1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.1 В Іконії вони зайшли разом до юдейської синагоги і говорили так, що увірувала велика кількість юдеїв та греків.1 В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків.1 Сталося таке в Іконії, що разом увійшли вони до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже велике число юдеїв та греків.1 Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
2 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.2 А невіруючі юдеї підбурили і роздратували супроти братів серця поганів.2 Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів.2 Ті ж юдеї, що не повірили, підбурювали і ятрили душі поган проти братів.2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.
3 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.3 А втім, вони пробули тут досить часу, сміливо благовістячи про Господа, Котрий на ознаку благодаті Своєї, творив руками їхніми знамення і дива.3 Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.3 Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, який засвідчував слово своєї ласки, роблячи знамення й чуда через їх руки.3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.4 А тим часом народ у місті розділився, і одні були на боці юдеїв, а інші на боці Апостолів.4 І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів.4 Розділилися люди у місті: одні були з юдеями, інші - з апостолами.4 Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,5 А коли погани і юдеї зі своїми старшинами заповзялися посоромити їх і побити камінням,5 Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати,5 Коли погани та юдеї із своїми провідниками зчинили заколот, щоб їх зневажити і побити камінням,5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,6 Вони дізналися про те і подалися до лікаонських міст, до Лістри та Дервії, а також до околиць їхніх.6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,6 вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст, - у Лістру і Дервію та в околиці,6 вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
7 і Євангелію там звіщали.7 І там благовістили.7 і там звіщали Євангелію.7 і тут благовістили.7 і там благовіствували.
8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.8 У Лістрі один муж, що не володів ногами, сидів – кульгавий ще з лона матері своєї, – і ніколи не ходив.8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.8 У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.8 А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.
9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,9 Він слухав Павла, який говорив, і котрий глянув на нього і побачив, що він має віру для того, аби уздоровитися,9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,9 Слухав він Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для порятунку,9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...10 Сказав дужим голосом: Тобі кажу в ім‘я Господа Ісуса Христа: підведися і стань на ноги твої твердо. І він тієї ж миті скочив на ноги і почав ходити.10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.10 сказав Павло дуже голосно: Встань прямо на ноги. Той підскочив і почав ходити.10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...11 А народ, коли побачив, що вчинив Павло, підніс свій голос, кажучи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас.11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»11 Люди побачили, що зробив Павло, піднесли свій голос, кажучи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі.11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.12 І називали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, тому що він був старшим у слові.12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.12 Називали Варнаву Зевсом, Павла - Гермесом, бо той був провідником у слові.12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.13 А жрець ідола Зевса, що стояв перед їхнім містом, привів до брами волів, а також приніс вінки, бо хотів разом з народом звершити жертвоприношення,13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.13 Жрець Зевса, що перебував перед містом, привів до брами бичків, та вінки, хотів разом з юрбою приносити жертву.13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.
14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи14 Але Апостоли Варнава і Павло почули про це і роздерли свою одежу і, кинувшися поміж народ, голосно казали: 14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: 14 Почувши, апостоли Варнава і Павло, роздерли одяг свій, кинувшись між людей, кричали: 14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.15 Мужі! Що це ви вчиняєте? І ми – схожі на вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих облудних до Бога Живого, Котрий утворив небо і землю, і море, і все, що в них.15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,15 Люди, що ви робите? І ми подібні до вас, люди, що благовістимо вам відвертатися від цих марнот до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них.15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,16 Котрий за минулих поколінь дозволив усім народам ходити своїми шляхами,16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,16 Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі погани ходили своїми дорогами.16 Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.
17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.17 Хоча й не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам із неба дощі і часи врожайні, і виповнюючи поживою і втіхою серця наші.17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»17 Він, проте, не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощі з неба і плідні часи, насичуючи їжею та веселістю ваші серця.17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.18 І, кажучи це, вони заледве переконали народ не приносити їм пожертви, а повертатися кожному додому. А вони самі залишалися там і навчали.18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.18 Говорячи це, ледве заспокоїли людей, щоб утрималися приносити їм жертву.18 І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...19 Із Антіохії та Іконії прийшли деякі юдеї, і коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відступитися од них, кажучи: Вони не повідують анічогісінько істинного, а все обдурюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, маючи його за мертвого.19 Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер,19 Прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбурюючи людей, побили Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер.19 Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.20 А коли учні зібралися біля нього, він підвівся й пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії.20 Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.20 Коли учні оточили його, він устав, увійшов до міста. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,21 Проповідавши Євангелію цьому місту і надбавши чимало учнів, вони знову проходили Лістру, Іконію та Антіохію,21 А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію,21 Благовістуючи тому містові, навчивши багатьох, повернулися до Лістри й Іконії та Антіохії.21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.22 Зміцнюючи душі учнів, вмовляючи бути у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти до Царства Божого.22 підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.22 Зміцнювали душі учнів, благали залишатися у вірі, бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства.22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.23 А коли настановили їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господові, в Котрого увірували.23 Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували.23 Висвятивши їм пресвітерів для всіх Церков, помолившись із постом, передали їх Господеві, в якого повірили.23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;24 Потім, пройшовши через Писидію, прийшли до Памфілії;24 І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію.24 Пройшовши Пісидію, прийшли до Памфилії.24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,25 І, звістивши слово Господнє в Пергії, зайшли до Атталії,25 Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію,25 Казали слово в Пергії, зайшли до Атталії.25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.26 А звідти відпливли до Антіохії, звідки були віддані благодаті Божій на справу, котру й звершили.26 а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.26 Звідти відпливли до Антіохії, де були передані Божій ласці на справу, яку і довершили.26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.27 Коли прибули туди, то зібрали церкву і оповіли про все, що звершив Господь з ними, і як Він відчинив двері віри поганам.27 Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.27 Прийшовши туди і зібравши церкву, розповіли, що Бог зробив з ними, як відкрив поганам двері віри.27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
28 І перебували вони немалий час із учнями.28 І перебували там значний час із учнями.28 І перебули з учнями чимало часу.28 Перебували ж немало часу з учнями.28 Пробували ж там час немалий з учениками.