1 Запитав тоді первосвященик: Чи це так?1 Тоді сказав першосвященик: Чи так це?1 А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»1 Архиєрей запитав: Чи це так?1 Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
2 Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,2 Але він сказав: Мужі-браття і батьки! Послухайте! Бог слави постав перед батьком нашим Авраамом у Месопотамії передніше переселення його до Харану,2 Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,2 Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави з'явився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані.2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
3 і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу.3 І сказав йому: Вийди із твоєї землі і з роду твого і з дому батька твого, і піди на землю, котру покажу тобі.3 і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.3 Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу.3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.4 Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете;4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.4 Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете.4 Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він.5 І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним.5 І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.5 І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини.5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ.6 А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ.6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7 Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці.7 Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці.7 Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.7 Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці.7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів.8 І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів.8 І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.8 І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів.8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,9 Патріархи із заздрощів продали Йосипа до Єгипту, але Бог був з ним.9 А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним9 А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним9 А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.10 І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм.10 і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.11 І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу.11 Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.11 Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи.11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.12 А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше;12 Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
13 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.13 А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів.13 а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів.13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ.14 Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п‘ять душ.14 А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ.14 Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят п'ять.14 Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.15 Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші.15 От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.15 Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші;15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.16 І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського.16 І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.16 і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового.16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,17 І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті.17 Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,17 Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті,17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.18 До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа;18 аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.18 аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.19 Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.19 Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.19 Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити.19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці.20 У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його.20 І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його.20 В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі.20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.21 А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина;21 Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.21 Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина.21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.22 І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах.22 І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах.22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.23 А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих;23 А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;23 Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля.23 Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.24 І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина.24 і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина.24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.25 Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли.25 Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли.25 Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли.25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?26 Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному?26 На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?26 Наступного дня з'явився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного?26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?27 Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами?27 А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?27 А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами?27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?28 Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина?28 Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина?28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.29 Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини.29 При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.29 Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів.29 Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
30 А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори.30 По закінченні сорока літ з‘явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум‘ї тернового куща, який палав.30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного.30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полум'ї в кущі.30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:31 Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній: 31 Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній: 31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа: 31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
32 Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути...32 Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися.32 Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. - Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.32 Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути.32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
33 І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!33 І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята;33 Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята.33 Сказав йому Господь: Розв'яжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля.33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе.34 Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту.34 Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. -34 Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту.34 Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.35 Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: “Хто тебе послав провідником і суддею?”, цього Бог через Ангела, що з‘явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем.35 Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? - оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився.35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, з'явившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя.35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.36 Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.36 Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.36 Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині.36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте!37 Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь Бог ваш із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.37 Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.37 Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!]37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;38 Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.38 Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.38 Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам;38 Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,39 Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,39 Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,39 якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту,39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
40 промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського...40 Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.40 кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося.40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі.40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
41 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.41 І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.41 І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.41 І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук.41 І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?42 А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?42 І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля?42 Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви?42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон!43 Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.43 Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон.43 І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона.43 Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.44 Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;44 У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.44 Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив.44 Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
45 Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.45 Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;45 Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,45 Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида.45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.46 Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.46 що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.46 Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова.46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
47 І Соломон збудував Йому дім.47 А Соломон спорудив Йому дім.47 А Соломон збудував йому дім.47 Соломон збудував йому храм.47 Соломон же збудував йому храм.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:48 Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить: 48 Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк: 48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
49 Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку?49 Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, говорить Господь, чи яке місце для спочину Мого?49 Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?49 Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку?49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
50 Хіба не рука Моя все це створила?...50 Чи не Моя рука витворила все це?50 Хіба то не моя рука створила те все?50 Хіба не моя рука все це зробила?50 Хиба не моя рука зробила се все?
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!51 Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви.51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,52 Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили.52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...53 Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»53 Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його!53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...54 Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.54 Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,55 А Стефан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,55 Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога.55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
56 і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...56 І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»56 Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога.56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...57 Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом57 Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.58 А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.58 Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом.58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!...59 І вбивали камінням Стефана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»59 Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій.59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...60 І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.60 Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив.60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.