1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,1 Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса1 Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...2 І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.2 і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому.2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.3 Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.3 Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4 Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!4 Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.4 Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”4 Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати.4 Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.5 І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.5 Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.5 Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком.5 І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.6 А під час [святкування] дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.6 Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;6 Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові;6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.7 А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.7 отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.7 він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить.7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8 А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...8 А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.8 Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”8 Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя.8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.9 І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.9 І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати;9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
10 І послав стяти Івана в в'язниці.10 І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.10 тож послав стяти голову Йоанові в темниці.10 послав відтяти голову Іванові у в'язниці.10 І, пославши, стяв Йоана в темницї.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...11 І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.11 Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.11 Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері.11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.12 А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.12 І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.12 Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса.12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.13 І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.13 Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст.13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.14 І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.14 Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих.14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.15 А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”15 А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу.15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!16 Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.16 А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”16 Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти.16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.17 А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини.17 Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”17 А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби.17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.18 Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.18 Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”18 А Він велів: Принесіть їх мені сюди.18 Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.19 І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.19 І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні -народові.19 І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...20 І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.20 І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів.20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.21 А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.21 Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.21 А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.22 І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.22 І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей.22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.23 І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам.23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.23 Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один.23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.24 А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.24 Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.25 А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.25 У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю.25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...26 І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку.26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!27 Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”27 Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся.27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.28 Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді.28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.29 Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;29 “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;29 Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса.29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...30 Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”30 Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене!30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?31 Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.32 І коли зайшли вони до човна, вітер затих.32 І як увійшли до човна, вітер ущух.32 Як увійшли вони до човна, вітер ущух.32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!33 А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”33 А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син.33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.34 І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.34 І перепливши, прибули в землю генезаретську.34 Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську.34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.35 Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих35 Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих35 І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.36 І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.36 і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.