1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:1 І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Сінайській, другого року по виході їх з єгипетської землі, першого місяця, кажучи: 1 Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця: 1 І промовив Господь до Мойсея в Синайській пустині в другому році після того як вони вийшли з єгипетскої землі, в першому місяці, кажучи: 1 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в другому роцї по виходї із землї Египецької, у первому місяцї:
2 І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.2 Нехай сини Ізраїля звершать Пасху в призначений для неї час.2 “Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.2 Скажи і хай зроблять ізраїльські сини пасху за її часом.2 Нехай сьвяткують сини Ізрайлеві в призначений час паску.
3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.3 Чотирнадцятого дня цього місяця увечері звершіть її у призначений для неї час, за всіма настановами і за всіма обрядами її звершіть її.3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”3 В чотирнадцятім дні першого місяця під вечір зробиш її в часі. За її законом і за її правилами зробиш її.3 На чотирнайцятий день місяця сього, між двома вечорами, сьвяткувати муть вони; по всїм установам її і по всїм приписам її мусите сьвяткувати її.
4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.4 І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб звершили Пасху.4 І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.4 І сказав Мойсей ізраїльським синам зробити пасху,4 І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, щоб сьвяткували паску.
5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.5 І звершили вони Пасху першого [місяця], чотирнадцятого дня місяця увечері, в пустелі Сінайській: у всьому, як звелів Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля.5 І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.5 як починався чотирнадцятий день місяця в Синайській пустині, так як Господь заповів Мойсеєві, так зробили ізраїльські сини.5 І сьвяткували вони паску на чотирнайцятий день первого місяця, між двома вечорами, у Синайському степу; як заповідав Господь Мойсейові, так і чинили сини Ізрайлеві.
6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,6 Були люди, котрі були нечисті від [доторку] до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасхи того дня; і прийшли вони до Мойсея і Аарона того дня,6 Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона6 І прийшли мужі, які були нечисті через душу людини і не могли зробити пасху в тому дні, і прийшли перед Мойсея і Аарона в тім дні.6 Та були такі люде, що опоганились від трупа людського, і не можна їм було сьвяткувати паски в той день; і приступили вони в той день перед Мойсея та перед Арона.
7 та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?7 І сказали йому ті люди: Ми нечисті від [доторку] до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господові у призначений час серед синів Ізраїля?7 і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”7 І сказали ті мужі до нього: Ми нечисті через душу людини. Отже не зможемо принести дар Господеві в його часі між ізраїльськими синами.7 І сказали сї люде до його: Ми нечисті від людського трупу; чому не вільно нам приносити дари Господеві серед синів Ізрайлевих у призначений час?
8 І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.8 І сказав їм Мойсей: Заждіть, я послухаю, що звелить про вас Господь.8 І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”8 І Мойсей сказав до них: Стійте тут, і послухаю Господа про вас, що заповість.8 І каже до них Мойсей: Пождїть, я послухаю, що повелить Господь задля вас.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:9 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 9 І Господь промовив до Мойсея.9 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 9 І розмовляв Господь з Мойсейом кажучи:
10 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.10 Скажи синам Ізраїля: Якщо хтось із вас чи з потомків ваших буде нечистий від доторку до мертвого тіла, чи буде в тривалій мандрівці, то він також має звершити Пасху Господню.10 “Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.10 Скажи ізраїльським синам, мовлячи: Людина, людина, яка лиш буде нечистою через душу людини чи далеко в дорозі у вас чи в ваших родах, і зробить пасху Господеві.10 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Коли хто з вас буде нечистий від трупа, чи буде в далекій дорозї, так усе таки мусить сьвяткувати паску Господеві.
11 Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.11 Чотирнадцятого дня другого місяця увечері нехай такі (люди) звершать її, і з опрісноками, і з гіркими травами нехай їдять її.11 Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,11 В другому місяці в чотирнадцятому дні при вечорі зроблять її, з опрісноками і гірким зіллям зїдять її,11 У другому місяцї, на чотирнайцятий день, між двома вечорам, сьвяткувати муть її; з опрісноками й гіркими зіллями їсти муть її.
12 Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.12 І нехай не залишають від неї до ранку, і кісток її не ламають; нехай звершать її за всіма настановами про Пасху.12 так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.12 не оставлять з неї до ранку, і кістки не розломлять з неї. За законом пасхи зроблять з нею.12 Нїчого не зоставляти муть із неї до ранку, і кісток не ломити муть у їй; по всїм установам паски сьвяткувати муть її.
13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!13 А хто чистий і не перебував у дорозі, і не звершить Пасхи: винищиться душа та з народу свого; бо він не приніс приношення Господові у свій час; понесе на собі гріх чоловік той.13 Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.13 І людина, яка буде чистою і не є далеко в дорозі і могтиме зробити пасху, вигубиться та душа з свого народу. Бо дар Господеві не приніс в своїм часі, свій гріх одержить та людина.13 Чоловік же чистий і що не в дорозї, а занедбав сьвяткувати паску, викорениться душа його зміж людей його; бо не принїс жертви Господеві у призначений час; чоловік той нести ме свій гріх.
14 А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.14 Якщо буде жити у вас захожий, то він також має звершити Пасху Господню: за настановою про Пасху, і за обрядом її він має звершити її. Одна настанова нехай буде у вас і для захожого, і для тубільця.14 Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”14 Якщо ж прийде до вас приходько у вашу землю, і зробить пасху Господеві за законом пасхи і за її приписами, так її зробить. Буде один закон вам і приходькові і тубільцеві землі.14 А коли пробуває в вас приходень і хоче сьвяткувати паску Господеві, то нехай сьвяткує по установам паски і по приписам її. Установа буде одна про вас, і про приходня, і про землянина.
15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.15 Того дня, як поставлена була скинія, хмарина покрила скинію зібрання, і з вечора над скинією наче вогонь було видно до самого ранку.15 Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум'я над храминою, і так було аж до ранку.15 І в день, в якому поставлено шатро, хмара покрила шатро - дім свідчення. І ввечорі був над шатром наче вид огня до ранку.15 Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету сьвідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку.
16 Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.16 Так було завше: хмарина покривала її [вдень], і видиво вогню вночі.16 Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум'я.16 Так було завжди. Хмара покривала його в дні і вид огня вночі.16 Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі.
17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.17 І коли хмарина підносилася від скинії, тоді сини Ізраїля рушали в путь, і на місці, де зупинялася хмарина, там зупинялися станом сини Ізраїля.17 І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.17 І коли підносилася хмара від шатра, і після цього підводились ізраїльські сини. І на місці де лиш стала хмара, там отаборювалися ізраїльські сини.17 І як піднялась хмара над наметом, рушали в дорогу сини Ізрайлеві; на тому ж місцї, де хмара спускалась, там отаборувались Ізрайлеві сини.
18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.18 За повелінням Господнім рушали сини Ізраїля в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: увесь той час, як хмарина стояла над скинією, і вони стояли.18 За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.18 За заповіддю Господа отаборюються ізраїльські сини, і за заповіддю Господа підводяться. Всі дні, в яких хмара отінює шатро, отаборюються ізраїльські сини.18 По слову Господньому рушали в дорогу сини Ізрайлеві, і по слову Господньому отаборувались; по всї днї як зоставалась хмара над храминою, стояли вони табором.
19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.19 І якщо хмарина тривалий час була над скинією, то й сини Ізраїля дотримувалися цього повеління Господнього, і не рушали.19 І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.19 І коли остається хмара над шатром багато днів, і зберігатимуть ізраїльські сини божу сторож і не підведуться.19 І як хмара стояла довгий час над храминою, тодї відправляли сини Ізрайлеві службу Господеві й не рушали в дорогу.
20 І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.20 А іноді хмарина не довго була над скинією: вони за велінням Господнім зупинялися і за велінням Господнім рушали в путь.20 Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.20 І буде коли отінюватиме хмара шатро (якесь) число днів, за господнім голосом отаборяться, і за господнім зарядженням підведуться.20 І тодї ж стояла хмара тільки кілька день над храминою: - по слову Господньому ставали табором вони, і по слову Господньому рушали дальше.
21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.21 Іноді хмарина стояла [тільки] од вечора до ранку, і вранці підносилася хмарина, тоді й вони рушали; або ж день і ніч стояла хмарина, і коли підносилася, то й вони тоді рушали21 А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.21 І буде коли буде хмара з вечора до ранку, і піднесеться вранці хмара, і підведуться в дні або вночі, і як піднесеться хмара підведуться в дні21 І бувало, що зоставалась хмара з вечора до ранку, а враньцї піднялась хмара, тодї рушали вони в дорогу; або один день і одну ніч, і хмара піднялась, то рушали вони дальше;
22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.22 Або, якщо два дні, або місяць, або ж декілька днів стояла хмарина над скинією, то й сини Ізраїля стояли і не рушали в путь; а коли вона підносилася, тоді рушали.22 Або два дні, або місяць, або й довше - як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.22 чи місяці, як помножаться дні, в які хмара його отінює, отаборяться ізраїльські сини і не підведуться.22 Або два днї, або місяць, або й довше; як зоставалась хмара над храминою спочиваючи над нею, то стояли сини Ізрайлеві табором і не пускались в дорогу; а як піднялась вона, в гору, тодї йшли в дорогу.
23 На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.23 За повелінням Господнім зупинялися, і за повелінням Господнім рушали в путь: дотримувалися настанови Господньої за велінням Господнім, даним через Мойсея.23 За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.23 Бо за господнім зарядженням підведуться, сторож господню зберігали за господнім зарядженням рукою Мойсея.23 По слову Господньому становились вони станом, і по слову Господньому рушали дальше; пильнували вони служби Господньої по слову Господньому через Мойсея.