1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. | 1 Коли Ісус скінчив ці слова, то вийшов із Галілеї і прибув до володінь юдейських, що за Йорданом. | 1 І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. | 1 Коли Ісус скінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом. | 1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. |
2 А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут. | 2 За Ним рушила безліч народу, і Він уздоровлював їх там. | 2 Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. | 2 За Ним пішли великі юрби, і Він оздоровив їх там. | 2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. |
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої? | 3 І наблизилися до Нього фарисеї і спокушали Його, кажучи Йому: Чи з будь-якої причини дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною своєю? | 3 І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” | 3 Приступили до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, сказали: Чи годиться чоловікові відпустити свою жінку з усякої причини? | 3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? |
4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? | 4 Він так їм відповів: Хіба не читали ви, що Творець від початку витворив їх чоловіком і жінкою? | 4 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, | 4 А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою? | 4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? |
5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, | 5 І сказав: А тому нехай залишить чоловік батька і матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть обидвоє однією плоттю. | 5 і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, | 5 І мовив: Тому лишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом. | 5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно; |
6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! | 6 Аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає. | 6 так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” | 6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог спарував, людина хай не роз'єднує. | 6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. |
7 Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? | 7 Вони сказали Йому: А чому ж Мойсей заповідав давати листи про розлучення і розривати з нею шлюб? | 7 Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” | 7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів давати лист розлучення та її відпустити? | 7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? |
8 Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. | 8 Він сказав їм: Мойсей, з огляду на жорстоке серце ваше, дозволив вам розривати шлюб із дружинами вашими; а спочатку не було так. | 8 А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. | 8 Каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам відпускати своїх жінок, але спочатку так не було. | 8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. |
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб. | 9 Але Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з другою, [той[ чинить перелюб, а [той[, що одружився з розлученою, також чинить перелюб. | 9 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” | 9 Кажу ж вам, що хто лиш відпустить свою жінку, за винятком причини розпусти, і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто ожениться з відпущеною, чинить перелюб]. | 9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб. |
10 Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. | 10 Сказали Йому учні Його: Якщо такий обов‘язок чоловіка щодо дружини, то краще не одружуватися. | 10 Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” | 10 Кажуть Йому Його учні: Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитися. | 10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. |
11 А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. | 11 А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, але кому дано; | 11 Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. | 11 Він же сказав їм: Не всі осягають це слово, а лише ті, кому дано. | 11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. |
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. | 12 Бо є скопці, котрі із лона матері народилися так; і є скопці, котрі вчинені людьми; і є скопці, котрі самі себе вчинили скопцями для Царства Небесного. Хто може прийняти, нехай прийме. | 12 Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” | 12 Бо є скопці, що такими народилися з лона матері; є скопці, що їх оскопили люди, і є скопці, що оскопили самі себе задля Царства Небесного. Хто може осягнути, хай це осягне. | 12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. |
13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. | 13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; а учні забороняли їм. | 13 Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. | 13 Тоді привели до Нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм. | 13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. |
14 Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. | 14 Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. | 14 Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” | 14 Ісус сказав: Залишіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне є для них. | 14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. |
15 І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля. | 15 І, поклавши на них руки, попростував звідти. | 15 І поклавши на них руки, пішов звідти. | 15 І поклавши на них руки, пішов звідти. | 15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. |
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? | 16 І ось, підійшов один (чоловік) і сказав Йому: Учителю Добрий! Що маю вчинити доброго, щоб мати життя вічне? | 16 Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” | 16 І ось один, приступивши, сказав Йому: Учителю, що доброго маю робити, щоб мав я вічне життя? | 16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне? |
17 Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. | 17 А Він сказав йому: Нащо ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не добрий, а лише один Бог. Та коли хочеш увійти в життя [вічне], дотримуйся заповідей. | 17 Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” | 17 Ісус сказав йому: Чому Мене питаєш про добро? Добрий лише один Бог. Як хочеш увійти до життя, додержуй заповідей. | 17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. |
18 Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. | 18 Він сказав Йому: Яких? А Ісус сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй облудно. | 18 “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, | 18 Питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, | 18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво; |
19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. | 19 Шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе. | 19 поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” | 19 шануй батька й матір і люби ближнього свого, як самого себе. | 19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого. |
20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? | 20 Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує? | 20 Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” | 20 Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку]; чого ще мені бракує? | 20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? |
21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. | 21 Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною. | 21 “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” | 21 Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною. | 21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. |
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав. | 22 Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток. | 22 Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. | 22 Почувши це слово, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки. | 22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. |
23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. | 23 А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного; | 23 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. | 23 А Ісус сказав своїм учням: Щиру правду кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. | 23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. |
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! | 24 І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого. | 24 Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” | 24 І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. | 24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. |
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? | 25 Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися? | 25 Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” | 25 Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж може спастися? | 25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? |
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові. | 26 А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо. | 26 Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.” | 26 Поглянувши на них, Ісус сказав: Для людей це неможливе, а для Бога все можливе. | 26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. |
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? | 27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; А що буде нам? | 27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” | 27 Тоді Петро відповів йому і сказав: Ось ми лишили все й пішли за тобою, то що нам буде? | 27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам? |
28 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих. | 28 А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. | 28 Ісус же сказав: Щиру правду кажу вам, що ви, хто пішов за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля. | 28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. |
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя. | 29 Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок. | 29 І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. | 29 І кожен, хто задля мого імени полишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, [або жінку,] або дітей, або поля, той одержить у сто разів більше і матиме в спадок вічне життя. | 29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. |
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими. | 30 Багато з перших будуть останніми, і останні – першими. | 30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.” | 30 Багато перших - будуть останніми; а останні - першими. | 30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві. |