1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі, | 1 Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, за обітницею життя у Христі Ісусі, | 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, | 1 Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, - | 1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї, |
2 до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! | 2 Тимофієві, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Вітця і Христа Ісуса, Господа нашого. | 2 Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. | 2 до Тимофія, улюбленого сина: ласка, милосердя, мир від Бога Батька і нашого Господа Христа Ісуса. | 2 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого. |
3 Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч. | 3 Дякую Богові, Котрому служу від прабатьків із чистою совістю, що безнастанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі; | 3 Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах; | 3 Дякую Богові, якому служу від предків чистим сумлінням, що постійно пам'ятаю про тебе в моїх молитвах день і ніч, | 3 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день, |
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю. | 4 І бажаю бачити тебе, пригадуючи сльози твої, щоб мені виповнитися радістю, | 4 згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами. | 4 бажаючи бачити тебе, згадуючи твої сльози, щоб наповнитися радістю. | 4 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами, |
5 Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась. | 5 Пригадуючи нелицемірну віру твою, котра передніше жила в бабусі твоїй Лоїді і матері твоїй Евникії; певен, що вона є також у тобі. | 5 Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе. | 5 Згадую твою щиру віру, яка спочатку оселилася була в твоїй бабусі Лоїді та в твоїй матері Євникії; я певний, що вона є і в тобі. | 5 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе. |
6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх. | 6 Із цієї причини нагадую тобі, щоб ти розігрівав дара Божого, котрий в тобі через покладання рук моїх, | 6 З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх. | 6 Я тому пригадую тобі це, щоб ти розігрівав Божий дар, що є в тобі через покладання моїх рук. | 6 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх. |
7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. | 7 Бо дав нам Бог духа не остраху, але сили і любови, та цнотливости. | 7 Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости. | 7 Адже Бог не дав нам духа страху, але сили, любови й поміркованости. | 7 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму. |
8 Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога, | 8 Отож, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в‘язня Його; але страждай з благовістям (Христовим) силою Бога, | 8 Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в'язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, | 8 Тож не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене - його в'язня; але потерпи за добру вістку за силою Бога, | 8 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, |
9 що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів. | 9 Що врятував нас і покликав званням святим, не за справи наші, але за Своєю волею і благодаттю, що дана нам у Христі Ісусі передніше вічних часів. | 9 який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; | 9 який нас спас і покликав святим покликанням, - не за наші діла, але за своїм бажанням та ласкою, що дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами; | 9 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, |
10 А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією, | 10 А нині відкрилося з‘явою Рятівника нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і явив життя і нетління через Євангелію, | 10 об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, | 10 тепер же з'явилася появою нашого спасителя Ісуса Христа, який знищив смерть, освітив життя і нетлінність доброю вісткою. | 10 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм, |
11 що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя. | 11 Для котрої я настановлений проповідником і Апостолом, і навчителем поганів. | 11 що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем. | 11 В ній я поставлений був проповідником, і апостолом, і вчителем [поган]. | 11 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. |
12 З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою. | 12 З цієї причини я так страждаю; але не соромлюся. Бо я знаю, в Кого увірував, і певний, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день. | 12 Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день. | 12 Через це я і терплю; але я не соромлюся, бо знаю, кому повірив, і впевнений, що він має силу зберегти до того дня те, що мені було передане. | 12 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня. |
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. | 13 Дотримуйся взірця розважливого вчення, котре ти чув од мене, з вірою і любов‘ю у Христі Ісусі. | 13 За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. | 13 За приклад май здорову науку, яку ти від мене почув у вірі й любові, що в Ісусі Христі. | 13 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї. |
14 Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває. | 14 Бережи добру запоруку Духом Святим, що живе у нас. | 14 Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас. | 14 Збережи добро, заповідане Святим Духом, що живе в нас. | 14 Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас. |
15 Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген. | 15 Ти знаєш, що всі азійські залишили мене; в тому числі й Фігел та Гермоген. | 15 Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися. | 15 Ти знаєш, що від мене відвернулися всі, що в Азії, між ними й Фігел та Гермоген. | 15 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген. |
16 Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився. | 16 Нехай же подасть Господь милість домові Онисифоровому за те, що він неодноразово опікувався мною і не соромився ланцюгів моїх, | 16 Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів, | 16 Хай Господь пошле милосердя на дім Онисифора, бо багато разів він давав мені відраду і не соромився моїх кайданів. | 16 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся; |
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, | 17 Але, коли був у Римі, то з великою ревністю шукав мене і знайшов. | 17 а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов. | 17 Але коли він прибув до Рима, то пильно шукав мене - і знайшов. | 17 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов. |
18 хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще! | 18 Нехай же подасть йому Господь надбати милість у Господа того дня; а скільки він служив (мені) в Ефесі, ти краще знаєш. | 18 Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене. | 18 Хай же дасть йому Бог знайти милосердя від Господа того дня! А скільки він послужив мені в Ефесі, - ти краще знаєш. | 18 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш. |