1 І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. | 1 І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий, | 1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. | 1 І ввійшов знову до синаґоґи. І був там чоловік, що мав суху руку. | 1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. |
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить. | 2 І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити. | 2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити. | 2 І стежили за ним, чи оздоровить його в суботу, щоб Його звинуватити. | 2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. |
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині! | 3 А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині. | 3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: `Стань посередині!` | 3 І каже чоловікові, що мав суху руку: Стань посередині. | 3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї. |
4 А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. | 4 А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали. | 4 А потім до них і каже: `Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?` Вони ж мовчали. | 4 А їм каже: В суботу годиться робити добро чи робити зло, душу врятувати чи згубити? Вони ж мовчали. | 4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. |
5 І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова! | 5 І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга. | 5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: `Простягни лишень руку!` І той простягнув, і рука його одужала. | 5 І глянувши на них із гнівом, засмучений закам'янілістю їхнього серця, каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув і його рука одужала. | 5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. |
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити. | 6 А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його. | 6 І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. | 6 І вийшли фарисеї і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як Його знищити. | 6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. |
7 А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, | 7 Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї, | 7 Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, | 7 А Ісус відійшов зі своїми учнями до моря, і велика юрба пішла за Ним із Галилеї та з Юдеї, | 7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, |
8 і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. | 8 З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, [що мешкали] на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості. | 8 з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. | 8 з Єрусалима та з Ідумеї, з Зайордання та з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив він, прийшов до нього. | 8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. |
9 І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись. | 9 І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього. | 9 Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. | 9 І сказав своїм учням, щоб приготували човен, аби нарід не тиснув на нього; | 9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него. |
10 Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись. | 10 Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки (на тілі) кинулися до Нього, щоб торкнутися Його. | 10 Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. | 10 бо він воздоровив багатьох, тож ті, що мали недуги, кидалися на нього, щоб до нього доторкнутися. | 10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. |
11 І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий! | 11 І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий! | 11 І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: `Ти - Син Божий!` | 11 І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий! | 11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. |
12 А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли. | 12 Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його. | 12 Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його. | 12 Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його. | 12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. |
13 І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. | 13 Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього. | 13 Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. | 13 І виходить на гору і кличе тих, кого сам хотів, і вони прийшли до нього. | 13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него. |
14 І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, | 14 І визначив [із них] дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь. | 14 І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; | 14 Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були при ньому, і щоб посилати їх проповідувати; | 14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, |
15 і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. | 15 І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів. | 15 і дав їм владу виганяти бісів. | 15 щоб мали владу виганяти бісів. І призначив дванадцятьох; | 15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. |
16 І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, | 16 [Настановив] Симона, якому дав ім‘я Петро; | 16 Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; | 16 дав Симонові ймення Петро; | 16 І дав Симонові імя Петр; |
17 і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, | 17 Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”, | 17 Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; | 17 і Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав імення Воанергес, тобто сини грому; | 17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові; |
18 і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта | 18 Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта, | 18 Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, | 18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломія, і Матвія, і Тому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта, | 18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця, |
19 та Юду Іскаріотського, що й видав Його. | 19 Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його. | 19 та Юду Іскаріота, що його і зрадив. | 19 і Юду Іскаріотського, що й видав Його. | 19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його. |
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. | 20 І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти. | 20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти. | 20 І приходить додому; і знову збирається юрба, тож не могли вони навіть хліба з'їсти. | 20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. |
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. | 21 Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний. | 21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: `Він не при собі!` | 21 Коли його рідні почули, то вийшли, щоб узяти його, бо казали, що він не при собі. | 21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. |
22 А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. | 22 А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має [в Собі] Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя. | 22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. | 22 А книжники, що поприходили з Єрусалима, казали, що він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє. | 22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. |
23 І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? | 23 І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану? | 23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: `Як може сатана сатану виганяти? | 23 І, покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти? | 23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? |
24 І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. | 24 Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство; | 24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. | 24 І коли царство проти себе поділиться, не може встояти те царство; | 24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. |
25 І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. | 25 І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім; | 25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. | 25 і коли дім проти себе поділиться, не може встояти той дім. | 25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. |
26 І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. | 26 І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому; | 26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав! | 26 І коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може встояти, але то його кінець. | 26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому. |
27 Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. | 27 Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв‘яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його. | 27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату. | 27 Ніхто не може пограбувати добро дужого, вдершись до його дому, якщо спершу не зв'яже дужого, і лише тоді пограбує його дім. | 27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. |
28 Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. | 28 Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали; | 28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. | 28 Щиру правду кажу вам, що всі гріхи й огуди відпустяться людським синам, хоч скільки б вони не богозневажали; | 28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; |
29 Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає. | 29 Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню. | 29 Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний.` | 29 а хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку, а підпаде під вічний осуд. | 29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: |
30 Бож казали вони: Він духа нечистого має. | 30 [Це сказав Він], тому що казали вони: У Ньому нечистий дух. | 30 Вони бо мовили: `Він має нечистого духа.` | 30 Бо ж казали: Він має нечистого духа. | 30 бо казали: Духа нечистого має. |
31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. | 31 І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи [поза] домом, послали до Нього покликати Його. | 31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. | 31 І приходять Його мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до нього, кличучи Його. | 31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. |
32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. | 32 А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, [поза] домом, кличуть Тебе. | 32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: `Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають.` | 32 І сидів натовп довкола нього. І кажуть Йому: Ось твоя мати, і твої брати, і твої сестри надворі шукають тебе. | 32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. |
33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? | 33 І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої? | 33 А він у відповідь їм: `Хто моя мати та брати мої?` | 33 А він у відповідь їм каже: Хто моя мати та мої брати? | 33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? |
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! | 34 І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої; | 34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: `Ось моя мати та мої брати. | 34 І, поглянувши довкола себе на тих, що сиділи, каже: Ось моя мати та мої брати. | 34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! |
35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати. | 35 Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, і сестра, і матір. | 35 Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати.` | 35 Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати. | 35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. |