1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:1 Тоді приходять до Ісуса єрусалимські книжники і фарисеї, і кажуть: 1 Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: 1 Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть: 1 Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.2 Нащо учні Твої нехтують настановами старших? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.2 “Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”2 Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?3 А Він сказав їм у відповідь: Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв ваших?3 А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.4 Адже Бог заповідав: Шануй батька і матір; і той, що проклинає батька чи матір, смертю нехай помре.4 Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.4 Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,5 А ви запевняєте: Якщо хтось скаже батькові чи матері: Дар [Богові є те], чим я міг би допомогти вам,5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! –5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.6 Той в жодному разі не шанує батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.6 той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.6 тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:7 Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 7 О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: 7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8 Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!8 Наближаються до Мене ці люди устами своїми і шанують Мене язиком; а серце їхнє задалеко від Мене;8 Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...9 Але марно шанують Мене, коли навчають наук, – заповідей людських.9 Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”9 даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.9 Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!10 І Він покликав народ, і сказав їм: Слухайте і розумійте!10 І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!10 Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте: 10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.11 Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину.11 Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?12 Тоді учні Його наблизилися і сказали Йому: Чи відаєш Ти, що фарисеї почули слово це і спокусилися?12 Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”12 Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?12 Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.13 А Він сказав у відповідь: Усіляка рослина, котру не Батько Мій Небесний посадив, викоріниться.13 Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.13 Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...14 Залишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями.14 Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”14 Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.15 А Петро відповідав і сказав Йому: Поясни нам притчу оцю.15 Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?16 Ісус сказав: Невже навіть ви ще не розумієте?16 Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?16 Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?17 Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить у вуста, проходить у черево і викидається геть?17 Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?17 Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.18 А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.18 А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;18 А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.19 Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова: 19 із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.19 Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!20 Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”20 Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.21 І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.21 Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!22 І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.22 Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”22 Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!23 Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.23 Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”23 Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...24 А Він сказав їм у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.24 А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”24 Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!25 А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені!25 Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”25 Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...26 А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам.26 Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”26 А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.27 Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.27 А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.28 Тоді Ісус відповів їй і сказав: О, жінко! Велика віра твоя; нехай же буде тобі за бажанням твоїм. І уздоровилася донька її тієї ж миті.28 Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.28 Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.28 Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.29 Звідси Ісус знову рушив до моря Галілейського, відтак зійшов на гору і присів там.29 Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.29 І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.30 І наблизилася до Нього безліч народу, і серед них багато кульгавих, сліпих і німих, калік й інших чимало, і штовхали їх до ніг Ісусових; і він уздоровлював їх;30 Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.30 Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!31 Аж так, що народ дивувався, як бачив німих, що заговорили, калік – здоровими, кульгавих, що вже не мали цієї вади, і сліпих, що були вже зрячими; і прославляв Бога Ізраїлевого.31 І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.31 І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.32 А Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: Шкода Мені народу, що вже три дні біля Мене, і нічогісінько не їсть. А відпустити їх голодними не хочу, щоб не охляли в дорозі.32 Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”32 Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?33 І сказали Йому учні Його: Звідки ж нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати стільки народу?33 Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”33 Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.34 І сказав їм Ісус: Скільки у вас хлібів? А вони сказали: Сім, і декілька рибок.34 Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.”34 А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 І Він ізвелів на землі посідати народові.35 Тоді звелів народові прилягти на землю.35 Тоді він звелів людям сісти на землю,35 Звелівши юрбі розлягатися на землі,35 І звелїв народові посїдати на землї.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.36 Тоді взяв сім хлібів і рибу, подякував Богові, поламав і дав учням Своїм, а учні – народові.36 взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.36 Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.36 І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...37 І їли всі, і наситилися; і набрали сім повних кошів кусків, що залишилися;37 Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.37 Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, окрім жінок та дітей.38 Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.39 І коли відпустив народ, Він зайшов до човна, і приплив до Магдалинського краю.39 І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.