1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. | 1 Напередодні Пасхи Ісус, знаючи, що настала година Йому перейти від світу цього до Батька, показав діянням, що, полюбивши Своїх, котрі живуть у світі, до кінця полюбив їх. | 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. | 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала його година перейти з цього світу до Батька, виявив любов до своїх, - тих, що в світі, - до кінця полюбив їх. | 1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. |
2 Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, | 2 І під час вечері, коли диявол уже поклав у серце Юді Іскаріоту, синові Симона, зрадити Його, | 2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його, | 2 Під час вечері, як диявол уже поклав був у серце Юди Симонового Іскаріотського його видати, | 2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, |
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, | 3 Ісус, знаючи, що Батько все віддав у руки Його, і що Він від Бога прийшов і до Бога йде, | 3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, | 3 [Ісус], знаючи, що все дав йому Батько в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, | 3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, |
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. | 4 Звершивши вечерю, підвівся, скинув із Себе верхню одежу, узяв рушника й підперезався; | 4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. | 4 встав від вечері, скинув одяг і, взявши рушника, підперезався. | 4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. |
5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. | 5 Потім налив води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, котрим був підперезаний. | 5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. | 5 Потім налив води до умивальниці і почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. | 5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. |
6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? | 6 Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Господе! Чи Тобі обмивати ноги мої? | 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» | 6 Наблизився і до Симона-Петра. [А той] каже йому: Господи, чи ж тобі мити мої ноги? | 6 Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? |
7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. | 7 Ісус сказав йому у відповідь: Що Я вчиняю, зараз ти не відаєш, а зрозумієш потім. | 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» | 7 Відповів Ісус і сказав йому: Що я роблю, ти нині не знаєш, але зрозумієш згодом. | 7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. |
8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. | 8 Петро каже Йому: Не обмиєш ніг моїх повік. Ісус відповідав Йому: Якщо не обмию тебе, не маєш частки зі Мною. | 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.» | 8 Каже йому Петро: Не помиєш моїх ніг ніколи. Відповів йому Ісус: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі мною. | 8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. |
9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! | 9 Симон Петро сказав Йому: Господе! Не тільки ноги мої, але й руки та голову! | 9 «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!» | 9 Каже йому Симон-Петро: Господи, - не тільки мої ноги, але й руки та голову. | 9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. |
10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. | 10 Ісус сказав Йому: Обмитому треба лише ноги обмити, тому що чистий увесь; і ви чисті, але не всі. | 10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.» | 10 Каже йому Ісус: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі. | 10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. |
11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі. | 11 Бо знав Він зрадника Свого, тому й сказав: Не всі ви чисті. | 11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» | 11 Знав того, хто зрадить його; тому й сказав, що не всі вони чисті. | 11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. |
12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? | 12 А коли обмив їм ноги і одягнув одежу Свою, то приліг і сказав їм: Чи знаєте, що Я вчинив вам? | 12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? | 12 Коли помив їхні ноги і взяв свій одяг, знову сів при столі і сказав їм: Чи знаєте, що я зробив вам? | 12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? |
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. | 13 Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я є Той. | 13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. | 13 Ви називаєте мене Учителем і Господом - і добре кажете, бо я ним є. | 13 Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я. |
14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. | 14 Отож, якщо Я, Господь і Учитель, обмив ноги вам, то ви також мусите обмивати ноги один одному: | 14 Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. | 14 Отже, я, Господь і Учитель, якщо помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. | 14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. |
15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. | 15 Бо Я показав вам приклад, щоб ви також чинили те саме, що Я вчинив вам. | 15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. | 15 Бо я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як я зробив вам. | 15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. |
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. | 16 Істинно, істинно повідую вам: Служник не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його. | 16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. | 16 Щиру правду, щиру кажу вам, що раб не більший за свого господаря, так само, як посланець не більший за того, що послав його. | 16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. |
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! | 17 Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. | 17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. | 17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли виконуєте. | 17 Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се. |
18 Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою! | 18 Не про всіх вас кажу: Я знаю, котрих вибрав. Але щоб справдилося Писання: Той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п‘яту свою. | 18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене. | 18 Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав. А щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зі мною, підняв проти мене свою п'яту. | 18 Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. |
19 Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. | 19 Тепер повідую вам, передніше, аніж це справдилося, щоб, коли справдиться, ви повірили, що це Я. | 19 Ось нині говорю вам, перед тим як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий. | 19 Ще перед тим, як це станеться, кажу вам: коли це станеться, щоб ви повірили, що то я. | 19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я. |
20 Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене! | 20 Істинно, істинно повідую вам: Той, хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а той, хто приймає Мене, приймає Того, що послав Мене. | 20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає - приймає того, який послав мене.» | 20 Щиру правду, щиру кажу вам: хто приймає того, кого я пошлю, - мене приймає; а хто мене приймає, - приймає й того, що мене послав. | 20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. |
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!... | 21 Сказавши це, Ісус затривожився в дусі, і засвідчив, і сказав: Істинно, істинно кажу вам, що один із вас зрадить Мене. | 21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!» | 21 Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив це й сказав: Щиру правду, щиру кажу вам, що один із вас зрадить мене. | 21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. |
22 І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже. | 22 Тоді учні почали озиратися поміж собою, маючи сумнів, про кого Він каже. | 22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив. | 22 Учні оглядалися один на одного, не здогадуючись, про кого він говорить. | 22 Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить. |
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. | 23 А один з учнів Його, котрого любив Ісус, сидів біля Нього, торкаючись головою Його грудей; | 23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив. | 23 Один з учнів, якого любив Ісус, лежав при грудях Ісуса. | 23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. |
24 От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже? | 24 Йому Симон Петро подав знак, щоб запитав, хто це, про кого свідчить, | 24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?» | 24 Кивнув йому Симон-Петро, щоб запитати, хто це міг би бути, про кого говорить. | 24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. |
25 І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи? | 25 Він припав до грудей Ісуса і сказав Йому: Господе! Хто це? | 25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?» | 25 Прихилившись до грудей Ісуса, каже йому: Господи, хто це? | 25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? |
26 Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!... | 26 Ісус відповідав: Той, кому Я, вмочивши кусень хліба, подам. І, вмочивши кусень, подав Юді Іскаріоту, синові Симона. | 26 «Той, - відповів Ісус,- кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. | 26 Відповів Ісус: Це той, якому я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, бере і дає Юді Симоновому Іскаріотському. | 26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. |
27 За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше... | 27 І після цього кусня увійшов до нього сатана. Тоді Ісус сказав йому: Що вчиняєш, – учиняй швидше. | 27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш - негайно роби!» - сказав йому Ісус. | 27 І тоді після цього куска хліба ввійшов у нього сатана. Каже йому Ісус: Що робиш, - роби швидко. | 27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. |
28 Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому. | 28 Але ніхто з тих, хто тут був, не збагнули, для чого Він те сказав йому. | 28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив. | 28 Ніхто з тих, що були при столі, не зрозумів, до чого він сказав це йому. | 28 Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. |
29 А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що. | 29 А оскільки в Юди була скринька, то деякі гадали собі, що Ісус сказав йому: Купи, що нам треба для свята, чи убогим подай щось. | 29 А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздав щось бідним. | 29 Оскільки в Юди була калита, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібно було на свято, або щоб дав щось бідним. | 29 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. |
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. | 30 Він узяв кусня і негайно вийшов; а була ніч, коли він вийшов. | 30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. | 30 Отже, взявши той хліб, зараз же вийшов. Була ніч. | 30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. |
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог. | 31 Ісус сказав: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. | 31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. | 31 Коли вийшов, каже Ісус: Нині прославився Син Людський - і Бог прославився в ньому. | 31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. |
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його! | 32 Якщо Бог прославився в Ньому, то Бог також прославить Його в Собі, і невдовзі прославить Його. | 32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, - і прославить його незабаром. | 32 Якщо Бог прославився в ньому, то Бог прославить його в собі, - і тепер прославить його! | 32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. |
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер. | 33 Дітоньки! Не мушу вже бути з вами: будете шукати Мене, і, як сказав Я юдеям, що куди Я йду, ви не можете прийти, так само й вам повідую тепер. | 33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині. | 33 Діти, я з вами буду недовго. Будете мене шукати, і як я казав юдеям, - куди я іду, ви не можете прийти, - те й вам нині кажу. | 33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. |
34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! | 34 Заповідь Нову даю вам: Любіть один одного, як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного; | 34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! | 34 Нову заповідь даю вам: любіть один одного; як я полюбив вас, - щоб і ви любили так один одного. | 34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. |
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою. | 35 Із того всі пізнають, що ви Мої учні, якщо будете мати любов поміж собою. | 35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.» | 35 З того дізнаються всі, що ви мої учні, коли любов матимете між собою. | 35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. |
36 А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. | 36 Симон Петро сказав Йому: Господе! Куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: Куди Я йду, ти не можеш тепер за Мною йти, а потім підеш за Мною. | 36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.» | 36 Каже йому Симон-Петро: Господи, куди йдеш? Відповів йому Ісус: Куди [я] іду, ти не можеш нині за мною іти, але пізніше підеш. | 36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною. |
37 Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу! | 37 Петро сказав Йому: Господе! Чому я не можу йти за Тобою зараз? Я життя моє віддам за Тебе. | 37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» | 37 Каже йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за тобою? Душу мою за тебе покладу. | 37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. |
38 Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене... | 38 Ісус відповів йому: Життя твоє за Мене віддаси? Істинно, істинно повідую тобі: Не проспіває півень, як тричі зречешся Мене. | 38 «Життя твоє покладеш за мене? - відрікає Ісус. - Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.» | 38 Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за мене покладеш? Щиру правду, щиру кажу тобі: не проспіває півень, як ти тричі зречешся мене. | 38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі. |