1 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. | 1 Коли народ побачив, що Мойсей довго не спускається з гори, то зійшовся до Аарона і сказав йому: Підведися і виготуй нам Бога, котрий би йшов перед нами, бо з цим чоловіком, із Мойсеєм, який вивів нас із єгипетської землі, не знаємо, що сталося. | 1 Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.» | 1 І нарід, бачачи, що Мойсей забарився сходити з гори, повстав нарід проти Аарона і кажуть йому: Встань і зроби нам богів, які ітимуть перед нами. Бо цей чоловік Мойсей, що вивів нас з Єгипту, не знаємо, що йому сталося. | 1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї. |
2 І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. | 2 І сказав їм Аарон: Зніміть золоті ковтки, які у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть мені. | 2 Сказав же Арон до них: «Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.» | 2 І каже їм Аарон: Зніміть золоті кульчики, що в ухах ваших жінок і дочок, і принесіть до мене. | 2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене. |
3 І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. | 3 І увесь народ познімав золоті ковтки із своїх вух, і принесли до Аарона. | 3 І повиймали всі люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона. | 3 І ввесь нарід взяв золоті кульчики, що в їхніх ухах, і принесли до Аарона. | 3 І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона. |
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! | 4 Він узяв їх із рук їхніх, і вчинив із них виливане теля, і обробив його різцем. І сказали вони: Ось Бог твій, Ізраїлю, котрий вивів тебе з єгипетської землі. | 4 Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та й виробив з них вилитого бичка. А вони загукали: «Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі!» | 4 І прийняв з їхніх рук і опрацював їх знарядями, і зробив з них вилите теля і сказав: Це твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетскої землі. | 4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї. |
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа! | 5 Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовника, і проголосив Аарон, кажучи: Завтра свято Господові. | 5 Арон, побачивши це, спорудив перед ним жертовник і проголосив: «Узавтра свято на честь Господа.» | 5 І побачивши, Аарон побудував перед ним жертівник, і проголосив Аарон, кажучи: Завтра господній празник. | 5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві! |
6 І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися. | 6 Другого дня вони підвелися вранці, і принесли усеспалення, і привели пожертви мирні: і сів народ їсти і пити, а потім почав веселитися. | 6 Повставали вони рано-вранці й учинили всепалення й мирні жертви, а потім посідали люди їсти й пити, і знову встали забавлятися. | 6 І вставши, на другий день приніс всепалення, і приніс жертву спасіння, і нарід сів їсти і пити, і встали забавлятися. | 6 І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки. |
7 А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю. | 7 І сказав Господь Мойсеєві: Поспіши зійти; бо розбестився народ твій, котрого ти вивів із єгипетської землі. | 7 Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі. | 7 І сказав Господь до Мойсея, кажучи: Поспішись, зійди скоро звідси. Бо твій нарід, який ти вивів з єгипетскої землі, вчинив беззаконня. | 7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї. |
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! | 8 Дуже скоро ухилилися вони від шляху, котрий Я заповідав їм: Вчинили собі виливане теля, і вклонилися йому, і принесли йому пожертви, і сказали: `Ось Бог твій, Ізраїлю, котрий вивів тебе із єгипетської землі!` | 8 Занадто скоро звернули вони зо шляху, що я був вказав їм. Зробили собі литого тельця, поклонились перед ним, принесли йому жертву та й кажуть: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі.» | 8 Швидко зійшли з дороги, яку ти їм заповів. Зробили собі теля і поклонилися йому і принесли йому жертву і сказали: Це твої боги, Ізраїлю, які тебе вивели з єгипетскої землі. | 8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї. |
9 І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він! | 9 І сказав Господь Мойсеєві: Я бачу народ цей, і ось, народ, він – твердошиїй; | 9 І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий. | 9 | 9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця. |
10 А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом. | 10 Отож, залиши Мене одного, нехай спалахне гнів Мій на них, і винищу їх, і виведу численний народ від тебе: | 10 Тож тепер полиш мене; нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх. З тебе ж виведу народ великий.» | 10 І тепер полиш мене, і розгнівавшись на них гнівом, вигублю їх, і зроблю тебе великим народом. | 10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим. |
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою? | 11 Але Мойсей почав благати Господа, Бога свого, і сказав: Нехай не спалахне, Господе, гнів Твій на народ Твій, якого Ти вивів із єгипетської землі силою великою і рукою міцною. | 11 Та Мойсей благав Господа, Бога свого, кажучи: «Навіщо, Господи, палатиме гнів твій на народ твій, що ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою? | 11 І Мойсей молився перед Господом Богом і сказав: Навіщо, Господи, розгнівався Ти гнівом на твій нарід, якого Ти вивів великою силою і сильною рукою з єгипетскої землі? | 11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною? |
12 Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу! | 12 Щоб єгиптяни не говорили: `На загибель Він вивів їх, щоб убити в горах і винищити їх з лиця землі`. Одверни спопеляючий гнів Твій, і відміни згубу народові Твоєму. | 12 Навіщо мали б єгиптяни говорити: На лихо вивів він їх, щоб повбивати їх у горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення твого та зміни гнів на милість супроти твого народу. | 12 Щоб часом не сказали єгиптяни, кажучи: З лукавством вивів їх, щоб вигубити в горах і знищити їх з землі. Спини гнів твоєї люті, і будь милосердним до злоби твого народу, | 12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх. |
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки. | 13 Пригадай Авраама, Ісаака та Ізраїля, служників Твоїх, котрим присягався Ти Собою, кажучи: `Множачи, помножу насіння ваше, як зорі небесні, і всю землю оцю, про котру Я сказав, дам насінню вашому, і будуть володіти вічно`. | 13 Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся собою цими словами: Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, що обіцяв, дам нащадкам вашим у віковічну посілість.» | 13 згадавши твоїх слуг Авраама й Ісаака і Якова, яким Ти поклявся собою і заговорив до них, кажучи: Дуже розмножу ваше насіння, як небесні звізди множеством, і всю цю землю, яку Ти сказав, що даси їхньому насінню, і одержать її на віки. | 13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю 'цю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно. |
14 І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові. | 14 І відвернув Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій. | 14 І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ. | 14 І умолений був Господь щодо зла, яке сказав, що зробить свому народові. | 14 І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм. |
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані. | 15 І повернувся і зійшов Мойсей з гори; в руках його було дві скрижалі Одкровення, на котрих написано було з обидвох боків: і на тім, і на другім боці написано було. | 15 І повернувшися, став Мойсей сходити з гори з двома таблицями свідоцтва в руці, таблицями, записаними обабіч, були бо списані з одного й з другого боку. | 15 І Мойсей, повернувшись, зійшов з гори, і в його руках дві таблиці завіту, камяні таблиці написані з обох своїх боків, були записані звідси і звідти. | 15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані. |
16 А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях. | 16 Скрижалі були діяння Боже, і письмо, накреслене на скрижалях, було письмо Боже. | 16 Таблиці ж були ділом Божим, і письмо - Божим письмом, виритим на таблицях. | 16 І таблиці були божим ділом, і письмо було божим письмом викарбованим на таблицях. | 16 А таблицї були дїло Боже і письмо - письмо Боже, вирізане на таблицях. |
17 І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі! | 17 І коли почув Ісус голос народу, який гомонів, то сказав Мойсеєві: `Військовий гамір у таборі`. | 17 Почув Ісус голос людей, що гаморили, та й каже до Мойсея: «Воєнний сполох у таборі!» | 17 Й Ісус, почувши галас народу, що кричав, каже до Мойсея: Галас війни в таборі. | 17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші. |
18 А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу! | 18 Та Мойсей сказав: Це не крик переможців і не зойк переможених; я чую голос співаків. | 18 Мойсей же відповів: «Не перемоги гомін, та й не поразки плач: голос пісень я чую.» | 18 І каже: Це не галас тих, що починають перемагати, ані галас тих, що починають знемагати, але я чую галас тих, що починають упиватись. | 18 Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую. |
19 І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!... | 19 А коли він наблизився до табору і побачив виливне теля і танці, тоді він спаленів од гніву і кинув із рук своїх скрижалі, і розбив їх під горою. | 19 І як наблизився до табору, побачив бичка й танки, тож запалав гнівом Мойсей та й кинув таблиці з рук і розбив їх під горою. | 19 Коли ж наблизився до табору, бачить теля і хороводи, і Мойсей, розлютившись гнівом, вкинув з своїх рук дві таблиці, і розбив їх під горою. | 19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою. |
20 І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих. | 20 І взяв виливне теля, котре вони вчинили, і спалив його в огні, і перетер у тлін, і розсіяв по воді, і дав її пити синам Ізраїля. | 20 Схопив він бичка, що вони були зробили, та й спалив його на вогні і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав її пити синам Ізраїля. | 20 І взявши теля, яке зробили, спалив його огнем, і роздробив його на дрібно, і посипав його по воді, і напоїв нею синів Ізраїля. | 20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим. |
21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього? | 21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти увів його у гріх великий? | 21 Спитав Мойсей Арона: «Що тобі заподіяли ці люди, що ти навів на них такий великий гріх?» | 21 І Мойсей сказав до Аарона: Що тобі зробив цей нарід, що ти навів на них великий гріх? | 21 І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх? |
22 А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. | 22 Але Аарон сказав: Нехай не розпалюється гнів володаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний. | 22 Відповів Арон: «Нехай не палає гнівом мій пан; ти сам знаєш цих людей, як їх тягне до зла. | 22 І сказав Аарон до Мойсея: Не злосться, пане. Бо ти знаєш наглість цього народу. | 22 І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий. |
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. | 23 Вони сказали мені: `Зроби нам бога, котрий простував би перед нами; тому що з Мойсеєм, з оцим чоловіком, який вивів нас із єгипетської землі, не відаємо, що сталося`. | 23 Сказали вони мені: Зроби нам бога, щоб ішов поперед нас; бо отой чоловік, Мойсей, що вивів нас із Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося. | 23 Бо кажуть мені: Зроби нам богів, які ітимуть перед нами. Бо цей чоловік Мойсей, що вивів нас з єгипетскої землі, не знаємо, що йому сталося. | 23 Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї. |
24 І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля. | 24 І я сказав їм: `У кого є золото, зніміть із себе`. І віддали мені; Я кинув у вогонь, і вийшло оце теля. | 24 Я відповів їм: У кого є золото, нехай здійме з себе. І вони пооддавали мені, а я вкинув його в огонь і вийшов цей бичок.» | 24 І я їм сказав: Якщо хто має золоті речі, зніміть. І дали мені. І вкинув я в огонь, і вийшло це теля. | 24 Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок. |
25 І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами. | 25 Мойсей побачив, що цей народ шалений, бо Аарон спричинив його шал, на сором перед ворогами його. | 25 Побачив Мойсей, що народ розгнузданий, а розгнуздав його Арон на сором перед його противниками, | 25 І Мойсей, побачивши, що нарід розділився, бо Аарон їх розділив на потіху їхнім ворогам, | 25 І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх. |
26 І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини. | 26 І тоді постав Мойсей у воротах табору, і сказав: Хто Господній – до мене, і зібралися до нього всі сини Левіїні. | 26 і став Мойсей на воротях до табору та й каже: «Хто за Господа, до мене!» І зібрались коло нього всі сини Леві. | 26 встав же Мойсей у дверях табору і сказав: Хто за Господом? Хай приходить до мене. Прийшли, отже, до нього всі сини Леві. | 26 І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві. |
27 І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого. | 27 І він сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Покладіть кожний свого меча на стегно своє, пройдіться табором од воріт до воріт і назад, і вбивайте кожний брата свого, кожний друга свого, кожний ближнього свого. | 27 І сказав їм: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Підпережіть кожен меча свого при боці, перейдіть табором сюди й назад, від воріт до воріт, вбиваючи кожен своїх рідних братів, приятелів ваших і сусідів.» | 27 І каже їм: Так каже Господь Бог ізраїльський: Підпережіть кожний свій меч на бедро, і ідіть і поверніться від дверей до дверей через табір, і убийте кожний свого брата і кожний свого ближнього і кожний свого сусіда. | 27 І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших. |
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка. | 28 І вчинили сини Левіїні за словом Мойсея: і впало того дня з народу близько трьох тисяч чоловік. | 28 Вчинили сини Леві по слову Мойсея; і полягло того дня з народу до трьох тисяч люду. | 28 І зробили сини Леві, так як сказав їм Мойсей, і того дня упало з народу до трьох тисяч чоловік. | 28 І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка. |
29 І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення. | 29 Тому що Мойсей сказав: Сьогодні посвятите руки ваші Господові, кожний в сині своєму, і в браті своєму, нехай дарує Він вам сьогодні благословення. | 29 І сказав Мойсей: «Посвятіть себе сьогодні Господеві, кожен проти свого сина й проти свого брата, щоб на вас сьогодні зійшло благословення.» | 29 І сказав їм Мойсей: Наповнили ви руки ваші сьогодні Господеві, кожний у синові чи у братові, щоб дано вам благословення. | 29 І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє. |
30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх. | 30 Другого дня сказав Мойсей народові: Ви вчинили великий гріх; отож, я піднімуся до Господа, чи не сплачу за гріха вашого. | 30 Другого ж дня сказав Мойсей до народу: «Великого гріха допустились ви! Та я вийду оце до Господа; може спокутую ваш гріх.» | 30 І сталося на наступний ранок сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом. І тепер я піднімуся до Бога, щоб надолужити за ваш гріх. | 30 Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи. |
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! | 31 І повернувся Мойсей до Господа, і сказав: О, народ сей вчинив великий гріх; виготовив собі золотого бога. | 31 Повернувсь Мойсей до Господа та й каже: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди; зробили собі бога із золота. | 31 Повернувся же Мойсей до Господа і сказав: Благаю, Господи, цей нарід згрішив великим гріхом, і зробили собі золотих богів. | 31 Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота. |
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав... | 32 Прости їм гріх їхній. А коли ні, то зітри й мене з книжки Твоєї, в котру Ти вписав. | 32 Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав.» | 32 І тепер, якщо відпускаєш їм гріх, відпусти. Якщо ж ні, викресли мене з твоєї книги, яку Ти написав. | 32 Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси. |
33 І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. | 33 Господь сказав Мойсеєві: Того, хто згрішив переді Мною, зітру з книги Моєї. | 33 Сказав Господь Мойсеєві: «Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги. | 33 І сказав Господь до Мойсея: Якщо хтось згрішив переді Мною, Я його викреслю з моєї книги. | 33 І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї. |
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх! | 34 Отож, іди, веди народ цей, куди Я сказав тобі. Ось, Ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідин Моїх Я навідаюся до них і покараю за гріх. | 34 Нині ж іди, веди людей туди, куди я заповідав тобі. Ось ангел мій ітиме поперед тебе, а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх.» | 34 Тепер же, поспішись і попровадь цей нарід до місця, про яке Я тобі сказав. Ось мій ангел ітиме перед твоїм лицем. В той же день, коли відвідаю, наведу на них їхній гріх. | 34 Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх. |
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був. | 35 І уразив Господь народ за виливане теля, котре вчинив Аарон. | 35 І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові, якого зробив Арон. | 35 І побив Господь нарід за зроблення теляти, яке зробив Аарон. | 35 І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон. |