1 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав: | 1 І відповідав Єліфаз теманянин, і сказав: | 1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив: | 1 Підібравши ж Еліфас Теманітський говорить: | 1 І відказав Елифаз із Теману й промовив: |
2 Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі! | 2 Хіба може людина приносити користь Богові? Розумний приносить користь самому собі. | 2 «Чи ж може людина Богові бути корисна, якщо сам собі мудрий приносить користь! | 2 Хіба Господь не є Той, що навчає розуму і вміння? | 2 Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає. |
3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? | 3 Що то за вдоволення Вседержителеві, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти утримуєш шляхи свої чистими? | 3 Що Всемогутній має з того, що ти справедливий? Який йому прибуток з того, що твої дороги досконалі? | 3 Бо яка користь Господеві, якщо ти був невинний ділами? Чи вигода, що ти простою держав твою дорогу? | 3 Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї? |
4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд? | 4 Невже Він, боячись тебе, почне змагатися з тобою, і піде судитися з тобою? | 4 Чи може він тебе карає за твою побожність, іде на суд із тобою? | 4 Чи чинячи твоє слово Він тебе оскаржить і вийде з тобою на суд? | 4 Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою? |
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця! | 5 Авжеж, злість твоя величезна, і злочинам твоїм немає кінця! | 5 Чи ж не за те, що злоба твоя превелика, і що переступам твоїм нема краю? | 5 Хіба твоя злоба не є велика, а твої гріхи безчисленні? | 5 Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця. |
6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав! | 6 Певне, ти брав у заставу від братів своїх задарма і з напівоголених одежу стягав. | 6 Видно, ти брав з братів твоїх заклади за дрібницю, здирав одежу з голих. | 6 А ти брав залог в твоїх братів за ніщо, одяг же нагих ти забирав. | 6 Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу. |
7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб... | 7 Не гамував спрагу спраглому на воду, і голодному не давав хліба; | 7 Спраглому не давав єси води напитись, голодному відмовляв єси хліба. | 7 Ти не напоїв водою спраглих, але в голодуючих ти забрав кусень хліба. | 7 Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба; |
8 А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме. | 8 А чоловікові заможному ти [давав] землю, і можний оселявся на ній. | 8 Кожному сильному - була земля, а прихильники твої заселювали її. | 8 Ти ж сприйняв лице деяких, а посадив тих, що на землі. | 8 Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй. |
9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились, | 9 Вдів ти відштовхував ні з чим, і сиріт залишав з порожніми руками. | 9 Ти відсилав удовиць із порожніми руками, ламав сиротам руки! | 9 Вдів ти відіслав порожніми, а сиротам вчинив зло. | 9 Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками. |
10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх, | 10 За це довкола тебе пастки, і виповнив тебе наглий жах. | 10 Тим то навколо тебе сіті, і страх тебе лякає раптово. | 10 Тому то тебе окружили засідки, і надзвичайна війна завдала тобі клопоту. | 10 За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх, |
11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе... | 11 Або пітьма, в котрій ти анічого не бачиш, і численні води покрили тебе. | 11 Світло тобі потемніло, ти вже не бачиш, і повінь вод тебе вкриває. | 11 Світло тобі стало темрявою, як ти лежав, вода тебе покрила. | 11 Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе. |
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони! | 12 Чи не Бог є над небом? Поглянь угору на зорі, як вони високо! | 12 Чи ж: Бог не наверху в небі? Поглянь на зорі вгору, як вони високо! | 12 Чи не бачить Той, що живе у високих, Який впокорює тих, що гордовито підносяться? | 12 Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо! |
13 А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу? | 13 І ти кажеш: Що знає Бог? Чи може Він судити крізь морок? | 13 Ти кажеш сам до себе: Що Бог знає? Хіба він крізь чорну хмару судить? | 13 І ти сказав: Що Сильний взнав? Чи він судить в темряві? | 13 Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить? |
14 Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному. | 14 Хмарини – запона Його, тож Він не бачить, а ходить [лише] по небесному полі. | 14 Хмари йому завіса, він не бачить; він небесним обрієм походжає. | 14 Хмара - його сховка, і Він не покажеться і пройде круг неба. | 14 Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить. |
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні, | 15 Невже ти тримаєшся шляху старожитніх, по котрому йшли люди непокірні, | 15 Хочеш триматись одвічної дороги, яку топтали люди беззаконні, | 15 Чи берегтимеш вічну стежку, якою ходили неправедні мужі, | 15 Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні, |
16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх, | 16 Котрі дочасно були винищені, коли вода підмила підмурки їхні? | 16 що були схоплені передчасно, коли ріка підмила їхні основи? | 16 які були забрані поза часом? Ріка текуча їхні основи. | 16 Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила? |
17 що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній? | 17 Вони казали Богові: Відступися од нас; і що вчинить їм Вседержитель? | 17 Які до Бога говорили: Одступи од нас! Що, мовляв, нам Всемогутній зробить? | 17 Вони кажуть: Що зробить нам Господь? Чи що Вседержитель на нас наведе? | 17 Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель? |
18 А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних! | 18 А Він виповнював оселі їхні добром. Але порада нечестивих будь далеко від мене! | 18 Таж він наповнював їхні доми щастям, у той час, як думка злих його цуралась. | 18 Він же наповнив їхні доми добром, а рада безбожних далека від нього. | 18 Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! - |
19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний: | 19 Бачили праведники і раділи, і безневинний насміхався з них. | 19 Бачать те праведники і радіють, невинний із них сміється: | 19 Праведні побачивши, висміяли, а непорочний поглузував. | 19 Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них: |
20 Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь! | 20 Ворог наш понищений, а тих, що залишилися після них, пожер вогонь. | 20 Хіба не пропав їхній статок? Чи не пожер вогонь їхні рештки? | 20 А їхнє майно знищене, і їхній останок пожирає огонь. | 20 Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь! |
21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро. | 21 Наближся ж до Нього і матимеш спокій; через це прийде до тебе добро. | 21 Тож помирися з ним, зроби угоду, і твоє щастя повернеться до тебе! | 21 Будь же твердим, якщо остаєшся. Тоді твій плід буде в добрі. | 21 Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі. |
22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. | 22 Прийми з уст Його закона і поклади слова Його в серце твоє; | 22 Прийми з уст його науку. Вклади його слова собі до серця. | 22 Візьми ж висказ з його уст і прийми його слова до твого серця. | 22 Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі. |
23 Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх. | 23 Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, відкинеш беззаконня від шатра твого. | 23 Як до Всесильного ти звернешся покірно, як віддалиш несправедливість від намету твого, | 23 Якщо ж повернешся і упокориш себе перед Господом, ти далеким відставив неправедне від твого життя. | 23 Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, - |
24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото, | 24 І будеш перетворювати на тлін блискучий метал, і в каміння потоків [золото] офірське. | 24 золото вважатимеш за порох, оте офірське - за рінь із ручаїв. | 24 Поклади на землі, на камені, і наче на камені потока Офір. | 24 Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське. |
25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі! | 25 І буде Вседержитель твоїм захистом і блискучим сріблом у тебе. | 25 Всесильний буде твоїм скарбом, брусками срібла у тебе! | 25 Отже, Вседржитель буде твоїм помічником від ворогів, а тебе віддасть чистим наче золото випробуване огнем. | 25 І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе; |
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, | 26 Бо тоді будеш радіти Вседержителем, і піднесеш до Бога лице твоє. | 26 Тоді ти будеш радуватися Всесильним і підведеш обличчя твоє до Бога. | 26 Тоді будеш сміливий перед Господом, радісно поглянувши на небо. | 26 Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє. |
27 будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш. | 27 Помолишся до Нього, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої, | 27 Помолишся до нього, і він тебе почує, і ти виконаєш твої обітниці. | 27 Як ти помолишся до Нього Він тебе вислухає, дасть тобі віддати молитви. | 27 Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої. |
28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло. | 28 Покладеш намір, і він справдиться в тебе; і над шляхами твоїми буде сяяти світло. | 28 Все, що задумаєш, тобі поталанить, і над дорогами твоїми засяє світло, | 28 Він приготує тобі життя праведності, а на твоїх дорогах буде світло. | 28 Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло. |
29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає. | 29 Коли хтось принижений буде, ти скажеш: Підвищуйся! І Він порятує ницого. | 29 бо він принизить того, хто несеться вгору, а смиренний очима буде в нього врятований. | 29 Бо ти себе упокорив, і скажеш: Звеличився, і спасає того, що схиляє очі. | 29 А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем; |
30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде. | 30 Визволить і боржника небезневинного; і він врятується чистотою рук твоїх. | 30 Безвинного він визволяє, ти чистотою рук твоїх спасешся.» | 30 Він спасе невинного і спаси себе в твоїх чистих руках. | 30 Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*. |