1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.1 Дійшов він до Дервії та Лістри. І ось, там був один учень, на ім‘я Тимофій, котрого мати була юдейка навернена, а батько був грек,1 І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.1 Прийшов же він до Дервії і Лістри. І ось був тут якийсь учень на ім'я Тимотей, син жінки, наверненої юдейки, а батька грека.1 Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2 Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.2 І про котрого свідчили брати, що були в Лістрі та Іконії.2 Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.2 Добре свідчили про нього ті брати, що були в Лістрі та в Іконії.2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3 Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.3 Його зажадав Павло взяти з собою; і, взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був греком.3 Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, і, взявши, обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був греком.3 Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
4 Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.4 А коли проходили містами, вони передавали вірним дотримуватися приписів, настанов Апостолів та пресвітерів у Єрусалимі.4 Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.4 Коли переходили міста, передавали їм зберігати постанови, які видали в Єрусалимі апостоли і старші.4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.5 І церкви утверджувалися у вірі і щоденно зростали (поповнювалися людьми).5 Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.5 Церкви ж зміцнювалися на вірі й зростали числом щодня.5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.6 Прийшовши через Фрігію і Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати Слово в Азії.6 Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.6 Пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм провіщати слово в Азії;6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7 Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.7 А коли дійшли до Мизії, хотіли йти до Віфинії, але Дух Ісусів не допустив їх.7 Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,7 дійшовши ж до Мисії, намагалися піти до Витинії, та їм не дозволив Дух Ісусів.7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8 Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.8 Коли ж проминули Мизію, зайшли вони до Троади.8 і, пройшовши Місію, прибули до Троади.8 Перейшовши Мисію, прибули до Троади.8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!9 І було вночі видіння Павлові: постав перед ним один муж македонянин, просячи його і кажучи: Прийди в Македонію і допоможи нам.9 Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»9 І вночі з'явилося видіння Павлові. Якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, кажучи: Прийди до Македонії, допоможи нам.9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.10 Після цього видіння ми відразу ухвалили рушати в Македонію, вважаючи, що нас закликав Господь благовістити там.10 Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.10 Як побачив він те видіння, враз постарались ми піти до Македонії, збагнувши, що Бог покликав нас благовістити їм.10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11 Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,11 Отож, відпливши з Троади, ми рушили на Самотракію, а другого дня до Неаполя,11 Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,11 Відпливши з Троади, прибули ми до Самотракії, а другого дня до Неаполя,11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12 звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.12 А вже звідти на Филипи: це перше місто у тій частині Македонії, колонія; в цьому місті ми пробули кілька днів.12 звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.12 звідти і до Филип, що є місто-колонія, перша частина Македонії. В тім місті перебували ми кілька днів.12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.13 А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, був молитовний дім, і, присівши, розмовляли із жінками, які там зібралися.13 Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.13 А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм, було молитовне місце, і, посідавши, говорили до жінок, що зібралися.13 А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
14 Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.14 І одна жінка з міста Тіятира, на ім‘я Лідія, що торгувала багряницею і шанувала Бога, слухала також; і Господь відкрив її серцю зважати на те, що оповідав Павло.14 А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.14 І слухала одна жінка, на ім'я Лідія, продавець кармазину з міста Тіятира, що шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, щоб сприймати те, що казав Павло.14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.15 А коли хрестилася вона і домашні її, то просила нас, кажучи: Якщо визнали ви, що вірна я Господові, то зайдіть до оселі моєї і живіть у мене. І переконала нас.15 Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.15 Як охрестилася вона та її дім, то благала, кажучи: Якщо ви вважали мене за вірну Господеві, то прийдіть до моєї оселі й живіть! І змусила нас.15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.16 Сталося, що коли ми йшли до молитовного дому, то зустрілася нам одна служниця, що мала віщунського духа, яка ворожінням приносила своїм хазяям значний прибуток.16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.16 І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас якась рабиня, що мала дух віщуна, яка, віщуючи, давала великий прибуток своїм господарям.16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17 Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!17 Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, проказуючи: Оці люди – служники Бога Всевишнього, котрі сповіщають вам шлях порятунку.17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»17 Вона йшла слідом за Павлом та за нами і кричала, кажучи: Ці люди - це раби Бога Всевишнього, які провіщають вам шлях спасіння.17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.18 Таке вона вчиняла багато днів. Павло обурився, обернувся і сказав духові: Йменням Ісуса Христа наказую тобі вийти з неї; І дух вийшов тієї ж миті.18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.18 Вона робила це багато днів. Надокучило ж [це] Павлові, і, обернувшись, він сказав духові: Наказую тобі ім'ям Ісуса Христа - вийди з неї. І вийшов тієї години.18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.19 Тоді господарі її, дізнавшися, що вже щезла надія прибутку їхнього, схопили Савла і Силу й потягнули на майдан до старшин.19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.19 Її пани, побачивши, що пропала надія їхнього заробітку, взявши Павла та Силу, притягли на ринок до князів,19 Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20 Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,20 І коли привели їх до воєвод, то сказали: Оці люди, юдеї, чинять заколот у нашому місті.20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.20 і, повівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.21 І проповідують звичаї, котрі нам, римлянам, не варто ні приймати, ані виконувати.21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати ані виконувати.21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.22 Народ також повстав супроти них; а воєводи, зірвавши з них одежу, наказали бити їх палицями.22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;22 І збіглася юрба проти них, і воєводи, роздерши їхній одяг, наказали бити їх палицями.22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.23 І, завдавши їм багато ударів, кинули до в‘язниці, і наказали сторожеві пильно стерегти їх;23 завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.23 І завдавши їм багато ран, кинули до в'язниці, наказавши в'язничному сторожеві пильно їх стерегти.23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24 Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.24 Одержавши такого наказа, він замкнув їх у внутрішній в‘язниці і ноги їхні забив у колоду.24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.24 Він, діставши такий наказ, кинув їх до внутрішньої в'язниці і забив їхні ноги в колоди.24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.25 Близько півночі Павло і Сила молилися і співали Богові; а в‘язні слухали їх.25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.25 Опівночі Павло й Сила, молячись, прославляли Бога, а в'язні слухали їх.25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...26 Аж раптом стався великий землетрус, так що захиталися підвалини в‘язниці; відразу відчинилися всі двері, і в усіх послабшали пута.26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися.26 Раптом стався великий землетрус, аж порушилась основа в'язниці, відчинилися враз усі двері, і з усіх кайдани поспадали.26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.27 А тюремний наглядач прокинувся і, побачивши, що двері в‘язниці відчинені, витягнув меча і хотів умертвити себе, гадаючи, що в‘язні повтікали.27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали.27 А коли прокинувся сторож темниці й побачив, що двері в'язниці відчинено, витяг меча й хотів себе вбити, думаючи, що в'язні повтікали.27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!28 Але Павло повідав дужим голосом, кажучи: Не завдай собі жодного лиха, бо ми всі тут.28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»28 Павло ж закричав гучним голосом, кажучи: Не роби собі ніякого зла, бо всі ми ось тут.28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29 Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.29 Він зажадав світла, забіг до в‘язниці і з трепетом припав до Павла і Сили.29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;29 Попросивши світла, той ускочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?30 І, вивівши їх геть, сказав: Володарі мої! Що мені вчинити, аби врятуватися?30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»30 і, вивівши їх геть, спитав: Добродії, що мені треба робити, аби спастися?30 а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.31 А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса Христа і врятуєшся ти і дім твій.31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»31 Вони відказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа і] спасешся ти і твій дім.31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.32 І проповідували слово Господнє йому і всім, що були в домі його.32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.32 І говорили йому Господнє слово і всім, що в його оселі.32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.33 І, взявши їх тієї ж години вночі, він обмив їхні рани, і негайно хрестився сам і всі домашні його;33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.33 І, забравши їх тієї години ночі, обмив їм рани, і тут же охрестився сам і вся його родина.33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.34 А тоді привів їх у дім свій, запропонував накрити стіл і вельми радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.34 А ввівши їх до оселі, поставив частування і радів з усім домом своїм, що ввірував у Бога.34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!35 А коли настав день, воєводи послали міських служників сказати: Звільни тих людей.35 Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»35 Коли настав день, послали воєводи паличників, кажучи: Відпусти тих людей.35 Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!36 Тюремний наглядач повідомив про це Павлові: Воєводи прислали звільнити вас; отож, виходьте зараз і йдіть з миром.36 Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»36 А темничний сторож переказав ці слова Павлові, що послали воєводи, аби вас відпустити. Тож вийдіть тепер та йдіть з миром.36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!37 Але Павло сказав до них: Нас, римських громадян, без суду прилюдно били і кинули до в‘язниці, а тепер потайки звільняють? Ні, нехай прийдуть і самі виведуть нас.37 Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»37 А Павло відказав їм: Прилюдно побивши нас, римлян, незасуджених людей посадили до в'язниці, а тепер таємно нас виводять? Ні ж бо, хай самі прийдуть та й виведуть нас.37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38 Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.38 Міські служники переказали ці слова воєводам, і ті злякалися, почувши, що це римські громадяни,38 Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались38 Паличники сповістили воєводам ці слова. Ті налякалися, почувши, що вони римляни,38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.39 І, прийшовши, вибачилися перед ними, а коли вивели, то попросили залишити місто.39 і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.39 прийшли й ублагали їх, а вивівши, благали, щоб пішли з міста.39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.40 А вони, як вийшли з тюрми, прийшли до Лідії, і, побачивши братів, навчали їх, і відійшли.40 Вони, вийшовши з в'язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли.40 Як вийшли з в'язниці, прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх] та й пішли.40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.