1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська. | 1 Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, вони прийшли до Солуні, де була юдейська синагога. | 1 Перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. | 1 Пройшовши Амфиполь та Аполонію, прийшли до Солуня, де була юдейська синагога. | 1 Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська. |
2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання, | 2 Павло, за своїм звичаєм, зайшов до них і три суботи говорив з ними із Писань. | 2 За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи про Писання, | 2 За звичаєм, Павло ввійшов до них і через три суботи змагався з ними з Писання, | 2 По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, |
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую. | 3 Відкриваючи і доводячи їм, що Христові належало постраждати і воскреснути із мертвих, і що Цей Христос є Ісус, Котрого я проповідую вам. | 3 вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, - той Ісус, якого я вам звіщаю. | 3 пояснюючи й доводячи, що Христос мусив потерпіти і воскреснути з мертвих і що той Ісус, якого я вам проповідую, є Христос. | 3 виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус, котрого я звіщаю вам. |
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок. | 4 І деякі з них увірували і приєдналися до Павла і Сили, як із греків, що шанували Бога, вельми багато, а також із шляхетних жінок чимало. | 4 І деякі з них дали себе переконати і пристали до Павла та Сили, - а й велике число богобоязливих греків і жінок знатних чимало. | 4 І деякі з них повірили і пристали до Павла та Сили, дуже багато з побожних греків і чимало шляхетних жінок. | 4 І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало. |
5 А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх. | 5 Але заздрісні юдеї, що не увірували, назбирали з майдану якихось негідних людей, збили докупи натовп і підбурювали місто, а тоді, ставши перед оселею Ясона, вимагали вивести їх до народу. | 5 Але заздрісні юдеї назбирали з майдану якихось негідників, збили докупи натовп і заходилися підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. | 5 Юдеї позаздрили і, зібравши з площ якихось негідних людей, учинили заколот, бунтували в місті. Прийшовши до хати Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу, | 5 Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ. |
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили! | 6 А коли не знайшли їх, то потягнули Ясона і деяких братів до міських старшин і кричали, що ці підбурювали цілий світ і прийшли й сюди, | 6 А не знайшовши їх, поволокли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи: «Ось вони - ті, що підбурили ввесь світ і прийшли аж сюди. | 6 а не знайшовши їх, потягли Ясона та декого з братів до начальників міста, кричучи: Ті, які збурили світ і сюди прийшли, | 6 Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили; |
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус... | 7 А Ясон прийняв їх, і всі вони вчиняють супроти наказів кесаря, вшановуючи іншого царя, Ісуса. | 7 Ясон прийняв їх до себе. Усі вони йдуть проти кесаревих наказів, говорячи, що є інший цар - Ісус.» | 7 їх прийняв Ясон, і всі вони діють усупереч наказам кесаря, кажучи, що є інший цар - Ісус. | 7 Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус. |
8 І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це. | 8 І зворохобили народ та старшин міста, котрі все це слухали. | 8 Так збунтували народ та начальників, які це слухали. | 8 Підбурили юрбу і начальників міста, що це слухали, | 8 Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се. |
9 Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили. | 9 Але ці, одержавши свідчення від Ясона та інших, відпустили їх. | 9 Взявши ж від Ясона й інших запоруку, вони їх відпустили. | 9 і, взявши поруку від Ясона та інших, відпустили їх. | 9 І взявши поруку у Ясона і в инших, відпустили їх. |
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. | 10 А брати негайно вночі відправили Павла і Силу до Верії, де вони, щойно прийшовши, зайшли до синагоги юдейської. | 10 Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, а ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. | 10 Брати негайно відіслали вночі Павла та Силу до Вереї: прибувши, вони пішли до юдейської синагоги. | 10 Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу. |
11 Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є. | 11 Тутешні були шляхетніші за солунян; вони прийняли Слово із усією приязню, щоденно досліджуючи Писання, чи так воно є. | 11 Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є. | 11 Ці були шляхетніші від тих, що в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є. | 11 Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. |
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів. | 12 І багато з них увірували, і з грецьких шляхетних жінок, а також чоловіків чимало. | 12 Багато ж із них увірували, - і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало. | 12 Тож багато хто з них повірив, немало і з грецьких шляхетних жінок та чоловіків. | 12 Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало. |
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ. | 13 Та коли солунські юдеї дізналися, що у Верії проповідувалося Павлом Слово Боже, то прийшли туди підбурювати і бунтувати народ. | 13 Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати і бунтувати народ. | 13 А як довідалися ті юдеї, що з Солуня, що й у Вереї Павло проповідує Боже слово, прибули і там підбурювали та бунтували людей. | 13 Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ. |
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позосталися там. | 14 Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб до моря йшов; а Сила й Тимофій залишилися там. | 14 Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов аж до моря, а Сила й Тимотей зостались там. | 14 Тоді негайно брати Павла відіслали, щоб ішов аж до моря; лишилися тут Сила й Тимофій. | 14 Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов нїби над море, а Сила та Тимотей зостались. |
15 А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули. | 15 Супровідники Павлові проводжали його до Атен і повернулися, діставши наказа Силі й Тимофію, щоб вони якомога скорше прийшли до нього. | 15 Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше. | 15 Ті, що супроводжували Павла, провели його до Атен і, одержавши наказ для Сили й Тимофія, щоб якомога швидше прийшли до нього, відбули. | 15 Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сили та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли. |
16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів. | 16 Наджидаючи їх в Атенах, Павло виповнився Духом, забачивши це місто, повнісіньке ідолів. | 16 Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому. | 16 Як очікував їх Павло в Атенах, дратувався в ньому його дух, бачачи, що місто переповнене ідолами. | 16 Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству. |
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними. | 17 І розмовляв він у синагозі з юдеями і з тими, що шанували Бога, і щоденно на майдані з тими городянами, що йому зустрічалися. | 17 Він, отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з кимбудь. | 17 Він дискутував у синагозі з юдеями, і з побожними, і щодня на ринках із тими, що траплялися. | 17 Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся. |
18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення. | 18 А дехто з епікурейських філософів і стоїків сперечалися з ним, одні казали: Що хоче сказати цей марнословець? А інші: Здається, він проповідує про чужих богів, тому що він благовістив їм Ісуса і воскресіння. | 18 Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння. | 18 Деякі ж з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним, одні казали: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих бісів. Бо благовістив [їм] про Ісуса і воскресіння. | 18 Деякі ж з философів Епикуреїв та Стоіків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє. |
19 І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти? | 19 І схопили його, привели до ареопагу і казали: Чи можемо ми знати, що це за новітнє вчення, яке ти проповідуєш? | 19 Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? | 19 Узявши його, повели на Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш? | 19 І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш? |
20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має? | 20 Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші; тому хочемо знати, що це таке? | 20 Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.» | 20 Бо вкладаєш щось чуже до наших вух; отже, хочемо знати, що це має бути. | 20 Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути. |
21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати. | 21 Атеняни і всі чужинці, які мешкали в них, нічим іншим охочіше не займалися, як говорити про щось, або слухати щось нечуване. | 21 Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин. | 21 Усі атенці та захожі чужинці нічим іншим не займалися, хіба щоб говорити або слухати щось нове. | 21 Усї бо Атиняне і захожі чужоземцї нї про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. |
22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні. | 22 Павло зупинився серед ареопагу і сказав: Мужі атенські! З усього бачу я, що ви дуже побожні; | 22 Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. | 22 А Павло, ставши серед Ареопагу, сказав: Мужі атенські, з усього бачу, що ви дуже побожні. | 22 Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. |
23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам. | 23 Бо коли проходив і оглядав святині ваші, я знайшов жертовника, на котрому написано: Невідомому Богові. Якраз Оцього, Котрого ви, не відаючи, вшановуєте, я проповідую вам; | 23 Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. | 23 Бо переходячи й оглядаючи ваші святощі, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові. Отже, того, кого не знаючи побожно шануєте, я вам проповідую. | 23 Бо, ходячи та дивлячись на божницї ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. |
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, | 24 Бог, Котрий витворив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе, | 24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, | 24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, не живе в рукотворних храмах | 24 Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує, |
25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. | 25 І не вимагає служіння рук людських, як той, що має якусь потребу, бо Сам дає всім життя і дихання, і все; | 25 ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. | 25 і не приймає служіння людських рук, не потребує нічого, бо сам дає всім життя, і дихання, і все. | 25 нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; |
26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, | 26 Від однієї крови Він утворив увесь рід людський для того, щоб він жив на всій землі, ухваливши передбачувані часи і межі їхнього поселення, | 26 Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, | 26 Створив же він з одного ввесь людський рід, щоб жив по всій поверхні землі, визначивши наперед обумовлені пори та межі їхнього замешкання, | 26 і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, |
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. | 27 Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він якраз недалеко від кожного з нас. | 27 щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, -хоч він від кожного з нас недалеко. | 27 щоб шукали Бога; може, шукатимуть його і знайдуть, бо недалеко він від кожного з нас. | 27 щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. |
28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його! | 28 Бо ми Ним живемо і рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Ми Його і рід. | 28 У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду. | 28 У ньому бо ми живемо і рухаємося і є, як і деякі з ваших поетів казали: Бо і ми з його роду. | 28 Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. |
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки. | 29 Отож, ми, оскільки є родом Божим, не мусимо думати, що Божество схоже на золото чи на срібло, або ж камінь, що дістав образ як витвір мистецький чи людської вигадки. | 29 Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки. | 29 Отже, бувши з Божого роду, ми не повинні вважати, що божество подібне до золота, або срібла, або каміння - мистецького твору та вигадок людини. | 29 Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. |
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, | 30 Отож, відкинувши часи незнання, Бог нині наказує усім людям повсюди покаятися; | 30 Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, | 30 Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь покаятися, | 30 От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись; |
31 бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши. | 31 Бо Він призначив день, котрого буде справедливо судити всю землю, засобом призначеного Ним Мужа, показавши свідчення усім, коли воскресив Його з мертвих. | 31 бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.» | 31 бо визначив день, коли має судити цілий світ по справедливості через мужа, якого настановив, віру подаючи всім, воскресивши його з мертвих. | 31 бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих. |
32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом... | 32 Зачувши про воскресіння мертвих, одні почали насміхатися, а ще інші казали: Про це вислухаємо тебе іншим часом; | 32 (Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.» | 32 Почувши ж про воскресіння з мертвих, одні глузували, а інші казали: Про це послухаємо тебе іншого разу. | 32 Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се. |
33 Так вийшов Павло з-поміж них. | 33 Тож Павло вийшов з-поміж них. | 33 Тож Павло вийшов з-посеред них. | 33 Так Павло вийшов з-поміж них. | 33 І так Павел пійшов з посеред них. |
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними. | 34 Але деякі мужі пристали до нього й увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка, на ім‘я Дамара, а також інші з ними. | 34 Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім'я Дамаріса, й інші з ними. | 34 А деякі мужі, приставши до нього, увірували, серед них був і Діонисій Ареопагіт, і жінка, на ім'я Дамар, та інші з ними. | 34 Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними. |