1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов, | 1 Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і коли знайшов там деяких учнів, | 1 Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів, | 1 І сталося, що коли Аполлос був у Коринті, Павло, обійшовши горішні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів, | 1 Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників, |
2 та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий! | 2 Сказав їм: Чи прийняли ви Святого Духа, коли увірували? А вони сказали йому: Ми навіть не чули, чи є Дух Святий. | 2 спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.» | 2 сказав їм: Чи увірувавши, одержали ви Святого Духа? Вони ж відповіли йому: Та ми й не чули, що є Святий Дух. | 2 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий. |
3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення. | 3 Він сказав їм: То у що ж ви хрестилися? Вони відповідали: У Іванове хрещення. | 3 І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.» | 3 Сказав же [їм]: Тож у що ви хрестилися? Вони відповіли: В Іванове хрещення. | 3 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє. |
4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. | 4 Павло сказав: Іван хрестив хрещенням каяття, кажучи людям, щоб вірували в Того, Хто прийде після нього, тобто, в Христа Ісуса. | 4 Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.» | 4 І мовив Павло: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоб повірили в того, що йде за ним, цебто в Ісуса [Христа]. | 4 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса. |
5 Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса. | 5 Коли почули про те, вони хрестилися у ймення Господа Ісуса, | 5 Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса. | 5 Почувши ж, охрестилися в ім'я Господа Ісуса, | 5 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса. |
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! | 6 І, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити іншими мовами і пророкувати. | 6 Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати. | 6 а коли Павло поклав на них руки, прийшов на них Святий Дух, і вони говорили мовами і пророкували. | 6 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували. |
7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять. | 7 А всіх їх було чоловіків близько дванадцяти. | 7 А було їх усього яких дванадцять чоловік. | 7 А було їх усіх чоловік із дванадцять. | 7 Було ж усїх до дванайцяти чоловік. |
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. | 8 Коли він прийшов до синагоги, то без страху проповідував три місяці, оповідаючи і засвідчуючи про Царство Боже. | 8 Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже. | 8 Увійшовши ж до синаґоґи, три місяці рішуче переконував і говорив про Боже Царство. | 8 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана. | 9 Та оскільки деякі ожорсточилися і не вірили, лихословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів і щоденно проповідував в училищі одного Тирана. | 9 Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана. | 9 А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи дорогу перед юрбою, відступив від них, відлучив учнів і диспутував щодня в школі [якогось] Тирана. | 9 Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа. | 10 Це тривало близько двох років, і так, що всі мешканці Азії чули проповідь про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки. | 10 І так воно тяглось два роки, так що всі ті, що жили в Азії, юдеї і погани, чули слово Господнє. | 10 Це було впродовж двох років, тож усі, що жили в Азії, почули Господнє слово, юдеї і греки. | 10 Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне. |
11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, | 11 А Бог звершував багато чудес руками Павла, | 11 Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла: | 11 Бог чинив надзвичайні чуда руками Павла, | 11 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими, |
12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них. | 12 Аж так, що на хворих клали хустини і пояси з тіла його, і в них зникали хворощі і лихі духи виходили з них. | 12 досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи. | 12 так що й на недужих клали хустини й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, і злі духи виходили. | 12 так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них. |
13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує! | 13 Навіть деякі із мандрівних заклиначів юдейських почали використовувати ймення Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Котрого Павло проповідує. | 13 Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує.» | 13 Деякі з мандрівних ворожбитів юдейських почали закликати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує. | 13 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує. |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви. | 14 Це чинили якісь семеро синів юдейського першосвященика Скеви. | 14 То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили. | 14 Було ж якихось сім синів Скеви, юдейського архиєрея, які це робили. | 14 Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі? | 15 Але злий дух сказав у відповідь: Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі? | 15 Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?» | 15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я Ісуса знаю, і Павла знаю, а ви хто такі? | 15 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі? |
16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені. | 16 І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши їх, показав над ними таку силу, що вони голі і побиті вибігли з того дому. | 16 І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому. | 16 І скочив на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши обох, подужав їх так, що втекли з тієї оселі нагі та поранені. | 16 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому. |
17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса. | 17 Це стало відомо всім, юдеям та грекам, що мешкали в Ефесі, і напав острах на всіх них, і звеличене було ймення Господа Ісуса; | 17 Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса. | 17 Це стало відомо всім юдеям і грекам, що жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса. | 17 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. | 18 І багато з тих, що увірували, приходили й сповідували та відкривали справи свої; | 18 Багато з тих, що увірували, приходили і признавались та об'являли свої вчинки. | 18 Чимало хто з тих, що повірили, приходили, сповідуючись й розповідаючи про свої вчинки. | 18 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої. |
19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. | 19 А чимало з отих, що займалися чаклунством, зібрали книжки свої, спалили перед усіма, і склали ціну їхню, і виявилося їх на п‘ятдесят тисяч драхм. | 19 Чимало з тих, що чарували, позносивши докупи книги, палили їх перед усіма. І злічено ціну їх на п'ятдесят тисяч срібняків. | 19 Багато чарівників, зібравши книги, спалили перед усіма, і почислили їх ціну, і знайшли, що це п'ятдесят тисяч срібняків. | 19 Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! | 20 З такою силою поставало і діяло Слово Господнє. | 20 Отак, завдяки Господній силі, слово зростало і зміцнялось. | 20 Так сильно Господнє слово росло та зміцнювалося. | 20 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось. |
21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити. | 21 А коли все це звершилося, Павло поклав у дусі пройти Македонію та Ахаю, а відтак рушати до Єрусалиму, сказавши: Коли навідаюся туди, я мушу побачити й Рим. | 21 А коли це здійснилося, Павло постановив у своїм дусі перейти через Македонію і Ахаю та й удатися до Єрусалиму, кажучи: «Коли там буду, треба мені (потім) і Рим побачити.» | 21 А коли це сповнилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, іти до Єрусалима, сказавши: Як побуду там, то треба мені й Рим побачити. | 21 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити. |
22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії. | 22 І послав до Македонії двох із тих, що допомагали йому в служінні, Тимофія та Ераста, а сам залишився на якийсь час в Азії. | 22 І він послав у Македонію двох із своїх помічників, Тимотея й Ераста, сам же затримався деякий час в Азії. | 22 Пославши до Македонії двох із тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, сам лишався якись час в Азії. | 22 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї. |
23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу. | 23 А того часу сталося заворушення супроти шляху Господнього; | 23 А під ту пору зчинився чималий розрух з приводу путі (Господньої). | 23 Було того часу чимале сум'яття за дорогу. | 23 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь. |
24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав, | 24 Бо один золотар, на ім‘я Дмитро, що прикрашав сріблом храми Артеміди і приносив художникам чималенький прибуток, | 24 Один бо, на ім'я Димитрій, золотар, робив срібні храмики Артеміди: тим давав ремісникам чималий заробіток. | 24 Бо якийсь золотар на ім'я Дмитро, що робив срібні храми Артеміди, давав митцям немалий заробіток. | 24 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо. | 25 Зібрав їх і подібних до них ремісників та й сказав: Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш; | 25 Зібрав він їх і (інших) робітників, які робили подібне, і до них промовив: «Мужі, ви знаєте, що від цієї праці залежить добробут наш, | 25 Зібравши їх і інших, що це робили, сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток - від цієї роботи, | 25 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені. | 26 А тим часом ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії цей Павло своїми переконаннями звів чимало людей, кажучи, що виготовлені руками людськими не є боги; | 26 і бачите та й чуєте, що не лиш в Ефесі, але сливе в усій Азії оцей Павло переконав і звів багато люду, кажучи, що це не боги, яких зроблено руками. | 26 і бачите, й чуєте, що не тільки в Ефесі, а й майже в усій Азії цей Павло, переконавши, відвернув велику юрбу, кажучи, що то не боги, які зроблені руками. | 26 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ. | 27 А це загрожує нам тим, що не лише ремесло наше стане ганебним, але й храм великої богині Артеміди нічого не буде значити, і впаде велич тієї, котру вшановує вся Азія і вся земля. | 27 І це загрожує не лише привести наше ремесло до занепаду, але й допровадити до того, що храм великої богині Артеміди вважатимуть ні за що; та й скінчиться тим, що та, яку вся Азія і ввесь світ шанує, буде позбавлена своєї величі.» | 27 Не тільки ж є небезпека, що наше ремесло занепаде, але й за ніщо вважатимуть храм великої богині Артеміди. І буде знищена велич тієї, що її шанує вся Азія та цілий світ. | 27 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. |
28 Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика! | 28 Вислухавши це, вони виповнилися люттю і почали кричати, кажучи: Велика Артеміда Ефеська! | 28 Почувши це, вони сповнились гнівом і закричали: «Велика ефеська Артеміда!» | 28 Почувши й переповнившись гнівом, вони кричали, кажучи: Велика Артеміда ефеська! | 28 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська! |
29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян. | 29 І всеньке місто виповнилося заворушенням; схопивши македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони в одну душу кинулися на видовище. | 29 І місто наповнилося заколоту. А вони кинулися, як один, гурмою до театру, схопивши Ґая та Аристарха, македонян, що були з Павлом. | 29 У місті зчинився заколот. Кинулися однодушно до видовища, схопивши Гая і Аристарха, македонців, Павлових супутників. | 29 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових. |
30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили. | 30 Та коли Павло хотів увійти поміж народ, учні не допустили його; | 30 Якже Павло хотів продертися в юрбу, учні не пустили його. | 30 Як же Павло хотів увійти в юрбу, учні не пустили його. | 30 Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики. |
31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище. | 31 Також деякі із азійських старшин, які були друзями його, послали до нього і просили не з‘являтися на видовищі. | 31 Ба й дехто з азійських начальників, що були йому приятелями, послали до нього і просили, щоб не удавався до театру. | 31 Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, пославши до нього, благали, щоб не йшов він до видовища. | 31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися. | 32 А тим часом, одні кричали одне, а інші – інше; бо зібрання було бурхливим, і більша частина тих, що зібралися, не відала, нащо зібралися. | 32 Тож одні одне кричали, другі друге. Збори були бурхливі, але більшість не знали, чого зібралися. | 32 Кожний, отже, щось інше кричав, бо зібрання було в сум'ятті, і багато хто не знав, задля чого зібралися. | 32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились. |
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом. | 33 На пропозицію юдеїв, з народу викликали Олександра. Давши знака рукою, Олександр хотів говорити народові. | 33 Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом. | 33 З юрби вибрали Олександра, якого висували юдеї; Олександер же, махнувши рукою, хотів відповісти юрбі. | 33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом. |
34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика! | 34 А коли дізналися, що він юдей,то закричали всі в один голос і близько двох годин кричали: Велика Артеміда Ефеська! | 34 Та коли довідалися, що він юдей, всі в один голос гукали яких дві години: «Велика ефеська Артеміда!» | 34 А дізнавшись, що він юдей, усі зо дві години гукали в один голос: Велика Артеміда ефеська! | 34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська! |
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? | 35 А писар міський, утішивши народ, сказав: Мужі ефеські! Який чоловік не відає, що місто Ефес є храмовий доглядач великої богині Артеміди та її образу, що з неба впав? | 35 Нарешті писар міста втихомирив натовп і промовив: «Мужі ефеські! Чи є на світі чоловік, який не знав би, що місто Ефес - охоронець великої Артеміди та її образу, який упав з неба? | 35 А писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду і діопета? | 35 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета! |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого. | 36 Отож, якщо про це немає суперечки, то необхідно вам бути спокійними і не вчиняти нерозважливо; | 36 Отже тому, що того не можна заперечити, вам треба вгамуватись і нічого необачного не чинити. | 36 Отже, оскільки це незаперечне, треба вам угамуватися і не робити нічого необачного. | 36 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити. |
37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили. | 37 А ви привели цих мужів, котрі ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не ганьбили; | 37 Ви бо привели цих людей, які ні святокрадці, ні богохульники супроти нашої богині. | 37 А ви привели цих людей, що ні храму не збещещують, ані богині нашої не зневажають. | 37 Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають. | 38 А якщо Дмитро та інші з ним художники мають скаргу на кого-небудь, то є судові зібрання, і є проконсули: нехай скаржаться один на одного; | 38 Коли ж Димитрій та ті, що з ним, ремісники, мають на когось скаргу, то на те є суди, є проконсули; хай позивають одні одних. | 38 Отже, коли Дмитро й ті митці, що з ним, мають на когось справу, є судді та проконсули, хай позивають один одного. | 38 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного. |
39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні. | 39 А якщо ви шукаєте щось інше, то це буде ухвалене на законному зібранні; | 39 А як ви домагаєтесь чогось більше, то це вирішиться на законних зборах. | 39 А як чогось іншого шукаєте, то те хай розв'яжеться за законом зборів. | 39 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. | 40 Бо ми стоїмо перед небезпекою: за те, що сталося нині, нас звинуватять за це заворушення, оскільки немає жодної причини, котрою можна було б виправдати отаке збіговисько. Сказавши це, він розпустив громаду. | 40 Інакше бо грозить нам небезпека, що нас обвинуватять у бунті за те, що сталося сьогодні, - коли збагнути, що нема ніякої причини, яка б дала нам змогу виправдати оце збіговисько.» Сказавши це, розпустив громаду. | 40 Бо нам загрожує небезпека за сьогоднішнє бути звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, якою зможемо виправдати цей розрух. І, сказавши це, розпустив зібрання. | 40 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище. |
41 (19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду. | | | | 41 І, се промовивши, розпустив громаду. |