1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.1 Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.1 Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.1 Бо закон, маючи тінь майбутнього добра, а не сам образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, що приходять.1 Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2 Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.2 Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.2 Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?2 Інакше вони перестали б приноситися, бо не було б більше жодного відчуття гріхів у тих, які служать і які раз очистилися.2 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3 Але в них спомин про гріхи буває щороку,3 Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;3 Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,3 Але в них є усвідомлення гріхів щороку,3 А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!4 Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.4 бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.4 бо неможливо, щоб кров телят і цапів відпускала гріхи.4 Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5 Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.5 А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.5 Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.5 Тому, входячи до світу, каже: Жертви й приношення ти не схотів, але тіло ти дав мені.5 Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: `Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
6 Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.6 Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.6 Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.6 Всепалення і жертви за гріхи тобі не сподобалися.6 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!7 Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.7 Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»7 Тоді я сказав: Ось іду, - на початку книги написано про мене, щоб виконати Боже, твою волю.7 Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.`
8 Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.8 Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.8 Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: 8 Сказавши спочатку, що ні жертви, ні приношень, ні всепалень за гріхи, - які згідно з законом приносяться, - не забажав ти і не вподобав собі-8 Сказавши вище: `Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,` котрі по закону приносять ся,
9 Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.9 А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.9 «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.9 потім додав: Ось іду, щоб виконати волю твою. Скасовує він перше, щоб поставити друге.9 потім рече: `Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.` Зносить перве, щоб друге поставити.
10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.10 Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.10 Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.10 В тій волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.10 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11 І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.11 І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.11 І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть скасувати гріхів.11 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,12 Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,12 Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,12 Він же, раз принісши жертву за гріхи, завжди сидить праворуч Бога,12 Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.13 Очікуючи за тим, доки вороги Його будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.13 чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.13 далі очікуючи, доки його вороги не будуть покладені підніжжям його ніг.13 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.14 Бо Він єдиним приношенням назавше вчинив досконалими тих, що освячуються.14 Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.14 Бо одним приношенням він назавжди вдосконалив тих, що освячуються.14 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:15 Про це засвідчує вам також і Дух Святий; бо сказано: 15 Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже: 15 Свідчить же нам і Святий Дух, згідно із сказаним: 15 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.16 Ось заповіт, котрого заповідаю їм по тих днях, каже Господь: Вкладу закони Мої в серця їхні і в розумі їхньому напишу їх,16 «Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.16 Оце і є заповіт, що я його заповідаю їм по тих днях, - мовить Господь. - Дам мої закони в їхні серця, і запишу їх у їхній розум, -16 `Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв`, глаголе Господь: `Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!17 І гріхів їхніх і беззаконня їхнього вже не пригадаю.17 Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»17 і більше не згадаю їхніх гріхів та їхніх беззаконь.17 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.`
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.18 А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.18 А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.18 А де є відпущення їх, там немає приношення за гріхи.18 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,19 Отож, браття, маючи відвагу входити до святині засобом крови Ісуса Христа, шляхом новим і живим,19 Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,19 Отож, брати, маємо сміливість заходити до святині кров'ю Ісуса -19 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,20 Котрого Він знову відкрив нам через завісу, себто тіло Своє,20 який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,20 новою і живою дорогою, яку він відкрив нам заслоною, тобто своїм тілом,20 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21 маємо й Великого Священика над домом Божим,21 І маючи Великого Священика над Божим домом,21 і маючи великого священика над Божим домом,21 і великого архиєрея в Божім домі.21 і Єрея великого над домом Божим,
22 то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!22 Приступімо ж зі щирим серцем, з вірою уповні, окропивши серця очищенням від розбещеної совісті, і, омивши тіло водою чистою,22 приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.22 Приступаймо ж із щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.22 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23 Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.23 Будемо триматися сповідування надії неухильно, бо вірний Той, що Обіцяв.23 Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний.23 Непохитно держімо визнання надії, - бо вірний той, що обіцяв!23 держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24 І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.24 Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любови і до справ добрих;24 І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;24 Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любови та добрих діл;24 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25 Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.25 Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.25 не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.25 не залишаймо своїх зібрань, як ото деякі ввели у звичку; але заохочуймося, - і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.25 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26 Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,26 Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.26 Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,26 Бо коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання правди, то нема більше жертви за гріхи;26 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27 а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.27 Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.27 а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.27 а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.27 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28 Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,28 Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,28 Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.28 Як хто відрікся закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.28 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!29 То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!29 Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?29 Зважте, якої гіршої муки заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крови заповіту, якою освятився, хто зневажив Духа ласки?29 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!30 Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.30 Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.30 Ми знаємо того, хто сказав: У мене помста - і я відплачу, [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме свій народ.30 Знаємо Того, хто промовив: `Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь`; і знов: `Господь судити ме людей своїх.`
31 Страшна річ упасти в руки Бога Живого!31 Страшно попасти в руки Бога Живого!31 Страшно впасти в руки Бога живого!»31 Страшна річ - потрапити в руки живого Бога!31 Страшно впасти в руки Бога живого.
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.32 Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,32 Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: 32 Згадуйте ж минулі дні, коли ви, просвітившись, зазнали великої боротьби терпінь,32 Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33 Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.33 То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.33 ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.33 бувши або видовищем у зневагах і знущаннях, або ж спільниками тих, що мали таке життя.33 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.34 Бо ви й мені співчували за ув‘язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.34 Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.34 Ви ж терпіли разом із в'язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе вічне й ліпше майно [на небі].34 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.35 Отож, не залишайте певности вашої, котра має велику нагороду.35 Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.35 Тож не відкидайте вашої сміливости, бо вона має велику винагороду.35 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.36 Терпіння необхідне вам, щоб, виконавши волю Божу, могли одержати обіцяне;36 Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.36 Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.36 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37 Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!37 Бо ще трішки, ще вельми мало часу і Той, що має прийти, прийде і не забариться.37 Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.37 Бо ще трохи, - дуже недовго - і прийде той, хто йде, - і не забариться.37 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38 А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.38 Праведний вірою живий буде; а якщо хтось захитається, не буде приязна до нього душа Моя.38 А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.38 Праведний мій житиме вірою, а коли відступить, то моя душа не матиме вподобання в ньому.38 `А праведний з віри жив буде,` і: `Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.`
39 Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.39 А ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі для порятунку душі.39 Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.39 Ми ж не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі.39 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.