1 І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.1 І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий,1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку.1 І ввійшов знову до синаґоґи. І був там чоловік, що мав суху руку.1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить.2 І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити.2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити.2 І стежили за ним, чи оздоровить його в суботу, щоб Його звинуватити.2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині!3 А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині.3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: `Стань посередині!`3 І каже чоловікові, що мав суху руку: Стань посередині.3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4 А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали.4 А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.4 А потім до них і каже: `Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?` Вони ж мовчали.4 А їм каже: В суботу годиться робити добро чи робити зло, душу врятувати чи згубити? Вони ж мовчали.4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!5 І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: `Простягни лишень руку!` І той простягнув, і рука його одужала.5 І глянувши на них із гнівом, засмучений закам'янілістю їхнього серця, каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув і його рука одужала.5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити.6 А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.6 І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити.6 І вийшли фарисеї і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як Його знищити.6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,7 Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,7 Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї,7 А Ісус відійшов зі своїми учнями до моря, і велика юрба пішла за Ним із Галилеї та з Юдеї,7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8 і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.8 З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, [що мешкали] на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.8 з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього.8 з Єрусалима та з Ідумеї, з Зайордання та з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив він, прийшов до нього.8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись.9 І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.9 Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його.9 І сказав своїм учням, щоб приготували човен, аби нарід не тиснув на нього;9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10 Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.10 Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки (на тілі) кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.10 Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись.10 бо він воздоровив багатьох, тож ті, що мали недуги, кидалися на нього, щоб до нього доторкнутися.10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий!11 І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!11 І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: `Ти - Син Божий!`11 І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий!11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.12 Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.12 Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.12 Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його.12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.13 Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.13 Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього.13 І виходить на гору і кличе тих, кого сам хотів, і вони прийшли до нього.13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14 І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,14 І визначив [із них] дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.14 І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;14 Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були при ньому, і щоб посилати їх проповідувати;14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів.15 І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.15 і дав їм владу виганяти бісів.15 щоб мали владу виганяти бісів. І призначив дванадцятьох;15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро,16 [Настановив] Симона, якому дав ім‘я Петро;16 Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро;16 дав Симонові ймення Петро;16 І дав Симонові імя Петр;
17 і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові,17 Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,17 Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому;17 і Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав імення Воанергес, тобто сини грому;17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18 і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта18 Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,18 Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія,18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломія, і Матвія, і Тому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта,18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 та Юду Іскаріотського, що й видав Його.19 Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.19 та Юду Іскаріота, що його і зрадив.19 і Юду Іскаріотського, що й видав Його.19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти.20 І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти.20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.20 І приходить додому; і знову збирається юрба, тож не могли вони навіть хліба з'їсти.20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.21 Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: `Він не при собі!`21 Коли його рідні почули, то вийшли, щоб узяти його, бо казали, що він не при собі.21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів.22 А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має [в Собі] Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя.22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.22 А книжники, що поприходили з Єрусалима, казали, що він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє.22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти?23 І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: `Як може сатана сатану виганяти?23 І, покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти?23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство.24 Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство;24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.24 І коли царство проти себе поділиться, не може встояти те царство;24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім.25 І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім;25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.25 і коли дім проти себе поділиться, не може встояти той дім.25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине.26 І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому;26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав!26 І коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може встояти, але то його кінець.26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27 Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.27 Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв‘яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його.27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.27 Ніхто не може пограбувати добро дужого, вдершись до його дому, якщо спершу не зв'яже дужого, і лише тоді пограбує його дім.27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.28 Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали;28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.28 Щиру правду кажу вам, що всі гріхи й огуди відпустяться людським синам, хоч скільки б вони не богозневажали;28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29 Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.29 Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню.29 Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний.`29 а хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку, а підпаде під вічний осуд.29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30 Бож казали вони: Він духа нечистого має.30 [Це сказав Він], тому що казали вони: У Ньому нечистий дух.30 Вони бо мовили: `Він має нечистого духа.`30 Бо ж казали: Він має нечистого духа.30 бо казали: Духа нечистого має.
31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.31 І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи [поза] домом, послали до Нього покликати Його.31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати.31 І приходять Його мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до нього, кличучи Його.31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.32 А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, [поза] домом, кличуть Тебе.32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: `Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають.`32 І сидів натовп довкола нього. І кажуть Йому: Ось твоя мати, і твої брати, і твої сестри надворі шукають тебе.32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?33 І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої?33 А він у відповідь їм: `Хто моя мати та брати мої?`33 А він у відповідь їм каже: Хто моя мати та мої брати?33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!34 І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої;34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: `Ось моя мати та мої брати.34 І, поглянувши довкола себе на тих, що сиділи, каже: Ось моя мати та мої брати.34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.35 Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, і сестра, і матір.35 Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати.`35 Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати.35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.