1 Соломонова Пісня над піснями. | 1 Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина. | 1 Пісня пісень Соломона. | 1 Хай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі від вина, | 1 Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша. |
2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина! | 2 Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе. | 2 Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша. | 2 і запашність твого мира понад всі аромати, твоє імя - вилите миро. Задля цього дівчата тебе полюбили, | 2 Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили. |
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! | 3 Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати! | 3 Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять. | 3 притягнули тебе, біжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене вивів до своєї світлиці. Зрадіємо і розвеселимося тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила. | 3 Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе! |
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе! | 4 Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові. | 4 Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити! | 4 Я чорна і гарна, дочки Єрусалиму, так як поселення Кидару, як кожухи Соломона. | 4 Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона. |
5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові! | 5 Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла. | 5 Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети. | 5 Не глядіть на мене, бо я чорна, бо сонце мною погордило. Сини моєї матері билися зі мною, вони мене поставили сторожкою в виноградниках. Я не стерегла мій виноград. | 5 Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла. |
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!... | 6 Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх? | 6 Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного. | 6 Сповісти мені, (ти) кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш в полудне, щоб я не стала як та, що покривається наміткою стад твоїх друзів. | 6 З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх? |
7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна? | 7 Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових. | 7 Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів. | 7 Якщо себе не знаєш, гарна між жінками, ти вийди за пятами пастухів і паси твоїх козлів при поселеннях пастухів. | 7 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали. |
8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої. | 8 З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя! | 8 Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших. | 8 Моя близька, я тебе вподібнив до мого коня, що в колісницях Фараона. | 8 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш). |
9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько! | 9 Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті; | 9 Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба! | 9 Які гарні твої щоки як горлиці, твоя шия як намисто. | 9 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях; |
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста! | 10 Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками. | 10 Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті. | 10 Зробимо для тебе подоби золота з сріблими цяпками. | 10 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками. |
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками! | 11 Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої. | 11 Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками. | 11 Поки цар на свому кріслі, мій нард видав свій запах. | 11 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої. |
12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі. | 12 Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх. | 12 Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах. | 12 Мій кревний для мене вязанка стакту, він поселиться між моїми грудьми. | 12 Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях, |
13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! | 13 Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських. | 13 Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває. | 13 Мій кревний для мене китиця кипрова в виноградниках Енгадда. | 13 Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських. |
14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах! | 14 О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині. | 14 Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді. | 14 Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна, твої очі голубині. | 14 Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині. |
15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині! | 15 О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень. | | 15 Ось ти гарний, мій кревний, і красень. При нашому ліжку тінь, | 15 А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена; |
16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень! | 16 Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси. | | 16 бальки наших домів кедрові, наша стеля з кипарису. | 16 Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси. |
17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси! | | | | |