1 І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням! | 1 Павло, спрямувавши погляд на синедріон, сказав: Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня. | 1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.» | 1 Поглянувши ж на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я аж до цього дня служив Богу всім добрим сумлінням. | 1 Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня. |
2 Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах. | 2 А першосвященик Ананія наказав тим, що стояли перед ним, бити його по устах. | 2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. | 2 Та архиєрей Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста. | 2 Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице. |
3 Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону? | 3 Тоді Павло сказав йому: Бог буде тебе бити, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити за законом, і, всупереч законові, наказуєш бити мене. | 3 Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?» | 3 Тоді Павло сказав до нього: Бог тебе битиме, стіно побілена. Ти ж сидиш, щоб судити мене за законом, а наказуєш бити мене, переступаючи закон. | 3 Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? |
4 А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш? | 4 А присутні сказали: Першосвященика Божого ганьбиш? | 4 Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!» | 4 Прислужники ж сказали: Ти докоряєш Божому архиєреєві? | 4 Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш? |
5 І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов. | 5 Павло сказав: Я не знав, браття, що він першосвященик; бо написано: старшого в народі твоєму не обмовляй. | 5 А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.» | 5 І мовив Павло: Не знав я, брати, що це архиєрей, бо написано, що князеві твого народу не скажеш злого. | 5 Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого. |
6 І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять! | 6 А коли Павло дізнався, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, проголосив у синедріоні: Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять. | 6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!» | 6 Зрозумівши ж, що одна частина - садукеї, а друга - фарисеї, Павло закликав у синедріоні: Мужі-брати, я фарисей, син фарисеїв. За надію на воскресіння мертвих я приймаю суд. | 6 Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять. |
7 Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба. | 7 А коли він сказав це, стався розбрат поміж фарисеями і саддукеями, і зібрання розділилося; | 7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори; | 7 Як же він це промовив, стався розкол між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. | 7 Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада. |
8 Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. | 8 Бо саддукеї кажуть, що воскресіння немає, ні Ангела, ні духу, а фарисеї визнають і те, і те. | 8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. | 8 Садукеї бо кажуть, що немає воскресіння, ані ангела, ані духа; фарисеї ж це визнають. | 8 Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох. |
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові. | 9 Зчинився великий галас, і підвелися книжники з групи фарисеїв, сперечалися, кажучи: Нічого поганого ми не бачимо в цьому чоловікові; а якщо дух чи Ангел казав йому, то не будемо чинити спротиву Богові. | 9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?» | 9 І зчинився великий галас, і деякі книжники, що були з частини фарисеїв, уставши, сперечалися, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не супротивляймося Богові]. | 9 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом. |
10 А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю. | 10 Та оскільки розбрат посилився, то тис'яцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, наказав воякам зайти і взяти його з-поміж них і відвести до фортеці. | 10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню. | 10 А як колотнеча знялася велика, тисяцький, боячися, щоб вони Павла не роздерли, наказав воякам увійти та забрати його з-посеред них і відвести в табір. | 10 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок. |
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі! | 11 Наступної ночі Господь з‘явився до нього і сказав: Дій, Павле; бо як ти засвідчував про Мене в Єрусалимі, так належить тобі засвідчувати також у Римі. | 11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.» | 11 А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Сміливіше, [Павле]. Бо як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити і в Римі. | 11 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати. |
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють! | 12 Із настанням дня деякі юдеї вчинили змову і поклялися не їсти і не пити, доки не заб‘ють Павла; | 12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла. | 12 А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, склали клятву, кажучи, що не їстимуть і не питимуть, доки не заб'ють Павла. | 12 Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла. |
13 А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока. | 13 А було близько сорока таких, що вчинили подібне закляття; | 13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову. | 13 Було понад сорок тих, що склали цю клятву. | 13 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили. |
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! | 14 Тож вони, прийшовши до першосвящеників і старшин, сказали: Ми присягою присягалися не їсти нічого, аж доки не заб‘ємо Павла; | 14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла. | 14 Вони, наблизившись до архиєреїв і старших, сказали: Ми склали клятву нічого не їсти, доки не вб'ємо Павла. | 14 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла. |
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його... | 15 Отож, нині ви із синедріоном мусите дати знати тис'яцькому, щоб він узавтра вивів його до вас так, неначе ви хочете пильніше розглянути справу про нього; а ми передніше, аніж він наблизиться, спроможні убити його. | 15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.» | 15 Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоб [завтра] привів його до вас, наче бажаючи докладніше довідатися про нього. Ми ж перш ніж він наблизиться, готові його вбити. | 15 Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його. |
16 Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив. | 16 Зачувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, зайшовши до фортеці, повідомив Павлові. | 16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла. | 16 А син Павлової сестри, почувши про змову, прибув і, ввійшовши до табору, сповістив Павлові. | 16 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові. |
17 Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати. | 17 А Павло покликав одного із сотників і сказав: Відведи цього юнака до тис'яцького, бо він має дещо сказати йому. | 17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.» | 17 Павло ж, покликавши одного з сотників, сказав: Поведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати. | 17 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому. |
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати. | 18 Той узяв його і привів до тис'яцького і сказав: В‘язень Павло покликав мене і попросив відвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі. | 18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.» | 18 Отже ж, він, узявши його, привів до тисяцького і сказав: В'язень Павло, покликавши мене, попросив повести до тебе цього юнака, що має щось тобі сказати. | 18 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі. |
19 І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені? | 19 Тисяцький взяв його за руку, і усамітнившись з ним, запитав: Що саме ти маєш сказати мені? | 19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?» | 19 Узявши його за руку й відвівши набік, тисяцький спитав: Що ти маєш мені сповістити? | 19 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї? |
20 А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. | 20 Він відповідав, що юдеї дійшли згоди просити тебе, щоб ти завтра вивів Павла перед синедріоном, нібито вони хочуть пильніше дослідити справу про нього; | 20 «Юдеї, - відповів той, -змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього. | 20 Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоб завтра привів ти Павла на синедріон, наче бажають вони докладніше випитати його. | 20 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него. |
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення. | 21 Але ти не слухай їх; бо його підстерігають понад сорок чоловіків із них, котрі заприсяглися не їсти і не пити, аж доки не заб‘ють його; і вони зараз готові і чекають на твою згоду. | 21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.» | 21 Ти ж не вір їм, бо чигають на нього понад сорок чоловік із них, що клятву склали ні їсти ні пити, доки не вб'ють його. І тепер вони готові й очікують від тебе повеління. | 21 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки. |
22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив. | 22 Тоді тис'яцький відпустив юнака сказавши: Нікому не кажи, що ти оголосив мені це. | 22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.» | 22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши нікому не розповідати, що це ти мені об'явив. | 22 Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною. |
23 І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців. | 23 І прикликав двох сотників, і сказав: Приготуйте мені вояків піших двісті, вершників сімдесят і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі йшли до Кесарії; | 23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних. | 23 І покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті вояків, щоб пішли до Кесарії, і сімдесят кіннотників, і двісті стрільців від третьої години ночі; | 23 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи; |
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса. | 24 Приготуйте також віслюків, аби, Павла посадовивши, припровадити його до правителя Фелікса. | 24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.» | 24 в'ючаків же приведіть, щоб посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса. | 24 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса. |
25 І листа написав він такого ось змісту: | 25 Написав також листа ось такого змісту: | 25 І написав листа такого змісту: | 25 І написав листа такого змісту: | 25 Написав же й лист такого змісту: |
26 Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення! | 26 Клавдій Лісій - високоповажному намісникові Феліксу - вітання; | 26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт! | 26 Клавдій Лисій шановному намісникові Феліксові - вітання. | 26 Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся. |
27 Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин. | 27 Цього чоловіка юдеї схопили і мали намір убити; а я, прийшовши з вояками, врятував, дізнавшися, що він римський громадянин; | 27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин. | 27 Цього мужа, що його схопили юдеї та хотіли вбити, врятував я, приступивши з вояками та довідавшись, що він римлянин. | 27 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин. |
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону. | 28 Потім, бажаючи дізнатися, за що звинувачували його, привів його до їхнього синедріону. | 28 Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду; | 28 Бажаючи ж пізнати причину, за яку його оскаржували, я повів [його] в їхній синедріон. | 28 Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх, |
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів. | 29 І знайшов, що його звинувачують за те, що має суперечливі думки щодо закону їхнього, але що немає в ньому жодної провини, вартої смерти чи кайданів; | 29 я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани. | 29 Я знайшов, що його оскаржували в питаннях їхнього закону і що не було жодної провини, вартої смерти або кайданів. | 29 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому. |
30 Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий! | 30 А коли до мене дійшло, що юдеї змовляються на лихе супроти цього чоловіка, то я негайно послав його до тебе, наказавши й обвинувачам свідчити на нього перед тобою; Бувай здоровий! | 30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!» | 30 Як же мені було сказано про засідку, яку [юдеї] готували проти чоловіка, зараз послав я його до тебе, заповівши і оскаржувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий.] | 30 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров. |
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду. | 31 Тож вояки, виконуючи одержаного ними наказа, взяли Павла і повели вночі в Антипатриду, | 31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду. | 31 Тож вояки згідно з наказом узяли Павла, повели вночі до Антипатриди, | 31 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду. |
32 А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись. | 32 А другого дня полишили вершників йти з ним далі і повернулися до фортеці. | 32 Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню. | 32 а на другий день, полишивши кіннотників йти з ним, повернулися в табір. | 32 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок. |
33 А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. | 33 А ті, коли прийшли до Кесарії, віддали намісникові листа і поставили перед ним також Павла. | 33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла. | 33 А ті прибули до Кесарії і, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла. | 33 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла. |
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: | 34 Коли намісник прочитав листа, то запитав, із якого він краю, і, довідавшися, що з Килікії, сказав: | 34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив: | 34 Прочитавши ж і запитавши, з якого він краю, і довідавшися, що з Килікії, | 34 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї, |
35 Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії. | 35 Я вислухаю тебе, коли з‘являться твої обвинувачі. І наказав бути йому під охороною в преторії Ірода. | 35 «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода. | 35 сказав: Вислухаю тебе, коли й твої оскаржувачі прийдуть. І наказав його стерегти в Іродовому преторі. | 35 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій. |