1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували. | 1 В Іконії вони зайшли разом до юдейської синагоги і говорили так, що увірувала велика кількість юдеїв та греків. | 1 В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків. | 1 Сталося таке в Іконії, що разом увійшли вони до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже велике число юдеїв та греків. | 1 Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. |
2 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів. | 2 А невіруючі юдеї підбурили і роздратували супроти братів серця поганів. | 2 Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів. | 2 Ті ж юдеї, що не повірили, підбурювали і ятрили душі поган проти братів. | 2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів. |
3 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. | 3 А втім, вони пробули тут досить часу, сміливо благовістячи про Господа, Котрий на ознаку благодаті Своєї, творив руками їхніми знамення і дива. | 3 Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками. | 3 Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, який засвідчував слово своєї ласки, роблячи знамення й чуда через їх руки. | 3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх. |
4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. | 4 А тим часом народ у місті розділився, і одні були на боці юдеїв, а інші на боці Апостолів. | 4 І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів. | 4 Розділилися люди у місті: одні були з юдеями, інші - з апостолами. | 4 Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами. |
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, | 5 А коли погани і юдеї зі своїми старшинами заповзялися посоромити їх і побити камінням, | 5 Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати, | 5 Коли погани та юдеї із своїми провідниками зчинили заколот, щоб їх зневажити і побити камінням, | 5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх, |
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, | 6 Вони дізналися про те і подалися до лікаонських міст, до Лістри та Дервії, а також до околиць їхніх. | 6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, | 6 вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст, - у Лістру і Дервію та в околиці, | 6 вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю, |
7 і Євангелію там звіщали. | 7 І там благовістили. | 7 і там звіщали Євангелію. | 7 і тут благовістили. | 7 і там благовіствували. |
8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. | 8 У Лістрі один муж, що не володів ногами, сидів – кульгавий ще з лона матері своєї, – і ніколи не ходив. | 8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. | 8 У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив. | 8 А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив. |
9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, | 9 Він слухав Павла, який говорив, і котрий глянув на нього і побачив, що він має віру для того, аби уздоровитися, | 9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, | 9 Слухав він Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для порятунку, | 9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати, |
10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... | 10 Сказав дужим голосом: Тобі кажу в ім‘я Господа Ісуса Христа: підведися і стань на ноги твої твердо. І він тієї ж миті скочив на ноги і почав ходити. | 10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. | 10 сказав Павло дуже голосно: Встань прямо на ноги. Той підскочив і почав ходити. | 10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. |
11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... | 11 А народ, коли побачив, що вчинив Павло, підніс свій голос, кажучи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас. | 11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» | 11 Люди побачили, що зробив Павло, піднесли свій голос, кажучи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі. | 11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас. |
12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. | 12 І називали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, тому що він був старшим у слові. | 12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. | 12 Називали Варнаву Зевсом, Павла - Гермесом, бо той був провідником у слові. | 12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова. |
13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. | 13 А жрець ідола Зевса, що стояв перед їхнім містом, привів до брами волів, а також приніс вінки, бо хотів разом з народом звершити жертвоприношення, | 13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. | 13 Жрець Зевса, що перебував перед містом, привів до брами бичків, та вінки, хотів разом з юрбою приносити жертву. | 13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом. |
14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи | 14 Але Апостоли Варнава і Павло почули про це і роздерли свою одежу і, кинувшися поміж народ, голосно казали: | 14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: | 14 Почувши, апостоли Варнава і Павло, роздерли одяг свій, кинувшись між людей, кричали: | 14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, |
15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. | 15 Мужі! Що це ви вчиняєте? І ми – схожі на вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих облудних до Бога Живого, Котрий утворив небо і землю, і море, і все, що в них. | 15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, | 15 Люди, що ви робите? І ми подібні до вас, люди, що благовістимо вам відвертатися від цих марнот до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них. | 15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. |
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, | 16 Котрий за минулих поколінь дозволив усім народам ходити своїми шляхами, | 16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, | 16 Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі погани ходили своїми дорогами. | 16 Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх. |
17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. | 17 Хоча й не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам із неба дощі і часи врожайні, і виповнюючи поживою і втіхою серця наші. | 17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» | 17 Він, проте, не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощі з неба і плідні часи, насичуючи їжею та веселістю ваші серця. | 17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші. |
18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов. | 18 І, кажучи це, вони заледве переконали народ не приносити їм пожертви, а повертатися кожному додому. А вони самі залишалися там і навчали. | 18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви. | 18 Говорячи це, ледве заспокоїли людей, щоб утрималися приносити їм жертву. | 18 І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту. |
19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він... | 19 Із Антіохії та Іконії прийшли деякі юдеї, і коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відступитися од них, кажучи: Вони не повідують анічогісінько істинного, а все обдурюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, маючи його за мертвого. | 19 Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер, | 19 Прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбурюючи людей, побили Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер. | 19 Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер. |
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. | 20 А коли учні зібралися біля нього, він підвівся й пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії. | 20 Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу. | 20 Коли учні оточили його, він устав, увійшов до міста. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії. | 20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию. |
21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, | 21 Проповідавши Євангелію цьому місту і надбавши чимало учнів, вони знову проходили Лістру, Іконію та Антіохію, | 21 А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, | 21 Благовістуючи тому містові, навчивши багатьох, повернулися до Лістри й Іконії та Антіохії. | 21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, |
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. | 22 Зміцнюючи душі учнів, вмовляючи бути у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти до Царства Божого. | 22 підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. | 22 Зміцнювали душі учнів, благали залишатися у вірі, бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства. | 22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. |
23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. | 23 А коли настановили їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господові, в Котрого увірували. | 23 Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували. | 23 Висвятивши їм пресвітерів для всіх Церков, помолившись із постом, передали їх Господеві, в якого повірили. | 23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували. |
24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; | 24 Потім, пройшовши через Писидію, прийшли до Памфілії; | 24 І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію. | 24 Пройшовши Пісидію, прийшли до Памфилії. | 24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию. |
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, | 25 І, звістивши слово Господнє в Пергії, зайшли до Атталії, | 25 Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, | 25 Казали слово в Пергії, зайшли до Атталії. | 25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию, |
26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. | 26 А звідти відпливли до Антіохії, звідки були віддані благодаті Божій на справу, котру й звершили. | 26 а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили. | 26 Звідти відпливли до Антіохії, де були передані Божій ласці на справу, яку і довершили. | 26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили. |
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам. | 27 Коли прибули туди, то зібрали церкву і оповіли про все, що звершив Господь з ними, і як Він відчинив двері віри поганам. | 27 Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри. | 27 Прийшовши туди і зібравши церкву, розповіли, що Бог зробив з ними, як відкрив поганам двері віри. | 27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри. |
28 І перебували вони немалий час із учнями. | 28 І перебували там значний час із учнями. | 28 І перебули з учнями чимало часу. | 28 Перебували ж немало часу з учнями. | 28 Пробували ж там час немалий з учениками. |