1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. | 1 А першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вдосвіта, коли було ще темно, і побачила, що камінь відкочено від гробниці; | 1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить - камінь відкочено від гробниці. | 1 Першого ж дня після суботи Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь відсунутий від гробниці. | 1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. |
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! | 2 Отож, побігла вона і прийшла до Симона Петра і до іншого учня, котрого любив Ісус, і сказала їм: Вони забрали Господа з гробниці, і не відаємо, де поклали Його. | 2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» | 2 Біжить, отже, і прибуває до Симона - Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробу і невідомо де його поклали. | 2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. |
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. | 3 Відразу вийшов Петро та інший учень і пішли до гробниці. | 3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці. | 3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем і попрямували до гробниці. | 3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. |
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. | 4 Вони побігли обидва разом; але другий учень біг швидше від Петра і прийшов до гробу перший; | 4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; | 4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра і прибув першим до гробниці. | 4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. |
5 І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов. | 5 Він нахилився й побачив лляну плащаницю, що лежала, але до гробу не увійшов. | 5 нахилившися, бачить - лежить полотнище. Однак, не ввійшов. | 5 Нахилившись, побачив полотно, що лежало, одначе не ввійшов. | 5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. |
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, | 6 Слідом за ним прийшов Симон Петро і зайшов до гробу, де побачив саму лише лляну плащаницю, що лежала. | 6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, | 6 Тут приспів услід за ним і Симон-Петро, ввійшов до гробниці і бачить полотно, що лежало, | 6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, |
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці... | 7 І хустка, яка була на голові Його, лежала не з лляною плащаницею, а згорнута – не на своєму місці. | 7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці. | 7 хустку, яка була на його голові і яка лежала не з полотном, але окремо, згорнена, в іншому місці. | 7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. |
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. | 8 Тоді зайшов також другий учень, що передніше прибіг до гробу, і побачив, і увірував. | 8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, - і побачив, і увірував. | 8 Тоді ж увійшов і інший учень, що прибіг першим до гробниці, - і побачив, і повірив. | 8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. |
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. | 9 Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. | 9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути. | 9 Бо ще не знали з Писання, що то треба було, аби він воскрес із мертвих. | 9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. |
10 І учні вернулися знову до себе. | 10 Потому учні знову повернулися до себе в дім. | 10 Тож повернулись учні знов до себе. | 10 Учні повернулися знову до себе. | 10 Пійшли ж тодї ученики знов до себе. |
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. | 11 А Марія стояла біля гробу і плакала. І коли плакала, схилилася і зазирнула до гробу. | 11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, | 11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці | 11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, |
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... | 12 І побачила двох Ангелів у білому одязі, що сиділи – один у головах, а другий в ногах, де лежало Ісусове Тіло. | 12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять - один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. | 12 і бачить двох ангелів у білому: сиділи - один у головах і один у ногах, де лежало тіло Ісуса. | 12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. |
13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали... | 13 І вони сказали їй: Жоно! Чого плачеш? Сказала їм: Забрали Господа мого, і не відаю, де поклали Його. | 13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» - «Узяли мого Господа, -відвічає їм вона, - і не відаю, де покладено його.» | 13 І кажуть їй: Жінко, чому плачеш? Відповідає їм: Бо взяли мого Господа і не знаю, де поклали його. | 13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. |
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... | 14 Сказавши те, вона озирнулася назад і побачила Ісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Ісус. | 14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. | 14 Сказавши це, обернулася - і бачить Ісуса, що стояв; та не впізнала, що це Ісус. | 14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. |
15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! | 15 Ісус сказав їй: Жоно! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона гадала собі, що це садівник, і сказала Йому: Пане! Якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його. | 15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, - а я заберу його.» | 15 Каже їй Ісус: Жінко, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже йому: Пане, якщо ти його взяв, то скажи мені, де ти його поклав; я візьму його. | 15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму. |
16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! | 16 Ісус сказав їй: Маріє! Вона озирнулася і сказала Йому: Раввуні! – що означає: Учителю! | 16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» - що у перекладі означає: «Учителю!» | 16 Каже їй Ісус: Маріє. Вона обернулася і каже йому гебрайською мовою: Раввуні! - тобто Вчителю! | 16 Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. |
17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого! | 17 Ісус сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Батька Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Іду до Батька Мого і до Батька вашого і до Бога Мого і Бога вашого. | 17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.» | 17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до мене, бо ще не зійшов я до [мого] Батька: іди до моїх братів і скажи їм: іду до мого Батька і вашого Батька, до мого Бога і вашого Бога. | 17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. |
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав... | 18 Марія Магдалина пішла і сповістила учням, що бачила Господа, і що Він оце сказав їй. | 18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», -та й що він це їй повідав. | 18 Приходить Марія Магдалина, звіщає учням, що бачила Господа і що він сказав їй це. | 18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй. |
19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! | 19 Того ж першого дня тижня увечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені, бо остерігалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині і сказав їм: Мир вам! | 19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» | 19 Того самого першого дня по суботі, пізньої пори, коли двері, де зібралися [його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, - прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! | 19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам. |
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. | 20 Сказавши це, Він показав їм руки (і ноги) і бік Свій. Учні зраділи, побачивши Господа. | 20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. | 20 Промовивши це, показав їм руки і ребра. Зраділи учні, побачивши Господа. | 20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа. |
21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! | 21 А Ісус сказав їм удруге: Мир вам! Як послав Мене Батько, так і Я посилаю вас. | 21 І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» | 21 Сказав їм Ісус знову: Мир вам! Як послав мене Батько, - і я посилаю вас. | 21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас. |
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! | 22 Сказавши це, Він дихнув і сказав їм: Прийміть Духа Святого. | 22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! | 22 Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа. | 22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого. |
23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! | 23 Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться. | 23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються.» | 23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються. | 23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержять ся. |
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. | 24 А Хома, один із дванадцятьох, що називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус. | 24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. | 24 Тома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. | 24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус. |
25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! | 25 Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа! Але він (Хома) сказав їм: Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю. | 25 Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!» | 25 Казали йому інші учні: Ми бачили Господа.Він сказав їм: Поки не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в його бік, - не повірю. | 25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри. |
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! | 26 По восьми днях знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став усередині поміж них, і сказав: Мир вам! | 26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: «Мир вам!» | 26 Через вісім днів знову були в зборі його учні, і Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері, і став посередині, сказав: Мир вам! | 26 А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам. |
27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! | 27 Потім сказав Хомі: Простягни пальця свого сюди і поглянь на руки Мої; простягни руку твою і вклади в бік Мій, і не будь невіруючим, але віруючим. | 27 А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!» | 27 Потім каже Томі: Поклади сюди свій палець, поглянь на мої руки, простягни свою руку і доторкнися до мого боку, - і не будь невірним, але вірним. | 27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний. |
28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! | 28 Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій! | 28 І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!» | 28 Відповів Тома і сказав йому: Господь мій і Бог мій! | 28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій. |
29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! | 29 Ісус сказав йому: Ти повірив, тому що побачив Мене: щасливі ті, що не бачили і увірували. | 29 І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» | 29 Каже йому Ісус: Бо ти побачив мене, тому й повірив? Блаженні ті, що не бачили і повірили. | 29 Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували. |
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. | 30 Багато звершив Ісус перед учнями Своїми також інших див, про котрі не написано у цій книзі; | 30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. | 30 Багато інших чуд зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. | 30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. |
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! | 31 А ці написано, щоб ви увірували; що Ісус є Христос (Месія), Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім‘я Його. | 31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я. | 31 А це написане було, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий; і щоб, вірячи, мали ви життя в його ім'я! | 31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його. |