1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, | 1 Першу книжку написав я до тебе, Теофіле, про все, що Ісус чинив і чого навчав від початку. | 1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку | 1 Перше слово написав я про все, о Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, | 1 Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, |
2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. | 2 До того дня, котрого Він піднявся, і дав Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав, | 2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. | 2 аж до того дня, коли вознісся, давши Завіт через Святого Духа апостолам, яких був вибрав. | 2 аж до дня, котрого вознїс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; |
3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав. | 3 Котрим і явив Себе живим по стражданні Своєму з багатьма певними доказами, упродовж сорока днів з‘являвся їм, повідуючи їм про Царство Боже. | 3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. | 3 Перед ними постав живий після своїх страждань, з численними доказами, з'являючись їм упродовж сорока днів і промовляючи про Боже Царство. | 3 перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; |
4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. | 4 І, зібравши їх, Він звелів їм: Не залишайте Єрусалиму, але наджидайте обіцяного від Батька, про що ви чули від Мене; | 4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; | 4 І як був з ними, наказав їм не відходити від Єрусалима, але очікувати обіцяного від Батька, про яке ви чули від мене. | 4 і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене. |
5 Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! | 5 Бо Іван хрестив водою, а ви за кілька днів по цьому будете хрещені Духом Святим. | 5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. | 5 Бо Іван же хрестив водою, ви ж маєте хреститися Святим Духом за кілька днів. | 5 Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. |
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? | 6 А тому вони зійшлися і запитували в Нього, кажучи: Чи не цього часу, Господе, Ти відновлюєш царство Ізраїлеві? | 6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» | 6 Вони зійшлися та й питали його, кажучи: Господи, чи не тепер ти відновиш царство Ізраїля? | 6 Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? |
7 А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. | 7 Але Він сказав їм: Не ваша справа знати час і пору, котрі Батько визначив Своєю владою; | 7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. | 7 Сказав їм: Не вам знати часи й роки, які Батько поклав своєю владою, | 7 Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. |
8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. | 8 Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете Мені свідками в Єрусалимі, і по всій Юдеї та Самарії і навіть до краю землі. | 8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» | 8 але ви одержите силу, коли, щойно найде на вас Святий Дух і будете мені свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї і Самарії та аж до краю землі. | 8 А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. |
9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... | 9 Сказавши це, Він піднявся вгору на їхніх очах, і хмарина взяла Його з-перед їхніх очей. | 9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. | 9 Сказавши це, став возноситися на їхніх очах - і хмара сховала його з виднокола. | 9 І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. |
10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, | 10 І коли вони дивилися в небо, під час піднесення Його, раптом два мужі постали їм у білій одежі. | 10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі | 10 Коли вдивлялися в небо, як він віддалився, то два мужі в білих убраннях з'явилися перед ними | 10 І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, |
11 та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо! | 11 І сказали: Мужі галілейські! Чого стоїте ви і дивитеся в небо? Цей Ісус, що піднявся од вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли підносився в небо. | 11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» | 11 та й сказали: Галилейські мужі, чого стоїте й дивитесь на небо? Цей Ісус, що піднісся від вас на небо, прийде так само, як оце бачили ви, коли йшов Він на небо. | 11 котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо. |
12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. | 12 Тоді вони повернулися до Єрусалиму з гори, що зветься Оливною, яка поблизу Єрусалиму, на відстані суботньої ходи. | 12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. | 12 Тоді повернулися до Єрусалима з гори, званої Оливною, що неподолік Єрусалима, на відстані дня ходи в суботу. | 12 Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. |
13 А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. | 13 І, прийшовши, зайшли до світлиці, де й були: Петро і Яків, Іван і Андрій, Пилип і Хома, Варфоломій і Матвій, Яків Алфеїв і Симон Зилот, і Юда, брат Якова; | 13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. | 13 Прийшовши, завітали до покою, де перебували Петро та Іван, Яків та Андрій, Пилип та Тома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів. | 13 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. |
14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його. | 14 Усі вони однодушно були в молитві і в благанні, з деякими жінками і Марією, Матір‘ю Ісуса, і з братами Його. | 14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. | 14 Усі вони перебували однодушно на молитві [і благанні] з жінками, з Марією, Ісусовою матір'ю, та його братами. | 14 Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. |
15 Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив: | 15 І за тих днів Петро якось підвівся з-посеред учнів і сказав: – | 15 І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, - промовив: | 15 Тими днями Петро, ставши серед учнів, а громада була осіб із сто двадцять, сказав: | 15 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): |
16 Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив, | 16 А було зібрання близько ста двадцяти чоловіків: Мужі-браття! Належало звершитися тому, що у Писанні провістив Дух Святий Давидовими устами про Юду, який очолив тих, що схопили Ісуса; | 16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. | 16 Мужі-братове! Треба було, щоб сповнилося Писання, яке передрікав Святий Дух устами Давида про Юду, що привів тих, які схопили Ісуса, | 16 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. |
17 бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв. | 17 Він був прилучений до нас і дістав жереба служіння цього; | 17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. | 17 бо він був зарахований до нас і дістав жереб цього служіння. | 17 Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. |
18 І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось... | 18 Але придбав землю неправедним коштом, і коли упав сторчма, тріснуло його черево, і вивалилися всі нутрощі його; | 18 Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось. | 18 Він придбав поле ціною несправедливости і, впавши сторч головою, розбився надвоє і випало все його нутро. | 18 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. |
19 І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови. | 19 І це стало відомо городянам Єрусалиму, через те й батьківською мовою названа та місцина Акелдама, себто Поле Крови. | 19 Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови. | 19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те поле їхньою мовою зветься Акелдама, тобто поле крови. | 19 І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. |
20 Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший. | 20 А в книзі Псалмів написано: Нехай же подвір‘я його стане пусткою і нехай не буде в ньому пожильця; і – ще: А служіння його нехай прийме інший. | 20 Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий. | 20 Бо написано в Книзі Псалмів: Хай стане його двір пусткою і хай не буде нікого, що жив би в ньому. Або ж: Урядування його хай візьме інший. | 20 Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший. |
21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, | 21 Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами у всі часи, коли був з нами і спілкувався з нами Господь Ісус, | 21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, | 21 Треба, отже, щоб один з тих мужів, що був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, - | 21 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, |
22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення. | 22 Починаючи від хрещення Іванового до того дня, котрого Він піднявся від нас, був разом із нами свідком воскресіння Його, | 22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» | 22 почавши від Іванового хрещення і до дня, як піднісся від нас, - один з них був з нами свідком його воскресіння. | 22 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. |
23 І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія. | 23 І поставили двох: Йосипа, що Варсавою звався, і що був названий Юстом, і Матвія. | 23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. | 23 І поставили двох: Йосипа, названого Варнавою, який ще й прозваний був Юстом, та Матвія. | 23 І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. |
24 А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав, | 24 І помолилися, і сказали: Ти, Господе, серцезнавець усіх, покажи з оцих двох одного, котрого Ти вибрав | 24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, | 24 Помолившись, сказали: Ти, Господи, серцезнавче всіх, покажи, кого з цих двох ти вибрав | 24 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, |
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце. | 25 Прийняти жереба цього служіння і апостольства, від котрого відпав Юда, щоби піти на своє місце. | 25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. | 25 для служіння і апостольства, натомість Юди, який відпав, щоб піти на своє місце. | 25 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. |
26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів. | 26 І кинули за них жереба, і випав жереб Матвієві, і його долучили до одинадцяти Апостолів. | 26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів. | 26 І кинули жереб; випав жереб на Матвія, якого й дораховано до одинадцятьох апостолів. | 26 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів. |