1 Соломонова Пісня над піснями.1 Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.1 Пісня пісень Соломона.1 Хай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі від вина,1 Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!2 Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.2 Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.2 і запашність твого мира понад всі аромати, твоє імя - вилите миро. Задля цього дівчата тебе полюбили,2 Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!3 Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!3 Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.3 притягнули тебе, біжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене вивів до своєї світлиці. Зрадіємо і розвеселимося тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.3 Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!4 Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.4 Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!4 Я чорна і гарна, дочки Єрусалиму, так як поселення Кидару, як кожухи Соломона.4 Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!5 Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.5 Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.5 Не глядіть на мене, бо я чорна, бо сонце мною погордило. Сини моєї матері билися зі мною, вони мене поставили сторожкою в виноградниках. Я не стерегла мій виноград.5 Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...6 Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?6 Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.6 Сповісти мені, (ти) кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш в полудне, щоб я не стала як та, що покривається наміткою стад твоїх друзів.6 З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?7 Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.7 Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.7 Якщо себе не знаєш, гарна між жінками, ти вийди за пятами пастухів і паси твоїх козлів при поселеннях пастухів.7 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.8 З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!8 Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.8 Моя близька, я тебе вподібнив до мого коня, що в колісницях Фараона.8 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!9 Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;9 Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!9 Які гарні твої щоки як горлиці, твоя шия як намисто.9 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!10 Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.10 Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.10 Зробимо для тебе подоби золота з сріблими цяпками.10 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!11 Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.11 Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.11 Поки цар на свому кріслі, мій нард видав свій запах.11 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.12 Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.12 Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.12 Мій кревний для мене вязанка стакту, він поселиться між моїми грудьми.12 Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!13 Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.13 Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.13 Мій кревний для мене китиця кипрова в виноградниках Енгадда.13 Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!14 О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.14 Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.14 Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна, твої очі голубині.14 Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!15 О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.15 Ось ти гарний, мій кревний, і красень. При нашому ліжку тінь,15 А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!16 Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.16 бальки наших домів кедрові, наша стеля з кипарису.16 Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!