1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.1 Того дня заспівають пісню оцю в краї Юдейському: місто міцне у нас; порятунок дав Він замість мурів і валів.1 І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати.1 Того дня заспівають цю пісню в землі Юди, кажучи: Ось сильне місто, і Він покладе нашим спасінням мур і укріплення.1 В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів.
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!2 Прочиніть браму; нехай зайде народ праведний, що пильнує істину.2 Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду,2 Відкрийте брами, хай ввійде нарід, що зберігає праведність, і який зберігає правду,2 Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду.
3 Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.3 Твердого духом Ти зберігаєш у досконалому мирі, бо на Тебе він сподівається.3 що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає!3 що підтримує правду і береже мир. Бо на Тебе,3 Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!4 Сподівайтеся на Господа завжди, бо Господь Бог є скеля вічна.4 На Господа покладайтесь повіки, бо Господь - скеля вічна,4 Господи, поклали надію аж до віка, великий вічний Боже,4 Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!5 Він скинув тих, що мешкали на висотах, місто, котре стояло зависоко, повалив його на землю, пожбурив його в порох.5 бо він принизив тих, що жили на узвишшях, - високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох: 5 Який упокоривши звів вділ тих, що живуть на високих. Ти знищиш сильні міста і зведеш вділ аж до основ,5 Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.
6 Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...6 Нога топче його, ноги бідних, ступні жебраків.6 ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть.6 і їх потоптають ноги лагідних і покірних.6 Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів.
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.7 Шлях праведника рівний; Ти торуєш стежку праведника.7 Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному.7 Дорога побожних стала прямою, і дорога побожних приготовлена. Бо господня дорога суд. Ми поклали надію на твоє імя і на память,7 Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному.
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,8 І на шляху судів Твоїх, Господе, ми сподівалися на Тебе! До ймення Твого і до спогадів про Тебе линула душа наша.8 На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша.8 8 (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша.
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!9 Душею моєю я линув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе ревно з досвітку: бо коли суди Твої [звершуються] на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.9 Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться.9 яку бажає наша душа. З ночі збуджений мій дух до Тебе, Боже, томущо твої приписи світло на землі. Навчіться праведности, ви, що живете на землі.9 Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!10 Якщо лиходій буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде озиратися на велич Господа.10 Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич.10 Бо не стало безбожного, він не навчився праведности на землі, не зробить правди. Хай буде забраний безбожний, щоб не побачив господньої слави.10 Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!11 Господе! Рука Твоя була високо піднесена; але вони не бачили її; побачать і засоромляться ненависники народу Твого, вогонь пожере ворогів Твоїх.11 Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх!11 Господи, твоє рамено високе, і не взнали, а пізнавши завстидаються. Ревнощі охоплять ненапоумлений нарід, і тепер огонь пожирає противників.11 Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх.
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!12 Господе! Ти даруєш нам мир; бо навіть усі справи наші Ти влаштовуєш для нас.12 О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші - ти їх чинив нам.12 Господи Боже наш, дай нам мир, бо Ти віддав нам все.12 Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш.
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.13 Господе, Боже наш! Інші володарі, окрім Тебе, володарювали над нами; але через Тебе тільки ми прославляємо ймення Твоє.13 Господи, Боже наш! Інші владики - не ти! Над нами панували, та ми лише тебе - ім'я твоє - шануєм.13 Господи Боже наш, придбай нас. Господи, опріч Тебе іншого не знаємо, називаємо твоє імя.13 Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.14 Мертві не оживуть; Рефаїми не підведуться, тому що Ти навідав їх і вигубив їх, і винищив найменшу пам'ять про них.14 Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам'ять знищив цілковито.14 А мертві не побачать життя, ані лікарі не воскресять. Через це Ти навів і Ти знищив і Ти забрав всякого їхнього мужчину.14 Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.15 Ти помножив народ, Господе, помножив народ, – прославив Себе, розпросторив усі межі землі.15 Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю.15 Додай їм зло, Господи, додай зло всім славним землі.15 Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї.
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.16 Господе! У горі він шукав Тебе; виливав неголосні благання, коли покарання Твоє наздоганяло його.16 О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала.16 Господи, ми Тебе згадали в скорботі, в малій скорботі твоє напоумлення для нас.16 Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:17 Як вагітна жінка під час пологів страждає, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господе.17 Немов вагітна, коли настане час родити, в'ється, кричить у болях -отак були й ми перед тобою.17 І так як та, що боліє, що приближається родити, і закричала у своїм болі, такими ми стали для твого улюбленого через твій страх, Господи.17 Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...18 Були вагітні, страждали, і породжували неначе вітер, порятунку не знайшли, і інші мешканці всеземлі не зарадили.18 І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі.18 В лоні ми прийняли і поболіли і породили. Ми не зробили дух спасіння на землі, але впадуть ті, що живуть на землі.18 І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!19 Оживуть мертві Твої, постануть мертві тіла! Збадьорюйтеся і святкуйте, повалені в поросі; бо роса Твоя – роса рослин, і земля викине мертвих.19 Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе - роса світла, і земля поверне назад тіні!19 Воскреснуть мертві, і встануть ті, що в гробницях, і зрадіють ті, що в землі. Бо роса від Тебе для них є лікуванням, а земля безбожних впаде.19 Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших.
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!20 Рушай, народе мій, зайди до покоїв твоїх, сховайся на мить, доки гнів не минеться.20 Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!20 Ходи, мій народе, ввійди до твоїх світлиць, замкни твої двері, сховайся трохи, стільки стільки, аж доки не мине господний гнів.20 Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!21 Бо ось, Господь виходить з оселі Своєї карати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє кров, що її поглинула, і вже не приховає убитих своїх.21 Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»21 Бо ось Господь від святого наводить гнів на тих, що живуть на землі, і земля відкриє свою кров і не закриє вигублених.21 Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.