1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би! | 1 О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою. | 1 Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено. | 1 О коби ти, мій кревний, був тим що ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе зізовні поцілую тебе, і не зневажать мене. | 1 Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено. |
2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх! | 2 Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого. | 2 Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук. | 2 Обійму тебе, введу тебе до хати моєї матері і до покою тієї, що мене зачала. Напою тебе вином з зелами, з соку моїх ґранатових яблок. | 2 Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних. |
3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... | 3 Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене. | 3 Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. `Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче. | 3 Його лівиця під моєю головою, і його правиця мене обійме. | 3 Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. |
4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби! | 4 Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно. | 4 Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись? | 4 Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не підносили і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає. | 4 Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо! |
5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька! | 5 Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе. | 5 Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила. | 5 Хто вона, що виходить вибілена, підкріплювана своїм ближнім? Я тебе збудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, що тебе породила. | 5 Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя. |
6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа! | 6 Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше. | 6 Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє. | 6 Поклади мене як печать на твоїм серці, як печать на твому рамені. Бо любов сильна як смерть, зависть тверда як ад, її крила - огняні крила, її полумінь. | 6 Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче. |
7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!... | 7 Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством. | 7 Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої. | 7 Велика вода не зможе згасити любови, і ріки її не затоплять. Якщо чоловік віддасть ввесь свій маєток в любові, погордою ним погордять. | 7 Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно. |
8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? | 8 Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї? | 8 Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї? | 8 Наша сестра мала і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, в якому заговориться про неї? | 8 Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї? |
9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх... | 9 Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками. | 9 Як вона - мур, збудуймо на ньому башту срібну. Як вона - двері, ми зробимо для них кедрові стулки. | 9 Якщо є стіна, збудуємо на ній сріблі башти. І якщо є двері, розпишім на ній кедрові дошки. | 9 Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини. |
10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить... | 10 Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій. | 10 Я - мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій. | 10 Я мур, і мої груди мов башти. Я була в його очах як та, що знаходить мир. | 10 О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою. |
11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла. | 11 Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків. | 11 Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних. | 11 У Соломона в Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожі, чоловік принесе з його плоду тисячу срібних. | 11 У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних. |
12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні! | 12 А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його. | 12 Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті - сторожам його плоду. | 12 Мій виноградник, мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, що стережуть його плід. | 12 А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його. |
13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені! | 13 О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його. | 13 О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути! | 13 Ти сидиш в садах, (і) приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути. | 13 Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його. |
14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах! | 14 Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових. | 14 Втікай, мій любий! Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових. | 14 Втікай, мій близький, і уподібнися до серни, чи молодого оленя на горах ароматів. | 14 Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних! |