1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки. | 1 Того дня заспівають пісню оцю в краї Юдейському: місто міцне у нас; порятунок дав Він замість мурів і валів. | 1 І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати. | 1 Того дня заспівають цю пісню в землі Юди, кажучи: Ось сильне місто, і Він покладе нашим спасінням мур і укріплення. | 1 В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів. |
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить! | 2 Прочиніть браму; нехай зайде народ праведний, що пильнує істину. | 2 Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду, | 2 Відкрийте брами, хай ввійде нарід, що зберігає праведність, і який зберігає правду, | 2 Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду. |
3 Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає. | 3 Твердого духом Ти зберігаєш у досконалому мирі, бо на Тебе він сподівається. | 3 що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає! | 3 що підтримує правду і береже мир. Бо на Тебе, | 3 Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає. |
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня! | 4 Сподівайтеся на Господа завжди, бо Господь Бог є скеля вічна. | 4 На Господа покладайтесь повіки, бо Господь - скеля вічна, | 4 Господи, поклали надію аж до віка, великий вічний Боже, | 4 Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна. |
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його! | 5 Він скинув тих, що мешкали на висотах, місто, котре стояло зависоко, повалив його на землю, пожбурив його в порох. | 5 бо він принизив тих, що жили на узвишшях, - високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох: | 5 Який упокоривши звів вділ тих, що живуть на високих. Ти знищиш сильні міста і зведеш вділ аж до основ, | 5 Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох. |
6 Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних... | 6 Нога топче його, ноги бідних, ступні жебраків. | 6 ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть. | 6 і їх потоптають ноги лагідних і покірних. | 6 Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів. |
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш. | 7 Шлях праведника рівний; Ти торуєш стежку праведника. | 7 Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному. | 7 Дорога побожних стала прямою, і дорога побожних приготовлена. Бо господня дорога суд. Ми поклали надію на твоє імя і на память, | 7 Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному. |
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі, | 8 І на шляху судів Твоїх, Господе, ми сподівалися на Тебе! До ймення Твого і до спогадів про Тебе линула душа наша. | 8 На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша. | 8 | 8 (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша. |
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди! | 9 Душею моєю я линув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе ревно з досвітку: бо коли суди Твої [звершуються] на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. | 9 Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться. | 9 яку бажає наша душа. З ночі збуджений мій дух до Тебе, Боже, томущо твої приписи світло на землі. Навчіться праведности, ви, що живете на землі. | 9 Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї. |
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить! | 10 Якщо лиходій буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде озиратися на велич Господа. | 10 Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич. | 10 Бо не стало безбожного, він не навчився праведности на землі, не зробить правди. Хай буде забраний безбожний, щоб не побачив господньої слави. | 10 Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич. |
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх! | 11 Господе! Рука Твоя була високо піднесена; але вони не бачили її; побачать і засоромляться ненависники народу Твого, вогонь пожере ворогів Твоїх. | 11 Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх! | 11 Господи, твоє рамено високе, і не взнали, а пізнавши завстидаються. Ревнощі охоплять ненапоумлений нарід, і тепер огонь пожирає противників. | 11 Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх. |
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав! | 12 Господе! Ти даруєш нам мир; бо навіть усі справи наші Ти влаштовуєш для нас. | 12 О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші - ти їх чинив нам. | 12 Господи Боже наш, дай нам мир, бо Ти віддав нам все. | 12 Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш. |
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє. | 13 Господе, Боже наш! Інші володарі, окрім Тебе, володарювали над нами; але через Тебе тільки ми прославляємо ймення Твоє. | 13 Господи, Боже наш! Інші владики - не ти! Над нами панували, та ми лише тебе - ім'я твоє - шануєм. | 13 Господи Боже наш, придбай нас. Господи, опріч Тебе іншого не знаємо, називаємо твоє імя. | 13 Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм. |
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них. | 14 Мертві не оживуть; Рефаїми не підведуться, тому що Ти навідав їх і вигубив їх, і винищив найменшу пам'ять про них. | 14 Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам'ять знищив цілковито. | 14 А мертві не побачать життя, ані лікарі не воскресять. Через це Ти навів і Ти знищив і Ти забрав всякого їхнього мужчину. | 14 Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них. |
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув. | 15 Ти помножив народ, Господе, помножив народ, – прославив Себе, розпросторив усі межі землі. | 15 Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю. | 15 Додай їм зло, Господи, додай зло всім славним землі. | 15 Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї. |
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав. | 16 Господе! У горі він шукав Тебе; виливав неголосні благання, коли покарання Твоє наздоганяло його. | 16 О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала. | 16 Господи, ми Тебе згадали в скорботі, в малій скорботі твоє напоумлення для нас. | 16 Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його. |
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм: | 17 Як вагітна жінка під час пологів страждає, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господе. | 17 Немов вагітна, коли настане час родити, в'ється, кричить у болях -отак були й ми перед тобою. | 17 І так як та, що боліє, що приближається родити, і закричала у своїм болі, такими ми стали для твого улюбленого через твій страх, Господи. | 17 Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою. |
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились... | 18 Були вагітні, страждали, і породжували неначе вітер, порятунку не знайшли, і інші мешканці всеземлі не зарадили. | 18 І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі. | 18 В лоні ми прийняли і поболіли і породили. Ми не зробили дух спасіння на землі, але впадуть ті, що живуть на землі. | 18 І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали. |
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих! | 19 Оживуть мертві Твої, постануть мертві тіла! Збадьорюйтеся і святкуйте, повалені в поросі; бо роса Твоя – роса рослин, і земля викине мертвих. | 19 Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе - роса світла, і земля поверне назад тіні! | 19 Воскреснуть мертві, і встануть ті, що в гробницях, і зрадіють ті, що в землі. Бо роса від Тебе для них є лікуванням, а земля безбожних впаде. | 19 Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших. |
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде! | 20 Рушай, народе мій, зайди до покоїв твоїх, сховайся на мить, доки гнів не минеться. | 20 Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде! | 20 Ходи, мій народе, ввійди до твоїх світлиць, замкни твої двері, сховайся трохи, стільки стільки, аж доки не мине господний гнів. | 20 Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде; |
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх! | 21 Бо ось, Господь виходить з оселі Своєї карати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє кров, що її поглинула, і вже не приховає убитих своїх. | 21 Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.» | 21 Бо ось Господь від святого наводить гнів на тих, що живуть на землі, і земля відкриє свою кров і не закриє вигублених. | 21 Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих. |