1 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.1 Коли народ побачив, що Мойсей довго не спускається з гори, то зійшовся до Аарона і сказав йому: Підведися і виготуй нам Бога, котрий би йшов перед нами, бо з цим чоловіком, із Мойсеєм, який вивів нас із єгипетської землі, не знаємо, що сталося.1 Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.»1 І нарід, бачачи, що Мойсей забарився сходити з гори, повстав нарід проти Аарона і кажуть йому: Встань і зроби нам богів, які ітимуть перед нами. Бо цей чоловік Мойсей, що вивів нас з Єгипту, не знаємо, що йому сталося.1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.
2 І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.2 І сказав їм Аарон: Зніміть золоті ковтки, які у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть мені.2 Сказав же Арон до них: «Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.»2 І каже їм Аарон: Зніміть золоті кульчики, що в ухах ваших жінок і дочок, і принесіть до мене.2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.
3 І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.3 І увесь народ познімав золоті ковтки із своїх вух, і принесли до Аарона.3 І повиймали всі люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона.3 І ввесь нарід взяв золоті кульчики, що в їхніх ухах, і принесли до Аарона.3 І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!4 Він узяв їх із рук їхніх, і вчинив із них виливане теля, і обробив його різцем. І сказали вони: Ось Бог твій, Ізраїлю, котрий вивів тебе з єгипетської землі.4 Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та й виробив з них вилитого бичка. А вони загукали: «Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі!»4 І прийняв з їхніх рук і опрацював їх знарядями, і зробив з них вилите теля і сказав: Це твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетскої землі.4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!5 Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовника, і проголосив Аарон, кажучи: Завтра свято Господові.5 Арон, побачивши це, спорудив перед ним жертовник і проголосив: «Узавтра свято на честь Господа.»5 І побачивши, Аарон побудував перед ним жертівник, і проголосив Аарон, кажучи: Завтра господній празник.5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!
6 І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.6 Другого дня вони підвелися вранці, і принесли усеспалення, і привели пожертви мирні: і сів народ їсти і пити, а потім почав веселитися.6 Повставали вони рано-вранці й учинили всепалення й мирні жертви, а потім посідали люди їсти й пити, і знову встали забавлятися.6 І вставши, на другий день приніс всепалення, і приніс жертву спасіння, і нарід сів їсти і пити, і встали забавлятися.6 І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.
7 А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.7 І сказав Господь Мойсеєві: Поспіши зійти; бо розбестився народ твій, котрого ти вивів із єгипетської землі.7 Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі.7 І сказав Господь до Мойсея, кажучи: Поспішись, зійди скоро звідси. Бо твій нарід, який ти вивів з єгипетскої землі, вчинив беззаконня.7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!8 Дуже скоро ухилилися вони від шляху, котрий Я заповідав їм: Вчинили собі виливане теля, і вклонилися йому, і принесли йому пожертви, і сказали: `Ось Бог твій, Ізраїлю, котрий вивів тебе із єгипетської землі!`8 Занадто скоро звернули вони зо шляху, що я був вказав їм. Зробили собі литого тельця, поклонились перед ним, принесли йому жертву та й кажуть: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі.»8 Швидко зійшли з дороги, яку ти їм заповів. Зробили собі теля і поклонилися йому і принесли йому жертву і сказали: Це твої боги, Ізраїлю, які тебе вивели з єгипетскої землі.8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
9 І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!9 І сказав Господь Мойсеєві: Я бачу народ цей, і ось, народ, він – твердошиїй;9 І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий.9 9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.
10 А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.10 Отож, залиши Мене одного, нехай спалахне гнів Мій на них, і винищу їх, і виведу численний народ від тебе: 10 Тож тепер полиш мене; нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх. З тебе ж виведу народ великий.»10 І тепер полиш мене, і розгнівавшись на них гнівом, вигублю їх, і зроблю тебе великим народом.10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?11 Але Мойсей почав благати Господа, Бога свого, і сказав: Нехай не спалахне, Господе, гнів Твій на народ Твій, якого Ти вивів із єгипетської землі силою великою і рукою міцною.11 Та Мойсей благав Господа, Бога свого, кажучи: «Навіщо, Господи, палатиме гнів твій на народ твій, що ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою?11 І Мойсей молився перед Господом Богом і сказав: Навіщо, Господи, розгнівався Ти гнівом на твій нарід, якого Ти вивів великою силою і сильною рукою з єгипетскої землі?11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?
12 Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!12 Щоб єгиптяни не говорили: `На загибель Він вивів їх, щоб убити в горах і винищити їх з лиця землі`. Одверни спопеляючий гнів Твій, і відміни згубу народові Твоєму.12 Навіщо мали б єгиптяни говорити: На лихо вивів він їх, щоб повбивати їх у горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення твого та зміни гнів на милість супроти твого народу.12 Щоб часом не сказали єгиптяни, кажучи: З лукавством вивів їх, щоб вигубити в горах і знищити їх з землі. Спини гнів твоєї люті, і будь милосердним до злоби твого народу,12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.13 Пригадай Авраама, Ісаака та Ізраїля, служників Твоїх, котрим присягався Ти Собою, кажучи: `Множачи, помножу насіння ваше, як зорі небесні, і всю землю оцю, про котру Я сказав, дам насінню вашому, і будуть володіти вічно`.13 Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся собою цими словами: Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, що обіцяв, дам нащадкам вашим у віковічну посілість.»13 згадавши твоїх слуг Авраама й Ісаака і Якова, яким Ти поклявся собою і заговорив до них, кажучи: Дуже розмножу ваше насіння, як небесні звізди множеством, і всю цю землю, яку Ти сказав, що даси їхньому насінню, і одержать її на віки.13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю 'цю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.
14 І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.14 І відвернув Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.14 І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ.14 І умолений був Господь щодо зла, яке сказав, що зробить свому народові.14 І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.15 І повернувся і зійшов Мойсей з гори; в руках його було дві скрижалі Одкровення, на котрих написано було з обидвох боків: і на тім, і на другім боці написано було.15 І повернувшися, став Мойсей сходити з гори з двома таблицями свідоцтва в руці, таблицями, записаними обабіч, були бо списані з одного й з другого боку.15 І Мойсей, повернувшись, зійшов з гори, і в його руках дві таблиці завіту, камяні таблиці написані з обох своїх боків, були записані звідси і звідти.15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.
16 А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.16 Скрижалі були діяння Боже, і письмо, накреслене на скрижалях, було письмо Боже.16 Таблиці ж були ділом Божим, і письмо - Божим письмом, виритим на таблицях.16 І таблиці були божим ділом, і письмо було божим письмом викарбованим на таблицях.16 А таблицї були дїло Боже і письмо - письмо Боже, вирізане на таблицях.
17 І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!17 І коли почув Ісус голос народу, який гомонів, то сказав Мойсеєві: `Військовий гамір у таборі`.17 Почув Ісус голос людей, що гаморили, та й каже до Мойсея: «Воєнний сполох у таборі!»17 Й Ісус, почувши галас народу, що кричав, каже до Мойсея: Галас війни в таборі.17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.
18 А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!18 Та Мойсей сказав: Це не крик переможців і не зойк переможених; я чую голос співаків.18 Мойсей же відповів: «Не перемоги гомін, та й не поразки плач: голос пісень я чую.»18 І каже: Це не галас тих, що починають перемагати, ані галас тих, що починають знемагати, але я чую галас тих, що починають упиватись.18 Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.
19 І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...19 А коли він наблизився до табору і побачив виливне теля і танці, тоді він спаленів од гніву і кинув із рук своїх скрижалі, і розбив їх під горою.19 І як наблизився до табору, побачив бичка й танки, тож запалав гнівом Мойсей та й кинув таблиці з рук і розбив їх під горою.19 Коли ж наблизився до табору, бачить теля і хороводи, і Мойсей, розлютившись гнівом, вкинув з своїх рук дві таблиці, і розбив їх під горою.19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.
20 І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.20 І взяв виливне теля, котре вони вчинили, і спалив його в огні, і перетер у тлін, і розсіяв по воді, і дав її пити синам Ізраїля.20 Схопив він бичка, що вони були зробили, та й спалив його на вогні і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав її пити синам Ізраїля.20 І взявши теля, яке зробили, спалив його огнем, і роздробив його на дрібно, і посипав його по воді, і напоїв нею синів Ізраїля.20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.
21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти увів його у гріх великий?21 Спитав Мойсей Арона: «Що тобі заподіяли ці люди, що ти навів на них такий великий гріх?»21 І Мойсей сказав до Аарона: Що тобі зробив цей нарід, що ти навів на них великий гріх?21 І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх?
22 А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.22 Але Аарон сказав: Нехай не розпалюється гнів володаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний.22 Відповів Арон: «Нехай не палає гнівом мій пан; ти сам знаєш цих людей, як їх тягне до зла.22 І сказав Аарон до Мойсея: Не злосться, пане. Бо ти знаєш наглість цього народу.22 І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий.
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.23 Вони сказали мені: `Зроби нам бога, котрий простував би перед нами; тому що з Мойсеєм, з оцим чоловіком, який вивів нас із єгипетської землі, не відаємо, що сталося`.23 Сказали вони мені: Зроби нам бога, щоб ішов поперед нас; бо отой чоловік, Мойсей, що вивів нас із Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.23 Бо кажуть мені: Зроби нам богів, які ітимуть перед нами. Бо цей чоловік Мойсей, що вивів нас з єгипетскої землі, не знаємо, що йому сталося.23 Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї.
24 І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.24 І я сказав їм: `У кого є золото, зніміть із себе`. І віддали мені; Я кинув у вогонь, і вийшло оце теля.24 Я відповів їм: У кого є золото, нехай здійме з себе. І вони пооддавали мені, а я вкинув його в огонь і вийшов цей бичок.»24 І я їм сказав: Якщо хто має золоті речі, зніміть. І дали мені. І вкинув я в огонь, і вийшло це теля.24 Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок.
25 І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.25 Мойсей побачив, що цей народ шалений, бо Аарон спричинив його шал, на сором перед ворогами його.25 Побачив Мойсей, що народ розгнузданий, а розгнуздав його Арон на сором перед його противниками,25 І Мойсей, побачивши, що нарід розділився, бо Аарон їх розділив на потіху їхнім ворогам,25 І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх.
26 І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.26 І тоді постав Мойсей у воротах табору, і сказав: Хто Господній – до мене, і зібралися до нього всі сини Левіїні.26 і став Мойсей на воротях до табору та й каже: «Хто за Господа, до мене!» І зібрались коло нього всі сини Леві.26 встав же Мойсей у дверях табору і сказав: Хто за Господом? Хай приходить до мене. Прийшли, отже, до нього всі сини Леві.26 І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.
27 І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.27 І він сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Покладіть кожний свого меча на стегно своє, пройдіться табором од воріт до воріт і назад, і вбивайте кожний брата свого, кожний друга свого, кожний ближнього свого.27 І сказав їм: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Підпережіть кожен меча свого при боці, перейдіть табором сюди й назад, від воріт до воріт, вбиваючи кожен своїх рідних братів, приятелів ваших і сусідів.»27 І каже їм: Так каже Господь Бог ізраїльський: Підпережіть кожний свій меч на бедро, і ідіть і поверніться від дверей до дверей через табір, і убийте кожний свого брата і кожний свого ближнього і кожний свого сусіда.27 І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших.
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.28 І вчинили сини Левіїні за словом Мойсея: і впало того дня з народу близько трьох тисяч чоловік.28 Вчинили сини Леві по слову Мойсея; і полягло того дня з народу до трьох тисяч люду.28 І зробили сини Леві, так як сказав їм Мойсей, і того дня упало з народу до трьох тисяч чоловік.28 І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка.
29 І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.29 Тому що Мойсей сказав: Сьогодні посвятите руки ваші Господові, кожний в сині своєму, і в браті своєму, нехай дарує Він вам сьогодні благословення.29 І сказав Мойсей: «Посвятіть себе сьогодні Господеві, кожен проти свого сина й проти свого брата, щоб на вас сьогодні зійшло благословення.»29 І сказав їм Мойсей: Наповнили ви руки ваші сьогодні Господеві, кожний у синові чи у братові, щоб дано вам благословення.29 І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє.
30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.30 Другого дня сказав Мойсей народові: Ви вчинили великий гріх; отож, я піднімуся до Господа, чи не сплачу за гріха вашого.30 Другого ж дня сказав Мойсей до народу: «Великого гріха допустились ви! Та я вийду оце до Господа; може спокутую ваш гріх.»30 І сталося на наступний ранок сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом. І тепер я піднімуся до Бога, щоб надолужити за ваш гріх.30 Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи.
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!31 І повернувся Мойсей до Господа, і сказав: О, народ сей вчинив великий гріх; виготовив собі золотого бога.31 Повернувсь Мойсей до Господа та й каже: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди; зробили собі бога із золота.31 Повернувся же Мойсей до Господа і сказав: Благаю, Господи, цей нарід згрішив великим гріхом, і зробили собі золотих богів.31 Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...32 Прости їм гріх їхній. А коли ні, то зітри й мене з книжки Твоєї, в котру Ти вписав.32 Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав.»32 І тепер, якщо відпускаєш їм гріх, відпусти. Якщо ж ні, викресли мене з твоєї книги, яку Ти написав.32 Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.
33 І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.33 Господь сказав Мойсеєві: Того, хто згрішив переді Мною, зітру з книги Моєї.33 Сказав Господь Мойсеєві: «Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги.33 І сказав Господь до Мойсея: Якщо хтось згрішив переді Мною, Я його викреслю з моєї книги.33 І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!34 Отож, іди, веди народ цей, куди Я сказав тобі. Ось, Ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідин Моїх Я навідаюся до них і покараю за гріх.34 Нині ж іди, веди людей туди, куди я заповідав тобі. Ось ангел мій ітиме поперед тебе, а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх.»34 Тепер же, поспішись і попровадь цей нарід до місця, про яке Я тобі сказав. Ось мій ангел ітиме перед твоїм лицем. В той же день, коли відвідаю, наведу на них їхній гріх.34 Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх.
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.35 І уразив Господь народ за виливане теля, котре вчинив Аарон.35 І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові, якого зробив Арон.35 І побив Господь нарід за зроблення теляти, яке зробив Аарон.35 І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.