1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.1 По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні.1 По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.1 І сталося після того, як помер Саул і Давид повернувся, побивши Амалика, і сів Давид в Секелаку два дні.1 По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.2 А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився [йому].2 Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.2 І сталося третого дня і ось прийшов чоловік з табору з народу Саула і його одіж роздерта, і земля на його голові, і сталося коли входив він до Давида і впав на землю і поклонився йому.2 Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.3 І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору Ізраїльського.3 Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”3 І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав до нього: Я спасся з табору Ізраїля.3 І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.4 І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан.4 Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? І сказав що: Втік нарід з бою, і впало багато народу і померло. І помер і Саул, і його син Йонатан помер.4 І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?5 І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули?5 Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”5 І сказав Давид слузі, що йому сповіщав: Як ти взнав, що помер Саул і його син Йонатан.5 І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.6 І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його.6 Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь - Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.6 І сказав слуга, що це сповіщав йому: Припадком трапився я на горі Ґелвує, і ось Саул опирався на свій спис, і ось колісниці і вельможі на нього натискали.6 І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!7 Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене.7 Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.7 І він поглянув позад себе і побачив мене і покликав мене, і я сказав: Ось я.7 Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.8 І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин.8 І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.8 І він сказав мені: Хто ти? І я сказав: Я Амаликіт.8 Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...9 Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені.9 Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.9 І сказав до мене: Стань же надо мною і убий мене, бо мене обняла страшна темрява, бо вся моя душа в мені.9 І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.10 І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння [на списа], і взяв я вінця, що був на голові його, і зап'ястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди.10 І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”10 І я став над ним і я убив його, бо знав, що не житиме після того як він впаде. І я взяв царський вінець, що на його голові, і запинку, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму панові.10 І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.11 Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.11 Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.11 І Давид взяв свій одяг і роздер його, і всі мужі, що з ним, роздерли їхню одіж.11 Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.12 І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.12 І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.12 І плакали і ридали і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана і за нарід Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.12 І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.13 І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.13 Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”13 І сказав Давид слузі, що йому сповіщає: Звідки ти? І він сказав: Я син мужа з роду Амеликіта.13 І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?14 Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?14 Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся підвести твоєї руки, щоб забити господнього помазанника14 Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.15 І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І [той] убив його, і він помер.15 Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.15 і Давид покликав одного з своїх слуг, і сказав: Пішовши, напади на нього. І він убив його, і він помер.15 І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.16 І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.16 Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”16 І сказав до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи, що: Я забив господнього помазанника.16 Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,17 І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.17 Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;17 І Давид цим плачем оплакував Савла і його сина Йонатана,17 І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:18 І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав: 18 він учинив так, щоб навчити синів Юди, - вона записана в “Книзі Праведного”, - тож примовляв він: 18 і сказав повчити синів Юди, ось записано в книзі Правди: 18 (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!19 Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні!19 “Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?19 Постав стовпа Ізраїле, за померших на твоїх висотах, за ранених. Як впали сильні.19 Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20 Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!20 Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних.20 Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!20 Не сповіщайте в Ґеті і не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоб часом не зраділи дочки чужинців, щоб часом не зраділи дочки необрізаних.20 Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21 Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!21 Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм.21 Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не зійде роса, ані дощ, ані поля первоплодів, бо там зневажливо розправились зі щитом сильних, щит Саула не був помазаний олією.21 Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!22 Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма.22 лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула - не повертався намарно.22 Від крови ранених, від жиру сильних лук Йонатана не повернувся назад порожним, і меч Саула не повернувся порожним.22 Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!23 Саул і Йонатан, люб'язні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів [вони були].23 Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.23 Саул і Йонатан, улюблені і прекрасні, нерозлучні, гарні (були) за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легкі понад орлів і сильніші над львів.23 Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
24 Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!24 Доні Ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу!24 Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.24 Плачте ізральські дочки за Саулом, що зодягав вас кармазином з вашою прикрасою, що приносив золоту прикрасу для вашої одежі.24 Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!25 Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх.25 Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.25 Як впали сильні посеред бою. Йонатан побитий на твоїх висотах.25 Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!26 Сумую по тобі, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча.26 Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.26 Болію за тебе, мій брате Йонатане. Ти мені дуже прекрасний, прекрасною мені понад любов жінок є твоя любов.26 Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...27 Як упали сильні, загинула зброя вояцька!27 Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”27 Як впали сильні і пропала віськова зброя.27 Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?