1 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. | 1 По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, брата його, і вивів їх на гору високу одних, | 1 По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору | 1 Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх окремо на високу гору. | 1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме, |
2 І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. | 2 І перевтілився перед ними, і засяяло Його обличчя, мов сонце, а одежа Його зробилася білою, мов світло. | 2 і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. | 2 І переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, мов сонце, одяг став білий, мов світло. | 2 й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло. |
3 І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. | 3 І ось, з‘явилися їм Мойсей та Ілля, що розмовляли з Ним. | 3 І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. | 3 І ось з'явилися Мойсей та Ілля, що говорили з Ним. | 3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. |
4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. | 4 При цьому Петро сказав Ісусові: Господе! Добре нам тут бути; якщо бажаєш, спорудимо тут три курені: Тобі одного, і Мойсеєві одного, і одного Іллі. | 4 Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” | 4 Озвавшись, Петро сказав Ісусові: Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, напну тут три намети: одне тобі, одне Мойсейові і одне Іллі. | 4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. |
5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! | 5 І коли він ще говорив, аж ось, хмара ясна обгорнула їх і ось, голос із хмари заговорив: Це – Син Мій улюблений, у Котрому Моя добра воля; Його слухайте! | 5 Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” | 5 Поки Він говорив, ясна хмара затінила їх, і з хмари пролунав голос: Цей мій улюблений Син, якого Я вподобав; Його слухайте. | 5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. |
6 А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... | 6 І коли учні почули, то попадали ницьма і вельми злякалися. | 6 Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. | 6 Почувши це, учні попадали долілиць і дуже злякалися. | 6 Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми. |
7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! | 7 Але Ісус наблизився, торкнувся до них і сказав: Підведіться і не бійтеся. | 7 Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” | 7 Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: Устаньте й не бійтеся. | 7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь. |
8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. | 8 Коли вони звели очі свої, то нікого не побачили, окрім одного Ісуса. | 8 Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. | 8 Підвівши свої очі, учні не не побачили нікого, крім самого Ісуса. | 8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса. |
9 А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. | 9 І коли спускалися вони з гори, Ісус заборонив їм, кажучи: Нікому не оповідайте про це видіння, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих. | 9 Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.” | 9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, кажучи: Нікому не розповідайте про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | 9 І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих. |
10 І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? | 10 І запитали Його учні: А чому книжники запевняють, що Іллі належить прийти передніше? | 10 Учні його тоді спитали його: “Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?” | 10 І запитали Його учні, кажучи: Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля? | 10 І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? |
11 А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. | 11 Ісус сказав їм у відповідь: Авжеж, Ілля має прийти заздалегідь і влаштувати все; | 11 Він відповів їм: “Ілля прийде й усе приведе доладу. | 11 Ісус відповів їм і сказав: Ілля прийде і все приготує. | 11 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе. |
12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них. | 12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а вчинили з ним, як бажали; так і Син Людський постраждає від них. | 12 Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати.” | 12 Проте кажу вам, що Ілля вже прийшов, та його не впізнали, але зробили з ним те, що хотіли. Так і Син Людський має від них постраждати. | 12 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них. |
13 Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. | 13 Тоді учні зрозуміли, що Він казав їм про Івана Хрестителя. | 13 І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. | 13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Івана Хрестителя. | 13 Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя. |
14 І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, | 14 Коли вони прийшли до народу, то наблизився до Нього чоловік, упав на коліна перед Ним, | 14 Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, | 14 Коли прийшли до юрби, приступив до Нього один чоловік і, припавши Йому до ніг, | 14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: |
15 і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. | 15 І сказав: Господе! Помилуй сина мого; він у новомісяччя [біснується[ і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь, і часто у воду. | 15 каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. | 15 каже: Господи, помилуй мого сина, бо він сновида і тяжко терпить: часто кидається у вогонь, часто й у воду. | 15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. |
16 Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його. | 16 Я приводив його до учнів Твоїх, і вони не могли уздоровити його. | 16 Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” | 16 Я привів був його до твоїх учнів, та вони не змогли його вилікувати. | 16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його. |
17 А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його! | 17 А Ісус, відповідаючи, сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене сюди. | 17 “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” | 17 Ісус сказав у відповідь: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть мені його сюди. | 17 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди. |
18 Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! | 18 І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і юнак уздоровився тієї ж миті. | 18 Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. | 18 І погрозив йому Ісус, і біс вийшов з нього. Юнак видужав тієї ж миті. | 18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. |
19 Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? | 19 Тоді учні наблизилися до Ісуса наодинці і сказали: А чому ми не змогли вигнати його? | 19 Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” | 19 Тоді учні, приступивши до Ісуса, що був на самоті, сказали: Чому ми не змогли його вигнати? | 19 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його? |
20 А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! | 20 А Ісус сказав їм: Через віру вашу малу; бо істину кажу вам: Якщо ви будете мати віру, як гірчичне зерня завбільшки, і скажете горі оцій: Перейди звідси туди, і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого. | 20 Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. | 20 Він сказав їм: Через ваше маловірство. Щиру правду кажу вам: коли маєте віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: Перейди звідси туди - і вона перейде; і ніщо не буде для вас неможливим. | 20 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам. |
21 Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом. | 21 А цей рід демонів виганяється лише молитвою і постом. | 21 А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” | 21 [Цей же рід не виходить інакше - тільки молитвою і постом.] | 21 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом. |
22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, | 22 А коли вони були в Галілеї, Ісус сказав їм: Син Людський зраджений буде і потрапить до рук людських. | 22 Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, | 22 Коли були вони в Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий у руки людям, | 22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; |
23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились... | 23 І заб‘ють Його, і третього дня воскресне. І вони дуже засумували. | 23 і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились. | 23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І вони дуже засмутилися. | 23 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми. |
24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? | 24 А коли вони прийшли до Капернауму, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: А вчитель ваш чи не дасть дідрахми? | 24 Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” | 24 Коли вони прийшли до Капернаума, наблизилися збирачі дидрахм до Петра і спитали: А ваш Учитель заплатить дідрахми? | 24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? |
25 Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? | 25 Він сказав: Так. І коли зайшов він до оселі, то Ісус попередив його, сказавши: Як тобі видається, Симоне? Царі землі з кого беруть мито чи податки? Чи із синів своїх чи із сторонніх? | 25 “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” | 25 Каже: Так. А коли увійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: Як тобі здається, Симоне? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Зі своїх синів чи з чужих? | 25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих? |
26 А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! | 26 Петро відказав Йому: Із сторонніх. Ісус сказав йому: Отож, сини вільні; | 26 А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. | 26 Коли відповів: Із чужих, то Ісус сказав йому: Отож, сини вільні. | 26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні. |
27 Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе... | 27 Але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу рибину, котра попадеться, візьми; і коли розтулиш у неї рота, знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе. | 27 Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” | 27 Але, щоб ми не спокусили їх, піди до моря, закинь вудку, візьми рибину, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир: візьми його й дай їм за Мене і за себе. | 27 Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе. |