1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.1 Тоді схоже буде Царство Небесне на десятьох дів, котрі взяли світильники свої і вийшли назустріч нареченому;1 “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому.1 Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
2 П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.2 Із них п‘ятеро було мудрих і п‘ятеро нерозумних.2 П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі.2 П'ять із них були нерозумні, а п'ять - мудрі.2 Пять же були з них розумні, а пять необачні.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.3 Нерозумні взяли світильники свої, але не взяли з собою олії.3 Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.3 Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи.3 Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.4 А мудрі разом із світильниками своїми взяли олії в посудинах своїх;4 Мудрі ж узяли в посудинках оливу.4 А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками.4 Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.5 І коли наречений забарився, то задрімали всі, а тоді заснули.5 Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.5 Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули.5 Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
6 А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!6 Але вночі пролунав крик: Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.6 Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч!6 Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.7 Тоді підвелися всі діви ті і приготували свої світильники.7 Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники.7 Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.8 А нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, тому що світильники наші гаснуть.8 А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть.8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
9 Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.9 А мудрі відповідали: Щоб не сталося і в нас нестачі, а також у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.9 Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі.9 А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі.9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.10 Та коли пішли вони купляти, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися.10 І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері.10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
11 А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!11 Потому приходять також інші діви і кажуть: Господе! Господе! – відчини нам.11 Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!11 Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам.11 Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
12 Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!12 А Він сказав їм у відповідь: Істину повідую вам: Не знаю вас.12 А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.12 А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, - я вас не знаю.12 Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!13 Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!13 Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.14 Бо [Він учинить], мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій: 14 І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.14 Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток;14 Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15 І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.15 І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив.15 Одному він дав п'ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.15 одному дав п'ять талантів, другому два, а третьому один, - кожному згідно з його силою; відтак відійшов.15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.16 Той, що дістав п‘ять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще п‘ять талантів.16 Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів.16 Той, що одержав п'ять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще п'ять;16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.17 Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два.17 Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.17 так само той, що взяв два, заробив ще два.17 Так само й той, що два, придбав і він других два.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.18 А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав [його] в землю і утаємничив срібло господаря свого.18 А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.18 А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.19 По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту.19 По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.19 Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.20 Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс надбані п‘ять талантів і сказав: Мій пане! П‘ять талантів дав ти мені, інших п‘ять талантів я надбав за них.20 Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п'ять талантів, – ось я придбав других п'ять талантів.20 Приступив той, що одержав був п'ять талантів, - приніс ще п'ять талантів і каже: Пане, п'ять талантів мені ти передав; ось іще п'ять талантів я придбав.20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21 Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!21 Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого.21 Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.21 Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана.21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.22 Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них.22 Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.22 Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив.22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
23 казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!23 Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого.23 Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана.23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.24 Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;24 Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.24 Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25 І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...25 То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.25 Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.25 Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє.25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26 І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?26 А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.26 Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.27 Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;27 Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.27 Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком.27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.28 Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,28 Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів.28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.29 Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.29 Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.29 Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього.29 Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!30 А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.30 А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.30 А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.]30 І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.31 А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.31 Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави;31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.32 І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів;32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів.32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.33 І поставить овець праворуч, а козлів - ліворуч.33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.34 Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу.34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.34 Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу.34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.35 Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли;35 Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.36 Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене.36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.36 не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у в'язниці був Я, і ви прийшли до Мене.36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?37 Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?37 Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?38 Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли?38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе?39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?39 Коли ми бачили тебе хворого або у в'язниці, і прийшли до тебе?39 Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.40 І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені.40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.40 Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені.40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.41 Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам.41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,42 Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли;42 Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.43 Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і не відвідали Мене.43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу - а ви не зодягли Мене; хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене.43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі?44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у в'язниці і не прислужилися тобі?44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!45 Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені.45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили.45 Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені.45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.46 І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”46 І підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне.46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.