1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.1 А першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вдосвіта, коли було ще темно, і побачила, що камінь відкочено від гробниці;1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить - камінь відкочено від гробниці.1 Першого ж дня після суботи Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь відсунутий від гробниці.1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!2 Отож, побігла вона і прийшла до Симона Петра і до іншого учня, котрого любив Ісус, і сказала їм: Вони забрали Господа з гробниці, і не відаємо, де поклали Його.2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»2 Біжить, отже, і прибуває до Симона - Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробу і невідомо де його поклали.2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.3 Відразу вийшов Петро та інший учень і пішли до гробниці.3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем і попрямували до гробниці.3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.4 Вони побігли обидва разом; але другий учень біг швидше від Петра і прийшов до гробу перший;4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра і прибув першим до гробниці.4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
5 І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.5 Він нахилився й побачив лляну плащаницю, що лежала, але до гробу не увійшов.5 нахилившися, бачить - лежить полотнище. Однак, не ввійшов.5 Нахилившись, побачив полотно, що лежало, одначе не ввійшов.5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,6 Слідом за ним прийшов Симон Петро і зайшов до гробу, де побачив саму лише лляну плащаницю, що лежала.6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,6 Тут приспів услід за ним і Симон-Петро, ввійшов до гробниці і бачить полотно, що лежало,6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...7 І хустка, яка була на голові Його, лежала не з лляною плащаницею, а згорнута – не на своєму місці.7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.7 хустку, яка була на його голові і яка лежала не з полотном, але окремо, згорнена, в іншому місці.7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.8 Тоді зайшов також другий учень, що передніше прибіг до гробу, і побачив, і увірував.8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, - і побачив, і увірував.8 Тоді ж увійшов і інший учень, що прибіг першим до гробниці, - і побачив, і повірив.8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.9 Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.9 Бо ще не знали з Писання, що то треба було, аби він воскрес із мертвих.9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
10 І учні вернулися знову до себе.10 Потому учні знову повернулися до себе в дім.10 Тож повернулись учні знов до себе.10 Учні повернулися знову до себе.10 Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.11 А Марія стояла біля гробу і плакала. І коли плакала, схилилася і зазирнула до гробу.11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...12 І побачила двох Ангелів у білому одязі, що сиділи – один у головах, а другий в ногах, де лежало Ісусове Тіло.12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять - один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.12 і бачить двох ангелів у білому: сиділи - один у головах і один у ногах, де лежало тіло Ісуса.12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...13 І вони сказали їй: Жоно! Чого плачеш? Сказала їм: Забрали Господа мого, і не відаю, де поклали Його.13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» - «Узяли мого Господа, -відвічає їм вона, - і не відаю, де покладено його.»13 І кажуть їй: Жінко, чому плачеш? Відповідає їм: Бо взяли мого Господа і не знаю, де поклали його.13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...14 Сказавши те, вона озирнулася назад і побачила Ісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Ісус.14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.14 Сказавши це, обернулася - і бачить Ісуса, що стояв; та не впізнала, що це Ісус.14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!15 Ісус сказав їй: Жоно! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона гадала собі, що це садівник, і сказала Йому: Пане! Якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його.15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, - а я заберу його.»15 Каже їй Ісус: Жінко, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже йому: Пане, якщо ти його взяв, то скажи мені, де ти його поклав; я візьму його.15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.
16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!16 Ісус сказав їй: Маріє! Вона озирнулася і сказала Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» - що у перекладі означає: «Учителю!»16 Каже їй Ісус: Маріє. Вона обернулася і каже йому гебрайською мовою: Раввуні! - тобто Вчителю!16 Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!17 Ісус сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Батька Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Іду до Батька Мого і до Батька вашого і до Бога Мого і Бога вашого.17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до мене, бо ще не зійшов я до [мого] Батька: іди до моїх братів і скажи їм: іду до мого Батька і вашого Батька, до мого Бога і вашого Бога.17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...18 Марія Магдалина пішла і сповістила учням, що бачила Господа, і що Він оце сказав їй.18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», -та й що він це їй повідав.18 Приходить Марія Магдалина, звіщає учням, що бачила Господа і що він сказав їй це.18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!19 Того ж першого дня тижня увечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені, бо остерігалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині і сказав їм: Мир вам!19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»19 Того самого першого дня по суботі, пізньої пори, коли двері, де зібралися [його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, - прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам!19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.20 Сказавши це, Він показав їм руки (і ноги) і бік Свій. Учні зраділи, побачивши Господа.20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.20 Промовивши це, показав їм руки і ребра. Зраділи учні, побачивши Господа.20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!21 А Ісус сказав їм удруге: Мир вам! Як послав Мене Батько, так і Я посилаю вас.21 І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»21 Сказав їм Ісус знову: Мир вам! Як послав мене Батько, - і я посилаю вас.21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!22 Сказавши це, Він дихнув і сказав їм: Прийміть Духа Святого.22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!22 Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа.22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!23 Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться.23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються.»23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються.23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержять ся.
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.24 А Хома, один із дванадцятьох, що називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус.24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.24 Тома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус.24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!25 Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа! Але він (Хома) сказав їм: Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.25 Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!»25 Казали йому інші учні: Ми бачили Господа.Він сказав їм: Поки не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в його бік, - не повірю.25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!26 По восьми днях знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став усередині поміж них, і сказав: Мир вам!26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: «Мир вам!»26 Через вісім днів знову були в зборі його учні, і Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері, і став посередині, сказав: Мир вам!26 А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!27 Потім сказав Хомі: Простягни пальця свого сюди і поглянь на руки Мої; простягни руку твою і вклади в бік Мій, і не будь невіруючим, але віруючим.27 А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!»27 Потім каже Томі: Поклади сюди свій палець, поглянь на мої руки, простягни свою руку і доторкнися до мого боку, - і не будь невірним, але вірним.27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!28 Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій!28 І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»28 Відповів Тома і сказав йому: Господь мій і Бог мій!28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!29 Ісус сказав йому: Ти повірив, тому що побачив Мене: щасливі ті, що не бачили і увірували.29 І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»29 Каже йому Ісус: Бо ти побачив мене, тому й повірив? Блаженні ті, що не бачили і повірили.29 Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували.
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.30 Багато звершив Ісус перед учнями Своїми також інших див, про котрі не написано у цій книзі;30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.30 Багато інших чуд зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі.30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!31 А ці написано, щоб ви увірували; що Ісус є Христос (Месія), Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім‘я Його.31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я.31 А це написане було, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий; і щоб, вірячи, мали ви життя в його ім'я!31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.