1 І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів. | 1 Але сини Ізраїля вчинили злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зерахового, з коліна Юдиного, взяв із заклятого, і гнів Господній спалахнув на синів Ізраїля. | 1 Та сини Ізраїля провинилися щодо забороненого, бо Ахан, син Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди, узяв із забороненого, і запалав гнів Господній проти синів Ізраїля. | 1 І згрішили ізраїльські сини великим гріхом і затримали з проклятого. І Ахар син Хармія сина Замврія сина Зарі з племени Юди взяв з проклятого. І Господь розгнівався гнівом на ізраїльських синів. | 1 Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля. |
2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай. | 2 Ісус із Єрихону послав людей до Аю, що поблизу Бет-Евена, зі східного боку Бет-Елу, і сказав їм: Рушайте, огляньте землю. Вони рушили і оглянули землю Ай. | 2 Ісус послав людей з Єрихону в Аї, що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела, і сказав їм: “Ідіть і розгляньте край.” Люди пішли й розстежили Аї. | 2 І післав Ісус мужів до Ґай, що є напроти Ветиля, кажучи: Розвідайте Ґаї. І пішли мужі і розвідали Ґаї. І повернулися до Ісуса і сказали йому: Хай не іде ввесь нарід, але яких дві тисячі чи чотири тисячі мужів хай підуть і хай здобудуть місто; не провадь туди ввесь нарід бо нечисленними є. | 2 Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай. |
3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні. | 3 І, повернувшись до Ісуса, сказали йому: Не весь народ нехай іде, а нехай підуть близько двох тисяч, або близько трьох тисяч вояків, і звоюють Ай; всього народу не утруднюй туди, бо їх мало [там]. | 3 І повернулись вони до Ісуса й кажуть йому: “Не треба йти всьому народові. Нехай підуть якихось дві-три тисячі та й ударять на Аї. Не труди туди всього люду, бо їх мало.” | 3 | 3 Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль. |
4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми. | 4 Отож, пішло туди з народу близько трьох тисяч вояків, але кинулися врозтіч од мешканців Айських. | 4 От і пішло туди з народу якихось три тисячі чоловік, але мусіли були втікати від аїян, | 4 І пішло яких три тисячі мужів і втекли від лиця мужів Ґай. | 4 От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами. |
5 І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода. | 5 Мешканці Айські забили з них до тридцяти шести чоловіків, і переслідували їх від брами до Шеварім, і розбили їх на схилі гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода. | 5 що вбили з них якихось тридцять шість чоловіка, і гналися за ними з-перед брам аж до Шеваріму, б'ючи їх здовж по схилу. Серце розтануло в народі й узялося водою. | 5 І вбили з них мужі Ґай до тридцять шість мужів і гнали їх від брами і знищили їх на схилі. І жахом наповнилось серце народу і стало наче вода. | 5 І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря; тодї потаяло у народу серце і взялось водою. |
6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову. | 6 Ісус розідрав одежу свою, і впав долілиць на землю перед Ковчегом Господнім, [і лежав] до самого вечора, він і старшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої. | 6 Тоді Ісус роздер на собі одежу й упав обличчям до землі перед кивотом Господнім аж до вечора, він і старші Ізраїля; і посипали вони собі землею голови. | 6 І роздер Ісус свою одіж, і впав Ісус на землю на лице перед Господом до вечора, він та ізраїльські старшини, і насипали порох на свої голови. | 6 Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови. |
7 І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану! | 7 І сказав Ісус: О, Господе, Володарю! Для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас до рук амореїв і вигубити нас? О, якби ми лишилися і жили за Йорданом! | 7 І сказав Ісус: “Ой Господи, Боже! Чи то ж на те перевів ти через Йордан народ цей, щоб видати нас у руки Аморія, щоб знищити нас? Коли б то ми радше були зостались по той бік Йордану! | 7 І сказав Ісус: Благаю, Господи, навіщо перевів твій раб цей нарід через Йордан, щоб видати його Аморреєві, щоб знищити нас, і коби ми осталися і жили ми коло Йордану. | 7 І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу? Ой коли б ми були наважились осїстись по тім боцї Йорданї! |
8 О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами? | 8 О, Господе! Що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм? | 8 Ой Господи, і що я маю казати після того, як Ізраїль удався до втечі від своїх ворогів? | 8 І що скажу, бо повернув Ізраїль шию перед своїм ворогом, | 8 Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусїли втїкати перед своїми ворогами? |
9 І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню? | 9 Ханаанеї і всі мешканці землі почують, і оточать нас, і винищать ім'я наше на землі. І що вчиниш [тоді] йменню Твоєму великому? | 9 Почують `про це ханааняни й усі мешканці краю, оточать нас та й викорінять із землі наше ім'я. І що тоді ти вчиниш для великого імени твого?” | 9 і хананей і всі, що живуть на землі, почувши, окружать нас і вигублять нас з землі. І що зробиш для імени твого великого. | 9 Як почують про се Канаанїї та й усї осадники землї сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землї. Що ж ти вчиниш тодї про твоє велике імя? |
10 І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє? | 10 Господь сказав Ісусові: Підведися, для чого ти упав ниць на лице твоє? | 10 А Господь промовив до Ісуса: “Встань! Чого це припав ти лицем до землі? | 10 І сказав Господь до Ісуса: Встань, навіщо ти так впав на твоє лице. | 10 Господь же відказав Йозейові: Устань! Про що се лежиш на твойму лицї? |
11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. | 11 Ізраїль згрішив, і переступили вони заповіта Мого, котрого Я заповідав їм; і взяли із заклятого, і вкрали, і утаємничили, і поклали між речі свої. | 11 Ізраїль згрішив, він переступив союз мій, що я їм заповідав; присвоїли собі дещо із забороненого та й, укравши, сховали його, поклавши в своїм обозі. | 11 Нарід згрішив і переступив завіт, який Я їм заповів, і вкравши з проклятого, вклали до своїх скринь. | 11 Ізраїль провинив; переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого. Сим робом учинили вони злодїйство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом. |
12 І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе! | 12 За те сини Ізраїля не могли чинити опору ворогам своїм, але вони показали спини, бо вони попали під закляття; не буду більше з вами, якщо не винищите з-поміж себе заклятого. | 12 Тому то й не здолають сини Ізраїля встоятися перед своїми ворогами й тікатимуть навтеки від них, бо вони підпали під прокляття. Не буду я більше з вами, якщо не усунете прокляте з-поміж себе. | 12 Ізраїльські сини не можуть встоятися перед лицем їхніх ворогів, повернуть шию перед своїми ворогами, бо стали проклятими. Не додам більше бути з вами, якщо не вилучите прокляте з поміж вас самих. | 12 От через що не здолїли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусїли перед своїми ворогами навтеки втїкати: бо й сами під прокляттє підпали. Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе. |
13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. | 13 Підведися, освяти народ і скажи: Освятіться до ранку, бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: закляте серед тебе, Ізраїлю, а тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не відкинеш од себе заклятого. | 13 Встань! Освяти народ і повели: Освятіться на завтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїля: Проклятий перебуває, Ізраїлю, посеред тебе. Ти не здолаєш устоятися перед твоїми ворогами, поки не усунете прокляте з-поміж себе. | 13 Вставши, освяти нарід, і скажи, щоб освятилися на завтра. Так каже Господь Бог ізраїльський: У вас є прокляття, не зможете встоятися перед вашими ворогами, доки не усуните з поміж вас прокляття. | 13 До дїла! осьвяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлїв: Прокляте у тебе Ізраїлю! Тим не здолїєш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові. |
14 І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами. | 14 Завтра підходьте [всі] за колінами вашими; а коліно, котре покаже Господь, нехай підходить за родинами: родина, яку покаже Господь, нехай підходить по одному чоловікові. | 14 Ось тому завтра вранці ви виступите сюди коліно за коліном; і те коліно, що його вкаже Господь, приступить за родами, рід же, що виділить Господь, приступить дім за домом, а дім, що його вкаже Господь, приступить чоловік за чоловіком. | 14 І зберетеся всі вранці за племенами, і буде, що племя, на яке вкаже Господь, приведете за родами, і рід на який вкаже Господь, приведете за домом, і дім на який вкаже Господь, приведете за чоловіком. | 14 Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком. |
15 І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем. | 15 І виявленого [за те], [що взяв] закляте, нехай спалять вогнем, його і все, що в нього, за те, що він переступив заповіта Господнього і вчинив беззаконня поміж Ізраїля. | 15 Того, що піймають із забороненим, спалять вогнем разом з усім його майном, бо він переступив заповіт Господній і вчинив ганебну річ в Ізраїлі.” | 15 І той на якого буде вказано, буде спалений в огні і все, що є його, бо він переступив господний завіт і навів беззаконня на Ізраїль. | 15 Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усїм його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлї. |
16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я. | 16 Ісус, підвівшись рано-вранці, наказав підходити Ізраїлеві за колінами його; і було виявлене коліно Юдине. | 16 Встав Ісус рано вранці й звелів Ізраїлеві приступити коліно за коліном, і жереб упав на коліно Юди. | 16 І вранці встав Ісус і привів нарід за племенами, і вказано на племя Юди. | 16 Оце ж назавтра вранцї повелїв Йозуа приступати поколїннє за поколїннєм, і показалось поколїннє Юдине. |
17 І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій. | 17 Потім наказав підходити племенам Юди; і виявлене плем'я Зераха. Наказав, аби підходило плем'я Зерахове за родинами, і виявлена була [родина] Завдієва. | 17 Тоді велів він приступити родам Юди, й жереб упав на рід Зераха, далі наблизився рід Зераха, дім за домом, і був вказаний дім Завді; | 17 І приведено за родами, і вказно на рід Зарая. І приведено за мужами, | 17 Тодї звелїв приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине. Тодї звелїв приступати родинї Зариній, і зазначено родину Сабдїєву. |
18 І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. | 18 Наказав підходити родині його по одному чоловікові, і виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха, з коліна Юдиного. | 18 врешті звелів приступити його домові, чоловік за чоловіком, і жереб випав на Ахана, сина Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди. | 18 і вказано на Ахара сина Замврія сина Зари. | 18 Тодї вже звелїв приступати родинї чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдїєвого, сина Зариного, із поколїння Юдиного. |
19 І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною! | 19 Тоді Ісус сказав Аханові: Сину мій! Я благаю тебе! Віддай славу Господові, Богові Ізраїля, і вчини перед ним сповідь, і оголоси мені, що ти вчинив; не приховай від мене. | 19 І сказав Ісус до Ахана: “Сину мій, дай славу Господеві, Богові Ізраїля, й вияви пошану до нього. Признайсь мені, що вчинив ти; не втаюй передо мною нічого.” | 19 І сказав Ісус Ахарові: Дай славу сьогодні Господеві Богові ізраїльському і признайся і сповісти мені, що ти зробив, і не сховай від мене. | 19 І сказав тодї Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи менї, що вчинив єси; не втаюй передо мною нїчого! |
20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. | 20 У відповідь Ісусові Ахан сказав: Авжеж, я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля і вчинив те і те. | 20 І відповівів Ахан Ісусові: “Справді я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля; ось таке вчинив я: | 20 І відповів Ахар Ісусові і сказав: Поправді згрішив я перед Господом Богом Ізраїля: так і так я зробив. | 20 І відказав Ахан Йозейові і каже: Справдї я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив: |
21 І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним. | 21 Поміж здобиччю я побачив гарного плаща шін'арського, і двісті шеклів срібла, і зливок золота вагою на п'ятдесят шеклів; це мені сподобалося, і я взяв його; і ось, воно сховане у землі серед шатра мого, і срібло під ним. | 21 побачив я між здобичю гарний плащ шінеарський, двісті шеклів срібла та паличку золота вагою п'ятдесят шеклів. Зазіхнув я на те та й узяв собі; он воно закопане в землі серед мого шатра; срібло під ним насподі.” | 21 Побачив я в полоні багатобарвну гарну одіж і двісті дідрахмів срібла і одну золоту плитку пятдесяти дідрахм і, забажавши їх, я взяв, і ось вони сховані в землі в моїм шатрі, і срібло сховане під ними. | 21 Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотнї секлів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять секлів. Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землї в мойму наметї, а срібло під ним насподї. |
22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. | 22 Ісус послав людей, і вони побігли в шатро; і [ось], [все] це сховане в шатрі його, і срібло під ним. | 22 Послав тоді Ісус посланців, і ті побігли до шатра, аж воно так: сховано все в шатрі в нього, а срібло насподі. | 22 І післав Ісус гінців, і побігли до шатра в табір, і це було сховане в шатрі, і срібло під ними. | 22 Послав тодї Ісус посланцї, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметї в його, а срібло насподї. |
23 І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем. | 23 Вони взяли це із шатра, і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїля і поклали перед Господом. | 23 Взяли вони все те з шатра, принесли до Ісуса й до всіх синів Ізраїля та й поклали перед Господом. | 23 І винесли їх з шатра і принесли до Ісуса та ізраїльських старшин, і поклали їх перед Господом. | 23 І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всїх Ізрайлитян, та й положили перед Господом. |
24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор. | 24 Ісус і всі Ізраїльтяни з ним узяли Ахана, сина Зерахового, і срібло, і одежу, і зливок золота, і синів його, і дочок його, і волів його, і віслюків його, і овець його, і шатро його, і все, що в нього [було], і вивели їх на долину Ахор. | 24 Тоді Ісус узяв Ахана, сина Зераха, срібло, плащ і паличку золота, синів його й дочок його, волів його та ослів його й його вівці та шатро, і все, що було в нього, і разом з усім Ізраїлем випровадив їх на Ахор-долину. | 24 І взяв Ісус Ахара сина Зари і привів до долини Ахора його і його синів і його дочок і його худобу і його ослів і всіх його овець і його шатро і ввесь його маєток, і ввесь нарід з ним. І вивів їх до Емакахора. | 24 Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівцї і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину. |
25 І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. | 25 І сказав Ісус: Нащо ти навів на нас лихо? Господь на тебе наводить біду в цей день. І побили його всі Ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, після того, як побили. | 25 І промовив Ісус: “Чому навів ти на нас нещастя? Нехай же так Господь наведе сьогодні на тебе нещастя.” І ввесь Ізраїль побив його камінням і, каменувавши їх, спалили. | 25 І сказав Ісус Ахарові: Чому ти вигубив нас? Хай вигубить тебе Господь так як і сьогодні. І ввесь Ізраїль закаменував його камінням. | 25 І промовив тодї Йозуа: Про що довів єси нас до недолї? Тепер подасть тебе в недолю Господь. І побили його каміннєм усї Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє. |
26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня. | 26 І накидали на нього величезну купу каміння, [котра вціліла] й донині. Після цього опала лють гніву Господнього. Ось чому те місце називається долиною Ахор навіть до сього дня. | 26 Над ним насипано велику купу каміння, що стоїть по цей день. Тоді Господь припинив палкий гнів свій. Тому і називається те місце по цей день Ахор-долина. | 26 І накидали над ним велику купу каміння. І спинився Господь від гніву люті. Тому назвав його Емекахор до цього дня. | 26 І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день. Господь же обернувся від завзятого гнїва свого. Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день. |