1 А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло.1 Коли цар Давид постарів, увійшовши у похилі літа, то вкривали його одежами, але не міг він нагрітися.1 Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися.1 І цар Давид (був) старий, він постарівся днями, і зодягали його одіжжю, і він не міг зігрітися.1 Як же Давид зостарівся, й вбивсь у високі лїта, так, було, нїяк не загріється, хоч його й у ковдри загортають.
2 І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві!2 І сказали йому служники його: Нехай пошукають для володаря нашого, царя, молоду дівчину, щоб вона ходила перед царем, доглядала його, і лягала з ним, – то буде тепло володареві нашому цареві.2 І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.»2 І сказали його раби: Хай пошукають нашому панові цареві молоду дівчину, і хай служить цареві і буде його гріти і спатиме з ним, і наш пан цар нагріється.2 І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукали добродїєві нашому цареві молоду дївчину; нехай би вона царя доглядала й услуговувала йому, й лежала на його лонї, й буде тепло нашому добродїєві, цареві.
3 І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.3 І шукали вродливу дівчину по всіх теренах ізраїльських, і знайшли шунаммітку Авішаг, і привели її до царя.3 От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя.3 І пошукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку Соманітянку і привели її до царя.3 І шукали вони по всьому займищу Ізрайлевому що найкрасчої дївчини, та й знайшли Абисагу з Сунаму, та й привели її до царя.
4 А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.4 Дівчина та була дуже вродлива, і доглядала царя, прислуговуючи йому, але цар не спізнав її.4 Дівчина ж була гарна-прегарна; вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.4 І дівчина (була) дуже гарна. І гріла царя і йому служила, і цар її не пізнав.4 І була вона гарна-прегарна дївчина, й ходила за царем і вслуговувала йому, але царь не пригортавсь до неї.
5 А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати! І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.5 Адонія, син Хаґґітин, запишавшись, казав: Я буду царем. І завів собі колісниці, і вершників, і п'ятдесят скороходів.5 Аж ось Адонія, син Хаггіти, запишавшися, почав говорити: «Я буду царювати!» Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним.5 І Адоній син Анґіти піднявся, кажучи: Я царюватиму. І зробив собі колісниці і коні і пятдесять мужів, щоб бігли перед ним.5 Аж ось Адонїя, син Аггитин, розгордївшись, почав говорити: Я буду царем! От і завів собі колесницї й конї й пятьдесять чоловіка, що поперед ним бігали.
6 А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш? А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі.6 Тим часом, батько ніколи не гнітив його запитанням: Для чого ти оце чиниш? І Адонія був вельми вродливий і народився йому після Авесалома.6 Батько ж його поки жив, ніколи не картав його, запитувавши: «Навіщо ти так чиниш?» А був він також дуже гарний з виду. Мати породила його після Авесалома.6 І його батько ніколи не перешкодив йому, кажучи: Навіщо ти це вчинив? І він (був) дуже гарний з вигляду, і його породила (мати) після Авессалома.6 Батько ж (Давид) нїколи, поки жив, не картав його, питаючи: Про що ти се чиниш? А був він дуже гарний, та ще й уродивсь йому послї Абессалома.
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії.7 І радився він з Йоавом, сином Церуї, а також із священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.7 І був він у змові з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і тягли вони за Адоніею.7 І його слова годилися з Йоавом сином Саруя і годилися з Авіятаром священиком, і вони помагали Адонію.7 І був він у змові з Йоабом Саруєнком та з сьвященником Абіятаром, і тягли вони за Адонїєю.
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.8 Але священик Садок і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.8 Та священик Цадок, Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Семей, і Реї, і Давидові хоробрі не були за Адоніею.8 І священик Садок і Ванея син Йодая і Натан пророк і Семеї і Риї і витязі Давида не були за Адонією.8 Та сьвященник Садок і Банея Йодаєнко й пророк Натан, і Семей й Рисій, а також хоробрі Давидові не накладали з Адонїєю.
9 І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг.9 І заколов Адонія овечок і телят біля Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх Юдиних мужів, що служили у царя.9 Раз якось нарізав Адонія овець, волів і годованих телят коло Слизького Каміння, що біля джерела Рогел, і закликав своїх братів, синів царських, і всіх мужів юдейських, що служили в царя.9 І Адонія приніс жертву овець і телят і ягнят при камені Зоелета, що був близько джерела Роґила, і покликав всіх своїх братів і всіх мужів Юди, слуг царя.9 Позаколював раз Адонїя вівцї, корови й бички коло Зохелет-Каменя, що над криницею Рогель, і закликав до себе всїх братів своїх, синів царських, і всїх мужів Юдиних, що служили в царя;
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.10 А пророка Натана і Бенаю, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.10 Пророка ж Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не закликав.10 І пророка Натана і Ванею і витязів і свого брата Соломона не покликав.10 Пророка ж Натана, Банею й тих хоробрих, та свого брата Соломона не запросив до себе.
11 І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?11 Тоді Натан сказав до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґітин, зацарював, а володар наш Давид не відає [про те]?11 Тоді Натан сказав до Ветсавії, матері Соломона: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаггіти, став царем, а Давид, наш пан, навіть про те й не знає?11 І Натан промовив до Вирсавії матері Соломона, кажучи: Чи ти не зачула, що зацарював Адонія син Анґіти і наш пан Давид не взнав.11 Тодї сказав Натан до Бетсаби, матері Соломонової: Чи ти чула, що Адонїя, Аггитин син, озвав себе царем, а Давид, наш пан, про те й не знає?
12 А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!12 Тепер, ось, я раджу тобі: Рятуй життя твоє, і життя сина твого Соломона.12 Оце ж раджу тобі: Рятуй твоє життя і життя твого сина Соломона.12 І тепер іди, я ж тобі дам раду, і спасеш свою душу і душу твого сина Соломона.12 Оце ж я раджу тобі: рятуй життє твоє й життє сина твого Соломона.
13 Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія?13 Іди, і увійди до царя Давида, і скажи йому: Чи не присягався ти, володарю мій, царю, служниці твоїй, говорячи: Син твій Соломон буде царем по мені, і він сяде на троні моєму? Тоді чому ж зацарював Адонія?13 Піди до царя Давида й скажи йому: Чи ж не сам ти, мій пане-царю, заприсяг був твоїй слугині, казавши: Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на моєму престолі. Чому ж то Адонія став царем?13 Ходи, ввійди до царя Давида і скажеш йому, мовлячи: Мій пане царю, чи ти не поклявся твоїй рабині, кажучи, що: Твій син Соломон царюватиме після мене і він сидітиме на моєму троні, і як це зацарював Адоній?13 Ійди до царя Давида та й скажи йому: Чи не сам же ти, мій добродїю й царю, заприсяг служебцї твоїй, кажучи: Син твій Соломон буде царем послї мене, й він засяде на мойму престолї? Про що ж оце Адонїя окликав себе царем?
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої.14 І ось, коли ти ще будеш розмовляти там із царем, зайду я слідом за тобою, і доповню слова твої.14 І оце, як ти ще розмовлятимеш із царем, я ввійду за тобою та й потверджу твої слова.»14 І ось, ще як ти там говоритимеш з царем і я ввійду після тебе і докінчу твої слова.14 І оце, як ти ще розмовляти меш із царем, я ввійду за тобою та й доповню твої слова.
15 І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.15 Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаг прислуговувала цареві.15 Ввійшла Ветсавія до царя до покою - цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, -15 І ввійшла Вирсавія до царя до кімнати, і цар (був) дуже старий, і Авісак Соманітянка служила цареві.15 І ввійшла Бетсаба до царя у спальню. Царь же був старезний, а Абисага з Сунаму вслуговувала цареві.
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі?16 І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?16 припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві; цар запитав: «Чого бажаєш?»16 І схилилася Вирсавія і поклонилася цареві. І сказав цар: Що тобі є?16 І нахилилась Бетсаба й поклонилась цареві; а царь запитав: Що тобі треба?
17 І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.17 Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.17 Відказала йому: «Пане мій! Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі.17 Вона ж сказала: Пане мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом Богом твоїм, кажучи, що: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон.17 І відказала йому: Добродїю мій, царю! ти заприсяг служебцї твоїй перед Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царем після мене, й засяде на мойму престолї!
18 А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те...18 А тепер, ось, Адонія [зацарював], а ти, володарю мій, царю, не відаєш [про те!]18 А ось Адонія став царем, а ти, добродію мій, царю, про це й не знаєш.18 І ось тепер зацарював Адонія, і ти, мій пане, царю, не взнав.18 А ось Адонїя окликнув себе царем, а ти, добродїю мій й царю, про се й не знаєш.
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав.19 І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.19 Він нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх синів царських, священика Евіятара, та Йоава, начальника військ; Соломона ж, твого раба, не закликав.19 І він приніс в жертву телят і ягнят і багато овець, і покликав всіх синів царя і священика Авіятара і володаря сили Йоава, і не покликав твого раба Соломона.19 Він позаколював багацько волів, товстих биків й овець, та запросив усїх синів царських, і сьвященника Абіятара та Йоаба, гетьмана, до себе; кметя ж твого Соломона не закликав.
20 А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.20 Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх Ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.20 А на тобі, добродію мій, царю, очі всього Ізраїля, щоб ти об'явив їм, хто сяде на престолі добродія мого, царя, після нього.20 І ти, мій пане царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм хто сидітиме на престолі мого пана царя після нього.20 А на тебе, мій добродїю й царю, обернув тепер очі ввесь Ізраїль, щоб ти обявив їм, хто засяде після тебе, мій добродїю й царю, на твойму престолї?
21 Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними.21 Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.21 А то як тільки спочине мій добродій цар із своїми батьками я з моїм сином будемо злочинцями.»21 І станеться, що коли засне мій пан цар з своїми батьками, і я і мій син Соломон будемо грішними.21 Ато скоро спочине мій добродїй й царь коло батьків своїх, я й син мій Соломон стояти мем зрадниками тут.
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан.22 Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.22 Коли вона ще розмовляла з царем, увійшов пророк Натан.22 І ось, як вона ще говорила з царем і прийшов пророк Натан.22 Ще ж вона говорила до царя, як увійшов пророк Натан.
23 І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.23 І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.23 І сказали цареві: «Ось пророк Натан.» Увійшов він до царя і вклонився цареві обличчям до землі.23 І сповіщено цареві: Ось пророк Натан. І він ввійшов перед лице царя і поклонився цареві перед його лицем до землі.23 І сказано цареві: Ось пророк Натан! І прийшов він перед царя і поклонився цареві лицем до землї.
24 І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?24 І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?24 Мовив Натан: «Добродію мій, царю! Чи це ти розпорядив: Адонія стане царем після мене і сяде на моїм престолі?24 І сказав Натан: Мій пане царю, чи ти сказав: Адоній царюватиме після мене і він сяде на моїм престолі?24 І промовив Натан: Мій добродїю й царю! чи се ти розпорядив: Адонїя має бути царем, і йому на мойму престолї седїти?
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія!25 Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!25 Бо сьогодні він зійшов у долину, нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх царських синів і військову старшину, й священика Евіятара; он вони їдять і п'ють перед ним, викликуючи: Нехай живе цар Адонія!25 Бо він сьогодні зійшов і приніс в жертву телят і ягнят і багато овець і покликав всіх синів царя і володарів сили і священика Авіятара, і ось вони їдять і пють перед ним, і сказали: Хай живе цар Адоній.25 Бо він сьогоднї спустивсь і заколов множество волів, годованих бичків і овечок та й закликав царевичів, а до того військову старшину й сьвященника Абіятара; й вони оце трапезують і пють перед ним, викликуючи: Нехай живе царь Адонїя!
26 А мене я раб твій! і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав.26 А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.26 Мене ж, твого слугу, священика Цадока, Бенаю, сина Єгояди і твого раба Соломона не закликав.26 І мене самого, твого раба, і священика Садока і Ванея сина Йодая і твого раба Соломона не покликав.26 Мене ж, твого слугу, да сьвященника Садока, Банею Йодаєнка, й раба твого Соломона не кликав.
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?27 Чи не сталося це з [волі] володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?27 Невже ж сталось це за наказом мого добродія царя, і ти не сповістив раба твого, хто, після тебе, сидітиме на престолі добродія мого, царя?»27 Чи це слово вийшло від мого пана царя? І ти не обявив твому рабові хто сяде на перстолі мого пана царя після нього.27 Невже ж це сталось по наказу мого царя добродїя, й чому ти не сповістив кметя твого, хто після тебе, мій добродїю й царю, седїти ме на твойму престолї:
28 А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.28 І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.28 І відповів цар Давид і сказав: «Покличте мені Ветсавію!» Увійшла вона до царя й стала перед ним.28 І відповів Давид і сказав: Покличте мені Вирсавію. І вона ввійшла перед царя і стала перед ним.28 І відказав царь Давид і рече: Кликнути Бетсабу! Як же ввійшла вона й стала перед царем,
29 І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха,29 І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.29 Цар поклявся і сказав їй: «Так певно, як живе Господь, що визволив мене з усякої біди: 29 І поклявся цар і сказав: Хай живе Господь, який спас мою душу з усього пригнічення,29 Поклявся царь і рече: Так певно, як живе Господь, що вирятовував мене з усякої біди,
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня!30 Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.30 як заприсяг я тобі Господом, Богом Ізраїля, що син твій Соломон після мене буде царем і що він сидітиме на моєму престолі замість мене, так і зроблю сьогодні.»30 бо так як поклявся я тобі Господом Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моїм престолі замість мене, так вчиню я в цьому дні.30 Як заприсяг я тобі перед Господом, Богом Ізрайлевим: син твій Соломон мусить після мене бути царем і йому седїти на престолї мойму намість мене. Се я й справджу сьогоднї.
31 І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!31 І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!31 Припала Ветсавія на коліна обличчям до землі й уклонилася цареві та й каже: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!»31 І схилилася Вирсавія лицем до землі і поклонилася цареві і сказала: Хай живе мій пан цар Давид на віки.31 І вклонилась Бетсаба лицем до землї, упала перед царем та й промовила: Нехай добродїй мій, царь Давид, живе по всї віки!
32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного. І поприходили вони перед цареве обличчя.32 І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.32 І повелів цар Давид: «Покличте мені священика Цадока, пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди.» Як же вони ввійшли до царя,32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока і пророка Натана і Ванея сина Йодая. І вони ввійшли перед царя.32 І повелїв царь Давид: Кликнути до мене сьвященника Садока, пророка Натана й Банею Йодаєнка! Як же ввійшли вони перед царя,
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону.33 І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.33 сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть Соломона, мого сина, на мого мула, й завезіть його в Гіхон.33 І сказав їм цар: Візьміть з собою рабів вашого пана і посадіть мого сина Соломона на моє осля і попровадьте його до Ґіона,33 Сказав їм царь: Возьміть слуг вашого пана з собою; потім посадїть сина мого Соломона на мого мула в везїть його в Гіон.
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!34 І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!34 Там нехай помаже його царем над Ізраїлем священик Цадок із пророком Натаном. Тоді сурміть та й викрикуйте: нехай жиде цар Соломон!34 і там священик Садок і пророк Натан хай помаже його на царя над Ізраїлем, і затрубіть в роги і скажете: Хай живе цар Соломон.34 Нехай там помаже його сьвященник Садок і пророк Натан царем над Ізраїлем; тодї трубіть у трубу й викликуйте: Нехай живе царь Соломон!
35 Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою.35 Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; Він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.35 Потім ви вийдете слідом за ним, і він увійде й сяде на моїм престолі й буде царювати над вами замість мене; бо я призначив його князем над Ізраїлем і над Юдою.»35 І він сяде на моїм престолі і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою.35 Потім проведїть його сюди, нехай увійде й сяде на мойму престолї й нехай він буде царем намість мене: бо я призначив його, щоб він був князем над Ізраїлем і Юдою!
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!36 І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!36 Беная ж, син Єгояди, відповів цареві і сказав: «Амінь! Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого, царя.36 І відповів Ванея син Йодая цареві і сказав: Хай буде. Хай це потвердить Господь Бог мого пана царя.36 І відказав Банея Йодаєнко цареві й промовив: Аминь - так нехай скаже Господь, Бог пана мого, царя!
37 Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида!37 Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!37 Як був Господь з моїм паном і царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай звеличить його престіл понад престіл мого пана, царя Давида.»37 Так як Господь був з моїм паном царем, так хай буде з Соломоном і хай звеличить його престіл над престіл мого пана царя Давида.37 Як був Господь з моїм паном царем, нехай так буде й з Соломоном, і вчинить престол його ще висшим над престол мого пана, царя Давида.
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.38 І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.38 Тоді священик Цадок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, вкупі з керетіями й пелетіями, посадивши Соломона на мула царя Давида, спустились і повезли його в Гіхон.38 І зійшов священик Садок і пророк Натан і Ваней син Йодая і херреттії і фелеттії і посадили Соломона на осла царя Давида і повели його до Ґіона.38 І пішли сьвященник Садок і пророк Натан і Банея Йодаєнко вкупі з хелетеями й фелетеями та й посадили Соломона на мула царевого Давидового й повели його в Гіон.
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон!39 І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!39 Священик Цадок узяв рога з миром із намету та й помазав Соломона. І засурмили, і ввесь народ кликав: «Нехай живе цар Соломон!»39 І взяв священик Садок ріг олії з шатра і помазав Соломона і затрубів рогом, і сказав ввесь нарід: Хай живе цар Соломон.39 І взяв сьвященник Садок олїйного рога з намету та й помазав Соломона. Тодї затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон!
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!40 І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.40 Тоді народ піднявся позад нього, і грали люди на сопілках, і раділи так славно, що аж земля розпадалась від їхнього крику.40 І ввесь нарід пішов за ним і танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос.40 І йшов увесь народ позад його, й грали люде в сопілки й радувались, так що аж земля розсїдалась од їх крику.
41 І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті?41 І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?41 Почув це Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили бенкетувати. Почув також Йоав звук трубний та й каже: «Що це за шум розбурханого міста?»41 І почув Адоній і всі ним покликані, і вони закінчили їсти. І почув Йоав голос рогу і сказав: Що це за голос, чому місто шумить?41 І почув се Адонїя вкупі з запрошеними, саме коли скінчили трапезу. Почув також і Йоаб гук трубний та й каже: Що се за шум, що за гук у містї?
42 Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!42 І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.42 Коли він говорив, надійшов Йонатан, син священика Евіятара. Адонія сказав: «Ходи сюди, ти - чоловік порядний, несеш напевно добру вістку.»42 Як він ще говорив і ось прийшов Йонатан син священика Авіатара, і сказав Адоній: Ввійди, бо ти є чоловіком сили, і добро звіщаєш.42 Ще він говорив, як увійшов Йонатан, син сьвященника Абіятара. І сказав Адонїя: Увійди сюди, ти чоловік чесний й приносиш добру звістку.
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!43 І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.43 Відповів Йонатан і сказав До Адонії: «Зовсім ні! Наш пан, цар Давид, зробив Соломона царем.43 І відповів Йонатан і сказав: І поправді наш пан цар Давид поставив Соломона царем.43 І відказав Йонатан Адонїї: Правда! наш добродїй, царь Давид, зробив Соломона царем.
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю.44 І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.44 Цар послав з ним священика Цадока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула,44 І цар післав з ним священика Садока і пророка Натана і Ванея сина Йодая і хереттів і фелеттів, і посадили його на осла царя.44 Царь післав з ним сьвященника Садока, пророка Натана, й Банею Йодаєнка з хелетеями й фелетеями, й посадили вони його на царського мула;
45 І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.45 І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.45 а священик Цадок і пророк Натан помазали його в Гіхоні на царя, і звідти пішли назад з веселим криком, і зворушилось усе місто. Ось звідки галас, що ви чули.45 І Садок священик і Натан пророк помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти радіючи, і місто зашуміло. Це голос, який ви почули.45 І помазали його сьвященник Садок і пророк Натан в Гіонї на царя; і пійшли звідти з веселими сьпівами, і зворушився ввесь город. Ось звідки галас, що ви чули.
46 І Соломон уже засів на троні царства.46 Соломон уже сів на царському троні.46 Соломон сів уже на царському престолі,46 І Соломон засів на царському престолі,46 І Соломон засїв уже на царському престолї
47 І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм.47 І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім'я Соломона більше, аніж твоє ім'я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.47 і царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида, і промовляли: Нехай твій Бог зробить ім'я Соломона славнішим ніж твоє, і нехай возвеличить його престіл над престіл твій! І вклонився сам цар на своєму ліжку.47 і ввійшли раби царя поблагословити нашого пана царя Давида, кажучи: Хай Бог прославить імя Соломона твого сина понад твоє імя і хай прославить його престіл понад твій престіл. І поклонився цар на свому ліжку,47 І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродїя, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнїйшим як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі,
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!48 Потім додав: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вчинив мені сьогодні так, що один з моїх сидить на моєму престолі, й очі мої це бачать.»48 і так сказав цар: Благословенний Господь Бог Ізраїля, що сьогодні дав, щоб сів з мого насіння на мій престіл, і мої очі бачать.48 І сказав царь так: Благословен Господь, Бог Ізрайлїв, що сьогоднї так учинив, що один з моїх засїв на мойму престолї й мої очі се бачять!
49 І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою...49 [Тоді] злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.49 Тоді всі, що їх закликав був Адонія, вжахнулись, повставали й порозходились, кожен у свій бік.49 І жахнулися і перелякалися всі покликані Адонія і пішов (кожний) чоловік своєю дорогою.49 І вжахнулись усї, що їх закликав був Адонїя, повставали та й порозходились, кожний в свій бік.
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника.50 А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.50 Адонію ж обняв страх перед Соломоном; він устав і пішов, щоб ухопитися за роги жертовника.50 І Адоній перелякався лиця Соломона і встав і пішов і схопився за роги жертівника.50 Адонїю ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника.
51 І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!51 І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.51 І переказано Соломонові: «Он, Адонія, зо страху перед царем Соломоном, ухопив за роги жертовника та й каже: Нехай цар Соломон попереду мені заприсягне, що не стратить свого раба мечем.»51 І сповіщено Соломонові, кажучи: Ось Адоній перелякався царя Соломона і держиться рогів жертівника, кажучи: Хай покленеться мені сьогодні цар Соломон, що не забє твого раба мечем.51 І переказано Соломонові: Адонїя з великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити.
52 І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре.52 І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.52 А Соломон на те: «Якщо покаже себе чесним чоловіком, то й волосинка з нього не впаде на землю. Як же знайдеться на ньому якась провина, мусить умерти.»52 І сказав Соломон: Якщо він буде сином сили, то ні волосок йому не впаде на землю; і якщо в ньому зло знайдеться, помре.52 І вирік Соломон присуд: Коли буде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина з його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти.
53 І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!53 І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.53 І послав цар Соломон, щоб його взяли від жертовника; і він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому.»53 І цар Соломон післав і відвів його від жертівника і він ввійшов і поклонився цареві Соломонові, і сказав йому Соломон: Іди до твого дому.53 От і взяли його посланцї царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.