1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.1 А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно.1 Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих.1 Віра ж є підставою для надії, доказом речей, недоступних для споглядання.1 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
2 Бо нею засвідчені старші були.2 У ній засвідчені старожитні.2 Через неї предки були добре засвідчені.2 У ній були засвідчені давні.2 Через неї бо були сьвідчені старі.
3 Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.3 Вірою пізнаємо, що віки Словом Божим улаштовані аж так, що з невидного постало видиме.3 Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.3 Вірою розуміємо, що віки створені Божим словом, тож із невидимого постало видиме.3 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.4 Вірою Авель приніс Богові пожертву кращу, аніж Каїн; нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він навіть по смерті ще говорить.4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.4 Вірою Авель приніс Богові більшу жертву, ніж Каїн, нею засвідчено, що він є праведником, бо про його дари свідчив Бог; нею він промовляє і після смерти.4 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
5 Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.5 Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо передніше переселення свого одержав він свідчення, що догодив Богові.5 Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.5 Вірою Енох був перенесений, щоб не побачив смерти; і його не знайшли тому, що Бог його переніс. Бо перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові.5 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і `не знайдено його; бо перенїс його Бог`: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, `що угодив Богу.`
6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.6 А без віри догодити Богові неможливо; бо необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, котрі шукають Його, дасть нагороду.6 Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.6 Без віри неможливо догодити. Тим, що приходять до Бога, треба вірити, що він є, і що винагороджує тих, які його шукають.6 Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
7 Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.7 Вірою Ной, коли дістав одкровення про те, що не було ще видиме, благоговіючи, спорудив ковчега для порятунку дому свого; нею засудив він увесь світ і став спадкоємцем праведности через віру.7 Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.7 Вірою Ной, одержавши об'явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив корабля для врятування свого дому; чим засудив увесь світ і став спадкоємцем тієї справедливости, яка походить з віри.7 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.8 Вірою Авраам підкорився покликові йти до країни, котру мав одержати у спадок, і пішов, не відаючи, куди йде.8 Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.8 Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадщину, - послухався і пішов, не відаючи, куди йде.8 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,9 Вірою жив він на обіцяній Землі, мов на чужій, і мешкав у шатрах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;9 Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.9 Вірою прибув до обіцяної землі, мов до чужої, оселившись під шатрами з Ісааком і Яковом - співспадкоємцями тієї самої обітниці;9 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.10 Бо чекав він міста на підмурку, котрому художник і будівничий – Бог.10 Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.10 бо очікував заснування міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог.10 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.11 Вірою й сама Сарра хоч була неплідна дістала силу прийняти насіння і породила всупереч своєму вікові, бо вважала, що вірний Той, Хто обіцяв.11 Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.11 Вірою ж і сама Сарра, бувши неплідною, дістала силу прийняти насіння - і [народила] в похилому віці, бо вважала вірним того, що обіцяв.11 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
12 Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.12 І тому від одного, і причому омертвілого, народилося так багато, як багато зір на небі. І як безліч піску на березі морському.12 Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.12 І тому з одного - й до того ж завмерлого - народилося так багато, - наче зірок на небі, наче піску незліченного край моря.12 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.13 Усі ці померли у вірі, не діставши обітниць, а лишень здалеку бачили їх, і раділи, і казали про себе, що вони мандрівники і зайшлі на землі;13 У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».13 Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх, і привітали, і визнали, що вони є чужинцями і приходьками на землі.13 По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.14 Бо ті, котрі так говорять, показують, що вони шукають вітчизну.14 А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.14 Бо ті, що так кажуть, визнають, що шукають батьківщини.14 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.15 І якби вони в думках мали ту вітчизну, з котрої вийшли, то мали б час повернутися.15 І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.15 І якби пам'ятали те, звідки відійшли, то мали б доста часу повернутися.15 І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.16 Але вони бажали кращої, себто небесної; а тому й Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом: бо Він приготував їм місто.16 Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.16 Нині ж кращого бажають, тобто небесного. Тому Бог не соромиться їх називати себе їхнім Богом: адже він приготував їм місто.16 Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,17 Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого,17 Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,17 Авраам, бувши випробовуваний вірою, привів Ісаака, і маючи обітниці, приніс єдинородного сина,17 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
18 що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.18 Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння;18 до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,18 до якого було сказано, що в Ісаакові назветься твоє насіння.18 про котрого було глаголано: `Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,`
19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.19 Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз.19 думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.19 Бо він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз.19 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.20 Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава.20 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.21 Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла;21 Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.21 Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосипових синів - і схилився на руків'я своєї палиці.21 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і `склонивсь на верх жезла свого`.
22 Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.22 Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої.22 Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.22 Вірою Йосип, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості.22 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
23 Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу.23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.23 Вірою Мойсей, коли народився, то три місяці переховуваний був своїми батьками, бо побачили вони, що дитя гарне, і не злякалися наказу царя.23 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової,24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином фараонової доньки;24 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.25 І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду.25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,25 він краще зволив терпіти з Божим народом, ніж мати насолоду дочасного гріха.25 а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.26 І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.26 Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, - бо споглядав винагороду.26 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.27 Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив.27 Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.27 Вірою покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого.27 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
28 Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.28 Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них.28 Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.28 Вірою справив він Пасху й пролиття крови, щоб той, що вигублював первістків, не доторкнувся до них.28 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.29 Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися.29 Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.29 Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися були й єгиптяни, але потонули.29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході.30 Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні.30 Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин.
31 Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.31 Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними.31 Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.31 Вірою розпусниця Рахав не згинула з невірними, з миром прийнявши розвідників.31 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,32 І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків,32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,32 І що ще скажу? Бо мені не стане часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида, Самуїла та про інших пророків,32 І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,33 Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували.33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,33 які вірою перемогли царства, вчинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі,33 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;34 Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців.34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.34 згасили силу вогню, втекли від гострого меча, набули сили в недузі, були сильними у війнах, обернули до втечі полки чужинців.34 гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;35 Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння.35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.35 Жінки одержали через воскресіння своїх мертвих; інші ж були закатовані, не одержавши спасіння, щоб мати краще воскресіння.35 жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.36 Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем.36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці;36 Ще інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в'язниць.36 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.37 Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди.37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;37 Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах - збідовані, знедолені, покривджені.37 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.38 Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі.38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.38 Ті, яких світ не був вартий, тинялися в пустинях, у горах, у печерах, у темних яругах.38 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,39 І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного,39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,39 І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці;39 І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.40 Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости.40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.40 бо Бог передбачив, для нас щось краще, - щоб вони не без нас одержали досконалість!40 тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.