1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, | 1 Більше того, повідомляємо вам, браття, про благодать Божу, даровану церквам македонським; | 1 Повідомлюємо вас, брати, про ту ласку, що її Бог дав Церквам македонським. | 1 Повідомляємо ж вас, брати, про ласку Божу, дану в Церквах Македонських, | 1 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, |
2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; | 2 Бо вони серед великого випробування скорботами виповнені радістю, і глибока убогість їхня збагатилася багатством їхньої щирости; | 2 Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість; | 2 що серед великого досвіду горя вони мають надмірну радість, і їхнє глибоке убозтво перелилося в багатство їхньої простоти. | 2 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх. |
3 бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, | 3 Бо вони добродійні в міру сили своєї і понад силу, - я тому свідок. | 3 вони мірою сили, - я про це свідчу, - і понад силу, добровільно, | 3 Бо свідчу, що по змозі і понад змогу, добровільно, | 3 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. |
4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. | 4 Вони вельми переконливо просили нас прийняти дара і участь їхню в служінні святині; | 4 вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. | 4 з ревним проханням благали нас про ласку і спільність у службі для святих. | 4 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим. |
5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої, | 5 І не лише те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, - Господові, а потім також нам, з волі Божої; | 5 Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі. | 5 І не так, як сподівалися ми, але віддали себе перше Господеві та нам з Божої волі, | 5 І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; |
6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло. | 6 А тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і скінчив у вас також цю добру справу. | 6 Ось чому ми благали Тита, щоб він, як був почав, так щоб скінчив між вами цю добродійну справу. | 6 щоб ублагали ми Тита, аби так, як перше зачав, так і скінчив би в вас цю добродійну справу. | 6 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. |
7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. | 7 І оскільки ви багаті вірою і словом, і пізнанням, і всілякою ревністю, і любов'ю вашою до нас, - так само збагачуйтеся й цією доброчинністю. | 7 Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, - треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. | 7 Але так, як у всьому ви багаті: вірою, і словом, і знанням, і всяким дбанням, і вашою любов'ю до нас, - і в цій благодійній справі треба вам відзначитися. | 7 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. |
8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої. | 8 Кажу це не у вигляді наказу, але ревністю інших відчуваю щирість також і вашої любови. | 8 Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливости інших випробувати щирість вашої любови. | 8 Не кажу як наказ, але дбанням за інших випробовую щирість вашої любови. | 8 Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови. |
9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. | 9 Бо ви спізнали благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатий, зубожів заради вас, щоб ви збагатилися Його зубожінням. | 9 Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. | 9 Знаєте бо ласку нашого Господа Ісуса Христа, що заради вас збіднів, бувши багатим, щоб ви збагатилися його убозтвом. | 9 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. |
10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року. | 10 Я даю на те пораду: бо це корисне вам, котрі не лише почали це чинити, але й бажали цього ще з минулого року. | 10 Даю в цьому лише раду: Воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку, не тільки робити, але й бажати. | 10 І в цьому даю раду: це бо вам є на користь, - вам, що від минулого року не тільки чинили, а й перші почали бажати. | 10 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта. |
11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности. | 11 Звершіть же тепер саму справу, щоб, чого ревно бажали, те й було звершене в міру можливости. | 11 Тепер же закінчіть її, щоб і так, як гаряче бажали, так і довершили за своєю спроможністю. | 11 Тепер же скінчіть справу, щоб так, як ревно бажали, так і виконали в міру можливости. | 11 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. |
12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. | 12 Бо якщо є гаряча ревність, то вона приймається з огляду на те, хто що має, а не на те, чого не має. | 12 Бо коли є охота дати, то вона приємна мірою того, хто що має, - не того, чого не має. | 12 Бо коли є старанність, вона приємна згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого не має. | 12 Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має. |
13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. | 13 Хай не буде для інших полегшення, а для вас тягарем, але, щоб рівність була для всіх. | 13 Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: | 13 Не на те бо, щоб іншим була полегкість, [а] вам скорбота, але для рівности. | 13 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: |
14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була, | 14 Нині ваш достаток нехай доповнює їхні нестатки; а пізніше їхній достаток доповнюватиме ваші нестатки, аби рівність була. | 14 щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, | 14 У нинішнім часі ваш наддостаток хай їм допоможе в їхньому нестаткові, щоб і їхній наддостаток виручив вас у вашому нестаткові, щоб була рівність, | 14 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, |
15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі. | 15 Як написано: Хто зібрав багато, не мав зайвого; а хто - мало, не мав нестачі. | 15 як написано: «Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, - не мав нестачі.» | 15 як написано: Той, що мав багато, не мав надміру, а хто мав мало, не мав нестачі. | 15 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. |
16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце, | 16 Дяка Богові, що вклав у Титове серце таку ж ревність до вас; | 16 Богові дяка, що дав у серце Тита таку саму до вас горливість; | 16 Дяка ж Богові, що дав таку саму старанність до вас у серце Титове, | 16 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу. |
17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. | 17 Бо, хоч я просив його, проте він, будучи вельми старанним, пішов до вас самохіть. | 17 бо він прийняв просьбу і, бувши повний запалу, доброхіть до вас пустився. | 17 бо він благання прийняв, але бувши дбайливим, із власної волі пішов до вас. | 17 Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас. |
18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, | 18 Ми послали з ним також брата, котрого по всіх церквах хвалять за проповідь Євангелії. | 18 Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять | 18 Ми ж послали з ним брата, якого по всіх церквах хвалять за благу вістку, | 18 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах. |
19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, | 19 І при цьому вибраного від церков сприяти нам для цього доброчинства, котрому ми служимо для слави Самого Господа і згідно з вашою ревністю, | 19 і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій добродійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, | 19 і не тільки це, а й вибраний був церквами з нами ходити в цій ласці, якій ми служимо на славу самого Господа і для вашої ревности, | 19 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, |
20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, | 20 Остерігаючись того, щоб нам не зазнати дорікання від когось при такій щедрості приношень, котрі довіряються нашому служінню; | 20 вистерігаючися, щоб нам хтось не докоряв з-за тієї обильности пожертв, що ними завідуємо. | 20 остерігаючись того, щоб хтось не дорікав нам цим достатком, яким ми служимо. | 20 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо, |
21 дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми. | 21 Бо ми дбаємо про добре не лише перед Господом, але й перед людьми. | 21 Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. | 21 Бо дбаючи про добро не тільки перед Господом, а й перед людьми, | 21 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. |
22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас. | 22 Ми послали з ними й брата нашого, котрого ревність часто була перевірена, і котрий нині ще старанніший з великої певности, яку я маю щодо вас. | 22 А разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах, і який тепер куди пильніший із-за великого довір'я, що його до вас має. | 22 послали ми з ними нашого брата, старанність якого ми випробували в багатьох речах багато разів, який тепер ще старанніший через велике довір'я до вас. | 22 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надїї на вас. |
23 Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! | 23 Що стосується Тита, - це мій приятель і співробітник у вас; а щодо братів наших, - це посланці церков, і слава Христова. | 23 Щодо Тита, то він мій товариш і коло вас співробітник; а щодо братів наших, то вони посланники Церков, слава Христова. | 23 Щодо Тита, то він мені товариш, а вам співробітник. Щодо наших братів, то вони посланці церков, слава Христова. | 23 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. |
24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами! | 24 Отож, перед обличчям церков дайте їм доказа любови вашої і того, що ми справедливо хвалимося вами. | 24 Дайте ж їм доказ вашої любови й нашої їм похвали про вас, перед обличчям Церков. | 24 Отже, дайте їм доказ вашої любови і нашої похвали щодо вас перед церквами. | 24 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков. |