1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.1 Коли Ісус скінчив ці слова, то вийшов із Галілеї і прибув до володінь юдейських, що за Йорданом.1 І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом.1 Коли Ісус скінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом.1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.
2 А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.2 За Ним рушила безліч народу, і Він уздоровлював їх там.2 Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.2 За Ним пішли великі юрби, і Він оздоровив їх там.2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?3 І наблизилися до Нього фарисеї і спокушали Його, кажучи Йому: Чи з будь-якої причини дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною своєю?3 І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?”3 Приступили до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, сказали: Чи годиться чоловікові відпустити свою жінку з усякої причини?3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?
4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?4 Він так їм відповів: Хіба не читали ви, що Творець від початку витворив їх чоловіком і жінкою?4 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою,4 А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою?4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?
5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,5 І сказав: А тому нехай залишить чоловік батька і матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть обидвоє однією плоттю.5 і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом,5 І мовив: Тому лишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом.5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;
6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!6 Аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.6 так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.”6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог спарував, людина хай не роз'єднує.6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
7 Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?7 Вони сказали Йому: А чому ж Мойсей заповідав давати листи про розлучення і розривати з нею шлюб?7 Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?”7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів давати лист розлучення та її відпустити?7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?
8 Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.8 Він сказав їм: Мойсей, з огляду на жорстоке серце ваше, дозволив вам розривати шлюб із дружинами вашими; а спочатку не було так.8 А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так.8 Каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам відпускати своїх жінок, але спочатку так не було.8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.9 Але Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з другою, [той[ чинить перелюб, а [той[, що одружився з розлученою, також чинить перелюб.9 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.”9 Кажу ж вам, що хто лиш відпустить свою жінку, за винятком причини розпусти, і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто ожениться з відпущеною, чинить перелюб].9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.
10 Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.10 Сказали Йому учні Його: Якщо такий обов‘язок чоловіка щодо дружини, то краще не одружуватися.10 Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.”10 Кажуть Йому Його учні: Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитися.10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.
11 А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.11 А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, але кому дано;11 Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано.11 Він же сказав їм: Не всі осягають це слово, а лише ті, кому дано.11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.12 Бо є скопці, котрі із лона матері народилися так; і є скопці, котрі вчинені людьми; і є скопці, котрі самі себе вчинили скопцями для Царства Небесного. Хто може прийняти, нехай прийме.12 Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.”12 Бо є скопці, що такими народилися з лона матері; є скопці, що їх оскопили люди, і є скопці, що оскопили самі себе задля Царства Небесного. Хто може осягнути, хай це осягне.12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.
13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; а учні забороняли їм.13 Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм.13 Тоді привели до Нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм.13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.
14 Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.14 Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.14 Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.”14 Ісус сказав: Залишіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне є для них.14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.
15 І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.15 І, поклавши на них руки, попростував звідти.15 І поклавши на них руки, пішов звідти.15 І поклавши на них руки, пішов звідти.15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?16 І ось, підійшов один (чоловік) і сказав Йому: Учителю Добрий! Що маю вчинити доброго, щоб мати життя вічне?16 Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”16 І ось один, приступивши, сказав Йому: Учителю, що доброго маю робити, щоб мав я вічне життя?16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?
17 Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.17 А Він сказав йому: Нащо ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не добрий, а лише один Бог. Та коли хочеш увійти в життя [вічне], дотримуйся заповідей.17 Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.”17 Ісус сказав йому: Чому Мене питаєш про добро? Добрий лише один Бог. Як хочеш увійти до життя, додержуй заповідей.17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.
18 Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.18 Він сказав Йому: Яких? А Ісус сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй облудно.18 “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво,18 Питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво,18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;
19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.19 Шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе.19 поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.”19 шануй батька й матір і люби ближнього свого, як самого себе.19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.
20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?20 Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує?20 Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?”20 Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку]; чого ще мені бракує?20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?
21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.21 Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною.21 “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.”21 Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною.21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.22 Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток.22 Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.22 Почувши це слово, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки.22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.
23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.23 А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного;23 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство.23 А Ісус сказав своїм учням: Щиру правду кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!24 І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.24 Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.”24 І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?25 Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися?25 Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?”25 Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж може спастися?25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.26 А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.26 Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”26 Поглянувши на них, Ісус сказав: Для людей це неможливе, а для Бога все можливе.26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; А що буде нам?27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?”27 Тоді Петро відповів йому і сказав: Ось ми лишили все й пішли за тобою, то що нам буде?27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?
28 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.28 А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.28 Ісус же сказав: Щиру правду кажу вам, що ви, хто пішов за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля.28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.29 Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок.29 І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.29 І кожен, хто задля мого імени полишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, [або жінку,] або дітей, або поля, той одержить у сто разів більше і матиме в спадок вічне життя.29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.30 Багато з перших будуть останніми, і останні – першими.30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”30 Багато перших - будуть останніми; а останні - першими.30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві.