1 Запитав тоді первосвященик: Чи це так? | 1 Тоді сказав першосвященик: Чи так це? | 1 А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?» | 1 Архиєрей запитав: Чи це так? | 1 Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так? |
2 Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, | 2 Але він сказав: Мужі-браття і батьки! Послухайте! Бог слави постав перед батьком нашим Авраамом у Месопотамії передніше переселення його до Харану, | 2 Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані, | 2 Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави з'явився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані. | 2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані, |
3 і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. | 3 І сказав йому: Вийди із твоєї землі і з роду твого і з дому батька твого, і піди на землю, котру покажу тобі. | 3 і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі. | 3 Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу. | 3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. |
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. | 4 Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете; | 4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині. | 4 Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете. | 4 Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. |
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. | 5 І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним. | 5 І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. | 5 І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини. | 5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини. |
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. | 6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ. | 6 А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років. | 6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ. | 6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. |
7 Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. | 7 Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці. | 7 Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці. | 7 Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці. | 7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому. |
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. | 8 І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів. | 8 І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів. | 8 І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів. | 8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. |
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, | 9 Патріархи із заздрощів продали Йосипа до Єгипту, але Бог був з ним. | 9 А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним | 9 А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним | 9 А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог, |
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. | 10 І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм. | 10 і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом. | 10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом. | 10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. |
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. | 11 І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу. | 11 Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи. | 11 Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи. | 11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. |
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. | 12 А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше; | 12 Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших; | 12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків. | 12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш. |
13 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. | 13 А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів. | 13 а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа. | 13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів. | 13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів. |
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. | 14 Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п‘ять душ. | 14 А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ. | 14 Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят п'ять. | 14 Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. |
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. | 15 Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші. | 15 От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші. | 15 Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші; | 15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, |
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового. | 16 І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського. | 16 І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі. | 16 і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового. | 16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. |
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, | 17 І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті. | 17 Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті, | 17 Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті, | 17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї, |
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. | 18 До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа; | 18 аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа. | 18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа. | 18 аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа. |
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. | 19 Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими. | 19 Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили. | 19 Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити. | 19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. |
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. | 20 У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його. | 20 І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його. | 20 В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі. | 20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його. |
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. | 21 А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина; | 21 Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина. | 21 Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина. | 21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. |
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. | 22 І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах. | 22 І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах. | 22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах. | 22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах. |
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. | 23 А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих; | 23 А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля; | 23 Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля. | 23 Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. |
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. | 24 І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина. | 24 і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина. | 24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина. | 24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина. |
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. | 25 Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли. | 25 Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли. | 25 Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли. | 25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли. |
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? | 26 Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному? | 26 На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду? | 26 Наступного дня з'явився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного? | 26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного? |
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? | 27 Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами? | 27 А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею? | 27 А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами? | 27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? |
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? | 28 Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина? | 28 Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина? | 28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина? | 28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина? |
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. | 29 Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини. | 29 При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів. | 29 Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів. | 29 Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів. |
30 А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. | 30 По закінченні сорока літ з‘явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум‘ї тернового куща, який палав. | 30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного. | 30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полум'ї в кущі. | 30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща. |
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: | 31 Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній: | 31 Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній: | 31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа: | 31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: |
32 Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... | 32 Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися. | 32 Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. - Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути. | 32 Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути. | 32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. |
33 І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! | 33 І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята; | 33 Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята. | 33 Сказав йому Господь: Розв'яжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля. | 33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. |
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. | 34 Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту. | 34 Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. - | 34 Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту. | 34 Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. |
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. | 35 Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: “Хто тебе послав провідником і суддею?”, цього Бог через Ангела, що з‘явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем. | 35 Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? - оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився. | 35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, з'явившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя. | 35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). |
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. | 36 Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ. | 36 Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років. | 36 Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині. | 36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років. |
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! | 37 Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь Бог ваш із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте. | 37 Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене. | 37 Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!] | 37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. |
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; | 38 Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати. | 38 Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати. | 38 Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам; | 38 Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. |
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, | 39 Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту, | 39 Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет, | 39 якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту, | 39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, |
40 промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... | 40 Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося. | 40 кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося. | 40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі. | 40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним. |
41 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. | 41 І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх. | 41 І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх. | 41 І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук. | 41 І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. |
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? | 42 А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі? | 42 І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля? | 42 Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви? | 42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? |
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! | 43 Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону. | 43 Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон. | 43 І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона. | 43 Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. |
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. | 44 Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив; | 44 У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив. | 44 Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив. | 44 Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. |
45 Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. | 45 Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида; | 45 Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида, | 45 Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида. | 45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових. |
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. | 46 Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова. | 46 що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова. | 46 Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова. | 46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. |
47 І Соломон збудував Йому дім. | 47 А Соломон спорудив Йому дім. | 47 А Соломон збудував йому дім. | 47 Соломон збудував йому храм. | 47 Соломон же збудував йому храм. |
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: | 48 Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк. | 48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить: | 48 Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк: | 48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: |
49 Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? | 49 Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, говорить Господь, чи яке місце для спочину Мого? | 49 Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? | 49 Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку? | 49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? |
50 Хіба не рука Моя все це створила?... | 50 Чи не Моя рука витворила все це? | 50 Хіба то не моя рука створила те все? | 50 Хіба не моя рука все це зробила? | 50 Хиба не моя рука зробила се все? |
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! | 51 Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви. | 51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. | 51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви. | 51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. |
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, | 52 Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви, | 52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; | 52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили. | 52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. |
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... | 53 Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли. | 53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.» | 53 Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його! | 53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. |
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... | 54 Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами. | 54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. | 54 Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами. | 54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. |
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, | 55 А Стефан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога, | 55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, | 55 Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога. | 55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога, |
56 і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... | 56 І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога. | 56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.» | 56 Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога. | 56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. |
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... | 57 Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього. | 57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом | 57 Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього. | 57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него, |
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. | 58 А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл. | 58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. | 58 Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом. | 58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, |
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... | 59 І вбивали камінням Стефана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого. | 59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» | 59 Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій. | 59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. |
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив... | 60 І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер. | 60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув. | 60 Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив. | 60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув. |