1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, | 1 Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса | 1 Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, | 1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса | 1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, |
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... | 2 І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним. | 2 і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!” | 2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому. | 2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него. |
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. | 3 Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. | 3 Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; | 3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа. | 3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. |
4 Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! | 4 Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її. | 4 Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.” | 4 Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати. | 4 Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її. |
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. | 5 І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка. | 5 Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. | 5 Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком. | 5 І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка. |
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. | 6 А під час [святкування] дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові. | 6 Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; | 6 Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові; | 6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові. |
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. | 7 А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить. | 7 отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. | 7 він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить. | 7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. |
8 А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... | 8 А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя. | 8 Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.” | 8 Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя. | 8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя. |
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. | 9 І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй. | 9 І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – | 9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати; | 9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати. |
10 І послав стяти Івана в в'язниці. | 10 І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці. | 10 тож послав стяти голову Йоанові в темниці. | 10 послав відтяти голову Іванові у в'язниці. | 10 І, пославши, стяв Йоана в темницї. |
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... | 11 І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй. | 11 Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. | 11 Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері. | 11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. |
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. | 12 А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові. | 12 І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. | 12 Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса. | 12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. |
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. | 13 І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки. | 13 Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки. | 13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст. | 13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів. |
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. | 14 І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх. | 14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. | 14 Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих. | 14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. |
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. | 15 А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі. | 15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” | 15 А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу. | 15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. |
16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! | 16 Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти. | 16 А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” | 16 Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | 16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. |
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. | 17 А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини. | 17 Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” | 17 А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби. | 17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби. |
18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. | 18 Він сказав: Принесіть їх Мені сюди. | 18 Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” | 18 А Він велів: Принесіть їх мені сюди. | 18 Він же рече: Принесїть менї їх сюди. |
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. | 19 І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові. | 19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. | 19 І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні -народові. | 19 І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. |
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... | 20 І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів; | 20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. | 20 І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів. | 20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. |
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. | 21 А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей. | 21 Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. | 21 А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. | 21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей. |
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. | 22 І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ. | 22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. | 22 І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей. | 22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. |
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. | 23 І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам. | 23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. | 23 Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один. | 23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. |
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. | 24 А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний. | 24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. | 24 Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. | 24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. |
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. | 25 А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем. | 25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. | 25 У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю. | 25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. |
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... | 26 І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали. | 26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку. | 26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. | 26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. |
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! | 27 Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся. | 27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!” | 27 Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся. | 27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. |
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. | 28 Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді. | 28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!” | 28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді. | 28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї. |
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. | 29 Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса; | 29 “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; | 29 Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса. | 29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. |
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... | 30 Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене! | 30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!” | 30 Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене! | 30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. |
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? | 31 Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався? | 31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?” | 31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався? | 31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси? |
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. | 32 І коли зайшли вони до човна, вітер затих. | 32 І як увійшли до човна, вітер ущух. | 32 Як увійшли вони до човна, вітер ущух. | 32 І як увійшли вони в човен, утих вітер. |
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! | 33 А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий. | 33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!” | 33 А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син. | 33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. |
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. | 34 І, перепливши, прибули на землю Генісаретську. | 34 І перепливши, прибули в землю генезаретську. | 34 Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську. | 34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. |
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. | 35 Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих. | 35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих | 35 Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих | 35 І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих; |
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був. | 36 І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися. | 36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. | 36 і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися. | 36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували. |