1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. | 1 А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно. | 1 Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих. | 1 Віра ж є підставою для надії, доказом речей, недоступних для споглядання. | 1 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. |
2 Бо нею засвідчені старші були. | 2 У ній засвідчені старожитні. | 2 Через неї предки були добре засвідчені. | 2 У ній були засвідчені давні. | 2 Через неї бо були сьвідчені старі. |
3 Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. | 3 Вірою пізнаємо, що віки Словом Божим улаштовані аж так, що з невидного постало видиме. | 3 Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. | 3 Вірою розуміємо, що віки створені Божим словом, тож із невидимого постало видиме. | 3 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. |
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. | 4 Вірою Авель приніс Богові пожертву кращу, аніж Каїн; нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він навіть по смерті ще говорить. | 4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє. | 4 Вірою Авель приніс Богові більшу жертву, ніж Каїн, нею засвідчено, що він є праведником, бо про його дари свідчив Бог; нею він промовляє і після смерти. | 4 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. |
5 Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. | 5 Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо передніше переселення свого одержав він свідчення, що догодив Богові. | 5 Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові. | 5 Вірою Енох був перенесений, щоб не побачив смерти; і його не знайшли тому, що Бог його переніс. Бо перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові. | 5 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і `не знайдено його; бо перенїс його Бог`: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, `що угодив Богу.` |
6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. | 6 А без віри догодити Богові неможливо; бо необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, котрі шукають Його, дасть нагороду. | 6 Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають. | 6 Без віри неможливо догодити. Тим, що приходять до Бога, треба вірити, що він є, і що винагороджує тих, які його шукають. | 6 Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує. |
7 Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. | 7 Вірою Ной, коли дістав одкровення про те, що не було ще видиме, благоговіючи, спорудив ковчега для порятунку дому свого; нею засудив він увесь світ і став спадкоємцем праведности через віру. | 7 Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри. | 7 Вірою Ной, одержавши об'явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив корабля для врятування свого дому; чим засудив увесь світ і став спадкоємцем тієї справедливости, яка походить з віри. | 7 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. |
8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. | 8 Вірою Авраам підкорився покликові йти до країни, котру мав одержати у спадок, і пішов, не відаючи, куди йде. | 8 Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. | 8 Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадщину, - послухався і пішов, не відаючи, куди йде. | 8 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. |
9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, | 9 Вірою жив він на обіцяній Землі, мов на чужій, і мешкав у шатрах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці; | 9 Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. | 9 Вірою прибув до обіцяної землі, мов до чужої, оселившись під шатрами з Ісааком і Яковом - співспадкоємцями тієї самої обітниці; | 9 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. |
10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. | 10 Бо чекав він міста на підмурку, котрому художник і будівничий – Бог. | 10 Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. | 10 бо очікував заснування міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. | 10 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. |
11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. | 11 Вірою й сама Сарра хоч була неплідна дістала силу прийняти насіння і породила всупереч своєму вікові, бо вважала, що вірний Той, Хто обіцяв. | 11 Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. | 11 Вірою ж і сама Сарра, бувши неплідною, дістала силу прийняти насіння - і [народила] в похилому віці, бо вважала вірним того, що обіцяв. | 11 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. |
12 Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. | 12 І тому від одного, і причому омертвілого, народилося так багато, як багато зір на небі. І як безліч піску на березі морському. | 12 Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. | 12 І тому з одного - й до того ж завмерлого - народилося так багато, - наче зірок на небі, наче піску незліченного край моря. | 12 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч. |
13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. | 13 Усі ці померли у вірі, не діставши обітниць, а лишень здалеку бачили їх, і раділи, і казали про себе, що вони мандрівники і зайшлі на землі; | 13 У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі». | 13 Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх, і привітали, і визнали, що вони є чужинцями і приходьками на землі. | 13 По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. |
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. | 14 Бо ті, котрі так говорять, показують, що вони шукають вітчизну. | 14 А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини. | 14 Бо ті, що так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. | 14 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. |
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. | 15 І якби вони в думках мали ту вітчизну, з котрої вийшли, то мали б час повернутися. | 15 І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися. | 15 І якби пам'ятали те, звідки відійшли, то мали б доста часу повернутися. | 15 І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. |
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. | 16 Але вони бажали кращої, себто небесної; а тому й Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом: бо Він приготував їм місто. | 16 Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто. | 16 Нині ж кращого бажають, тобто небесного. Тому Бог не соромиться їх називати себе їхнім Богом: адже він приготував їм місто. | 16 Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. |
17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, | 17 Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого, | 17 Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, | 17 Авраам, бувши випробовуваний вірою, привів Ісаака, і маючи обітниці, приніс єдинородного сина, | 17 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю, |
18 що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. | 18 Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння; | 18 до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство», | 18 до якого було сказано, що в Ісаакові назветься твоє насіння. | 18 про котрого було глаголано: `Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,` |
19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз. | 19 Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз. | 19 думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. | 19 Бо він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз. | 19 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення). |
20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. | 20 Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава. | 20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. | 20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава. | 20 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. |
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла. | 21 Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла; | 21 Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. | 21 Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосипових синів - і схилився на руків'я своєї палиці. | 21 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і `склонивсь на верх жезла свого`. |
22 Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів. | 22 Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої. | 22 Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. | 22 Вірою Йосип, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості. | 22 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів. |
23 Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. | 23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу. | 23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. | 23 Вірою Мойсей, коли народився, то три місяці переховуваний був своїми батьками, бо побачили вони, що дитя гарне, і не злякалися наказу царя. | 23 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського. |
24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. | 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової, | 24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; | 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином фараонової доньки; | 24 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, |
25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. | 25 І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду. | 25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, | 25 він краще зволив терпіти з Божим народом, ніж мати насолоду дочасного гріха. | 25 а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, |
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. | 26 І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду. | 26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту. | 26 Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, - бо споглядав винагороду. | 26 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду. |
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. | 27 Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив. | 27 Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. | 27 Вірою покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого. | 27 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. |
28 Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. | 28 Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них. | 28 Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. | 28 Вірою справив він Пасху й пролиття крови, щоб той, що вигублював первістків, не доторкнувся до них. | 28 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. |
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились. | 29 Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися. | 29 Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились. | 29 Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися були й єгиптяни, але потонули. | 29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. |
30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх. | 30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході. | 30 Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. | 30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні. | 30 Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин. |
31 Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. | 31 Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними. | 31 Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула. | 31 Вірою розпусниця Рахав не згинула з невірними, з миром прийнявши розвідників. | 31 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. |
32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків, | 32 І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків, | 32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, | 32 І що ще скажу? Бо мені не стане часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида, Самуїла та про інших пророків, | 32 І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, |
33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, | 33 Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували. | 33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, | 33 які вірою перемогли царства, вчинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі, | 33 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, |
34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; | 34 Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців. | 34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. | 34 згасили силу вогню, втекли від гострого меча, набули сили в недузі, були сильними у війнах, обернули до втечі полки чужинців. | 34 гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв; |
35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; | 35 Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння. | 35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. | 35 Жінки одержали через воскресіння своїх мертвих; інші ж були закатовані, не одержавши спасіння, щоб мати краще воскресіння. | 35 жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати; |
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. | 36 Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем. | 36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці; | 36 Ще інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в'язниць. | 36 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї; |
37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. | 37 Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди. | 37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; | 37 Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах - збідовані, знедолені, покривджені. | 37 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, |
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. | 38 Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі. | 38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. | 38 Ті, яких світ не був вартий, тинялися в пустинях, у горах, у печерах, у темних яругах. | 38 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: |
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, | 39 І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного, | 39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, | 39 І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці; | 39 І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування, |
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали. | 40 Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости. | 40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. | 40 бо Бог передбачив, для нас щось краще, - щоб вони не без нас одержали досконалість! | 40 тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє. |