1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:1 Агріппа сказав Павлові: Дозволено тобі говорити про себе. Тоді Павло простягнув руку і скористався словом на свій захист: 1 Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону.1 Агриппа ж сказав до Павла: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону: 1 Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,2 О, царю Агріппо! Маю себе за щасливого, що нині можу захищатися перед тобою за все, в чому мене звинувачують юдеї;2 «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять,2 Царю Агриппо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу відповісти за все, в чому звинувачують мене юдеї,2 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3 особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.3 Тим паче, що ти відаєш звичаї і суперечливі думки юдеїв. А тому прошу тебе вислухати мене щиросердо.3 - особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче.3 особливо тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї і питання. Тому благаю тебе вислухати мене терпляче.3 а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,4 Життя моє від юности моєї, котре спочатку минало в Єрусалимі поміж народом моїм, відоме всім юдеям;4 Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї.4 А життя моє змалку, що пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї.4 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5 які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.5 Вони здавна знають про мене, якщо забажають свідчити, що жив я фарисеєм за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.5 Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм.5 Вони знають мене здавна, аби лиш хотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.5 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,6 І нині я стою перед судом за надію на обітницю, котру Бог дав батькам нашим,6 Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом;6 І тепер я стою суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим батькам,6 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!7 Котрої виконання сподіваються побачити наші дванадцятеро колін, щиросердо служачи Богові вдень і вночі: ось за цю надію, царю Агріппо, звинувачують мене юдеї.7 (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять.7 до якої дванадцять наших поколінь, служачи безперестанно ніч і день, надіються дійти, за цю надію я, царю, оскаржений юдеями.7 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?8 Ну, що тут сказати? Невже ви неймовірним вважаєте, що Бог воскрешає мертвих?8 Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?8 Чи вважаєте ви за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?8 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9 Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,9 Щоправда, я також гадав, що мені треба діяти супроти ймення Ісуса із Назарету;9 Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина,9 Правда, я вважав, що мені належить зробити багато ворожого проти ймення Ісуса Назарянина,9 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.10 І чинив те в Єрусалимі: діставши владу від першосвящеників, я багатьох святих кидав до в‘язниць і, коли убивали їх, я подавав за те голос;10 - що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос.10 що і зробив я в Єрусалимі; і багатьох із святих я замкнув до в'язниць, одержавши владу від архиєреїв. Коли ж їх убивали, давав я згоду.10 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.11 І по всіх синагогах я багаторазово мучив їх і примушував паплюжити Ісуса, і в надмірній супроти них люті переслідував навіть у чужих містах.11 І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах.11 І дуже часто, караючи їх у всіх синагогах, примушував я їх до богозневаги. А вельми лютуючи на них, переслідував їх навіть по далеких містах.11 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,12 Ідучи з цієї метою до Дамаску із владою і дорученням від першосвящеників,12 Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників,12 Ідучи до Дамаска в цих справах, з владою і наказом від архиєреїв,12 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
13 то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...13 Осередь дня на шляху я побачив, володарю, світло з неба, ясніше від сяяння сонця, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною.13 у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною.13 опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з небес, ясніше від сяйва соняшного, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною.13 ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!14 Усі ми упали на землю, і я почув голос, що говорив мені єврейською мовою: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти супроти рожна.14 Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.»14 Як же всі ми попадали на землю, почув я голос, що говорив до мене [і мовив] юдейською мовою: Савле, Савле, чого мене переслідуєш? Тяжко тобі лізти на рожен.14 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.15 Я сказав: Хто Ти, Господе? Він сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш;15 А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я - Ісус, якого ти переслідуєш.15 Я сказав: Хто ти, Господи? Господь відповів: Я Ісус, якого ти переслідуєш.15 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16 Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.16 Але підведися і стань на ноги твої; бо Я на те й з‘явився тобі, щоб настановити тебе служником і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі;16 Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся.16 Але підведися і стань на свої ноги, бо на те з'явився я тобі, щоб зробити тебе слугою і свідком того, що ти бачив, і того, що відкрию тобі,16 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17 Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,17 Визволяючи тебе від народу юдейського і від поганів, до котрих Я відтепер посилаю тебе,17 Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю,17 визволяючи тебе від народу та від поган, до яких тебе посилаю,17 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
18 відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.18 Відкрити їм очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене дістали прощення гріхів і жереба із освяченими.18 щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.18 щоб відкрити їм очі, аби повернулися від темряви до світла, і від влади сатани до Бога, щоб одержали вони відпущення гріхів і насліддя між освяченими вірою в мене.18 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
19 Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,19 Ось чому, царю Агріппо, я не зміг суперечити небесному видінню,19 Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню,19 Тому, царю Аргиппо, не був я супротивний небесному видінню,19 Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
20 але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.20 Але спершу мешканцям Дамаску та Єрусалиму, а відтак усій землі юдейській і поганам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, вдаючись до справ, що достойні каяття.20 а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.20 а спершу тим, що були в Дамаску, і потім тим, що в Єрусалимі, і в кожній юдейській околиці, і поганам я проповідував покаяння і навернення до Бога, і щоб чинили діла, гідні покаяння.20 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
21 Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.21 За це схопили мене юдеї в храмі і хотіли розтерзати.21 За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти.21 Через це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли розтерзати.21 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,22 Одначе, діставши поміч від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, нічогісінько не кажучи, окрім того, про що пророки і Мойсей казали, що це станеться.22 Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити: 22 Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, свідчачи малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, про що говорили пророки й Мойсей, що має статися: 22 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!23 Тобто, що Христос мусив постраждати і, поставши перший з мертвих, сповістити світло народові юдейському і поганам.23 що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.»23 що має постраждати Христос, що він, перший воскреслий із мертвих, має проповідувати світло народові та поганам.23 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!24 Коли він отак захищався, Фест дужим голосом сказав: Ти втрачаєш здоровий глузд, Павле! Значна освіта доводить тебе до божевілля.24 Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.»24 Як же він так відповідав, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш, Павле. Велика наука зводить тебе в безумство.24 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.25 Ні, високоповажний Фесте, сказав він, я не втрачаю глузду, але повідую слова істини і здорового розуму: 25 А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.25 А Павло: Не безумствую, - сказав, - шляхетний Фесте, кажу правдиві й розумні слова.25 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26 Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.26 Бо відає про те цар, перед котрим якраз і повідую сміливо; я зовсім не вірю, щоб від нього було щось із цього утаємничене, бо це не в якомусь закутку відбувалося;26 Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося.26 Знає бо цар про це, до якого я сміливо говорю, бо не вірю, щоб із цього щось від нього заховалося, бо це не в закутку сталося.26 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27 Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.27 Чи віриш, царю Агріппо, пророкам? Знаю, що віриш.27 Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.»27 Чи віруєш, царю Агриппо, в пророків? Знаю, що віруєш.27 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28 Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...28 Агріппа сказав Павлові: Ти замалим не переконав мене стати християнином.28 Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!»28 Агриппа Павлові: Ще трохи і мене переконаєш християнином стати.28 Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...29 Павло сказав: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не лише ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім оцих ланцюгів.29 А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, - без оцих кайданів.»29 А Павло: Чи трохи, чи багато, благав я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком цих кайданів.29 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.30 Коли він сказав це, то цар і намісник, Верніка і ті, що сиділи з ними, підвелися.30 Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними,30 [І, як це сказав йому,] підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, що сиділи з ними,30 І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!31 І, відійшовши набік, розмовляли поміж собою, що, мовляв, цей чоловік нічого, що варте смерти чи ув‘язнення, не чинить.31 і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік - казали - не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.»31 і, відійшовши, казали один одному, мовлячи, що нічого вартого смерти або кайданів цей чоловік не робить.31 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.
32 Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.32 І сказав Агріппа Фестові: Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав суду в кесаря. А тому й зважився намісник послати його до кесаря.32 Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.»32 Агриппа ж Фестові сказав: Цей чоловік міг би бути відпущеним, якби не відкликався був до кесаря.32 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.