1 Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами! | 1 Мужі–браття і батьки! Вислухайте зараз моє виправдання перед вами. | 1 «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.» | 1 Мужі-брати й батьки, послухайте тепер мого виправдання перед вами! | 1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами. |
2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв: | 2 Коли вони почули, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони й зовсім притихли. Він сказав: | 2 Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли. | 2 Почувши ж, що заговорив до них юдейською мовою, притихли. А він сказав: | 2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.) |
3 Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні. | 3 Я юдей, що народився в Тарсі Кілікійському, вихований у цьому місті біля ніг Гамалиїла, переконливо наставлений у законі батьків, ревний за Богом, як і ви всі нині; | 3 І він промовив: «Я - юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні. | 3 Я чоловік - юдей, що народився в Тарсі килікійськім, вихований у цьому ж місті, при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону: я ревнитель Божий, як всі ви сьогодні. | 3 І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер. |
4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок, | 4 Я навіть до смерти переслідував прихильників цього вчення, зв‘язуючи і кидаючи до в‘язниці як чоловіків, так і жінок, | 4 Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок; | 4 Я цю дорогу переслідував аж до смерти, в'яжучи і передаючи до в'язниці чоловіків і жінок, | 4 Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок; |
5 як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару. | 5 Як засвідчить про мене першосвященик і вся старшина, від котрих листи взяв до братів, що мешкають у Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалиму на тортури. | 5 як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати. | 5 як засвідчить про мене архиєрей і всі старші. Від них я одержав листи до братів у Дамаску і пішов, щоб привести зв'язаними до Єрусалима на муки тих, що там були. | 5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. |
6 І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! | 6 Та коли я був у дорозі і наближався до Дамаску, близько полудня раптом осяяло мене яскраве світло з неба. | 6 І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене; | 6 Сталося ж, як я ішов і наближався до Дамаска опівдні, раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. | 6 Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. |
7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? | 7 Я упав на землю і почув голос, що казав мені: Савле, Савле! Нащо ти переслідуєш Мене? | 7 я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? | 7 Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле, чому мене переслідуєш? | 7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? |
8 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти... | 8 Я відповів: Хто Ти, Господе? Він сказав мені: Я Ісус із Назарету, Котрого ти переслідуєш. | 8 А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я - Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш. | 8 Я ж відповів: Хто ти є, Господи? Сказав же до мене: Я Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш. | 8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. |
9 А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. | 9 Ті, що були зі мною, бачили світло, і запопав їх страх, але голосу, що говорив до мене, не чули. | 9 Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене. | 9 А ті, що були зі мною, побачили світло [і перелякавшись], голосу ж, що говорив до мене, не чули. | 9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї. |
10 А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити. | 10 Тоді я сказав: Господе! Що мені вчинити? А Господь сказав мені: Підведися і йди до Дамаску, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі зробити. | 10 Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити. | 10 Я запитав: Що маю робити, Господи? Господь промовив до мене: Устань, іди до Дамаска, а там скажуть тобі про все, що треба тобі робити. | 10 Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. |
11 А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я. | 11 А через те, що я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаску. | 11 Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску. | 11 І, оскільки я не бачив від яскравости того світла, до Дамаска мене вели за руку ті, що були зі мною. | 11 Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. |
12 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, | 12 А один муж, Ананій, побожний за Законом, що про нього доброї думки всі юдеї, які мешкають у Дамаску, | 12 А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв. | 12 А якийсь Ананій, за законом муж побожний, засвідчений усіма юдеями, мешканцями [Дамаска], | 12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів, |
13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... | 13 Прийшов до мене і, наблизившись, сказав мені: Брате Савле! Прозрій! І я миттю побачив його. | 13 Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього. | 13 прийшовши до мене, і ставши, сказав мені: Савле, брате, прозрій. І в тій хвилі я поглянув на нього. | 13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його. |
14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. | 14 А він сказав мені: Бог батьків наших вибрав тебе, щоб ти спізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос з Його уст, | 14 А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос; | 14 Він же сказав: Бог наших батьків благоволив до тебе, щоб ти пізнав його волю і побачив Праведника, і почув голос із його вуст, | 14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. |
15 Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! | 15 Тому що ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув; | 15 бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив. | 15 бо ти будеш йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. | 15 Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. |
16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його! | 16 Отож, нащо ти зволікаєш? Підведися, хрестися і обмий гріхи твої, прикликавши ймення Господа Ісуса. | 16 Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я. | 16 А тепер чого баришся? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши його ім'я. | 16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. |
17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я, | 17 А коли я повернувся до Єрусалиму і молився в храмі, то виповнився Духом | 17 І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення. | 17 Сталося ж, як я повернувся до Єрусалима й молився в храмі, був я в захваті | 17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, |
18 і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене... | 18 І побачив Його, і Він сказав мені: Поспіши і вийди скорше з Єрусалиму: Тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене. | 18 І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене. | 18 і побачив його, що говорив до мене: Поспіши і хутко вийди з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про мене. | 18 і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. |
19 А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. | 19 Я сказав: Господе! Їм відомо, що я віруючих у Тебе кидав до в‘язниці і бив у синагогах, | 19 А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе. | 19 І я сказав: Господи, самі знають, що я садовив до в'язниці і бив по синагогах тих, що вірять у тебе, | 19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе. |
20 А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив... | 20 І коли проливалася Стефанова кров, свідка Твого, я там стояв, схвалював убивство і одежу убивників його стеріг. | 20 А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу. | 20 а коли лилася кров твого свідка Степана, то сам я стояв, схвалював [на його убивство] і стеріг одяг тих, що його вбивали. | 20 І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. |
21 Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган! | 21 І Він сказав мені: Іди, Я пошлю тебе далеко до поганів. | 21 Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.» | 21 І сказав мені: Іди, бо я пошлю тебе до народів далеко. | 21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе. |
22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!... | 22 До цього слова слухали його; а відтак зчинили ґвалт, кажучи: Винищ такого на землі! Бо він не повинен жити. | 22 І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!» | 22 Слухали ж його аж до цього слова і піднеси голос свій, кажучи: Забери з землі такого, бо не належиться йому жити. | 22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому. |
23 І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря, | 23 Коли вони кричали, то підкидали одежу і жбурляли порох у повітря, | 23 І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох, | 23 Вони кричали, і жбурляли одяг, і порох кидали в повітря, | 23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух, |
24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали. | 24 Тис'яцький звелів припровадити його до фортеці, наказавши бичувати його там, щоб дізнатися, з якої причини так галасували супроти нього. | 24 тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали. | 24 а тисяцький звелів відвести його в табір, наказавши бичуванням випитати його, щоб зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього. | 24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него. |
25 І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого? | 25 Та коли розтягнули його реміняччям, Павло сказав сотникові, що стояв поряд: Хіба дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду? | 25 А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?» | 25 Як же розтягли його канатами, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка - римлянина і не засудженого? | 25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити? |
26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік! | 26 Зачувши те, сотник підійшов і доповів тис'яцькому, кажучи: Гляди, що хочеш учинити? Цей чоловік – римський громадянин. | 26 Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік - римський громадянин.» | 26 Почувши ж, сотник підійшов до тисяцького і сповістив, кажучи: [Зважай], що хочеш робити? Бо ж цей чоловік - римлянин. | 26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин. |
27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав. | 27 Тоді тис'яцький підійшов до нього (до Павла) і мовив: Скажи мені, ти – римський громадянин? Він сказав: Так. | 27 І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!» | 27 Наблизившись, тисяцький сказав йому: Скажи мені, чи ти римлянин? Він відказав: Так. | 27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так. |
28 Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився! | 28 Тис'яцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. А Павло сказав: А я народився в ньому. | 28 Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.» | 28 Відповів же тисяцький: Я набув цього громадянства за великі гроші. А Павло сказав: А я в ньому й народився. | 28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). |
29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його. | 29 Тоді зараз же відступили од нього ті, що хотіли катувати його; а тис'яцький, дізнавшися, що він римський громадянин, злякався, що зв‘язав його. | 29 І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав. | 29 Негайно відступили від нього ті, що мали його допитувати, і тисяцький налякався, дізнавшись, що він римлянин і що він його зв'язав був. | 29 Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував. |
30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними. | 30 Другого дня, прагнучи достеменно дізнатися, за що звинувачують його юдеї, звільнив його від ланцюгів і наказав зібратися першосвященикам та всьому синедріонові і, вивівши Павла, поставив його перед ними. | 30 Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними. | 30 А другого дня, бажаючи краще довідатись, у чому юдеї його звинувачують, звільнив його [з кайданів] і наказав, щоб прийшли архиєреї і ввесь синедріон, і, привівши Павла, поставив його перед ними. | 30 Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними. |