1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,1 Коли наблизилися до Єрусалиму, до Віфанії, до гори Олив, [Ісус] послав двох із учнів своїх,1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,1 Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, посилає двох своїх учнів1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.2 І каже їм: Підіть в поселення, котре перед вами; заходячи до нього, відразу знайдете прив‘язаного молодого віслюка, на котрого ніхто з людей не сідав; відв‘яжете його і приведете;2 кажучи їм: `Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив'язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв'яжіть і приведіть його.2 і каже їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ще ніхто з людей не сідав, відв'яжіть його і приведіть.2 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.
3 Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.3 І якщо хтось скаже вам: Що це ви робите? Відповідайте, що він необхідний Господові; і відразу пошле його сюди.3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? - відкажіть: Господь його потребує, - тож негайно відішле його назад сюди.3 І коли хто скаже вам, що ви це робите, то скажіть, що Господь потребує його і негайно знову відішле його назад.3 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.
4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.4 Вони пішли і знайшли молодого віслюка, прив‘язаного біля воріт на вулиці, і відв‘язали його.4 Пішли ті і знайшли осля, прив'язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, - і відв'язали.4 Пішли, знайшли осля прив'язане до воріт з-зовні, на узбіччі, відв'язали його.4 Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?5 І декотрі, що стояли там, казали їм: Що ви робите? [Нащо] відв‘язуєте віслючка?5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: `Що робите, що ото осля відв'язуєте?`5 Дехто з тих, що там стояли, казали їм: Що це ви робите, навіщо одв'язуєте осля?5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.6 Вони відповідали, як звелів Ісус: і ті відпустили їх.6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.6 Вони сказали їм так, як велів Ісус, тоді й відпустили їх.6 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.7 І привели віслючка до [Ісуса], і поклали на нього одежу свою; Ісус сів на нього.7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.7 Приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свої плащі - і він сів на нього.7 І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.8 Багато людей стелили одежу свою на дорозі, а інші зрізали гілки з дерев і вистеляли ними дорогу.8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж - віття, нарізане в полі.8 Багато хто стелив своє вбрання на дорозі; деякі різали гілля на полях [і стелили на дорозі].8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!9 І ті, що йшли попереду, а також супровід Його, вигукували: Осанна! Благословенний Він, що йде в ім‘я Господнє!9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: `Осанна!9 І ті, що прямували попереду, і що йшли за ним, вигукували: Осанна, благословенний, хто йде в ім'я Господнє!9 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!10 Благословенне царство батька нашого Давида, що приходить в ім‘я Господнє! Осанна на висоті!10 Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!`10 Благословенне прийдешнє царство отця нашого, Давида! Осанна на висотах!10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.11 І увійшов Ісус до Єрусалиму і в храм; і оглянув усе, але година була вже пізня, то пішов у Віфанію з дванадцятьма.11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.11 Увійшов до Єрусалима - до храму. Оглянув усе; як уже була пізня година, пішов до Витанії з дванадцятьма.11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.12 Наступного дня, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів.12 Другого дня, як вийшли вони з Витанії, зголоднів.12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
13 І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.13 І побачив здалеку смоковницю, вкриту листям; наблизився, чи не знайде на ній якогось плоду; та коли підійшов до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо ще не настала [пора] плодів.13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков.13 Побачивши здаля смоковницю, вкриту листям, підійшов, чи може не знайде чогось на ній. Але наблизившись до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на плоди смоківниці.13 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
14 І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.14 І сказав їй Ісус: Віднині нехай ніхто не з‘їсть від тебе плоду повіки! А учні Його все це чули.14 І озвавшися, промовив до неї: `Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!` А учні його чули це.14 Озвався та промовив до смоковниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не з'їсть! І чули те Його учні.14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.15 Прийшли до Єрусалиму. Ісус, зайшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали, і тих, що купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці – продавцям голубів;15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів,15 Прийшли до Єрусалима. Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів, ослони тих, що продавали голубів,15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.16 І не дозволяв, щоб хтось проніс через храм яку-небудь річ.16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм.16 і не допускав, щоб носили начиння через храм.16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
17 І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!17 І навчав їх, кажучи: Чи не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів?” А ви зробили його вертепом розбійників.17 Навчав він їх і казав їм: `Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!`17 Навчав їх і говорив їм: Хіба не написано, що дім мій буде молитовним храмом для всіх народів? Ви ж його зробили печерою розбійників!17 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.18 Почули [це] книжники і першосвященики і шукали, у який спосіб погубити Його; тому що боялися Його, бо увесь народ дивувався з учення Його.18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.18 Почули про це книжники та архиєреї - шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо цілі юрби захоплювалися Його вченням.18 І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.19 А коли настала пізня година, Він вийшов геть з міста.19 Увечері ж вийшов поза місто.19 Вечорами виходив за межі міста.19 І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.
20 А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.20 А вранці, коли проходили мимо, побачили, що смоковниця всохла до коріння.20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.20 Проходячи вранці, побачили смоковницю, що вся аж від кореня всохла.20 А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
21 І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!21 Тому, пригадавши, Петро сказав Йому: Учителю! Подивися: смоковниця, котру Ти прокляв, засохла.21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: `Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла.`21 Згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, ось смоковниця, яку ти прокляв, - вона всохла.21 І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!22 Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру Божу!22 Ісус же у відповідь сказав їм: `Майте віру в Бога.22 У відповідь Ісус їм промовив: Майте Божу віру.22 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!23 Бо істину вам кажу: Якщо хтось скаже горі оцій: Посунься і кинься в море, і не матиме сумніву в серці своєму, але повірить, що справдиться за словом його, – буде йому, чого не зажадає.23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так.23 Щиру правду кажу вам, що коли хто скаже цій горі: Зрушся, кинься в море, - і не сумніватиметься в серці своїм, але матиме віру, що станеться згідно зі сказаним, - то так і буде Йому.23 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.24 Тому й кажу вам: усе, що будете просити в молитві, – вірте, що одержите, – і буде вам.24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так.24 Ось чому кажу вам, що все, про що молитеся і просите, - вірте, що одержите, - і сповниться.24 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.25 І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте щось на когось, щоб і Батько ваш Небесний простив вам гріхи ваші;25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.25 Коли стоїте на молитві, прощайте, коли що маєте проти іншого, щоб і ваш Батько Небесний відпустив вам ваші гріхи.25 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.26 А якщо не прощаєте, то й Батько ваш Небесний не простить вам гріхів ваших.26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.`26 [Коли ж не простите, то й ваш Батько Небесний, не простить вам ваших гріхів].26 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,27 Прийшли знову до Єрусалиму. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього священики і книжники, і старшини.27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші27 І знову приходять до Єрусалима. Коли ходив він у храмі, підступили до нього архиєреї, книжники і старшини,27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,
28 і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?28 І казали Йому: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі владу дав чинити це?28 й кажуть до нього: `Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?`28 і кажуть Йому: Якою владою все це робиш? Хто дав тобі владу робити оце?28 і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
29 А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.29 Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю і Я вас про одну річ, відповідайте Мені; [тоді] і Я скажу вам, якою владою це чиню;29 Ісус же відказав їм: `Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню.29 Ісус сказав їм: Запитаю вас [і я] дещо; як відповісте, то і я скажу вам, якою владою це роблю.29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
30 Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!30 Хрещення Іванове з небес було чи від людей? Відповідайте Мені!30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.`30 Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь.30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.
31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?31 Та вони міркували між собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже: То чому ж ви не повірили йому?31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому?31 Ті міркували так, кажучи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає, чому ж ви Йому не повірили.31 І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
32 А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.32 А сказати: Від людей – боялися народу; тому що всі вважали, що Іван справді був пророк.32 А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк.32 А якщо скажемо, що від людей - вони боялися народу, бо всі ж вважали Івана за справжнього пророка.32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.
33 І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.33 І сказали у відповідь Ісусові: Не знаємо! Тоді Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою все це роблю.33 І відповіли Ісусові: `Не знаємо.` Ісус же відказав їм: `То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.`33 Тому, відповівши, сказали Ісусові: Не знаємо. Ісус їм каже: То і я не скажу вам, якою владою це роблю.33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.