і спізнають усі царства землі, що Ти, Господе, Бог один. | 20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!» | 20 Ти ж, Господи Боже наш, спаси нас з їхньої руки, щоб кожне царство землі пізнало, що Ти одинокий Бог. | 20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його потали, щоб зрозуміли всї царства земні, що ти, Господи, Бог єдиний. |
21 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. | 21 І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати отак: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я почув, про що ти молився до Мене супроти Санхеріва, царя асирійського, – | 21 Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського, | 21 І до Езекії був післаний Ісая син Амоса і сказав йому: Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я почув те, про що Ти помолився до мене відносно Сеннахиріма царя ассирійців. | 21 І послав Ісаїя Амосенко до Езекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що молився єси що до Сеннахерима, царя Ассирийського, я вислухав, - |
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! | 22 Ось слово, котре Господь вирік про нього: Зневажить тебе, поглузує з тебе юна донька Сіону, похитає тобі услід головою донька Єрусалиму. | 22 ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму. | 22 Це слово, яке про нього сказав Бог: Він опоганив тебе і висміяв тебе дівчино, дочко Сіоне, над тобою покивав голову, дочко Єрусалиме. | 22 Се слово, що про його виповів Господь: Погордить тобою й насьміється з тебе дївиця-доч Сиону; позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму. |
23 Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! | 23 Кого ти гудив і кого ганьбив? І на кого підніс голос, і підняв так високо очі твої? На Святого Ізраїлевого. | 23 Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого! | 23 Кого ти зневажив і розгнівив? Чи до кого ти підняв твій голос? І ти не підняв до висот твоїх очей до святого Ізраїля. | 23 Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се ти голос підняв, і так згорда глянув очима? На Сьвятого в Ізраїлї! |
24 Через рабів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Лівану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і зберусь на вершок його височини, в гущину його саду, | 24 Через рабів твоїх ти гудив Господа і сказав: З численними колісницями моїми я зійшов на висоти гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, пречудові кипариси його, і дістався найвищої верховини його, в гущавину саду його. | 24 Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду. | 24 Бо через післанців ти зневажив Господа. Бо ти сказав: Я вийшов на висоту гір множеством колісниць і аж до кінців Ливану і зрізав висоту свого кедра і красу кипариса і я ввійшов до висоти части лісу | 24 Ти через кметїв своїх Господа ганьбив та сказав: Многими колесницями моїми я на верхи гірні знявся, - на ребра Ливану, та й порубав я кедри там високі, й найкрасші кипариси його, й добрався аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його; |
25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки! | 25 І відкопував я, і пив воду, і ступнями ніг моїх повисушую всі ріки єгипетські. | 25 Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту. | 25 і я поставив греблю і висушив води і ввесь збір вод. | 25 І докопувавсь і пив воду, й висушував стопами ніг моїх всї перекопи в Египтї. |
26 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх. | 26 Хіба ти не чув, що Я здавна вчинив це, за старожитніх днів накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш фортечні міста, [перетворюючи] їх на брили руїн. | 26 Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ. | 26 Чи ти не почув цього від давна, те, що Я зробив? Від давних днів Я заповів, а тепер Я показав спустошити народи в твердинях і тих, що живуть в закріплених містах. | 26 Чи не чув же ти, що я се все наготовив? у давнезьні ще давна постановив се, а тепер сповнив тим, що ти опустошуєш утверджені міста в купи румовищ; |
27 А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло... | 27 І мешканці їхні стали слабкими, тремтять і залишаються в соромі; вони стали, як трава на полі, і лагідна зелень, як паростки на дахах, і обпалений хліб, передніше, аніж викине колос. | 27 Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер. | 27 Я зробив руки слабкими, і вони посохли і стали сухими, як трава на дахах, і як зелень. | 27 Що осадники їх немощні, дрожать і соромляться; вони поробились, мов на полі зіллє, мов никла зелень на кришах та збіже - загоріле, нїм в колос убралось. |
28 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення. | 28 Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи увійдеш, Я знаю [все: знаю] і зухвалість твою супроти Мене. | 28 Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю, | 28 Тепер же Я знаю твій спочинок і твій вихід і твій вхід. | 28 Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, - усе я знаю, знаю й те, як ти проти мене буяєш; |
29 За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти! | 29 За твою зухвалість супроти Мене і за те, що зарозумілість твоя дійшла до вух Моїх, Я заправлю кільце Моє в ніздрі твої, і вудила Мої – до твого рота, і поверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов. | 29 що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув. | 29 А твій гнів, яким ти розгнівався, і твоя гіркота прийшла до Мене, і вкладу кільце у твої ніздрі і уздечку в твої губи і поверну тебе дорогою, якою ти нею пішов. | 29 За твою буту проти мене, та що твоя гординя до мого дойшла слуху, я тобі в ніздра каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе тим же шляхом, яким сюди прийшов єси. |
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід. | 30 І ось тобі, Єзекіє, ознака: Їжте цього року самосійне від зерна, що впало, і другого року – що саме вродить; а третього року сійте і жніть та садіть виноградні сади і їжте плоди їхні. | 30 А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід! | 30 Це ж тобі знак: Їж цього року те, що ти посіяв, а другого року те, що осталося, а третього, сіючи пожнете, і насадіть виноградники і їстимете їхній плід. | 30 І ось тобі, Езекію знамено: Сього року їсти мете те, що виросло з витрушеного зерна, а в другому роцї - самосївне (від кореня), у третьому ж роцї сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники та й споживайте плод їх. |
31 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору. | 31 І ті, що заціліють у домі юдейському, останок, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі. | 31 Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід, | 31 І буде, що ті, які осталися в Юдеї, випустять корінь вділ і видадуть вгорі насіння. | 31 І що з Юдиного дому ще зісталось, те пустить знов коріннє внизу й появить плід угорі; |
32 Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це. | 32 Бо із Єрусалиму вийде останок, і порятунок – від гори Сіон. Ревність Господа Саваота це вчинить. | 32 бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить. | 32 Бо з Єрусалиму вийдуть ті, що осталися, і ті, що спаслися, з гори Сіон. Ревність Господа Саваота це зробить. | 32 Бо з Ерусалиму зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь - із гори Сиону. Ревнуваннє Господа сил се вчинить. |
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле. | 33 А тому ось так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста, і не кине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і не зможе насипати супроти нього валу. | 33 Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу. | 33 Через це так говорить Господь на царя ассирійців: Він не ввійде до цього міста, ані не вкине на нього стрілу, ані не покладе на нього щита, ані не окружить його валами, | 33 Тим Господь ось так говорить про царя Ассирийського: Не ввійти йому в сей город, і стріли туди не пустить, не приступить до його під щитом, і не насипле кругом його валу: |
34 Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь! | 34 Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, а в місто це не зайде, каже Господь. | 34 Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє. | 34 але дорогою, якою пішов, нею повернеться. Так говорить Господь. | 34 Тим самим шляхом, що прийшов ним, він вернесь, а в місто се він не ввійде, - говорить Господь. |
35 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба! | 35 Я буду охороняти це місто, щоб урятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого. | 35 Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.» | 35 Я обороню це місто, щоб його спасти задля Мене і задля Давида мого раба. | 35 Город сей я боронити буду, щоб його спасти - задля себе й слуги мого Давида. |
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось усі тіла мертві... | 36 Тієї ж ночі вийшов Ангел Господній і винищив у таборі асирійському сто вісімдесят п'ять тисяч [вояків]. І підвелися уранці, і ось, усі тіла мертві. | 36 Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла. | 36 І вийшов господний ангел і вигубив в ассирійському обозі сто вісімдесять пять тисяч, і вставши вранці знайшли всі тіла мертвими. | 36 І вийшов ангел Господень та й убив у таборі Ассирийському сто вісїмдесять і пять тисяч чоловіка, й як повставали рано вранцї, - аж се самі мертві тїла. |
37 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії. | 37 І відступив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і мешкав у Ніневії. | 37 Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії. | 37 І повернувшись, ассирійський цар відійшов і замешкав в Ніневії. | 37 І рушив Сеннахерим, царь Ассирийський, та й відступив, а вернувшись, жив у Ниневиї. |
38 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат... А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон. | 38 І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то сини його, Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього. | 38 Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього. | 38 І як він покланявся в домі Насараха свого бога, Адрамелех і Сарасар, його сини, побили його мечами, а вони спаслися в Арменії. І зацарював Асорадан його син замість нього. | 38 І як молився він раз у храму свого бога Нисроха, вбили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали ув Арарат-землю, а син його Асардан настав царем замість його. |