1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,1 Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і коли знайшов там деяких учнів,1 Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів,1 І сталося, що коли Аполлос був у Коринті, Павло, обійшовши горішні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,1 Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2 та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!2 Сказав їм: Чи прийняли ви Святого Духа, коли увірували? А вони сказали йому: Ми навіть не чули, чи є Дух Святий.2 спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.»2 сказав їм: Чи увірувавши, одержали ви Святого Духа? Вони ж відповіли йому: Та ми й не чули, що є Святий Дух.2 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.3 Він сказав їм: То у що ж ви хрестилися? Вони відповідали: У Іванове хрещення.3 І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.»3 Сказав же [їм]: Тож у що ви хрестилися? Вони відповіли: В Іванове хрещення.3 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.4 Павло сказав: Іван хрестив хрещенням каяття, кажучи людям, щоб вірували в Того, Хто прийде після нього, тобто, в Христа Ісуса.4 Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.»4 І мовив Павло: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоб повірили в того, що йде за ним, цебто в Ісуса [Христа].4 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5 Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.5 Коли почули про те, вони хрестилися у ймення Господа Ісуса,5 Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса.5 Почувши ж, охрестилися в ім'я Господа Ісуса,5 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!6 І, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити іншими мовами і пророкувати.6 Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати.6 а коли Павло поклав на них руки, прийшов на них Святий Дух, і вони говорили мовами і пророкували.6 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять.7 А всіх їх було чоловіків близько дванадцяти.7 А було їх усього яких дванадцять чоловік.7 А було їх усіх чоловік із дванадцять.7 Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.8 Коли він прийшов до синагоги, то без страху проповідував три місяці, оповідаючи і засвідчуючи про Царство Боже.8 Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже.8 Увійшовши ж до синаґоґи, три місяці рішуче переконував і говорив про Боже Царство.8 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.9 Та оскільки деякі ожорсточилися і не вірили, лихословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів і щоденно проповідував в училищі одного Тирана.9 Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана.9 А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи дорогу перед юрбою, відступив від них, відлучив учнів і диспутував щодня в школі [якогось] Тирана.9 Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.10 Це тривало близько двох років, і так, що всі мешканці Азії чули проповідь про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки.10 І так воно тяглось два роки, так що всі ті, що жили в Азії, юдеї і погани, чули слово Господнє.10 Це було впродовж двох років, тож усі, що жили в Азії, почули Господнє слово, юдеї і греки.10 Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.
11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,11 А Бог звершував багато чудес руками Павла,11 Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла: 11 Бог чинив надзвичайні чуда руками Павла,11 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.12 Аж так, що на хворих клали хустини і пояси з тіла його, і в них зникали хворощі і лихі духи виходили з них.12 досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи.12 так що й на недужих клали хустини й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, і злі духи виходили.12 так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!13 Навіть деякі із мандрівних заклиначів юдейських почали використовувати ймення Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Котрого Павло проповідує.13 Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує.»13 Деякі з мандрівних ворожбитів юдейських почали закликати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує.13 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.14 Це чинили якісь семеро синів юдейського першосвященика Скеви.14 То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили.14 Було ж якихось сім синів Скеви, юдейського архиєрея, які це робили.14 Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?15 Але злий дух сказав у відповідь: Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?15 Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?»15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я Ісуса знаю, і Павла знаю, а ви хто такі?15 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.16 І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши їх, показав над ними таку силу, що вони голі і побиті вибігли з того дому.16 І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому.16 І скочив на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши обох, подужав їх так, що втекли з тієї оселі нагі та поранені.16 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.
17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.17 Це стало відомо всім, юдеям та грекам, що мешкали в Ефесі, і напав острах на всіх них, і звеличене було ймення Господа Ісуса;17 Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.17 Це стало відомо всім юдеям і грекам, що жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.17 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.18 І багато з тих, що увірували, приходили й сповідували та відкривали справи свої;18 Багато з тих, що увірували, приходили і признавались та об'являли свої вчинки.18 Чимало хто з тих, що повірили, приходили, сповідуючись й розповідаючи про свої вчинки.18 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.19 А чимало з отих, що займалися чаклунством, зібрали книжки свої, спалили перед усіма, і склали ціну їхню, і виявилося їх на п‘ятдесят тисяч драхм.19 Чимало з тих, що чарували, позносивши докупи книги, палили їх перед усіма. І злічено ціну їх на п'ятдесят тисяч срібняків.19 Багато чарівників, зібравши книги, спалили перед усіма, і почислили їх ціну, і знайшли, що це п'ятдесят тисяч срібняків.19 Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!20 З такою силою поставало і діяло Слово Господнє.20 Отак, завдяки Господній силі, слово зростало і зміцнялось.20 Так сильно Господнє слово росло та зміцнювалося.20 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.21 А коли все це звершилося, Павло поклав у дусі пройти Македонію та Ахаю, а відтак рушати до Єрусалиму, сказавши: Коли навідаюся туди, я мушу побачити й Рим.21 А коли це здійснилося, Павло постановив у своїм дусі перейти через Македонію і Ахаю та й удатися до Єрусалиму, кажучи: «Коли там буду, треба мені (потім) і Рим побачити.»21 А коли це сповнилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, іти до Єрусалима, сказавши: Як побуду там, то треба мені й Рим побачити.21 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.22 І послав до Македонії двох із тих, що допомагали йому в служінні, Тимофія та Ераста, а сам залишився на якийсь час в Азії.22 І він послав у Македонію двох із своїх помічників, Тимотея й Ераста, сам же затримався деякий час в Азії.22 Пославши до Македонії двох із тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, сам лишався якись час в Азії.22 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї.
23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.23 А того часу сталося заворушення супроти шляху Господнього;23 А під ту пору зчинився чималий розрух з приводу путі (Господньої).23 Було того часу чимале сум'яття за дорогу.23 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,24 Бо один золотар, на ім‘я Дмитро, що прикрашав сріблом храми Артеміди і приносив художникам чималенький прибуток,24 Один бо, на ім'я Димитрій, золотар, робив срібні храмики Артеміди: тим давав ремісникам чималий заробіток.24 Бо якийсь золотар на ім'я Дмитро, що робив срібні храми Артеміди, давав митцям немалий заробіток.24 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.25 Зібрав їх і подібних до них ремісників та й сказав: Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;25 Зібрав він їх і (інших) робітників, які робили подібне, і до них промовив: «Мужі, ви знаєте, що від цієї праці залежить добробут наш,25 Зібравши їх і інших, що це робили, сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток - від цієї роботи,25 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.26 А тим часом ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії цей Павло своїми переконаннями звів чимало людей, кажучи, що виготовлені руками людськими не є боги;26 і бачите та й чуєте, що не лиш в Ефесі, але сливе в усій Азії оцей Павло переконав і звів багато люду, кажучи, що це не боги, яких зроблено руками.26 і бачите, й чуєте, що не тільки в Ефесі, а й майже в усій Азії цей Павло, переконавши, відвернув велику юрбу, кажучи, що то не боги, які зроблені руками.26 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.27 А це загрожує нам тим, що не лише ремесло наше стане ганебним, але й храм великої богині Артеміди нічого не буде значити, і впаде велич тієї, котру вшановує вся Азія і вся земля.27 І це загрожує не лише привести наше ремесло до занепаду, але й допровадити до того, що храм великої богині Артеміди вважатимуть ні за що; та й скінчиться тим, що та, яку вся Азія і ввесь світ шанує, буде позбавлена своєї величі.»27 Не тільки ж є небезпека, що наше ремесло занепаде, але й за ніщо вважатимуть храм великої богині Артеміди. І буде знищена велич тієї, що її шанує вся Азія та цілий світ.27 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
28 Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!28 Вислухавши це, вони виповнилися люттю і почали кричати, кажучи: Велика Артеміда Ефеська!28 Почувши це, вони сповнились гнівом і закричали: «Велика ефеська Артеміда!»28 Почувши й переповнившись гнівом, вони кричали, кажучи: Велика Артеміда ефеська!28 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.29 І всеньке місто виповнилося заворушенням; схопивши македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони в одну душу кинулися на видовище.29 І місто наповнилося заколоту. А вони кинулися, як один, гурмою до театру, схопивши Ґая та Аристарха, македонян, що були з Павлом.29 У місті зчинився заколот. Кинулися однодушно до видовища, схопивши Гая і Аристарха, македонців, Павлових супутників.29 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових.
30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.30 Та коли Павло хотів увійти поміж народ, учні не допустили його;30 Якже Павло хотів продертися в юрбу, учні не пустили його.30 Як же Павло хотів увійти в юрбу, учні не пустили його.30 Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.31 Також деякі із азійських старшин, які були друзями його, послали до нього і просили не з‘являтися на видовищі.31 Ба й дехто з азійських начальників, що були йому приятелями, послали до нього і просили, щоб не удавався до театру.31 Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, пославши до нього, благали, щоб не йшов він до видовища.31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.32 А тим часом, одні кричали одне, а інші – інше; бо зібрання було бурхливим, і більша частина тих, що зібралися, не відала, нащо зібралися.32 Тож одні одне кричали, другі друге. Збори були бурхливі, але більшість не знали, чого зібралися.32 Кожний, отже, щось інше кричав, бо зібрання було в сум'ятті, і багато хто не знав, задля чого зібралися.32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.33 На пропозицію юдеїв, з народу викликали Олександра. Давши знака рукою, Олександр хотів говорити народові.33 Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом.33 З юрби вибрали Олександра, якого висували юдеї; Олександер же, махнувши рукою, хотів відповісти юрбі.33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.
34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!34 А коли дізналися, що він юдей,то закричали всі в один голос і близько двох годин кричали: Велика Артеміда Ефеська!34 Та коли довідалися, що він юдей, всі в один голос гукали яких дві години: «Велика ефеська Артеміда!»34 А дізнавшись, що він юдей, усі зо дві години гукали в один голос: Велика Артеміда ефеська!34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?35 А писар міський, утішивши народ, сказав: Мужі ефеські! Який чоловік не відає, що місто Ефес є храмовий доглядач великої богині Артеміди та її образу, що з неба впав?35 Нарешті писар міста втихомирив натовп і промовив: «Мужі ефеські! Чи є на світі чоловік, який не знав би, що місто Ефес - охоронець великої Артеміди та її образу, який упав з неба?35 А писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду і діопета?35 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.36 Отож, якщо про це немає суперечки, то необхідно вам бути спокійними і не вчиняти нерозважливо;36 Отже тому, що того не можна заперечити, вам треба вгамуватись і нічого необачного не чинити.36 Отже, оскільки це незаперечне, треба вам угамуватися і не робити нічого необачного.36 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.37 А ви привели цих мужів, котрі ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не ганьбили;37 Ви бо привели цих людей, які ні святокрадці, ні богохульники супроти нашої богині.37 А ви привели цих людей, що ні храму не збещещують, ані богині нашої не зневажають.37 Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.38 А якщо Дмитро та інші з ним художники мають скаргу на кого-небудь, то є судові зібрання, і є проконсули: нехай скаржаться один на одного;38 Коли ж Димитрій та ті, що з ним, ремісники, мають на когось скаргу, то на те є суди, є проконсули; хай позивають одні одних.38 Отже, коли Дмитро й ті митці, що з ним, мають на когось справу, є судді та проконсули, хай позивають один одного.38 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.
39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.39 А якщо ви шукаєте щось інше, то це буде ухвалене на законному зібранні;39 А як ви домагаєтесь чогось більше, то це вирішиться на законних зборах.39 А як чогось іншого шукаєте, то те хай розв'яжеться за законом зборів.39 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.40 Бо ми стоїмо перед небезпекою: за те, що сталося нині, нас звинуватять за це заворушення, оскільки немає жодної причини, котрою можна було б виправдати отаке збіговисько. Сказавши це, він розпустив громаду.40 Інакше бо грозить нам небезпека, що нас обвинуватять у бунті за те, що сталося сьогодні, - коли збагнути, що нема ніякої причини, яка б дала нам змогу виправдати оце збіговисько.» Сказавши це, розпустив громаду.40 Бо нам загрожує небезпека за сьогоднішнє бути звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, якою зможемо виправдати цей розрух. І, сказавши це, розпустив зібрання.40 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище.
41 (19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.41 І, се промовивши, розпустив громаду.