1 Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!1 Мужі–браття і батьки! Вислухайте зараз моє виправдання перед вами.1 «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.»1 Мужі-брати й батьки, послухайте тепер мого виправдання перед вами!1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:2 Коли вони почули, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони й зовсім притихли. Він сказав: 2 Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.2 Почувши ж, що заговорив до них юдейською мовою, притихли. А він сказав: 2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
3 Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.3 Я юдей, що народився в Тарсі Кілікійському, вихований у цьому місті біля ніг Гамалиїла, переконливо наставлений у законі батьків, ревний за Богом, як і ви всі нині;3 І він промовив: «Я - юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.3 Я чоловік - юдей, що народився в Тарсі килікійськім, вихований у цьому ж місті, при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону: я ревнитель Божий, як всі ви сьогодні.3 І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.
4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,4 Я навіть до смерти переслідував прихильників цього вчення, зв‘язуючи і кидаючи до в‘язниці як чоловіків, так і жінок,4 Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;4 Я цю дорогу переслідував аж до смерти, в'яжучи і передаючи до в'язниці чоловіків і жінок,4 Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;
5 як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.5 Як засвідчить про мене першосвященик і вся старшина, від котрих листи взяв до братів, що мешкають у Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалиму на тортури.5 як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.5 як засвідчить про мене архиєрей і всі старші. Від них я одержав листи до братів у Дамаску і пішов, щоб привести зв'язаними до Єрусалима на муки тих, що там були.5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6 І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!6 Та коли я був у дорозі і наближався до Дамаску, близько полудня раптом осяяло мене яскраве світло з неба.6 І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;6 Сталося ж, як я ішов і наближався до Дамаска опівдні, раптом з неба засяяло довкола мене велике світло.6 Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?7 Я упав на землю і почув голос, що казав мені: Савле, Савле! Нащо ти переслідуєш Мене?7 я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?7 Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле, чому мене переслідуєш?7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...8 Я відповів: Хто Ти, Господе? Він сказав мені: Я Ісус із Назарету, Котрого ти переслідуєш.8 А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я - Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.8 Я ж відповів: Хто ти є, Господи? Сказав же до мене: Я Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш.8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
9 А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.9 Ті, що були зі мною, бачили світло, і запопав їх страх, але голосу, що говорив до мене, не чули.9 Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.9 А ті, що були зі мною, побачили світло [і перелякавшись], голосу ж, що говорив до мене, не чули.9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.
10 А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.10 Тоді я сказав: Господе! Що мені вчинити? А Господь сказав мені: Підведися і йди до Дамаску, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі зробити.10 Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.10 Я запитав: Що маю робити, Господи? Господь промовив до мене: Устань, іди до Дамаска, а там скажуть тобі про все, що треба тобі робити.10 Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
11 А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.11 А через те, що я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаску.11 Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.11 І, оскільки я не бачив від яскравости того світла, до Дамаска мене вели за руку ті, що були зі мною.11 Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
12 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,12 А один муж, Ананій, побожний за Законом, що про нього доброї думки всі юдеї, які мешкають у Дамаску,12 А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.12 А якийсь Ананій, за законом муж побожний, засвідчений усіма юдеями, мешканцями [Дамаска],12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,
13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його...13 Прийшов до мене і, наблизившись, сказав мені: Брате Савле! Прозрій! І я миттю побачив його.13 Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього.13 прийшовши до мене, і ставши, сказав мені: Савле, брате, прозрій. І в тій хвилі я поглянув на нього.13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.
14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.14 А він сказав мені: Бог батьків наших вибрав тебе, щоб ти спізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос з Його уст,14 А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;14 Він же сказав: Бог наших батьків благоволив до тебе, щоб ти пізнав його волю і побачив Праведника, і почув голос із його вуст,14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
15 Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!15 Тому що ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув;15 бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.15 бо ти будеш йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув.15 Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!16 Отож, нащо ти зволікаєш? Підведися, хрестися і обмий гріхи твої, прикликавши ймення Господа Ісуса.16 Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я.16 А тепер чого баришся? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши його ім'я.16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,17 А коли я повернувся до Єрусалиму і молився в храмі, то виповнився Духом17 І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.17 Сталося ж, як я повернувся до Єрусалима й молився в храмі, був я в захваті17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
18 і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...18 І побачив Його, і Він сказав мені: Поспіши і вийди скорше з Єрусалиму: Тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене.18 І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.18 і побачив його, що говорив до мене: Поспіши і хутко вийди з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про мене.18 і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
19 А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.19 Я сказав: Господе! Їм відомо, що я віруючих у Тебе кидав до в‘язниці і бив у синагогах,19 А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.19 І я сказав: Господи, самі знають, що я садовив до в'язниці і бив по синагогах тих, що вірять у тебе,19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
20 А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...20 І коли проливалася Стефанова кров, свідка Твого, я там стояв, схвалював убивство і одежу убивників його стеріг.20 А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.20 а коли лилася кров твого свідка Степана, то сам я стояв, схвалював [на його убивство] і стеріг одяг тих, що його вбивали.20 І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
21 Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!21 І Він сказав мені: Іди, Я пошлю тебе далеко до поганів.21 Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.»21 І сказав мені: Іди, бо я пошлю тебе до народів далеко.21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...22 До цього слова слухали його; а відтак зчинили ґвалт, кажучи: Винищ такого на землі! Бо він не повинен жити.22 І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!»22 Слухали ж його аж до цього слова і піднеси голос свій, кажучи: Забери з землі такого, бо не належиться йому жити.22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.
23 І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,23 Коли вони кричали, то підкидали одежу і жбурляли порох у повітря,23 І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,23 Вони кричали, і жбурляли одяг, і порох кидали в повітря,23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.24 Тис'яцький звелів припровадити його до фортеці, наказавши бичувати його там, щоб дізнатися, з якої причини так галасували супроти нього.24 тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.24 а тисяцький звелів відвести його в табір, наказавши бичуванням випитати його, щоб зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього.24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
25 І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?25 Та коли розтягнули його реміняччям, Павло сказав сотникові, що стояв поряд: Хіба дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?25 А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»25 Як же розтягли його канатами, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка - римлянина і не засудженого?25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!26 Зачувши те, сотник підійшов і доповів тис'яцькому, кажучи: Гляди, що хочеш учинити? Цей чоловік – римський громадянин.26 Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік - римський громадянин.»26 Почувши ж, сотник підійшов до тисяцького і сповістив, кажучи: [Зважай], що хочеш робити? Бо ж цей чоловік - римлянин.26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав.27 Тоді тис'яцький підійшов до нього (до Павла) і мовив: Скажи мені, ти – римський громадянин? Він сказав: Так.27 І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»27 Наблизившись, тисяцький сказав йому: Скажи мені, чи ти римлянин? Він відказав: Так.27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
28 Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився!28 Тис'яцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. А Павло сказав: А я народився в ньому.28 Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.»28 Відповів же тисяцький: Я набув цього громадянства за великі гроші. А Павло сказав: А я в ньому й народився.28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його.29 Тоді зараз же відступили од нього ті, що хотіли катувати його; а тис'яцький, дізнавшися, що він римський громадянин, злякався, що зв‘язав його.29 І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав.29 Негайно відступили від нього ті, що мали його допитувати, і тисяцький налякався, дізнавшись, що він римлянин і що він його зв'язав був.29 Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.30 Другого дня, прагнучи достеменно дізнатися, за що звинувачують його юдеї, звільнив його від ланцюгів і наказав зібратися першосвященикам та всьому синедріонові і, вивівши Павла, поставив його перед ними.30 Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.30 А другого дня, бажаючи краще довідатись, у чому юдеї його звинувачують, звільнив його [з кайданів] і наказав, щоб прийшли архиєреї і ввесь синедріон, і, привівши Павла, поставив його перед ними.30 Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.