1 Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: | 1 Слово, яке було до Єремії від Господа: | 1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: | 1 Слово, що було від Господа до Єремії, кажучи: | 1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа, кажучи: |
2 Послухайте слів заповіту оцього, і будете їх говорити юдеям і мешканцям Єрусалиму, | 2 Послухайте слова заповіту цього і скажіть мужам юдейським і мешканцям Єрусалиму; | 2 «Слухайте слово завіту цього і скажіть людям юдейським і мешканцям єрусалимським. | 2 Послухайте слова цього завіту. І скажеш до чоловіків Юди і до тих, що живуть в Єрусалимі. | 2 Слухайте слова заповіту сього й скажіте людям Юдиним і землянам Ерусалимським; |
3 і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклята та людина, що не слухає слів заповіту цього, | 3 І скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклятий чоловік, котрий не виконає слів заповіту цього, | 3 А скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Проклят чоловік, який не слухає слів завіту цього, | 3 І скажеш до них: Так говорить Господь Бог Ізраїля: Проклята людина, яка не послухає слів цього завіту, | 3 І промов до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Проклят чоловік, що не слухати ме слів завіту сього, |
4 що його наказав був Я вашим батькам того дня, коли їх виводив із краю єгипетського, із залізного горна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу вам, і будете ви народом Моїм, а Я буду вам Богом, | 4 Котрого Я заповідав батькам вашим, коли вивів їх із краю єгипетського, із печі залізної, і сказав: Дослухайтеся слова Мого і виконуйте все, що Я заповідаю вам, – і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом. | 4 що я заповідав батькам вашим того дня, коли виводив їх з Єгипетського краю, з залізної печі, сказавши: Слухайте голос мій і чиніте так, як вам заповідаю, і будете моїм народом, я ж буду вашим Богом; | 4 який Я заповів вашим батькам в день, в якому Я вивів їх з єгипетскої землі з залізної печі, кажучи: Послухайте мій голос і зробіть все, що лиш Я вам заповідаю, і будете мені народом, і Я буду вам Богом, | 4 Що я заповідав отцям вашим, як вивів їх із Египту, з залїзної печі, сказавши: Слухайте голосу мого й чинїте все так, як заповідаю вам, - а будете людьми моїми, я же буду Богом вашим, |
5 щоб Я виповнив присягу ту, якою Я вашим батькам присягав дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амінь, Господи! | 5 Щоб виконати присягу, котрою Я присягав батькам вашим – дати їм землю, де тече молоко та мед, як оце нині. І відповідав я, і сказав: Амінь, Господе! | 5 щоб міг я здійснити клятву, якою клявся батькам вашим, що дам їм землю, текучу молоком і медом, як воно й є нині.» І відказав я: «Нехай так буде, Господи!» | 5 щоб Я поставив мою клятву, якою Я поклявся вашим батькам, щоб дати їм землю, яка пливе молоком і медом, так як в цьому дні. І Я відповів і сказав: Хай буде, Господи. | 5 Щоб справдити клятьбу, якою клявся отцям вашим, що надїлю їм землю, текущу молоком і медом, як воно є ще й нинї. І відказав я, промовивши: Нехай так буде, Господи! |
6 І промовив до мене Господь: Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього, і виконуйте їх! | 6 І сказав мені Господь: Виголоси всі ці слова в містах юдейських та на вулицях Єрусалиму, і скажи: Слухайте слова заповіту цього і виконуйте їх! | 6 І сказав до мене Господь: «Проголоси в містах юдейських і по вулицях єрусалимських усі ці слова: Слухайте слово завіту цього й виконуйте його. | 6 І Господь сказав до мене: Прочитай ці слова в містах Юди і поза Єрусалимом, кажучи: Послухайте слова цього завіту і виконайте їх. | 6 І сказав тодї до мене Господь: З'ясуй усї цї слова в городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, і промов: Слухайте слова заповіту сього й певнїте їх: |
7 Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня, як виводив їх з краю єгипетського, і до сьогодні Я пильно засвідчую, кажучи: Слухайтеся Мого голосу! | 7 Тому що батьків ваших Я умовляв постійно від того дня, як вивів їх з Єгипетського краю, до сього дня; умовляв їх із досвітку, і говорив: Дослухайтеся голосу Мого. | 7 Батьків бо ваших попереджав я повсякчасно, коли виводив їх з Єгипетського краю, аж по цей день, нагадувавши уранці й раз-у-раз: Слухайте мій голос! | 7 | 7 Отцїв бо ваших уговорював я раз-пораз, як вивів їх із Египту, та й потім аж до сього дня й говорив: Слухайте голосу мого. |
8 Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упертістю злісного серця свого... І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили. | 8 Але вони не підкорялися і не прихиляли вухо своє, а ходили кожний за упертістю недоброго серця свого; тому Я навів на них усе сказане в заповіті цьому, котрого Я заповідав їм виконувати, а вони не виконували. | 8 Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого; кожен ходив уперто за своїм ледачим серцем; тому й навів я на них усе сказане в цьому завіті, що заповів був їм робити, - але вони не виконували.» | 8 І не зробили. | 8 Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого; нї, вони ходили упрямо за ледачим серцем своїм; тим і допустив я на них усе, що заповів в сьому завітї, що повелїв їм пильнувати, вони ж не пильнували. |
9 І промовив до мене Господь: Знайдений бунт між юдеями та між мешканцями Єрусалиму! | 9 І сказав мені Господь: Є змова між мужами юдейськими і мешканцями Єрусалиму: | 9 І Господь сказав до мене: «Постала змова між людьми Юди та мешканцями єрусалимськими. | 9 І сказав Господь до мене: Знайдено змову в чоловіках Юди і в тих, що живуть в Єрусалимі. | 9 І сказав менї Господь: Постала змова між людьми Юдиними й осадниками Ерусалимськими: |
10 Повернулись вони до гріхів своїх давніх батьків, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за богами чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батьками. | 10 Вони знову навернулися до беззаконня прабатьків своїх, котрі зреклися підкорятися слову Моєму, і пішли слідом за чужими божками, служили їм. Дім Ізраїля і дім Юдин зламали заповіта Мого, котрого Я склав з батьками їхніми. | 10 Вони повернулися знову до беззаконств праотців своїх, що зреклися слухати мої слова й пішли за іншими богами, щоб їм служити. Так дім Ізраїля, як і дім Юди порушили союз мій, який я заключив був з їхніми батьками.» | 10 Відвернулися до неправедности їхніх батьків, які були раніше, які не забажали послухатися моїх слів, і ось вони ідуть за чужими богами, щоб їм служити, і дім Ізраїля і дім Юди розірвали мій завіт, який Я завіщав з їхніми батьками. | 10 Вони знов вернулись до беззаконств праотцїв своїх, що уперлись не слухати слів моїх, та й пійшли слїдом за иншими богами, щоб їм служити: так дом Ізрайлїв, як і дом Юдин нарушили завіт мій, що я вчинив із їх отцями. |
11 Тому так промовляє Господь: Ось Я лихо на них наведу, що вийти із нього не зможуть, і кликати будуть до Мене, але не почую Я їх! | 11 А тому так говорить Господь: Ось, Я наведу на них лихо, від якого вони не зможуть захиститися, і коли заволають до Мене, не почую їх. | 11 Тому ось як говорить Господь: «Я наведу на них лихо, від якого не спроможуться врятуватись, і хоч вони взиватимуть до мене, я їх не слухатиму. | 11 Через це так говорить Господь: Ось Я на цей нарід наводжу зло, з якого не зможуть вийти з нього, і закричать до Мене, і Я їх не вислухаю. | 11 Тим то ось як говорить Господь: Наведу на їх лихолїттє, з якого не здолїють урятуватись, а як вони тодї до мене будуть взивати, я не почую їх. |
12 І підуть юдейські міста та єрусалимські мешканці, і будуть кричати до богів, що їм кадять вони, але ті помогти не поможуть їм за часу їхнього лиха! | 12 Тоді міста юдейські і мешканці Єрусалиму підуть і заволають до богів, котрим вони кадять; але вони ніяк не поможуть їм у пору їхнього лихоліття. | 12 Тоді підуть міста Юдеї та мешканці єрусалимські взивати богів, перед якими вони воскурювали, але вони їм ніяк не допоможуть під час їхньої недолі. | 12 І підуть міста Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, і закричать до богів, яким вони приносять їм ладан. Чи вони спасуть їх в часі їхнього зла? | 12 І пійдуть міста Юдині й осадники Ерусалимські взивати до богів, що перед ними кадили, та вони не поможуть їм у їх недолї. |
13 Бо богів твоїх за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наставлено жертівників для Молоха, жертівників, щоб кадити Ваалові. | 13 Бо скільки в тебе міст, стільки ж і богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ж ви наспоруджували жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалові. | 13 Скільки бо міст у тебе, стільки й богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць у Єрусалимі, стільки настановили ви й жертовників гидоті, жертовників, щоб Ваалові кадити! | 13 Бо за числом твоїх міст були твої боги, Юдо, і за числом доріг Єрусалиму ви поставили жертівники, щоб приносити ладан Ваалові. | 13 Скілько бо городів у тебе, Юдо, стілько й богів у тебе, та й скілько улиць у Ерусалимі, стілько наспоруджували ви й жертівників гидотї, жертівників, щоб кадити Баалові. |
14 А ти не молися за цього народа, і благання й молитви за них не здіймай, бо Я не почую за часу того, коли кликати будуть до Мене з-за лиха свого! | 14 А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благань; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене в бідуванні своєму. | 14 Тому не молися за цей народ і не здіймай за них крику, ні благання, бо я їх слухати не буду, коли взиватимуть до мене у своїй недолі. | 14 І ти не молися за цей нарід і не заступайся за них благанням і молитвою, бо Я не вислухаю в часі коли закличуть до Мене, в часі коли їм чинять зло. | 14 Тим то не молись про сей люд, не молись і не благай за них, я бо не вислухаю, як вони взивати муть у своїй недолї до мене. |
15 Пощо Моєму коханому в домі Моєму чинити злі заміри? Чи товсті куски і м'ясо посвятне відвернуть від тебе нещастя твоє? Тоді б ти радів! | 15 Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершуються численні непристойності? І свячене м'ясо не поможе тобі, коли, вдаючись до зла, ти втішаєшся. | 15 Чого ж то моя улюблена шукає в моїм домі, вона, що з багатьма лукаве намислювала? Хіба ж святе м'ясо віддалить від тебе лихо? Чи зможу тим очистити тебе? | 15 Як улюблена зробила гидоту в моїм домі? Чи молитви і святі мяса віднімуть від тебе твої злоби, чи від цього втечеш? | 15 Що шукає влюблений мій в дому мойму, коли в йому дїється стілько гидоти? нї, і осьвящене жертовне мясиво не поможе тобі, коли ти веселишся, як коїш лихо. |
16 Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твоє ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються! | 16 Зеленою оливкою, що пишається чудовими плодами, назвав тебе Господь. А нині при гомоні великого занепокоєння Він запалив вогонь довкола неї, і зламалися гілки її. | 16 Зеленою, прекрасною маслиною з пишним плодом назвав тебе був Господь. Під звук великого гриміння запалив він вогонь над нею, і пообсмалювалось її віття. | 16 Гарною оливкою, прекрасною на вид, назвав Господь твоє імя. На голос її обрізування велика скорбота на тобі, непотрібними стали її галузки. | 16 Сьвіжою, зеленою маслиною, що пишається гарним плодом, назвав тебе Господь. Нинї же зашуміло сильне зворушеннє, він запалив огонь кругом неї, і пообсмалювалось віттє в неї. |
17 А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гнівити Мене, щоб кадити Ваалові. | 17 Господь Саваот, Котрий посадив тебе, виповів на тебе недобре, за зло дому Ізраїлевого і дому Юдиного, якого він завдав собі тим, що спонукали Мене на гнів кадінням Ваалові. | 17 Бо Господь сил, що насадив тебе, вирік на тебе лихо за злочин дому Ізраїля та дому Юди, що вони скоїли собі на шкоду, щоб мене розгнівити, кадивши Ваалові». | 17 І Господь, що тебе посадив, промовив проти тебе зло за злобу дому Ізраїля і дому Юди, бо вони (це) вчинили собі, щоб розгнівити Мене коли приносили ладан Ваалові. | 17 Господь Саваот, що насадив тебе, виповів на тебе лихо за ледарство дому Ізрайлевого й дому Юдиного, що вони коїли, щоб мене підпалювати на гнїв, кадючи Баалам. |
18 А Господь дав пізнати мені й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла. | 18 Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їхні. | 18 Господь об'явив мені, і я знаю: тоді ти появив мені їхнє нечестя. | 18 Господи, врозуми мене, і пізнаю. Тоді я побачив їхні задуми. | 18 Господь обявив менї, і я знаю; ти показав менї їх каверзи. |
19 А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше! | 19 А я, мов покірне ягня, котре ведуть на заріз, не знав, що вони змовляються супроти мене, [і кажуть: ] Покладемо [отруйне] дерево і відірвемо його від землі живих, щоб ім'я його відтак не згадувалося. | 19 А я, немов плохе ягнятко, що на заріз ведуть його, - а я й не відав, що вони лихі думки замислили супроти мене: «Зрубаймо дерево у повній силі й вирвім його з землі живих, щоб ім'я його не згадувалося вже більш!» | 19 А я як незлобне ягня ведене на жертву не знав. Задумали проти мене поганий задум, кажучи: Ходіть і вкинемо дерево в його хліб і викинемо його з землі живих, і його імя більше не згадається. | 19 А я, мов те смирне ягня, що ведуть заколювати, я й не відав, що вони проти мене лихі задуми складають: Всипмо (потовченого їдовитого) дерева в його страву, а вирвемо його з землї живих, щоб і ймя його вже більш не споминалось. |
20 Але, Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуєш нирки та серце, хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі! | 20 Але, Господе Саваоте, Ти суддя праведний, випробовуєш серця і утробу! Дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я справу мою. | 20 Ти ж, Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце, дай мені побачити твою відплату їм, бо на тебе поклавсь я в ділах моїх. | 20 Господи, що судиш праведно, що досліджуєш серця і нирки, хай побачу я пімсту від Тебе на них, бо до Тебе я відкрив моє оправдання. | 20 Ти ж, Господи Саваот, що праведно судиш і вивідуєш серця й утроби, дай менї вбачати помсту твою на їх, бо на тебе здав я справу мою. |
21 Тому так промовляє Господь на людей Анатоту, що пошукують душу твою та говорять: Не пророкуй Ім'ям Господа, щоб не померти тобі від рук наших! | 21 А тому так говорить Господь про мужів Анатоту, що шукають життя твого і вимагають: Не пророкуй в ім'я Господа, щоб не померти тобі від рук наших. | 21 Тому так каже Господь про людей анатотських, що чигають на твою душу й кажуть: «Не пророкуй во ім'я Господнє, а то помреш від наших рук.» | 21 Через це так говорить Господь проти людей Анатота, що шукають моєї душі, що говорять: Не пророкуватимеш господним іменем, якщо ж ні, згинеш в наших руках. | 21 Тим же то так говорить Господь про мужів Анатотських, про тих, що чигають на твою душу, говорючи: Не пророкуй в імя Господнє, ато вмреш од рук наших; |
22 Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я навіщу їх: від меча юнаки повмирають, а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть! | 22 Тому так говорить Господь Саваот: Ось, Я навідаю їх; юнаки [їхні] помруть від меча; сини їхні і доньки їхні помруть від голоду. | 22 Тому так каже Господь сил: «Ось я їх покараю: хлопці погинуть від меча, сини їхні й дочки їхні помруть із голоду. | 22 Ось Я їх відвідаю. Їхні молоді помруть від меча і їхні сини і їхні дочки помруть з голоду, | 22 Тим говорить Господь Саваот так: Оце я навідаю їх: молодики їх погинуть од меча; синове їх і дочки їх помруть із голоду. |
23 І останку не буде по них, бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх!... | 23 І останку не буде від них; бо Я наведу лихо на мужів Анатоту в рік відвідин їх. | 23 І не буде в них останку, бо я наведу лихо на людей анатотських у рік їхніх відвідин.» | 23 і їм не буде останку, бо Я наведу зло на тих, що живуть в Анатоті в році їхніх відвідин. | 23 Не буде й останку з них; наведу бо лихолїттє на мужів Анатотських часу навідання їх. |