1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.1 І, вийшовши звідти, приходить на землю Юдейську за Йорданською стороною. Знову збирається до Нього народ; і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.1 І, вставши, звідти приходить до країв Юдеї, що на другім боці Йордану. Сходяться знову до нього юрби і, за звичаєм, знову їх навчає.1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?2 Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: Чи дозволяється розривати шлюб чоловікові з дружиною?2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: `Чи можна чоловікові відпустити жінку?`2 І приступили фарисеї і, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові відпустити жінку.2 І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
3 А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?3 Він сказав їм у відповідь: Що заповідав вам Мойсей?3 А він у відповідь сказав їм: `Що заповів вам Мойсей?`3 А він у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей?3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
4 Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.4 Вони сказали: Мойсей дозволив писати листа про розірвання шлюбу і відпустити.4 Вони сказали: `Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.`4 Вони сказали: Мойсей заповів написати лист розлучення і відпустити.4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
5 Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.5 Ісус сказав їм у відповідь: Через ваше жорстоке серце він написав вам цю заповідь;5 `То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.5 Ісус сказав їм: Він вам написав цю заповідь з огляду на ваше жорстокосердя.5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
6 Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.6 А на початку творення Бог чоловіком і жінкою утворив їх.6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.6 Від самого початку сотворення [Бог] створив їх як чоловіка й жінку.6 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,7 А тому нехай залишить чоловік батька свого і матір,7 Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,7 Ось чому залишить чоловік свого батька й матір і з'єднається до своєї дружини,7 Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.8 І приліпиться до дружини своєї, і будуть двоє однією плоттю, аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть.8 й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.8 і будуть двоє як одне тіло: їх уже не двоє, а одне тіло.8 і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9 Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!9 Отож, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.`9 Отже, те, що Бог з'єднав, хай людина не роз'єднує.9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10 А вдома про це учні знов запитали Його.10 У домі учні Його знову запитали Його про те саме.10 Удома ж учні знов його про те запитали.10 Удома учні знову розпитували Його про це.10 А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.11 І Він сказав їм: Хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, той чинить перелюб супроти неї (дружини).11 А він сказав їм: `Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.11 Каже їм: Якщо хто відпустить свою дружину й одружиться з іншою, той робить перелюб проти неї;11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.12 І якщо дружина розірве шлюб із чоловіком своїм і вийде за іншого, – чинить перелюб.12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить.`12 і якщо вона, відпустивши свого чоловіка, вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб.12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.13 Приносили до Нього дітей, щоб Він торкнувся до них; але учні не допускали принесених.13 І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.13 Приносили до нього дітей, щоб доторкнувся до них. Учні боронили їм.13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!14 Ісус [те] побачив, обурився і сказав їм: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.14 Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: `Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.14 Побачивши, Ісус обурився і сказав їм: Дозволяйте дітям приходити до мене, не бороніть їм, бо Царство Боже є для таких.14 Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.15 Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.15 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього.`15 Щиру правду кажу вам, якщо хто не прийме Божого Царства як дитина, той не увійде до нього.15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.16 І обняв їх, і поклав руки на них, і благословив їх.16 І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.16 Обнявши їх, покладав на них руки, благословляв.16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?17 Коли виходив Він у дорогу, підбіг один (чоловік), упав перед Ним на коліна і запитав Його; Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?17 Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: `Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?`17 Як виходив у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, щоб успадкувати вічне життя?17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.18 Ісус сказав йому: Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрий, а лише один Бог.18 `Чого називаєш мене благим?` - сказав Ісус до нього. - `Ніхто не благий, окрім одного Бога.18 Ісус сказав йому: Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог.18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.19 Чи знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не засвідчуй ложно, не чини кривди, шануй батька твого і матір.19 Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.`19 Знаєш заповіді: не вбивай, не чини перелюбу, не крадь, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй свого батька та матір.19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20 А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.20 А він сказав Йому у відповідь: Учителю! Все це зберіг я від юности моєї.20 Він же у відповідь мовив до нього: `Учителю, я вже те дотримував змалку.`20 Той сказав Йому: Учителю, все це додержав з малих літ.20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.21 Ісус глянув на нього, полюбив його і сказав йому: Одного тобі бракує: Піди і все, що маєш, продай, і роздай убогим, то матимеш скарби на небесах; і приходь, і йди слідом за Мною, узявши хреста.21 Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: `Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.`21 Поглянувши на нього з любов'ю, Ісус сказав йому: Одного тобі бракує: піди та все, що маєш, продай і роздай бідним - матимеш скарб на небі; і приходь, [бери свій хрест] і йди за мною.21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!22 Але він засмутився від цього слова і відійшов, запечалений, тому що в нього був значний маєток.22 Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.22 Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений; бо мав багато добра.22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!23 Ісус глянув довкола і сказав Своїм учням: Як важко тим, що мають багатство, увійти до Царства Божого!23 Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: `Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!`23 Поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: Як нелегко тим, що мають багатство, увійти в Боже Царство!23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!24 Учні здивувалися від слів Його. Але Ісус знову сказав їм у відповідь: Дітоньки! Як важко тим, що покладаються на багатство, увійти до Царства Божого!24 Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: `Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!24 Учні жахнулися від тих слів. А Ісус знову у відповідь каже їм: Діти, як нелегко [тим, що надіються на багатство] увійти до Божого Царства!24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.`25 Легше верблюдові пройти крізь вушко в голці, ніж багатому увійти до Божого Царства!25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?26 Але вони вельми здивувалися і гомоніли поміж собою: А хто ж тоді може врятуватися?26 Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: `Хто ж тоді може спастися?`26 Вони дуже здивувалися, перемовляючись: То хто ж може спастися?26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
27 Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!27 Та Ісус глянув на них і сказав: Людям це неможливо, проте не Богові; бо все для Бога можливе.27 Ісус же, поглянувши на них, мовить: `У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо.`27 Поглянув на них Ісус та й каже: У людей це неможливо, але не в Бога, бо для Бога є все можливе.27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
28 А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.28 І почав Петро казати Йому: Ось, ми покинули все і пішли слідом за Тобою.28 І заговорив до нього Петро: `Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.`28 Тут Петро став казати Йому: Ось ми залишили все й пішли за тобою.28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,29 Ісус сказав у відповідь: Істину кажу вам: Немає нікого, хто залишив би дім свій чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір або дружину чи діток, або землю заради Мене і Євангелії,29 Ісус озвавсь і каже: `Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, -29 Ісус сказав: Щиру правду кажу вам: немає жодного, хто б полишив дім, братів, сестер, матір, батька, [дружину], дітей, чи угіддя - задля мене і задля Єванґелії -29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.30 І не одержав би нині, о цім часі, серед гоніння, у сто разів більше – домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в прийдешньому віку – вічного життя;30 не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.30 і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, - будинків, братів, сестер, матерів, дітей, угідь, - а в майбутньому віці - вічне життя!30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.31 І багато з перших стануть останніми, а останні першими.31 І багато з перших стануть останніми, а останні -першими.`31 Багато хто з перших стане останнім, а останній - першим.31 Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:32 Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалиму, Ісус простував попереду них, а вони жахалися, йдучи слідом, і були в страхові. Він підкликав дванадцятьох і почав казати їм про те, що станеться з Ним: 32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 32 Вони були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. І злякалися, ідучи слідом, і жахалися. Покликавши знову дванадцятьох, почав їм говорити про те, що має з ним статися;32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
33 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,33 Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і Син Людський виданий буде першосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і віддадуть Його поганам;33 `Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;33 ось, мовляв, ідемо до Єрусалима, а Людський Син буде виданий архиєреям і книжникам, засудять Його на смерть, видадуть поганам;33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!34 І позбиткуються над Ним, і будуть бити Його, і обплюють Його, і уб‘ють Його; і третього дня воскресне.34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне.`34 насміхатимуться з нього, і обплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб'ють, а після трьох днів воскресне.34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.35 [Тоді] підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іван і сказали: Учителю! Ми бажаємо, щоб Ти вчинив нам, про що попросимо.35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: `Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.`35 Підходять до нього Яків та Іван - Заведеєві сини. Кажуть Йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, про що проситимемо тебе.35 І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
36 А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?36 Він сказав їм: Що хочете, щоб Я вчинив вам?36 Він же їм відповів: `Що хочете, щоб я зробив вам?`36 Він сказав їм: А що хочете, щоб я зробив вам?36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
37 Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!37 Вони сказали Йому: Дай нам сісти в Тебе одному – по праву руку, а другому – по ліву руку, у славі Твоїй.37 `Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.`37 Вони сказали Йому: Зроби нам так, щоб один праворуч тебе, а один ліворуч сиділи ми у твоїй славі.37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
38 А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?38 Але Ісус сказав їм: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я п‘ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?38 Ісус же сказав їм: `Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?`38 Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити ту чашу, яку я п'ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещуся?38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
39 Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.39 Вони відповіли: Можемо! А Ісус сказав їм: Чашу, котру Я п‘ю, будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися;39 Ті йому відповіли: `Можемо.` Ісус сказав їм: `Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.39 Вони сказали Йому: Можемо. Ісус же сказав їм: Чашу, яку я п'ю, вип'єте, і хрещенням, яким я хрещуся, будете охрещені.39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.40 А дати сісти у Мене по праву руку і по ліву руку, – не від Мене [залежить], але кому приготовлено.40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано.`40 Але щоб сісти праворуч мене, чи ліворуч, не мені вам це дати, а тим, кому це приготовлено.40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.41 Зачувши все це, десятеро почали обурюватися на Якова та Івана.41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.41 Почувши це, десятеро почали нарікати на Якова та Івана.41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.42 Але Ісус підкликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що названі князями народів панують над ними, а вельможі їхні володарюють над ними;42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: `Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.42 Ісус же, покликавши їх, каже їм: Знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі утискають їх.42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.43 Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче бути більшим поміж вами, нехай буде вам слугою;43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,43 Не так буде у вас. Але якщо хто хоче бути великим, хай буде вам слугою.43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
44 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.44 І хто хоче бути першим поміж вами, нехай буде всім рабом;44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.44 Якщо хто з вас хоче бути першим, хай буде для всіх рабом.44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.45 Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати життя Своє для спокути за багатьох.45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.`45 Бо й Людський Син не прийшов, щоб послужили Йому, але щоб самому послужити, віддати свою душу як викуп за багатьох.45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.46 Приходять до Єрихону. І коли виходив Він з Єрихону із учнями Своїми і з народом без ліку, Вартимей, син Тимеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив [милостиню].46 І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.46 Приходять до Єрихона. А як з Єрихона виходив з своїми учнями і великою юрбою, то син Тимея - Вартимей - сліпий жебрак, сидів край дороги.46 І приходять у Ерихон; і як виходив Він із Ерихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!47 Коли почув, що це Ісус Назорей, він почав кричати і казати: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене.47 Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: `Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!`47 Почувши, що це Ісус Назарянин, став волати й кликати: Сину Давидів, Ісусе, помилуй мене.47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!48 І багато сварилися на нього, щоб він замовк; але він ще дужче кричав: Сину Давидів! Помилуй мене!48 Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: `Сину Давидів, змилуйся надо мною!`48 Довкола всі обурювалися на нього, щоб замовк. А він ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
49 І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.49 Ісус зупинився і звелів його покликати. Покликали сліпого і сказали йому: Не бійся, підведися, кличе тебе.49 Ісус же спинивсь і каже: `Прикличте його!` Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: `Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе.`49 Зупинившись, Ісус сказав: Покличте його. Кличуть сліпця, кажуть йому: Сміливіше, встань, кличе тебе.49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.50 Він скинув з себе верхній одяг, підвівся і прийшов до Ісуса.50 Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.50 Той скинув свого плаща, скочив, прийшов до Ісуса.50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!51 Відповідаючи йому, Ісус запитав: Що ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! Щоб мені прозріти.51 Ісус, до нього звернувшись, каже: `Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?` А сліпий йому: `Учителю мій, - щоб я бачив!`51 Сказав у відповідь йому Ісус: Що хочеш, щоб Я тобі зробив? А сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
52 Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.52 Ісус сказав йому: Іди, віра твоя врятувала тебе. І він тієї ж хвилі прозрів і пішов дорогою за Ісусом.52 Сказав Ісус до нього: `Іди, віра твоя спасла тебе.` І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.52 І Ісус сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І миттю прозрів - та й пішов дорогою за Ісусом.52 Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.