1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?1 Того часу учні підійшли до Ісуса і казали: Хто більший у Царстві Небеснім?1 Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?”1 Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім?1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,2 Ісус покликав дитя і поставив його серед них.2 Ісус покликав дитину, поставив її серед них –2 Покликав Ісус дитину, поставив її серед них2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,
3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!3 І сказав: Істину кажу вам, якщо не навернетеся і не будете, як діти, не увійдете до Царства Небесного;3 і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.3 і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне.3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.
4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.4 Отож, хто змаліє, як оце дитя, той і більший у Царстві Небесному;4 Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.4 Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім.4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.
5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.5 І хто прийме таке одне дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає;5 Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає.5 Хто приймає таку дитину в моє ім'я, той Мене приймає.5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.
6 Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...6 А хто спокусить одного з малих оцих, що вірують в Мене, то йому краще було б, якби повісили йому жорна на шию і втопили його у морській глибині;6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у Мене, тому краще повісити ослячі жорна на шию і бути втопленим у морській глибині.6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.
7 Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!7 Лихо світові од спокус, бо необхідно прийти спокусам; але горе тому чоловікові, через котрого спокуса приходить.7 Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!7 Горе світові від спокус; бо потрібно, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!
8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.8 Коли ж рука твоя або нога твоя спокушають тебе, відітни їх і відкинь геть від себе: краще для тебе увійти до життя без руки чи без ноги, аніж із двома руками і двома ногами бути кинутому у вогонь вічний.8 Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.8 Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний.8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.
9 І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.9 І коли око твоє спокушає тебе, вирви його, і відкинь од себе: краще тобі з одним оком увійти до життя, аніж із двома очима бути кинутому в геєну вогненну.9 І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло.9 Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну.9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.10 Глядіть, щоб не було у вас презирства до одного з малих оцих; бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать обличчя Батька Мого Небесного.10 Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.10 Стережіться, щоб ви не гордували жодним з цих малих; бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Батька.10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.
11 Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.11 Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати загибле.11 Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.11 Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло.]11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?12 Як вам видається? Якби у когось було сто овець, і одна з них заблукала, то чи не залишить він дев‘яносто дев‘ять у горах і чи не піде шукати ту, що заблукала?12 Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?12 Як ви гадаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати тої, що заблукала?12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.13 І коли поталанить знайти її, то правду вам кажу, він радіє нею більше аніж дев‘яносто дев‘ятьма, котрі не заблукали.13 І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали.13 І коли станеться, що знайде її, щиру правду кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев'яносто дев'ятьма, що не заблукали.13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.14 Ось так, немає волі Батька вашого Небесного, щоб загинув один з малих оцих.14 Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.14 Так само нема і в Батька вашого Небесного бажання, щоб загинув один із тих малих.14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.
15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.15 А якщо згрішить супроти тебе брат твій, піди і викрий його поміж тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.15 А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.15 Коли згрішить твій брат проти тебе, піди й дорікни йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата;15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.16 А якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всіляке слово.16 Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків.16 а коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб не покине двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово;16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.
17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!17 А якщо не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, то нехай буде він тобі, мов поганин і митник.17 І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.17 коли не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, хай буде тобі як поганин і митар.17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.
18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.18 Правду кажу вам: Що ви зв‘яжете на землі, те буде зв‘язане на небі; і що розв‘яжете на землі, те буде розв‘язане на небі.18 Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.18 Щиру правду кажу вам: усе те, що зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі; і все те, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!19 Правду також кажу вам, що коли двоє із вас погодяться на землі просити про всіляку справу, то, чого б не попросили, буде їм від Батька Мого Небесного.19 Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;19 Знову щиру правду кажу вам: коли двоє з вас дійдуть згоди просити про будь-яку річ, яку лиш просять, буде їм дано від мого Батька Небесного.19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.20 Бо, де двоє чи троє зібрані в ім‘я Моє, там Я серед них.20 бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.”20 Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них.20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?21 Тоді Петро наблизився до Нього і сказав: Господе! Скільки разів прощати братові моєму, що згрішив супроти мене? Чи до семи разів?21 Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?”21 Тоді, приступивши до Нього, Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів?21 Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!22 Ісус каже йому: Не мовлю тобі: до семи, але до сімдесяти разів по сім.22 Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім.”22 Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім.22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.23 Тому-то Царство Небесне схоже на царя, котрий зажадав порахуватися зі служниками своїми.23 “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.23 Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, що хотів розрахуватися зі своїми рабами.23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.24 Коли розпочав він зводити рахунки, привели до нього (чоловіка), що заборгував йому десять тисяч талантів;24 Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів.24 Як заходився він розраховуватися, привели йому одного боржника на десять тисяч талантів.24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.25 А оскільки він не мав чим заплатити, то володар його наказав продати його і дружину його, і діток, і все, що він мав, і заплатити.25 А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати.25 А що той не мав чим віддати, пан наказав його продати, і жінку, і дітей, і все, що має, і віддати.25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!26 Тоді служник той упав і, кланяючись йому, казав: Володарю! Потерпи на мені, я все тобі поверну.26 Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну.26 Тоді раб, упавши, кланявся йому й казав: Потерпи ще мені і все тобі віддам.26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.27 Володар змилосердився над служником отим, відпустив його і борг йому простив.27 І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.27 Змилосердившись, пан того раба простив йому і відпустив борг.27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!28 А служник той, коли вийшов, знайшов одного з товаришів своїх, котрий був винний йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив його і казав: Віддай мені те, що винен.28 Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.28 Вийшовши, той раб зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, кажучи: Віддай те, що винен.28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!29 Тоді товариш його упав до ніг його, благав його і говорив: Потерпи на мені, і все віддам тобі.29 Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну.29 Той, другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі.29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.30 Але той не захотів, а пішов і вкинув його до в‘язниці, аж доки не віддасть боргу.30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.30 Він же не схотів, а вкинув його до в'язниці, доки не віддасть борг.30 Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.31 Товариші його, які бачили те, що відбувається, дуже зажурилися і прийшли й розповіли володареві своєму про все, що було.31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне.31 Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все сподіяне.31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.32 Тоді володар його кличе його і каже: Лихий слуго! Увесь борг той я простив тобі, тому що ти ублагав мене;32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав.32 Тоді його пан покликав його й каже йому: Лукавий рабе, увесь той борг відпустив я тобі, бо ти ублагав мене.32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?33 Чи не варто було тобі помилувати приятеля твого, як ото я помилував тебе?33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?33 Чи не годилося і тобі змилосердитися над твоїм співрабом, як я змилосердився над тобою?33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.34 Володар розгнівався і віддав його катам, аж доки не поверне йому всього боргу.34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу.34 Розгнівавши, його пан передав його катам, доки не віддасть усього боргу.34 І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.35 Отак і Батько Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожний з вас від серця Свого братові своєму гріхів його.35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”35 Так і мій Батько Небесний чинитиме з вами, якщо не пробачите в серцях ваших кожний братові своєму [його провини].35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.